139010 (724701)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

- 7 -

Реферат

на

тему:

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра

студента 315-А группы

Зайцева Александра

Одесса

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра — одне з найдивовижніших місць світу. Древній монастир на дніпрових кручах називають другим Єрусалимом, сприймають з тим же трепетним преклонінням, як і благословенні місця Святої Землі. Історія Києво-Печерського монастиря являє собою одну із надзвичайно світлих сторінок руського церковно-історичного життя.

Ця дивна свята обитель постала на початку — в середині XIст. в нетрях київських лісів, і освятила її увагою і милостивим вибором сама Цариця Небесна. * 1*

На місці, де сьгодні красується Києво-Печерська Лавра, знаходились дрімучі ліси. Недалеко звідси разташувалось село Берестово, літнє місцеперебування київських князів. В сільській церкві в ім'я апостолів Петра і Павла служив старець Ілларіон. Схильний до молитв на самоті, на одному з холмів на березі Дніпра старець викопав печеру, але по волі Ярослава Мудрого був вимушений заняти кафедру митрополита Всеросійського. Вибране старцем місце зподобалось прибувшому сюди з Афона іноку Антонію. До святого самітника звідусіль стали стікатись люди. Так в підземних печерах в 1051 році з'явився монастир. Сам преподобний Антоній віддалився на сусідній пагорбок, де тепер знаходяться ближні печери, а над братією поставив ігуменом Варлаама. Варлаам збудував під печерами церкву на честь Успенія Божої Матері. * 3*

Промислом Божим близько 1051 року в печері над Дніпром почав подвизатися в духовних подвигах преподобний Антоній (в миру Антипа з Любеча на Чернігівщині), повернувшись у рідні місця зі Святої Афонської гори. Згодом до нього приєднався преподобний Феодосій (тоді юнак з Васильєва - нині Васильків на Київщині). Вражені святістю їхнього життя, довкола почали збиратися подвижники, котрі прагнули присвятити своє життя служінню Богу. * 1*

В 1078 році обітель перенесла жахливий напад половців. Православні святині були розграблені та поругані. Але вже в 1108 році при игумені Феоктисті монастир було відновлено, і в ньому з'явилися нові будівлі. * 3*

Братія множилася, і монастир зростав і розвивався, ставши початком і речником чернечого життя Древньої Руси, зрештою — й на сьогодні. В XII ст. Печерський монастир дістав статус Лаври, тобто головного монастиря. На його території звелися дивовижні храми. Зокрема, в XI ст. за особливим повелінням самої Пречистої Діви тут збудовано соборний храм в ім'я Успіння Богородиці. Споруджено також в XI-XII ст.ст. церкву Іоанна Предтечі, Свято-Троїцьку надбрамну, Спаса на Берестові, Трапезну Палату, інші споруди. Творцями лаврських святинь були визначні давньоруські та грецькі майстри.

Літописи зберегли й імена художників-іконописців — святих Аліпія та Григорія, видатних давньоруських лікарів — св. Агапіта, св. Даміана, Петра Сиріаника та інших, молитви до яких і досі зціляють хворих. У Лаврі подвизалися в духовних подвигах літописці — преподобні Іаков, Никон, автор “Повісті временних літ” преподобний Нестор. У Лаврі народився "Києво-Печерський Патерик" - визначний літературний твір, що повідує про дивовижні духовні подвиги святих її насельників. Упродовж століть монастир був не лише нездоланною твердинею Православ'я, а й визначним центром культурного життя нашої Вітчизни.

Мирний перебіг життя Лаври переривався суворими випробовуваннями. Міжусобні війни, напади зовнішніх ворогів супроводжувалися пограбуваннями та руйнуваннями монастиря. Та Лавра постійно відроджувалася. Архітектурний ансамбль її впродовж багатовікової історії змінювався кілька разів, та на кінець XVII ст. сформувався остаточно і в цьому вигляді, без суттєвих змін, зберігся до наших днів.

Період панування Радянської влади перервав духовне життя Лаври. Насельників монастиря було розігнано, цінності пограбовано, над святинями вчинено кощунські дії. В 1924 р. постановою Уряду УРСР територію Лаври було оголошено Києво-Печерським державним історико-культурним заповідником.

Нове спустошення принесла Велика Вітчизняна війна. Чимало лаврських споруд було пошкоджено, а унікальний Успенський собор повністю зруйновано. До сьогодні він очікує свого відродження, мов символ знівечених сердець, що потребують духовного зцілення.

У 1942 р. чернече життя Лаври відновилося, та 1962 р. монастир знову закрили. Ллє й за цей короткий строк Лавра зуміла залікувати деякі рани воєнного руйнування.

Лише в 1988 р. монастирське призначення Києво-Печерської Лаври відродилося остаточно. Силами віруючих було приведено до належного стану ті храми й споруди, які держава передала в монастирське користування. Долаючи численні труднощі сьогодення, Києво-Печерська Лавра милістю Божою відроджує свої традиції.

Ніхто, мабуть, не вміє так цінувати божественну красу природи — витвір премудрого Творця, як смиренні іноки, відрікшись від усього земного заради служіння Богу. Й монастирі завжди виникали в гарних місцях.

Якщо дивитися на Київ з лівого берега Дніпра, перед поглядом постають в сяйві золотих бань стародавні споруди Києво-Печерської Лаври, що напрочуд затишно розташувалися на високих дніпрових пагорбах.

Вічний спокій та гармонія цих місць, почавши в середині XI ст. збирати подвижників християнської віри, зродили тут серце духовності нашого народу. Перші іноки печерного монастиря, котрі, за походженням своїм, здебільшого належали до вищих станів руської суспільності: боярського, духовного та ін., сіянням своїх високих духовних подвигів виявили могутнє сприяння християнському сонцю, що зійшло над Київською Руссю при св. князі Володимирі. Розсіюючи той язичницький туман, той моральний морок, котрі оточували тоді нашу землю.

Києво-Печерський монастир з перших же часів свого існування був головною школою виховання наших давньоруських святителів. Ченці її були найбажаннішими кандидатами для заміщення архієрейських престолів у Давній Русі. Розходячись з цієї святої обителі в різні сторони землі Руської, іноки її всюди несли з собою той дух благочестя та подвижництва, що завжди жив у стінах Києво-Печерської Лаври. Лавра була першоджерелом руської науки і первоначалом усіх наших шкіл. Тут жив і вихований був наш перший літописець, тут же були перші лікарі, перші описувачі книг і перші наші живописці.

І сьогодні Лавра — живий свідок нашої святої старовини. Прийшовши сюди, благочестиві богомольці ввілльються в молитвах своїх в староруське уставне Богослужіння, почують прославлені лаврські розспіви — ті розспіви, якими славили Бога, Пресвяту Богородицю та святих угодників давні руські люди майже за тисячу років до нас — ті люди, котрі потім й самі стали угодниками Божими.

Ближні печери мають загальну довжину 228 м. і залягають на глибині від 5 до 15м, відомі ще як Антонієві печери, тому що в них творив свій духовний подвиг засновник чернецтва на Руси преподобний Антоній Печерський.

За свідченням Печорського Патерика, преподобний Антоній (в миру Антипа з Любеча - нині Чернігівської обл.) народився приблизно 983 року. З юних літ віддавши себе Богові та молитві, близько 1030 року він пішов на Святу гору Афон, де прийняв чернечий постриг. 1051 року преподобний Антоній з благословення Святої Афонської гори повернувся на Русь, до Києва, і почав подвизатися в молитві й трудах у печері наддніпровських круч. Першим місцем подвигу преподобного Антонія була печера Іларіона, що на Дальніх печерах. Це й стало початком Києво-Печерського монастиря.

Привернені святістю життя й духовних подвигів преподобного Антонія, на київські кручі сходилися нові й нові подвижники, приймаючи чернечий постриг. Братія множилася, створюючи нові печери-келії. Прагнучи щонайбільшого усамітнення, преподобний Антоній 1062 року відселився від братії в новий затвор, виривши собі нову печеру "за сто сажені"" від старої і цим поклавши початок Ближнім печерам.

За роки зростання печерного монастиря в Ближніх печерах було влаштовано і є зараз три церкви: 1) Антонієва поблизу келії преподобного Антонія Печорського, влаштована за сивої давнини, при заснуванні монастиря; 2) Введенська, влаштована тоді ж, і 3) Варлаамова в ім'я преподобного Варлаама, влаштована в 1691 р. У Ближніх печерах спочивають нетлінні мощі 73 печорських подвижників і чудотворців, серед них: преподобного Антонія Печерського, засновника цих печер, преподобних Печорських: Іоанна Постника, Прохора Лебедника, Агапіта - лікаря безвідплатного, священномученика Кукші, Нестора Літописця - автора "Повісті временних літ", преподобномученика Моїсея Угрина, Аліпія Іконописця, Ілії Муромця, 12 братів-греків - будівничих Великої Лаврської церкви.І сьогодні нетлінні мощі Печорських святих являють чуда зцілення.

Великий соборний храм Успіння Пресвятої Богородиці - це перша кам'яна споруда в Києво-Печерському монастирі. Зведений він у чудесний спосіб на землі, дарованій для такої святої справи Великим князем Київським Святославом. За свідченням Печерського Патерика, місце вказала сама Пречиста Діва, золото на будівництво чудесно подала 12 братам-грекам з Царгороду і направила їх на Русь. Роботи тривали з 1073 по 1077 рік. Внутрішні стіни собору прикрасили фресковим живописом і мозаїками в 1082-1089 рр.
Успенський собор належав до типу хрестовокупольних церковних будівель і став своєрідним еталоном давньоруської церковної архітектури. Спершу він був тринефним шестистовпним однокупольним храмом з трьома апсидами зі східного боку. Центральну - олтарну апсиду всередині храму прикрашало мозаїчне зображення Божої Матері, а купольне склепіння - таке ж зображення Христа-Вседержителя. На парусах було зображено чотирьох Євангелістів; на стінах написано лики мучеників, чиї мощі було покладено під фундаменти стін собору. Підлога в олтарі була мозаїчна, а в інших місцях - викладена червоними шиферними плитами, інкрустованими шматочками смальти жовтого, зеленого та вишневого кольорів. У всіх оздоблювальних роботах у церкві брав участь молодий тоді іконописець - Аліпій Печорський. Сучасникам Великий соборний храм здавався "небесам подібним". Таким храм залишався до першого нашестя половців на Русь у 1096 р. І в подальші роки землетруси, ворожі навали й численні пожежі неодноразово руйнували й розоряли Успенський собор. Та кожного разу милістю Божою й молитвами братії храм знову відроджувався з руїни.

Суттєві зміни в архітектурі Успенського собору сталися в XVII ст., особливо при реставраційних роботах, здійснених Митрополитом Петром (Могилою): собор стає многоглавим, В Лаврі буди проведені обширні будівельні та живописні роботи. І Успенський собор набув архітектурно-художнього оздоблення в стилі, що нашенувався українським барокко.

Спустошлива пожежа 1718 року спонукала до нової відбудови Успенського собору. Зведені раніше довкола храму каплиці були об'єднані між собою стінами, що значно збільшило його розмір. Багатюще зовнішнє та внутрішнє художнє оформлення собору в стилі українського барокко, в здійснення якого багато труда вклав Степан Ковнір, надало храмові легкості й пишноти. Так виглядав собор до 1941 року.

Під час окупації Києва 3 листопада 1941 р. Успенський собор було висаджено в повітря. Існує дві версії цього варварського акту. Та жодна з них не має ані переконливих підтверджень, ані заперечень.

Зараз зберігаються законсервовані руїни собору - залишки стін і двох стовпів та вцілілий, з південно-західного боку, Іоанно-Богословський олтар XVII ст. Своєю розтерзанністю вони немов волають до Неба і до людей про відродження одвічної святині нашого народу.

Упродовж дев'яти віків Успенський собор зігрівав усю Православну Русь молитвою полум'яних подвижників.

На руїнах собору і тепер у Дванадесяті свята з головного олтаря звучать молитви Божественної Літургії, збираючи тисячі віруючих.

Свенська-Печерська ікона Божої Матері

Свенська-Печерська ікона Божої Матері написана іконописцем преподобним Аліпієм Печерським. На іконі зображено Божу Матір, що сидить на престолі, на колінах у Неї - Богонемовля. Праворуч від престолу - стоїть преподобний Антоній, ліворуч - преподобний Феодосій Печорські. До 1288 р. ікона знаходилася в Києво-Печерському монастирі, а 1288 р. її було перенесено до Брянського Свенського монастиря в честь Успіння Пресвятої Богородиці.

Ікона прославилася зціленням сліпих, біснуватих, заступництвом від ворогів. Святкування ікони - 3травня та 17 серпня за ст. ст. (16 травня та ЗО серпня за н. ст.).

Благодать Божественную, покров и заступление подаждь нам, Владычице наша и Мати, припадающим пред иконою Твоею Печерскою. Воздвигни нас от греховного сна, сохрани Лавру Твою и нас, недостойных чад Твоих, сподоби нас жительствовати во ограде обители Печерския до конца дней наших, и прославляти Тебе и Сына Твоего, Христа Бога нашего, поя Ему: Аллилуиа.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата