139010 (724701), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Іконостас Хрестовоздвиженської церкви
Коди переступаєш поріг Хрестовоздвиженського храму, зупиняєшся вражений невимовною красою й величчю його внутрішнього оздоблення. Окрасою храму та й усієї Києво-Печерської Лаври є величний різьблений позолочений триярусний іконостас, виконаний в стилі рококо. Його вирізьбив з липи за власними малюнками київський різьбяр-сніцар К.Шверін у 1767 - 1769 рр. Іконостас прикрашений пілястрами коринфського ордера.
Кіоти з обох боків іконостаса виконано також К.Шверіним.
Ікони до іконостаса написав талановитий лаврський іконописець З.Голубовський. У першому ярусі розташовано ікони Спасителя й Божої Матері, ікона храму з часткою Животворящого Хреста Господнього, ікона Введення у храм Пресвятої Богородиці, ікони Миколая Мирлікійського, Варвари Великомучениці, собор Печорських Святих та ін., у другому ярусі - Спаситель і Дванадцять Апостолів, у третьому - Пророки. Міжярусні ікони відтворюють Дванадесяті свята.
Царські врата вирізьблено в 20-ті рр. XX ст. Над ними знаходиться ікона Успіння Божої Матері, що є сучасним повторенням чудотворної ікони Успіння Богородиці, котра була принесена до Києва 1073 р. грецькими майстрами-будівничими. Їм ікону цю в чудесний спосіб у Влахернській церкві вручила для Києво-Печерської Лаври Сама Пречиста Діва. Вона була дивним витвором церковного мистецтва, щедро осипана діамантами по ризі щирого золота. До зруйнування Успенського Собору ікона невідлучно знаходилася там. Зараз її місцезнаходження невідоме.
Як і колись, нова ікона Успіння Богородиці по закінченні Божественної Літургії опускається для благоговійного цілування богомольцями.
Церква Різдва Богородиці
Неповторної чарівності архітектурному ансамблеві Дальніх печер надає стрімка семибанна церква Різдва Богородиці, що стоїть на високому бастіоні. Споруджена в 1696 р. в стилі українського барокко, вона є найдавнішою з усіх наземних культових споруд, що збереглися на території Києво-Печерської Лаври. На її побудову кошти виділив київський полковник Костянтин Мокіївський.
Церква Різдва Богородиці стоїть на місці стародав-ньої одноіменної церкви, яка, у свою чергу, була поставлена на місці декілька разів наново будованих і перебудовуваних дерев'яних церков, але спочатку на цьому місці було побудо-вано першу наземну монастирську церкву - дерев'яний Успенський храм, при якому формувався древній Печерський монастир, Первісний вигляд сучасної церкви Різдва Богородиці був хрестоподібний і завершувався трьома грушо-подібними банями, розміщеними в одну лінію зі сходу на захід. Але творча, духовно збагачена уява невідомого народного зодчого ХVІІ-го ст. на основі традиційного трьохкупольного храму створила надзвичайної краси семиглавий храм, що вражає досконалістю свого силуету. Цей творчий штрих утілився в життя 1767 р. Сім глав храму символізують сім благодатних дарів Святого Духа, сім церковних Таїнств та вказують на число Вселенських Соборів, на яких Святі Отці непохитно затвердили Православну віру.
Храм Різдва Богородиці немов спирається на аркаду, що простягається вздовж усього північного фасаду церкви, спираючись на приземкуваті спарені доричні колонки. Побудована в 1744 р. архітектором Й.Г.Шеделем, вона неначе створює витончену базу, на якій стоїть церква, і є ніби продовженням самої церковної споруди.
Храм Різдва Богородиці - унікальне явище в історії української архітектури.
Після відродження в 1988 році в Києво-Печерській Лаврі чернечого життя церква Різдва Богородиці стала храмом духовних шкіл - Духовної Академії та Духовної Семінарії, що діють на території Лаври, - серцем релігійного життя студентів.
Дзвіниця церкви Різдва Богородиці.
Надзвичайно гарною спорудою ансамблю Дальніх печер є двох'ярусна дзвіниця. Вона височіє поряд з церквою Різдва Богородиці, має форму восьмикутної двоповерхової башти з банею. У першому ярусі зроблений для проїзду прогін, у другому ярусі - чотири аркові прорізи для дзвонів.
Стіни другого ярусу оздоблено чудовим ліпним орнаментом, в якому переважають рослинні мотиви, і оформлено колонами коринфського ордеру. Увінчана витонченою позолоченою барочною банею, навкруг якої по кутах розташувалися спрямовані вгору гострі позолочені шпилі, що створюють разом з обрисами бані рідкісний за красою силует. Дзвіниця в ансамблі з церквою Різдва Богородиці є шедевром українського барокко.
Дзвіницю закладено 1754 р., для чого було розкопано частину захисного валу. До кінця її спорудження (1761 р.) над нею трудився лаврський кріпак Степан Ковнір - "майстер кам'яних справ". Це була перша споруда, виконана самостійно цим чудовим народним умільцем, що загалом пропрацював у Лаврі понад півстоліття. Відзначаючи труди С.Ковніра, Лавра подарувала майстрові хутір у київському передмісті. Та через деякий час С.Ковнір повернувся до Києво-Печерської Лаври - доживати вік серед любих йому творінь рук своїх, у рідній для ньлго Лаврі.
Хрестовоздвиженська церква
Домінантою комплексу Ближніх печер є Хрестовоздвиженська церква. Скромна і, здавалося б, непоказна ззовні, що було характерним для початкового періоду стилю барокко, всередині вона вражає своєю величчю, пишністю й красою.
Теперішня кам'яна Хрестовоздвиженська церква побудована на місці дерев'яної коштом полтавського козацького полковника П.Герцика в 1700 році і в найдавнішою з наземних споруд цього комплексу і за своєю архітектурною композицією характерною для українських дерев'яних храмів XVII ст. Будівля церкви збереглася без суттєвих змін і являє собою прекрасну ілюстрацію архітектури минулих віків.
Інтер'єр Хрестовоздвиженського храму має ефектне художнє оформлення. Про сюжети перших настінних розписів архівних даних немає, відомо лише, що в 1816 - 1817 рр. вони вже поновлювалися. В 1894 - 1895 рр. київський художник Д.Г.Давидов розписав церкву заново, але за старими сюжетами. Всі зображення настінних розписів виконані маслом в академічному стилі, характерному для XIX ст.
Окрасою Хрестовоздвиженського храму та й усієї Лаври - є його величний триярусний іконостас, виконаний у стилі рококо різьбярем К.Шверіним. Він має велику художню цінність.
У Хрестовоздвиженській церкві, так само як і в інших храмах Лаври, ховали представників знаті та духовенства. Тут поховані фундатор церкви П.Герцик (XVIII ст.), шість київських митрополитів (друга половина XIX - початок XX ст.ст.). З Хресто-воздвиженської церкви є вихід у Ближні печери.
У 1990 р. церкву передано Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі Української Православної Церкви. У 1994 - 1996 рр. проведено великі реставраційні та ремонтні роботи.
Велика Лаврська дзвіниця - XVIII ст.
Велика Лаврська дзвіниця - окраса архітектурного ансамблю всієї Києво-Печерської Лаври, своєрідний її знак - височить у центрі Соборної площі, її золотоверху главу добре видно із Задніпровської далечини та з усіх семи пагорбів Києва. Ця ведична споруда являє собою восьмигранну чотириярусну вежу висотою 96,5 м і вирізняється багатим архітектурно-художнім декором у стилі барокко. Великий інтерес являють три барельєфи XV ст., вмонтовані над входами першого ярусу дзвіниці, із зображенням Божої Матері та засновників Києво-Печерського монастиря - преподобних Антонія й Феодосія Печорських, перенесені сюди з Успенського собору. Дзвіницю вінчає шоломовидна позолочена баня.
Зведена за проектом архітектора И.Г.Шеделя в 1731 - 1745 рр. замість багатоярусної дерев'яної дзвіниці, збудованої в 1669 - 1672 рр., що згоріла в одній з пожеж, вона була на той час найвищою баштовою спорудою в Російській імперії. У її створенні брали участь місцеві народні майстри - лаврські кріпаки Степан Ковнір, Йосип Рубашевський, Никита Горох та інші.
Дзвіниця має в основі діаметр біля 29 м. Товщина стін нижнього ярусу - 8м. Діаметр кожного з наступних ярусів менший за нижній, за рахунок цього на них утворюються відкриті оглядові площадки, огороджені балюстрадами з балясинами. Кожний ярус дзвіниці мав своє призначення: в першому знаходився лаврський архів, у другому - бібліотека Лаври, на третьому - висіли дзвони загальною вагою понад 80 тонн! Годинниковий механізм курантів вагою 4,5 тонни, 1744 р. розміщений на четвертому ярусі, з'єднується з системою з семи дзвонів, котрі кожної чверті години відбивають музичну гаму. Восьмий дзвін призначено для щогодинного бою. Годинниковий механізм періодично замінювався. Зараз на дзвіниці - годинник, виготовлений і встановлений в 1903 р.
Під час Великої Вітчизняної війни Велика Лаврська дзвіниця одержала значні пошкодження й була в аварійному стані. В 1956 - 1962 рр. її було повністю реставровано.
Пророчими виявилися слова архітектора И.-Г.Шеделя: "Тебе, величавий витворе, збудований моєю уявою і завзяттям, зустрінуть урочисто нащадки".
Список використованої літератури:
1. Інтернет енциклопедія Києва.
адреса в інтернеті http://wek.kiev.ua/art.phtml
2. Музей книги
адреса в інтернеті http://www.library.kr.ua
3. Агенція новин MIGnews (стаття Украина празднует 950-летие Киево-Печерской Лавры) адреса в інтернеті http://www.mignews.com
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
