138965 (724667)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Міністерство Освіти України
Українська академія бізнесу та підприємництва

РЕФЕРАТ

з релігієзнавства

На тему:

«Релігійна толерантність»

Виконав:

Студент 2-го курсу

групи КЕП-61

Крамаренко Т.В.

Київ -2007

План:

1. Що таке толерантність?

2. Стаття із журналу «День»: «своі і чужі».

3. Громадянська непокора та релігійна то лерантність.

4. Указ толерантності.

Що таке толерантність?

Толерантність - повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.Толерантність - це єдність у різноманітті.

Толерантність - не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба.

Толерантність - це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від війни до культури миру.

Толерантність - це не поступка, поблажливість чи потурання.

Толерантність - це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. (Ст.1 Декларації принципів толерантності).

Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії - Варфоломієва.

Важливою главою в історії толерантності також вважають кромвельський період англійської історії (17 ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві - індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві. Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: "Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі.".

В умовах релігійного плюралізму і релігійної толерантності в Англії було досягнуто миру і всезагальної атмосфери милосердя.

Епоха Відродження (18 ст.), яку за часту наділяють духом толерантності, породила дуже небезпечний якобінський фанатизм раціоналістичного типу. Найвизначнішим представником толерантності в ті часи був Вольтер. Йому присвоюють вислів: "Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку". У цьому афоризмі - класична теорія толерантності.

Як бачимо, проблема толерантності вперше виникла у західній цивілізації саме на релігійному рівні, а релігійна толерантність поклала початок усім іншим свободам, що мають місце у демократичному суспільстві.

Для української мови поняття "толерантність" відносно нове і однозначного тлумачення поки що не має. Для того, щоб краще зрозуміти походження цього слова пропонуємо Вам невеликий лінгвістичний екскурс:

• tolerancia (іспан.) - здатність визнавати відмінність від власних ідеї чи помисли;

• tolerance (франц.) - ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама;

• tolerance (англ.) - готовність бути терплячим;

• kuan rong (китайска) - дозволяти, приймати, бути по відношенню до інших милосердним;

• tasamul' (араб.) - прощення, милосердя, м'якість, терпіння, чуйне ставлення до інших;

• терпіння - здатність стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання, життєві злигодні тощо. Уміння довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане тощо.

Днями у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії НАНУ відбулися презентація і обговорення результатів проекту «Моніторінг релігійної свободи в Україні (із особливою увагою до стану релігійної толерантності)», започаткованого і здійсненого спеціалістами інформаційно-довідкового веб-порталу «Релігійно-інформаційна служба України» (РІСУ, Львів). Цей портал було засновано за проектом Інституту релігії та суспільства львівського Українського католицького університету понад 6 років тому і присвячено релігійному життю України та українців (вдома і закордоном). Сьогодні РІСУ щоденно відвідує понад 2000 користувачів.

Згаданий проект «Моніторінг релігійної свободи в Україні» здійснювався за підтримки «Фонду сприяння демократії» посольства США в Україні. Результати моніторингу продемонстрували, що на сьогодні Україна аж ніяк не є взірцем у царині релігійної свободи, як дехто думає. Не можемо ми пишатися і рівнем релігійної толерантності в суспільстві, без якої не може бути ні рівності, ні спокою, ні громадянської свободи для всіх людей країни. І через те, як переконані автори проекту, плекання толерантності має бути однією із стратегічних напрямків внутрішньої політики держави. Але державні мужі часто-густо самі свідомо розпалюють і використовують релігійну нетерпимість, ворожнечу, відкрито демонструють своє втручання в релігійні справи на користь тієї чи іншої церкви. Воно й не дивно, адже, як сказала у своєму виступі доктор філософії Людмила Пилипович, «толерантність — то є прояв внутрішньої культури».

Проект «Моніторінг релігійної свободи в Україні» (далі — «Моніторинг») виконував функції накопичення релевантної інформації, аналізу норм чинного українського законодавства, здійснював моніторинг виконання або порушення цього законодавства. Аналізувалася також діяльність державних структур у сфері релігії, робилися оцінки стану релігійної толерантності в країні та впливу на цей стан різних державних інституцій. Використовувалися регіональні та центральні, світські та релігійні ЗМІ — як в мережі інтернет, так і в друкованих виданнях (всього понад 100 найменувань). Цю кропітку роботу виконували кореспонденти РІСУ в різних регіонах України та волонтери — студенти Українського католицького університету.

Особливо підкреслимо, що в ході виконання проекту суворо дотримувалися засади неупередженості та конфесійної незаангажованості. Над проектом працювали: Тарас Анташевський — керівник проекту, директор РІСУ, Ігор Скленар — спеціаліст по моніторингу, Ліля Ковалик-Васюта — збір та опрацювання інформації, Леся Коваленко — доктор права, експерт з правових питань проекту та Максим Васін — магістр права, експерт Інституту релігійної свободи.

Збір та аналіз досить представницької бази даних дозволили львівській команді зробити висновки, які на загал аж ніяк не можна назвати позитивними. Попри те, що, як відомо, рівень релігійної свободи в Україні оцінюється в міжнародних рейтингах не найгірше. Аналіз накопиченої бази даних дозволили львівським дослідникам запропонувати низку заходів, необхідних для покращення стану релігійної толерантності в Україні. Найголовніші з них подаються нижче.

1. Плекання толерантності громадян має бути однією із стратегічних засад внутрішньої державної політики України. Сьогодні ж, попри передбачені законодавством покарання за нагнітання нетерпимості та міжрелігійної ворожнечі, чимало як церковних, так і політичних діячів відкрито розпалюють релігійні конфлікти, демонструють в ЗМІ свою прихильність до тієї чи іншої церкви або конфесії. Жоден із них досі не був за це покараний. Львівські дослідники пропонують також ввести у програму ВНЗ, де навчаються студенти-правники, обов’язковий курс «Захист свободи совісті».

2. Виховання релігійної толерантності повинне розпочинатися із сім’ї та школи. А Міністерство освіти не повинно допускати проявів нетерпимості у школі й з повагою ставитися до права батьків виховувати своїх дітей на засадах релігійної етики. Дуже важливою умовою виховання в учнях толерантності є використання відповідних підручників історії — в школах не повинно бути однобоких, викривлених, упереджених підручників історії.

3. ЗМІ України повинні «розвернутися» в бік релігійної толерантності. І перш за все, вони мають забути слово «секта», яке всі релігії світу сприймають як образу (наше прохання стосується, серед інших, і «5 каналу». Інститути та факультети журналістики зобов’язані читати майбутнім журналістам солідні курси, пов’язані з історією релігії, толерантністю та правом кожної людини вірити так, як вона захоче. Чи ми живемо не у вільній країні?

4. Підвищення релігійної освіти потребують працівники державних органів всіх рівнів. Чиновники повинні знати, що кожен має право на релігійну свободу і що саме вони — державні працівники — мають захистити це право людини. Сьогодні ж слово «толерантність» вживається вельми вибірково — в залежності від преференцій того чи іншого чиновника. Має бути так, аби найменша неповага до віри (будь-якої віри) з боку працівників державних органів підлягала покаранню. Вельми не толерантним є також звичай багатьох наших «нових віруючих» чиновників публічно демонструвати свою приналежність до тієї чи іншої церкви. Це повинна бути суто приватна, а не громадянська справа.

5. Зважаючи на незадовільний стан релігійної освіти, необхідно якомога частіше проводити різні міжконфесійні та державно-конфесійні заходи для узгодження позицій, для плекання громадянської згоди, зрештою — для розширення кругозору.

6. Під час обговорення «Моніторингу» РІСУ мова йшла також про недостатню підготовку сучасних журналістів до архіважливої справи — об’єктивного і серйозного подання в ЗМІ релігійного життя країни. У зв’язку з цим пан Антошевський повідомив, що найближчим часом на веб-сайті РІСУ будуть функціонувати допоміжні розділи, зокрема, словники релігійних термінів, персоналій, релігій тощо.

Сьогодні ж наше суспільство, у тому числі його обранці найвищого рівня, дуже далекі від розуміння та практики дійсної толерантності, від поваги до релігійної свободи кожної особистості. Яка там толерантність, коли всі більш-менш численні конфесії «поділені» між фракціями ВР та на нижчих рівнях світської ієрархії на «свої» та «чужі». Особливо перед виборами. З цього приводу Петро Гануліч висловив слушну думку: «Державно-релігійні відносини набирають в Україні все більше комерційних рис: «ти — мені, я — тобі». А дійсна культура міжрелігійного і релігійно-державного спілкування в країні відсутня».

Зараз наші політики так зайняті між партійними змаганнями, що ігнорують чимало дійсно важливих суспільних питань і громадських інституцій. Так, у деяких областях згортаються ще нещодавно вельми активні міжконфесійні ради; відроджено забутий і дискредитований Державний комітет у справах національностей і релігій, що, як вважають, може призвести до посилення контролю релігійного життя з боку держави. Чи не нормою стала повна байдужість органів правопорядку до фактів публічного нагнітання релігійної нетерпимості; майже не розслідуються факти вандалізму в храмах. Зареєстровано чимало випадків, коли правоохоронці стають на бік тих, хто чинить насилля і безправ’я.

На думку деяких виступаючих, зокрема, Юрія Решетнікова (канд. філос. н., консультант народного депутата, баптист), сьогодні у ВР відчувається нова тенденція — в Законах, пов’язаних з релігією, «шикуватися» на закони Росії, які, як добре відомо, поділили всіх російських віруючих на «чистих» і «нечистих». Він нагадав присутнім також про те, що предмет «Теологія» знову зник зі списку предметів, які вивчаються в університетах. Те саме відзначив також пан Антошевський: Міністерство освіти всіляко гальмує релігійну освіту на всіх рівнях. (Здається, однак, що Міністерство освіти має серйозну причину для «гальмування» — це критична відсутність відповідних педагогічних кадрів. — К.Г. )

Байдужість влади до релігійних справ (особливо, у перерві між двома виборами) проявляється у багатьох аспектах. Так, підготований великою групою світських та церковних вчених новий законопроект «Про свободу совісті та релігійні організації» все ніяк не попаде на обговорення Верховною Радою. Песимісти ж вважають, що в процесі обговорення та прийняття у цей законопроект будуть внесені зміни, які перекреслять всі його позитиви. Законодавці та урядовці перестали цікавитися також оцінками і пропозиціями міжконфесійної Всеукраїнської Ради церков та релігійних організацій, як це було раніше, та багато чого іншого. Що тут може допомогти, так це громадський контроль над процесами прийняття відповідного законодавства, а також утворення постійно діючих комісій, до складу яких увійшли б як церковні люди, так і представники уряду. (Але де в нас той громадський контроль? Де спільні комісії?)

Насамкінець відзначимо, що львівський РІСУ — кращий портал, присвячений релігійним українським справам, спроектований і реалізований спеціалістами високого класу. Особливо варто підкреслити, що хоча більшість з них — греко-католики, це аж ніяк не завадило їм відкрити двері до сторінок свого порталу представникам інших конфесій та релігій. Тим більше, що портал — кількамовний. РІСУ постійно розширяється — майже кожного дня там з’являються нові теми, розділи, персоналії. Ще один амбітний план засновників РІСУ — відстоювати мораль в інтернеті, подавати користувачу тільки «чесні тексти». Дуже обнадійливим є те, що там співпрацюють люди різних релігій і конфесій (зокрема, там друкуються священики УПЦ МП та ін.).

№64, субота, 14 квітня 2007, підготувала Клара ГУДЗИК, «День»

Громадянська непокора та релігійна толерантність

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата