Volonter(ua) (718541), страница 3
Текст из файла (страница 3)
бесіда на заняттях для волонтерів для більш плідної взаємодії з групою, для закріплення матеріалу та вивчення нового, для визначення настрою групи тощо;
гра ділова на заняттях з різних напрямків соціальної роботи для ефективного засвоєння матеріалу та набуття практичних навичок;
„мозковий штурм” на заняття волонтерів для стимулювання до вивчення тієї чи іншої теми та більш ефективного навчання;
дискусія з волонтером або з групою волонтерів з найбільш актуальних гострих питань, тем;
колоквіум як форма обговорення проблеми за участю більшості членів групи;
семінар практикум для волонтерів та працівників соціальних служб з метою подальшого засвоєння теоретичних знань;
тренінг для волонтерів з метою більш ефективного вивчення тем навчання;
конференції для працівників та волонтерів ССМ з метою обміну досвідом та напрацювання методик викладання та навчання волонтерів;
„круглий стіл” для волонтерів з залученням державних та громадських структур з метою обговорення взаємодії з питань функціонування школи волонтерів, розвитку волонтерського руху;
збори волонтерів різних центрів ССМ для обміну досвідом та напрацювання нових форм роботи з різними категоріями молоді.
Отже, аналізуючи напрями і деякі форми роботи, слід відзначити, що практично вся робота центрів ССМ допускає можливість залучення волонтерів.[12]
IV. Шляхи залучення добровільних помічників до соціальної діяльності
У різних регіонах залучення людей до діяльності волонтерами відбувається різними шляхами і на основі різних принципів. Найбільш розповсюджений варіант – залучення студентів відповідних спеціальностей (соціальних робітників, психологів, юристів, медиків) до соціальної роботи через волонтерські групи. Так у м. Запоріжжі на добровільних засадах працюють 12 соціальних педагогів та психологів–студентів факультету соціальної педагогіки та психології Запорізького державного університету. Волонтери займаються статевою освітою підлітків у літніх таборах шкіл. У Дніпропетровській області діє програма “Терези Феміди”, де задіяно волонтерський молодіжний юридичний клуб. До складу клубу входять студенти – правовики випускного курсу Дніпропетровського державного університету.
На базі Чернівецького ОЦССМ працюють волонтерські загони, де волонтерами в переважній більшості є студенти педагогічного університету. Крім них, до волонтерської роботи залучаються студенти педагогічного училища держуніверситету та медпрацівники. У м. Вінниці волонтерами-студентами філологічного факультету педагогічного університету розроблено тематичний курс занять “Вивчаємо класичну літературу” для підвищення загального культурного та інтелектуального рівня молоді з певними вадами розвитку, а також проводяться заняття, спрямовані на ознайомлення з основами світових релігій. У м. Луцьку волонтерську роботу проводять 25 волонтерів – студенти медичного училища та психологічного факультету університету. Їхня професійна підготовка, безперечно, вплинула і на характер та напрями діяльності волонтерів. У м. Херсоні студенти ліцею журналістики, бізнесу і правознавства проводять роботу з усіх напрямів соціальної роботи.
Безумовно, це досить продуктивний шлях залучення добровольців до соціальної роботи. По-перше, він дозволяє досить просто вирішити саму проблему участі студентів в соціальній роботі, причому в багатьох областях центри соціальних служб для молоді підписали угоди про взаємодію з вищими навчальними закладами. Реально студенти проходять навчальну практику в ССМ, тобто мають “винагороду” у вигляді заліку по практиці. Але це не робота за власним бажанням, а в певному розумінні – примусова участь у соціальній роботі. Водночас факт залучення фахівців до соціальної роботи на етапі навчання є позитивним явищем, оскільки соціальна робота – одна з професій, де пряма передача досвіду “із уст в уста” є невід’ємною складовою в оволодінні професією важливим мотивом участі фахівців у соціальній роботі стала можливість для них підвищити свій освітній рівень.[8]
В усьому світі головним об’єктом волонтерства є недержавні організації: дитячі, молодіжні, жіночі тощо. На Україні громадські організації ще недостатньо включені в соціальну роботу. Хоча приклади плідного співробітництва вже маємо. Так, у м. Чернівці волонтерські загони постійно контактують з діючими молодіжно-громадськими організаціями – “Буковинські гайди”, “У гармонії з природою”, дитячими організаціями “Паросток” і “Веселка”.
Херсонська асоціація молодіжних організацій та неформальних об’єднань “Фридом” організовує концерти по районах області із залученням спеціалістів ХОЦССМ.
Члени Харківського міського дитячо-юнацького Центру моделювання “Ludus” допомагають психологам ЦССМ проводити клубну роботу із підлітками на базі клубів за місцем проживання, ділові ігри (у т.ч. на вулицях міста), вести роботу клубу “Дебати”.
Як відомо значне місце у волонтерській соціальній роботі посідають релігійні організації. На відміну від громадських релігійні організації в Україні виконують значну за обсягами і різноманітну за напрямами соціальну роботу. Однак їх діяльність дуже рідко збігається і дуже рідко застосовується в роботі центрів соціальних служб для молоді. Наприклад, у м. Житомирі до роботи клубу сімейного спілкування “Особлива дитина” для дітей-інвалідів та їх батьків при ЖОЦССМ залучено 8 волонтерів легіону при католицькому костьолі св. Софії. Вони здійснюють соціальний патронаж дітей інвалідів вдома.
Взаємодія з релігійними організаціями багатьох конфесій, на нашу думку, допоможе розширити й урізноманітнити соціальну роботу, яку виконують волонтери. Певна пересторога у взаємодії соціальних служб для молоді з релігійними організаціями, на наш погляд, обумовлена інерцією мислення і здебільшого невиправданим острахом. При взаємній повазі до віросповідання кожного з партнерів цього можна уникнути.
Для роботи волонтерами потрібна відповідна теоретична і практична база.
Так, протягом 1997-1998 рр. у м. Миколаєві під час реалізації програми “Волонтер “Телефону довіри” пройшли курс підготовки “лекційні заняття, рольові та психологічні тренінги, стажування на “Телефоні довіри”) 25 волонтерів, які після навчання отримали відповідні сертифікати.
У Криму в рамках програми “Рубікон” здійснюється підготовка групи волонтерів-активістів природоохоронного руху з числа обдарованих школярів і студентів з метою екологічної пропаганди на місцях через ЦССМ.
Харківським ОЦССМ укладено угоди з Харківським інститутом екології та соціального захисту про спільну діяльність щодо створення і функціонування “Школи волонтерів”, з громадською організацією Харківського міського дитячо-юнацького Центру моделювання “Ludus” – про спільну діяльність щодо соціальної та психологічної допомоги молоді за місцем проживання.
Коли організація залучає волонтерів, вони віддають частину вільного часу. Якщо волонтеру робота здаватиметься нецікавою або якоюсь мірою незадовільною, він робитиме щось інше в свій вільний час. Таким чином, вміння розпізнати і забезпечити реалізацію головних мотивів - один з найважливіших моментів волонтерської програми адже окрім "хорошої" роботи організація не може запропонувати волонтерам нічого іншого. І хоча ця сфера містить дуже багато важливих та складних моментів, їй все рівно приділяється мало уваги. Якщо організація має цікаві та продуктивні обсяги роботи добровільних помічників, вона не матиме складностей із їх залученням та утримуванням. Але, як показує практика, чимало організацій залучають волонтерів до нецікавих робіт і через це мають проблему. В таких випадках персонал вважає помічників не надійними. І дуже рідко вдається визначити, що проблема полягає саме у незадовільно му забезпеченні реалізації головних мотивів. Розуміння мотивацій волонтерів - це головне вміння для хороших керівників волонтерських програм. Знання про те, чому люди роблять те, що вони роблять - необхідна передумова для того, щоб допомогти їм реалізувати свої мотивації та попередити випадки, коли мотивації можуть викликати певні ускладнення.
Типовий волонтер має досвід різноманітних мотивацій для роботи, починаючи з альтруїстичних і до власної зацікавленості. Ці мотивації можуть змінюватись протягом волонтерської діяльності. Волонтери знають, що їх мотивація змінюється при переході від організації до організації, а також і в межах однієї організації.
Добре організована волонтерська програма повинна створювати умови для розвитку всіх різновидів залучення волонтерів до праці.
Волонтерські програми стають успішними тоді, коли добровільні помічники працюють в тому напрямку, який вони шукали або хотіли б робити. Якщо їм не дати такої роботи, наслідком буде ненадійність та низька працездатність.
Саме створення потрібних для волонтерства умов праці і є найголовнішим пунктом успішної діяльності.
Також важливим моментом залучення добровольців до соціально-педагогічної діяльності є надання інформації про неї у вигляді буклетів, листівок про певні організації, публікації в пресі, інформація в Інтернеті тощо.
Отже існує 10 заповідей роботи з волонтерами, давно відкритих людьми, які з успіхом створювали добровільні організації. Ці заповіді однаково працюють і в Америці, і в Англії, і в Україні. Якщо їх дотримуватись, є надія, що організація не втратить унікального людського потенціалу.
1. Плануючи реалізацію проектів, наперед необхідно визначити, де можуть бути корисними волонтери, і у відповідності до цього проводити відбір людей.
2. Приймаючи на роботу добровільних помічників, потрібно врахувати їх інтереси, бажання, можливості, в тому числі і тимчасове навантаження, місце проживання, фізичні можливості, освіту.
3. Хибною є думка, що волонтери можуть виконувати тільки "чорну" роботу, а змістовну роботу повинні виконувати професіонали, яким це оплачується. По-перше можна знайти волонтерів-професіоналів у даній галузі, а по-друге, волонтерів можна і потрібно навчати для підвищення їхнього рівня.
4. Добровільних помічників треба набирати тільки у разі необхідності. Але у випадку, коли людина приходить без запрошення, важливо не відштовхнути її, навіть якщо зараз для неї немає роботи. Волонтер може підготуватися до роботи, може виконувати окремі доручення - завжди знайдеться варіант, за яким, навіть відмовившись від його послуг, можна зберегти його на майбутнє.
5. Потрібно пояснити новій людині, за якими принципами працює організація чого вона прагне, хто за що відповідає.
6. Необхідно чітко формулювати обов'язки і відповідальність самого добровольця вимоги до нього. Важливо розповісти не тільки про характер роботи, але й про те, які функції треба буде виконувати, якщо людина до цього не займалася такою роботою
7. Потреба волонтера у постійній подяці за виконану роботу, заохочення до успіхів
8. Ставлення до волонтера як до колеги.
9. Забезпечення добровільному помічнику можливості просування в організації отримання різного досвіду.
10. Необхідно запитувати думку самого волонтера з різних питань або проблем організації і враховувати цю думку.[2]
V. Проблема раціонального використання волонтерів у соціальній сфері
Однією з головних проблем є раціональне використання волонтерів. Вивчивши теоретичні аспекти і практичну діяльність державних і недержавних організацій у цьому напрямку, можна побудувати теоретичну схему вирішення соціально-психологічних проблем за допомогою волонтерів:
1.Інформація про необхідність вирішення проблеми.
2.Розробка проекту по вирішенню проблеми, визначення переліку робіт.
3.Визначення персоналу, який задіяний у проекті.
4.Розподіл переліку робіт серед персоналу і волонтерів.
5.Визначення вимог до волонтерів, що будуть залучатися до даної роботи.
6.Підбір волонтерів за власними критеріями.
7.Переконання волонтерів у необхідності й важливості тієї роботи, що їм пропонується.
8.Навчання волонтерів з метою формування необхідних навичок.
9.Соціально-психологічна допомога конкретній людині з конкретною проблемою.
10.Зворотний зв'язок.
Коротко зупинимося на кожній із зазначених позицій.
Інформація про необхідність вирішення проблеми. Практично будь-який соціальний проект починається зі збору інформації про необхідність діяльності в певному напрямі. Незалежно від наявності державної інформації (про незахищені групи населення, кількість неповних сімей, кількість інвалідів, прояв негативних явищ серед молоді) є потреба зробити аналіз даної проблеми на місцевому рівні. Для розвитку програм з профілактики негативних явищ серед молоді необхідна статистика, яка здебільшого знаходиться у відділах у справах молоді, для програм по роботі з дітьми-інвалідами - інформація про їх кількість, списки інвалідів, що складаються на підставі даних відділів соціального забезпечення, інформації центральної районної лікарні.
Дуже корисними для визначення актуальних проблем дітей і молоді можуть бути результати соціологічного дослідження, рейтинги проблем, визначених самою молоддю.
У більшості випадків цей етап роботи проходить без волонтерів, але на етапі практичної реалізації проекту важливо, щоб кожний його учасник знав про значущість, актуальність проблеми, до вирішення якої вони причетні.
Розробка проекту по вирішенню проблеми, визначення переліку робіт. На підставі наявної інформації розробляється програма, спрямована на повне або часткове вирішення проблеми. Практично всі проблеми, з якими стикаються ЦССМ, громадські організації соціально-психологічного спрямування, є соціально-психологічними і спричинені не окремими індивідами, а суспільством. Тому претендувати на повне вирішення проблеми нереально.
Вирішувати соціально-психологічні проблеми необхідно на двох рівнях:
- формування соціальної політики для вирішення конкретної проблеми;
- надання індивідуальної допомоги конкретним особам, які потерпають від цієї проблеми.
Завдання ЦССМ і громадських організацій - це, як правило, надання індивідуальної допомоги конкретним людям.
Визначення персоналу, зайнятого в проекті. План реалізації конкретної соціально-психологічної програми, конкретні заплановані заходи передбачають наявність відповідного персоналу. Безумовно, координатор програми має бути професіоналом такого напряму роботи. Для ЦССМ це, як правило, штатний працівник центру. Для громадської організації він може бути і функціонером, і волонтером.
Розподіл переліку робіт серед персоналу і волонтерів. Цей етап роботи можливий тільки на підставі попереднього. У центрах ССМ, де загальна кількість працюючих складає 2-3 людини, питання вирішується автоматично методом винятку: не директор, не бухгалтер, отже - єдиний фахівець буде керівником. У центрах, де штатним розкладом передбачені фахівці, запрошені до роботи центру, можливе керівництво програмою запрошеним фахівцем. У випадку з запрошеним фахівцем важливо, щоб він був не лише професіоналом, але й хорошим організатором, який зміг би не тільки організувати роботу волонтерів, а й викликати в них інтерес до цієї роботи, бажання співпрацювати.
Визначення вимог до волонтерів, які будуть залучатися до даної роботи. До різних груп волонтерів ставляться різноманітні вимоги. Так лікар-педіатр повинен мати, з одного боку, високу кваліфікацію, з іншого - бути достатньо мобільним і контактним. Співробітник міліції може бути діючим або у відставці, основне його завдання – консультування. Психолог має спеціалізуватися у галузі дитячої психології. Для студентів визначені такі вимоги: одні мають бути майбутніми педагогами, інші - майбутніми психологами. Для тих і для інших важлива наявність певних знань, хоча б теоретичних. До того ж їм має бути більше 18 років, оскільки вони мають відповідати за свої дії і за власну безпеку.
Підбір волонтерів за заданими критеріями. Практично зміст роботи на цьому етапі полягає у визначенні місць, де можна залучити волонтерів. У нашому випадку - це органи охорони здоров'я (педіатр і психолог), педагогічний і психологічний факультети вищих навчальних закладів (III і IV рівнів акредитації).
Для центрів, де діють постійні загони волонтерів, і громадських організацій з фіксованим членством пошук волонтерів полегшується за рахунок вже підготовлених добровольців.
Волонтерами можуть бути і молоді люди, які нещодавно виступали в якості клієнтів. Так, у програмах по роботі з наркоманами часто беруть участь колишні наркомани, їхні батьки. В роботі з сиротами доцільно використати колишніх випускників інтернатних установ та ін.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
