126270 (717743), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

За визначення характеристик кристалізації заповнені дилатометри поміщають у кріостат, у якому встановлена задана температура. Протягом 5 хвилин дилатометри зі зразками термостатують і потім вимірюють початковий рівень робочої рідини в капілярі. Кристалізацію проводять в ізотермічних умовах, зміна температури не повинне перевищувати ± 1°С, що забезпечується автоматичним регулюванням подачі охолодного агента.

Протягом кристалізації через певні інтервали часу (спочатку через 5 хвилин, а наприкінці кристалізації через 20-30 хвилин) заміряють рівень рідини в капілярі.

За визначення температури склування зміну об’єму зразка в інтервалі температур обчислюють по формулі:

,

де діаметр капіляра, м;

зміна рівня рідини, рівне , м.

На підставі отриманих експериментальних даних будують графік залежності від і по крапці перегину визначають температуру структурного склування (рис. 2).

Показники процесу кристалізації визначають на основі залежності відносного об’єму полімеру від тривалості кристалізації (рис. 2). Значення розраховують по формулі:

%.

де діаметр капіляра;

щільність зразка при кімнатній температурі;

зміна висоти стовпа рідини в капілярах;

маса зразка;

температурний коефіцієнт об'ємного розширення зразка;

і температура при нормальних умовах, і температура досліду.

За знайденим значенням будують графік залежності від t (див. рис. 2, б). На графіку виявляються три періоди: I індукційний ( ), що характеризується незначною зміною об’єму й відповідає утворенню центрів кристалізації, II період власно кристалізації, що супроводжується зміною об’єму при формуванні кристалічної структури, III кінцевий або післякристалізаційний, що полягає в упорядкуванні кристалічної структури.

Максимальна швидкість кристалізації визначається тангенсом кута нахилу, а дотична - у точці перегину кривій. Час досягнення максимальної швидкості кристалізації характеризується відрізком . Глибина кристалізації виражається подвоєним значенням відносного об’єму полімеру до моменту досягнення максимальної швидкості кристалізації.

2.3 Визначення температури крихкості гум

Температуру крихкості визначають на спеціальному приладі, який дозволяє витримати гуму за низьких температур та вимірювати температуру, за якої зразок розіб’ється під дією певного навантаження. Для випробування застосовуються зразки в вигляді смужок довжиною 25 ± 0,5 мм, шириною 6,5 ± 0,5 мм та товщиною 2 ± 0,3 мм. Випробують 10 – 15 однакових зразків. Зразки поміщують в металеву посудину, яка в свою чергу знаходиться в кожусі. Охолоджуюча рідина – це суміш етанолу з твердим двооксидом вуглецю. Зразок охолоджують в рідині протягом 5 хвилин за певної температури, після чого розбивають його, відпускаючи пружину. Якщо зразок не розіб’ється, його замінюють на інший і встановлюють більш низьку температуру. Випробування проводять до встановлення інтервалу температур, в якому зразок розбивається. Підбирають температуру з точністю до 1 ⁰, яку вважать температурою крихкості даної гуми.

Література

1. Берштейн Л.А. Лабораторный практикум по технологии резины. - Л.: Химия, 1989. – с. 182-198.

2. Захаров Н.Д. Лабораторный практикум по технологии резины. - М.: Химия, 1988. - с. 142-149.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристики

Список файлов реферата