OKS (716660), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Попередні переговори

Техніко-економічні

розрахунки

Підготовка проектів установчих документів

Остаточні переговори

Реєстрація СП як юридичної особи у місцевому органі влади

Реєстрація іноземної інвестиції

Реєстрація СП у податковій інспекції та органі держстатистики

Реєстрація СП як учасника зовнішньоекономічних зв”язків і відкриття банківських рахунків

Рис.4. Порядок створення СП [22, с.50].

Вибираючи сферу діяльності, необхідно виходити з того, що СП може здійснювати будь-яку діяльність, яка відповідає цілям, передбачених статутом підприємства, і не заборонена законами, що діють на території України.

Український партнер оцінюється за сукупністю показників:

- рівень якості продукції, що випускається, її порівняння зі світовими аналогами;

- технічні характеристики обладнання, можливості передачі його частини в складі внеску до статутного фонду;

- наявність окремо розташованих будівель або споруд, а також вільних площ у діючих цехах для внеску до статутного фонду;

- професійна підготовка та спеціалізація кадрів, можливості залучення їх на СП;

- забезпеченість території майбутнього СП транспортними комунікаціями;

- місцезнаходження підприємства відносно постачальників сировини, напівфабрикатів та комплектуючих виробів, необхідних для функціонування СП.

Пошук іноземного партнера має свої особливості залежно від вихідних умов українського партнера, який:

1. має досвід роботи з потенційним іноземним партнером, коли СП стає логічним етапом розвитку взаємодії експортно-імпортної діяльності, поглиблення науково-технічної або виробничої коперації;

2. має досвід зовнішньоекономічної діяльності з іншими партнерами;

3. не має такого досвіду.

Від цього, зокрема, залежать масштаби та термін виконуваних на цьому етапі робіт, ступінь залучення посередників і т. ін. Нерідко ініціатива створення СП належить іноземним фірмам та особам.

Проте завжди доцільно, по-перше, забезпечити багатоваріантність вибору, а по-друге, проаналізувати можливих партнерів за певною системою критеріїв. З цією метою можуть бути корисними як прямі показники (розміри активів, їх динаміка, кількість працюючих, динаміка прибутку), так і побічні (відношення прибутку до витрат виробництва, рівень продуктивності праці і т. ін.)[22, c.52].

Важливим критерієм взаємного вибору партнерів є відповідність їх розмірів.

Після проведення попереднього аналізу встановлюються контакти з іноземними партнерами та проводяться попередні переговори, результатом яких є підписання протоколу про наміри, в якому вказуються:

1. Загальний обсяг виробництва, розміри поставок на внутрішній та зовнішній ринки.

2. Розмір статутного фонду, частки власників в ньому.

3) Співвідношення між власними та позичковими коштами, можливі розміри кредиту.

4) Загальні вимоги до технологічного устаткування.

5) Наявність кваліфікованої робочої сили в українського партнера і потреба в іноземному персоналі.

6) Організація продажу та післяпродажного обслуговування.

7) Забезпечення трансферту прибутку іноземного учасника.

8) Джерела наджодження і напрямки використання іноземної валюти.

9) Можливості використання маркетингових структур іноземного партнера.

10) Загальні вимоги до рівня економічної ефективності СП [22, c.53].

Деталізація домовленості партнерів про створення СП потребує опрацювання умов його майбутньої діяльності, для чого доцільно провести техніко-економічне оцінювання кількох варіантів створення СП.

Після вибору оптимального (з точки зору інтересів українського та іноземного партнерів) варіанта створення СП рекомендується скласти попередній бізнес-план за прийнятою як для українського, так і для іноземного партнера методикою. Головні розділи плану включають обсяги необхідних інвестицій і технологій, потреби в основному і оборотному капіталі, в позичкових засобах, розрахунки витрат виробництва та цін на готову продукцію, а також інші важливі показники діяльності підприємства (розробка стратегії маркетингу, страхування підприємницької діяльності, розробка фінансового плану і фінансової стратегії тощо).

Підготовка техніко-економічного обгрунтування створення спільного підприємства включає:

- уточнення цілей партнерів, визначення об”єкта діяльності;

- обгрунтування необхідності створення спільних підприємств як форми оптимізації взаємних інтересів;

- дослідження ринку збуту продукції майбутнього підприємства, визначення його ємкості, оцінка обсягів продажу, прогнозування цін і тарифів;

- формування програми виробництва на основі прогнозу про потенційний попит і мінімізацію виробничих витрат, ефективне використання усіх видів ресурсів;

- визначення потреб підприємства у комплектуючих виробах, сировині, енергоносіях, оцінка їх вартості за цінами внутрішнього та зовнішнього ринків;

- установлення обсягів капіталовкладень;

- пошук оптимальної структури зайнятих і витрат на оплату праці;

- фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства.

Особлива увага при підготовці техніко-економічного обгрунтування приділяється розробці програми реалізації, на базі якої визначається програма виробництва, а також фінансово-економічним показникам, які характеризують результати майбутньої діяльності СП [32, с.160].

При підготовці проектів установчих документів (Договору про створення СП та його Статуту) партнери закріплюють основні положення у відповідній формі. Статут визначає предмет і цілі підприємства, його місцезнаходження, склад учасників, порядок формування статутного фонду, розмір часток партнерів, склад і компетенцію органів управління підприємством, а також порядок ліквідації підприємства.

Статут є додатком до договору про створення СП і складає його невід”ємну частину, хоча і має самостійне правове значення [39, c.37].

Після остаточних переговорів і підписання установчих документів проводиться реєстрація СП як юридичної особи в місцевих органах влади (за місцем юридичної адреси СП).

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється місцевими органами влади до початку, в період або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подання іноземними інвесторами до зазначених органів інформації у трьох примірниках згідно з установленою формою.

Податкові та митні органи й банківські установи в межах своєї компетенції ведуть облік операцій, пов”язаних із фактичним здійсненням іноземних інвестицій, і надсилають відповідно до встановлених форм та термінів зведену оперативну інформацію про це Міністерству статистики України та органам, які здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій.

2.2. Механізм функціонування СП.

Матеріально-майнові та початкові фінансові умови господарської діяльності СП складаються в процесі формування його статутного фонду і залучення кредитів. На етапі створення СП в його засновницьких документах розв"язуються принципові питання управління та кадрового забезпечення, закладається організаційно-економічний механізм формування, згідно з конкретними цілями СП, діючими нормативно-правовими регуляторами та домовленістю партнерів.

Функціонуючи в реальному середовищі на території України, СП, з одного боку, відображають відповідні економічні відносини, а з іншого – мають особливості діяльності, пов”язані з їх внутрішньою специфікою та рядом зовнішніх чинників.

Механізм управління спільним підприємством розглядається як єдина система, що складається з ряду взаємопов”язаних підсистем.

Перша підсистема – правове забезпечення СП – посідає центральне місце серед інших підсистем управління СП, поскільки вона повністю або частково регламентує і регулює їх діяльність. Світовий досвід переконує, що головним для інвестора є стабільність законодавства, яка дозволяє планувати та здійснювати ефективне господарювання діяльністю СП.

Друга підсистема – організаційна структура управління СП, яка має особливості, що полягають в наступному:

- представники всіх сторін інвестування утворюють правління, яке є найвищим органом СП, що розглядає та вирішує всі найважливіші питання діяльності СП;

- склад дирекції визначається на засіданні правління;

- контрольну функцію виконує ревізійна комісія, склад якої визначається правлінням.

Третя підсистема – стратегічне планування виробничо-господарської діяльності і маркетинг в СП. Сюди входять планова та маркетингова діяльність підприємства.

Четверта підсистема – фінансово-кредитні відносини, роль яких в управлінні СП визначається тим, що вони торкаються майже всіх сторін його діяльності. Джерела фінансування СП можуть бути зовнішні (позики, кредити, формування акціонерного капіталу) та внутрішні (прискорена амортизація та зростання частки нерозподіленого прибутку).

П”ята підсистема – кадрове забезпечення та соціальні питання діяльності [12, c.11].

Організаційна структура управління спільним підприємством регулюється нормативами тієї чи іншої організаційно-правової форми підприємства (рис.5) і водночас залежить від специфіки самого СП (склад засновників, розмір, особливості технологічного процесу і т. ін.). Утворення і діяльність таких органів управління СП, як загальні збори учасників, ревізійна комісія та дирекція (в частині прав та обов”язків генерального директора та дирекції в цілому) регламентується статутом підприємства. Подальше формування організаційної структури СП, посадова регламентація служб і підрозділів здійснюється СП самостійно, згідно зі стратегією, тактикою і конкретними умовами його діяльності.

Засновники

Ревізійна комісія

Загальні збори учасників

- Перевірка річного балансу

- Перевірка правильності бухгалтерського обліку

- Оперативний контроль поточної діяльності

• Стратегія розвитку

• Зміни до установчих документів

• Формування фондів та їх використання

• Зміна розмірів статутного фонду

• Розгляд та затвердження балансу, рахунку прибутків та збитків

• Використання прибутку

• Порядок розподілу прибутку між учасниками

• Порядок трансферту прибутку

• Порядок збуту продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках (одностайні рішення)

Дирекція

Генеральний директор

Рис.5. Організаційна структура управління СП [22, с.59].

Матеріально-технічне забезпечення здійснюється як з внутрішнього, так і з зовнішнього ринків. Постачання із зовнішніх ринків зумовлює постійні контакти з митними службами, робота яких регулюється Митним кодексом України та Законом “Про єдиний митний тариф”. Від мита та продажу на імпорт звільняється лише майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства, а також майно, що ввозиться з метою інвестування на підставі господарських договорів (контрактів).

Характеристики

Список файлов реферата