k (708711), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Якими б великими не були потреби у фінансо­вих засобах, необхідних для забезпечення витрат держави, податки не повинні підривати зацікав­леність платників у господарській діяльності. Надмірні податки, по-перше, зумовлюють звужен­ня податкової бази внаслідок зменшення обсягів виробництва і доходів, а отже, призводять до змен­шення надходжень до державного бюджету; по-друге, породжують такі явища, як приховування доходів від оподаткування.

Тому в Україні і практиків, і вчених очікує ще велика спільна праця у створенні сучасних прин­ципів податкової політики, а саме:

1. Рівень податкової ставки повинен встановлю­ватися з урахуванням можливостей платників по­датків, тобто рівня їх доходів

Оскільки можливості різних фізичних і юри­дичних осіб неоднакові, в ідеалі для них повинні бути встановлені диференційовані податкові став­ки, тобто податок з доходу повинен бути прогре­сивним.

Цього принципу дотримуються далеко не зав­жди. Однак ідея необхідності оподаткування до­ходів і майна за прогресивними ставками цілком заслуговує на увагу.

2. Оподаткування доходів повинно носити одно­разовий характер

Багаторазове оподаткування доходу чи капіталу неприпустиме. Прикладом дії цього принципу є заміна податку з обороту податком на додану вартість, продукт оподатковується податком усього один раз аж до його реалізації. У результаті кожна надбавка до ціни проходження по виробничій ланці аж до кінцевого продукту оподатковується тільки один раз. У цьому — одна із головних переваг по­датку на додану вартість.

3. Обов'язковість сплати податків

Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків щодо необхідності платежу. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні повинні бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата по­датків були менше вигідними платнику, ніж своє­часне і чесне виконання зобов'язань перед бю­джетом.

4. Система і процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для плат­ників податків і економічними для установ, що зби­рають податки

За прикладом, що підтверджує необхідність до­тримання цього принципу, далеко ходити не треба. Візьмемо горезвісний податок на додану вартість у тому вигляді, в якому його піднесли деякі «зако­нодавці». Для того, щоб вирахувати належну до сплати суму податку, бухгалтери виписують кіпи паперів. Дійшло до того, що вигадуються нові ра­хунки і майже не системи бухгалтерського обліку.

5. Податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптованою до змін суспільне політичних і еконо­мічних умов

Тут необхідно дати негативну оцінку безсис­темному наданню пільг і вважати за доцільне і ефективне адресне податкове стимулювання пріо­ритетних галузей та регіонів. Необхідно, наприк­лад, побудувати дороги у Львівській області — отже, можна надати пільги на період будівництва організаціям, що будуть їх будувати.

6. Податкова система повинна забезпечувати ро­зумний перерозподіл створюваного валового внутріш­нього продукту і бути ефективним інструментом дер­жавної економічної політики

Особливу увагу слід звернути на сам процес законотворення. Окремо взятий податковий закон, яким би він не був ідеальним, не зможе принести очікуваного ефекту без тісної погодженості з усім податковим законодавством. На практиці ж закон, проходячи декілька читань у Верховній Раді, інколи приймається в зовсім невпізнаному вигляді. Тут вже не можна говорити про якусь взаємопого-дженість такого законодавчого акта з іншими. Більше того, інколи і в самому законі мають місце окремі протиріччя.

Тому не дивно, що чинна податкова система в Україні викликає багато нарікань економістів, депутатів, журналістів, державних чиновників і рядових платників податків.

З кожними черговими виборами створюється ілюзія, що першим кроком нових народних об­ранців стануть докорінні зміни в галузі податків. Проходить певний час, і очікування не справ­джуються. Нові законодавчі акти частіше не по­кращують, а погіршують стан справ.

У той же час аналіз критичних виступів пока­зує, що якого-небудь загального підґрунтя у їхніх авторів немає. Кожен незадоволений чимось своїм, одним не подобається те, що податки надто ви­сокі; інші думають, що свобода підприємництва поширюється і на податки: хочу — плачу, хочу — приховую. Але при цьому всі дружньо звинувачу­ють уряд у затримках виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат.

Предметами для критики виступають: зайвий фіскальний характер податкової системи; від­сутність належного стимулювання вітчизняних виробників, надмірне оподаткування прибутку (доходу), надмірно високе оподаткування фізич­них осіб при невеликій, у порівнянні із західни­ми країнами, оплаті праці; введення податку на додану вартість, про який раніше і не чули; до­сить жорсткі фінансові санкції при ухиленні від сплати податку, недостатність вжитих заходів щодо зменшення недоїмок у бюджеті; часті зміни окремих податків, мізерне оподаткування при­родних ресурсів. І найбільш радикальні пропо­зиції зводяться до того, що податкову систему слід відмінити і замість неї «придумати» яку-не-будь нову.

Узагальнити і звести воєдино всі ці точки зору неможливо, в багатьох критичних зауваженнях і пропозиціях є раціональне зерно. Податкова полі­тика звичайно потребує вдосконалення, але не на базі випадкових, часом вихоплених із системи опо­даткування західних країн, моментів.

В Україні податкова політика поки ще формуєть­ся. При її становленні слід враховувати досвід інших держав, але тільки той, який дасть позитивний результат і для виробника, і для бюджету.

Подальша перспектива розвитку податкової сис­теми залежить і від прийняття Податкового ко­дексу. Це повинен бути всеохоплюючий документ, який повністю визначає взаємини держави з плат­никами податків, функції і повноваження органів влади з встановлення і стягнення податків і зборів.

Податковий кодекс повинен усунути недоліки існуючої податкової системи, зберігши все те ра­ціональне, що в ній є, врахувати напрацьований позитивний досвід. З прийняттям Податкового ко­дексу нарешті буде створена єдина законодавча і нормативна база оподаткування.

Податковий кодекс призначений стабілізувати систему податків, принаймні, в межах фінансо­вого року, а в подальшому протягом декількох років. Він повинен вижити хибну практику прийняття податкових законодавчих актів «заднім числом». Усі зміни повинні проводитися тільки разом із фор­муванням бюджету на наступний рік і завчасно бути повідомленими платникам податків.

Саме шляхом створення Податкового кодексу стане можливим сформувати єдину комплексну систему податків у країні, усунути наявні проти­річчя, чітко визначити функції, повноваження і відповідальність усіх рівнів влади в проведенні по­даткової політики, у введенні і відміні податків, зборів і податкових пільг.

Це не означає, що потрібно докорінно зміню­вати систему. Ми не можемо відкинути світовий досвід, а українські податки базуються саме на ньому. Адекватність податків створить необхідні переду­мови для інтеграції нашої економіки у світову, для уникнення подвійного оподаткування при інвес­тиціях капіталу, створення спільних підприємств і здійснення спільних проектів із урахуванням спе­цифічних особливостей і традицій України.

ВИСНОВКИ.

Україна переживає зараз жорстку економічну кризу. Як це ні парадоксально звучить, але саме зараз наступає час змін. Необхідно комплексні перетворення у всій структурі економіки. Ефективна податкова система є однієї з найважливіших складових економічного процвітання країни. Про це можна судити по закордонних країнах, де обговорення податків давно вже займає почесне місце серед економічного планування.

Система податків і зборів служить інструментом економічного впливу на суспільне виробництво, його структуру і динаміку, розміщення, прискорення науково-технічного прогресу. Податками можна стимулювати або, навпаки, обмежувати ділову активність, а отже, розвиток тих або інших галузей підприємницької діяльності. Можна створити передумови для зниження витрат виробництва й обертання приватних підприємств, для підвищення конкурентноздатності національних підприємств на світовому ринку. За допомогою податків можна проводити протекціоністську економічну політику або забезпечити свободу товарному ринку. Податки створюють основну частину прибутків державного і місцевих бюджетів, даючи можливість фінансового впливу на економіку через видаткову частину

Потенційно, податкова політика покликана пом'якшувати негативні явища властивої ринкової економіки. Являючись ключовою ланкою економічної політики, являє собою інструмент регламентування макроекономічних пропорцій.

У той же час, що діють на даний момент напрямки податкової політики відрізняються безсистемністю, відсутністю наукового підкріплення і зайвої фіскальності. Так, у бюджетній політиці за останні роки акцент на збільшення дохідної частини був зроблений не за рахунок заходів для легалізації підприємницької ініціативи, а за рахунок росту податкового тягаря і жорсткості податкового адміністрування. Проте збирання податків не вдалося збільшити шляхом адміністративного тиску, тому що не були сформовані діючі економічні стимули чесно сплачувати податки, не проводилися заходи щодо скорочення бартерних операцій і витисненню грошових сурогатів.

Зміни в податковій системі необхідні. Вони повинні бути послідовними і передбаченими. Їхніми головними напрямками повинні стати:

• зниження загального рівня оподатковування при різкому розширенні податкової бази;

• скорочення кількості податків і спрощення системи оподатковування;

• посилення податкової дисципліни;

• систематизація і кодифікація податкового законодавства.

Можливості збільшення прибутків бюджету за рахунок виведення значної частини економіки з "тіні" важко переоцінити. Багато в чому унаслідок високого рівня податків частка надходжень від нового приватного сектора непропорційно низька щодо їх реальних (а не офіційно що показуються) прибутків. Для досягнення цієї цілі потрібні міри з одного боку, контрольно-карного характеру (по жорсткості збору податків, припиненню контрабанди і "тіньових" торгових і фінансових операцій і ін.), з іншого боку - у напрямку раціоналізації податкового законодавства. Справитися з задачею легалізації "тіньової" економіки тільки мірами карного характеру неможливо, для цього треба створити в людей і фірм бажання сплачувати податки - тобто одержувати легальні високі прибутки. У цілому в ході податкової реформи необхідний перехід від виконання податками переважно фіскальних функцій до переважно стимулюючим.

Необхідність цих змін зрозуміла майже усім. Дійсне питання складається в умінні Уряду знайти баланс між об'єктивно суперечними друг другу фіскальними і стимулюючими функціями податків.

Список використаної літератури.

1. Закон України “Про систему оподаткування” від 01.10.1991р.

2. Закон України “Про оподаткування доходів підприємств і організацій” від 20.12.1992р.

3. Брызгалин А.В. “Налоги и налоговое право”: учебник – Москва: Центр, Налоговое и Финансовое право, 1998.

4. Юткина Т.Ф. “Налоги и налогообложение”: учебник – Москва. – 1998.

5. “Основні засади формування податкової політики в Україні на сучасному етапі” // Економіка, фінанси, право – 2000. № 4.

6. Папаїка О.О. “Реформування податкової системи України” // Фінанси України – 2000р. № 8.

7. “Податкова політика України у контексті створення умов для економічного зростання.” //Економіка України – 2000р. № 9.

8. Хритинин В.Ф. “Налоговая система в России” – // Финансы. – 1997. - № 7.

9. Сажина М.А. “Налоговую систему России необходимо совершенствовать” – // Финансы. – 1999. - № 7. - с. 20. Сажина М.А. “Налоговую систему России необходимо совершенствовать” – // Финансы. – 1996. - № 7.

10. Бельченко В. “Основы экономической модели и принципиальные направления вывода экономики Молдовы из кризисной ситуации в переходной период” – // Финансы. – 1999. - №6.

Характеристики

Список файлов реферата