k (708711), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

В умовах України на економічне зростання негативно впливає не тільки високий загальний рівень оподаткування, але й порушення принципу нейтральності оподаткування у відношенні до галузей економіки. Згідно з чинним в Україні податковим законодавством, у промисловості рівень податкового навантаження (63,6—61,7% ВВП галузі) є в 2 рази вищим, ніж у сільському господарстві (відповідно, 32,4—30,2% ВВП). Для транспорту і зв'язку передбачено податкові вилучення в розмірі 50% галузевого ВВП.

Значні податкові пільги для сільського господарства призводять до зниження част­ки податків і обов'язкових платежів у його новоствореній вартості. Використання як бази оподаткування показників реалізованої продукції (для відрахувань у дорожній та інноваційний фонди) і заробітної плати (для відрахувань у Пенсійний фонд, фонд соціального страхування і фонд зайнятості) збільшують питоме податкове навантаження для тих галузей і підприємств, які випускають більш трудомістку продукцію або мають вищий рівень матеріальних затрат.

Згідно з даними статистичної звітності, в 1998 р. платежі, нараховані у дорожній та інноваційний фонди у цілому по народному господарству України (без урахування МП і кооперативів), становили майже 3,5% ВВП (див. табл. 4). Для транспорту, зв'язку та сільського господарства вони були приблизно на середньому рівні, тоді як для промисловості — майже в 1,5 рази перевищували його. При цьому в чорній металургії нараховані платежі досягли вже 10,6% ВВП галузі, при менш як 2% — у легкій промисловості.

Таблиця 2.1.4.

Відрахування у дорожній та інноваційний фонди (за даними 1998 р.)

(% ВВП відповідної галузі)

Значні галузеві відмінності в обов'язкових платежах у державні цільові фонди не були пов'язані ні з результатами діяльності галузей, ні з обсягом послуг, одержаних ними від держави. Причиною порушення принципу нейтральності оподаткування стало використання як його бази показника реалізованої продукції. Тому не випадково для підприємств гірничо-металургійного комплексу потрібним було введення спеціальних умов оподаткування (у тому числі — таких, як зниження ставки збору в Державний інноваційний фонд (на 50%) і скасування збору у дорожній фонд).

За обсягом фактично сплачених податків і обов'язкових платежів у бюджет відмінність питомого податкового навантаження виявляється ще значнішою, ніж за нарахованими платежами (див. рис. 2): якщо на транспорті сума податків та інших обов'язкових платежів у бюджет, а також внесків по обов'язковому соціальному страхуванню в 1996 р. становила 54,7% ВВП галузі, то в сільському господарстві — відповідно, тільки 14,6%, тобто майже в 4 рази менше. У 1998 р. податкове наванта­ження коливалося від 47,3% галузевого ВВП (у галузі зв'язку) до 15,8% (у сільському господарстві).

Рис. 2.1.1 Внесено податків і обов’язкових платежів (за даними 1996 і 1998р.) (% ВВП галузі)

Диференціація фактичного рівня оподаткування є наслідком не тільки особливостей податкової системи (наявності галузевих податкових пільг і податків, прив'язаних до елементів затрат), але й, насамперед, заборгованості підприємств по податках і обов'язкових платежах.

У 1998 р. приріст недоїмки у розрахунку на 1 грн. нарахованих платежів у бюджет становив по народному господарству (в цілому) 37 коп., у промисловості — 44 коп., а в сільському господарстві — 59 коп. (див. табл. 2.1.5). У галузі зв'язку приріст недоїмки був у 10 разів нижчим, ніж у середньому по народному господарству.

Таблиця 2.1.5.

Галузева структура недоїмки і платежів, нарахованих у бюджет (за даними 1998 р.)

Висока заборгованість по податках та інших обов'язкових платежах означає, що фактично підприємства-боржники здобувають додаткові "податкові пільги". У 1998 р. до заборгованості низькоефективних і збиткових підприємств по податках та інших обов'язкових платежах у дедалі більшому обсягу стала додаватися стрімко зростаюча заборгованість підприємств високорентабельних галузей, які випускають "універсальні товари" (електроенергетики і газової промисловості)". В умовах бартеру неплатежі підприємств, які погано адаптувалися до ринку, врешті-решт, нагромаджуються в їх заборгованості виробникам або постачальникам газу і електроенергії. Виробники і постачальники "універсальних товарів" використовують неплатежі у бюджет як засіб часткової компенсації неплатежів своїх споживачів. Відсутність реальної майнової відповідальності підприємств за виконання податкових (як, зрештою, і будь- яких інших) зобов'язань, а також практика списання і реструктуризації їх заборгованості перед бюджетом призвели до того, що неплатежі стали важливим елементом їх "раціональної поведінки".

Поведінка підприємств у ринковій економіці, міра свободи їх дій визначаються ринковими цінами і співвідношенням доходів і витрат кожного з них, тобто жорсткістю його бюджетних обмежень. Однією з ознак такої жорсткості є неможливість для підприємств впливати на нормативи оподаткування¹². Підприємства ж України досі можуть впливати на умови свого оподаткування через систему неплатежів. Тим самим доходи держави перерозподіляються на користь найменш ефективних підприємств, які завдяки цьому дістають можливість продовжувати діяльність практично незалежно від критеріїв економічної ефективності. Усі спроби Уряду збільшити бюджетні надходження приводили, в кращому разі, до стабілізації доходів у номінальному вираженні (як це було в 1997 і 1998 рр.) або до зниження темпів зростання недоїмки (як це було в 1999 р.).

В умовах, що склалися, ефективніші підприємства втрачають свої конкурентні переваги як на міжнародному, так і на внутрішньому ринках:

— по-перше, погіршується їх міжнародна конкурентоспроможність (через вищий, ніж в інших країнах, загальний рівень податкового навантаження);

— по-друге, втрачаються їх порівняльні переваги на внутрішньому ринку (через вищі, ніж для підприємств-боржників, фактичні податкові платежі).

Високі абсолютний і відносний рівні фактичного оподаткування ефективніших підприємств означають, що у відношенні до них податкова система України має дискримінаційний характер. Найефективніші підприємства втрачають стимули до розширення діяльності (принаймні, легальної) та створення додаткових робочих місць. Рівень зайнятості та середня продуктивність праці в народному господарстві знижуються, отже — зменшуються і доходи бюджету. Скорочення зайнятості, в свою чергу, вимагає додаткових витрат держави щодо соціального захисту.

Тим часом у таких умовах найменш ефективні підприємства заінтересовані в продовженні своєї діяльності, оскільки це є підставою для збереження податкових пільг. Наслідками здійснюваної в Україні податкової політики стали зростання кількості неефек­тивних підприємств у народному господарстві та триваюче падіння темпів економічного розвитку, викликане неможливістю перерозподілу обмежених виробничих факторів у найефективніші види діяльності (див. табл. 2.1.6.).

Таблиця 2.1.6.

Частка збиткових підприємств у галузях народного господарства України і динаміка реального ВВП (за даними 1992—1999 рр.)

2.2.Структура чинної податкової системи Російської Федерації. Основні групи проблем.

Чинна податкова система Росії потребується в серйозному реформуванні. Побудова справедливої й ефективної податкової системи, забезпечення її ясності, передбачуваності і стабільності є важливою умовою підвищення підприємницької й інвестиційної активності.

В даний час податкова система Росії вже містить ряд методів і засобів, що є прийнятною формою перерозподілу засобів в умовах ринкових відносин.

Характеристики

Список файлов реферата