diploma2_1 (708693), страница 8
Текст из файла (страница 8)
Розглядаючи результати діяльності комерційних банків України за роки їх існування, буде повчальним звернути увагу не тільки на роботу комерційних банків, які опинились в тяжкому фінансовому становищі, в тому числі збанкрутілих, а також і тих, які у важких умовах економічної кризи не тільки вистояли, а й укріпили своє фінансове становище.
Економічне середовище, в якому функціонує банківська система, нормативні регулятори і вимоги з боку НБУ до всіх комерційних банків були практично однаковими. Тоді чому ж одні банки збанкрутували, інші опинились в трудному фінансовому становищі, ще інші банки опинились в групі більш менш "благополучних"? Особливо не можливо не звернути увагу на те, що в групі "багополучних" опинились не тільки великі, сильні банки, але й малі банки. В той же час деякі більші потужні банки збанкрутували. Звичайно, що на це дуже важливе питання може буде знайти відповідь при більш широкому та глибокому аналізі діяльності комерційних банків, але це виходить за межі даного дослідження. Тут же звернемо увагу тількі на деякі сторони діяльності банків в умовах трансформування виробничих відносин на сучасному етапі і які вплинули і нині впливають на фінансовий стан банківської системи.
Досвід роботи банків "благополучних" засвідчує, що їх успішний розвиток в умовах кризису залежить в прешу чергу від рівня професіоналізму — від політики банка, майстерності, грамотної побудови управлінських і функціональних струткр. Досвід же банків, що збанкрутіли, навіть тих, які мали більш менш великі структурні фонди, показав, що їх, на перший погляд, нормальна внутрішня управлінська структура насправді виявилась аморфною, розвивалась хаотично та зробилася не управляємою. Такі банки могли існувати та процвітати в умовах галопуючої інфляції.
В цих умовах доходи банків перекривали непрофісіоналізм в банківській діяльності, а збитки нівелювала та ж інфляція. Але як тільки темпи інфляції почали уповільнюватися, коли НБУ став проводити більш жорстку монетарну політику, а інфляція ставала все більш керованою, стан в цих банках почав сильно погіршуватись. В банківській сфері практично настав вторинний переділ ринку — лиття, поглинання. На цьому етапі наступає період збільшення банків, а філіальні системи більш сильних банків починають розширюватись.
Сьогодні в системі комерційних банків України функціонують два види банків — банки з розвинутою філіальною сіткою і банки, які не мають філіалів.
Є банки без філіальної сітки, які знайшли свою нішу і спокійно в ній працюють. Наприклад, АКБ "Перкомбанк" — великий, комплектний, мобільний, має свою клієнтуру, рентабельний банк.
Не менше успішно працюють і ті банки, у яких є розвинута сітка філіалів (наприклад, АКБ "Приватбанк", у якого є більше 100 філіалів).
Повчальним в питаннях організації банківської справи в нових умовах є діяльність АКБ "Укрінбанк", який має розгалужену сітку філіалів. Цей банк чітко розділив функції центрального апарату і полочної операційної діяльності. Центральний апарат банка займається методологією, контролем і координацією діяльності філіалів. Головне оперційне управління в Києві займається щорічним обслуговуванням клієнтів. Банк визначився зі своїми реальними клієнтами, знає їх баланси і фінансово-матеріальні можливості. В управлінській структурі банка з"явились юридичний відділ і відділ управління кредитними ризиками.
АКБ "Укрінбанк" значно переструктуризував, суттєво перебудував свій кредитний потрфель. В зв"язку з цим він зменшив кількість, але якість його значно підвищилася, більшість валютних коштів цього банка працює в різних рентабельних програмах.
Подолання гіперінфляції дозволяє банкам переходити до більш реального планування своєї діяльності. Виникають умови для застосування таких інструментів в банківській діяльності, які дозволяють як планувати, так і одержувати додатковий прибуток. Мова йде про ф"ючерси, опціони, форвардні операції з валютою ті інші форми діяльності, які відповідають умовам ринкових відносин.
Сьогодні в банківській системі України є багато проблем, які потребують свого практичного вирішення. Вони зачіпають перед усім питання, які пов"язані з подальшим розвитком банківської системи України, вдосконаленням кредитної політики держави. Вирішення цих проблем залежить насамперед від вдосконалення банківського законодавства, яким слід було б передбачити слідуюче:
-банківське законодавство повинно було б відобразити всі форми взаємовідносин банків з органами державної влади і управління, Національним банком, між собою і клієнтурою. Банківські закони повинні мати характер прямої дії з тим, щоб звести до мінімуму втручення органів управління в діяльність комерційних банків;
-вдосконалити систему банківського ліцензування, передбачити усунення монополізму в банківській діяльності, а також рівність умов конкуренції між банками;
-для забезпечення повноти банківського законодавства норми, які відносяться до банківської діяльності, слід було б включати в законодавчі акти по регулюванні інших сфер діяльності;
-ввести законодавчі норми, які регламентують кредитування банками власних акціонерів і пайщиків;
-при вдосконаленні податкового законодавства необхідно враховувати специфіку банківського сектору та зацікавити його в підвищенні діяльності і фінансової стійкості, створення в банках резервів для покриття можливих збитків: указані резерви повинні створюватись із доходів банка за рахунок оподаткування;
-упростити процедуру створення філіалів банків, зняти всі географічні бар"єри організації нових банків;
-створювати відповідні умови для організації спеціалізованих кредитних установ, інвестиційних, інноваційних, іпотечних, експортно-імпортних банків, товариств взаємного кредиту, кредитноощадних установ, кредитної кооперації і інших, які прийняті в світовій практиці. Поряд з великими банками повинна бути і сітка малих банківських або небанківських установ (з граничними правами), які тісно зв"язані з малим бізнесом і мають з ним особливі відносини.
В цілях захисту власних економічних інтересів банків і вкладників, підвищення надійності захисту кредитів, які надаються клієнтам банку, використання ефективних засобів і методів стягнення боргу слід було б здійснити слідуючі заходи;
-здійснити розробку відповідних правил і процедур для всіх стадій кредитної діяльності, які включали б етапи обгрунтування, супроводження та погашення кредиту;
-систематично і всебічно вивчати кредитні ризикі, приймати заходи по їх пониженню. Вірно поступили комерційні банки, які в своїх управлінських структурах організували відділи управління кредитними ризиками;
-вдосконалювати механізм економічного і правового захисту виданих кредитів з використанням заставного права, поручительства, а також інших форм гарантій та його забезпечення;
-необхідно забезпечити достовірну інформацію про клієнтів;
-одним з засобів забезпечення стійкості банків та підвищення довіри до них є страхування депозитів, які також захищають інтереси вкладників. Необхідно розробити страхування вкладів з урахуванням досвіду інших держав. Страхування депозитів повинно здійснюватись спеціальним оргвном, який створений за участю Національного банка України, страхової установи і комерційних банків. Об"єктом страхування повинні стати тільки вклади і депозити суб"єктів господарювання, і в першу чергу вклади і депозити населення. При цьому розмір вкладу або депозиту, по якому здійснюється відшкодування в певній сумі, повинен бути офіційно обмежений;
-банкрутство банків, особливо великих, є небажаним тому, що це веде до серйозних економічних потрясінь як для їх акціонерів, так і для економіки в цілому. Але в процесі формування банків слід передбачувати можливість їх банкрутства. Тому важливо при цьому мінімізувати негативні наслідки, для чого слід передбачити більш чітку процедуру об’яви банків банкрутами.
Дуже в критичному стані сьогодні знаходитсья довгострокове кредитування. Тому слід було б здійснити заходи по забезпеченню привабливості для комерційних банків інвестиційних та конверційних кредитів з урахуванням більших обсягів витрат по їх обслуговуванні, високого ступеню ризику, відсутності надійних гарантій, поверення вказаних кредитів.
В цьому відношенні можна було б підвищити розмір маржі до рівня середньої маржі по інших комерційних кредитних операціях, або звільнити комерційні банки повністю від оподаткування по державним кредитам, які направляються на інвестиційні і конверсійні програми.
Висновки.
Вивчення діючого законодавства порядку формування та використання прибутку банку, аналіз показників прибутковості на даних як умовних банків, так і реально існуючих (АБ “Еліта” м. Запоріжжя та його київська філія), все це дозволяє зробити наступні висновки:
1. Основні принципи діяльності комерційного банку — прибутковість господарювання та принцип “дешевше купити — дорожче продати”. Проте зазначені принципи повинні носити “цивілізований” характер. А для цього необхідно створити рівні можливості в отриманні необхідної інформації і створенні свого продукту.
2. Для досягнення успіху кожний комерційний банк повинен діяти під девізом: “Все для клієнта!”. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізує і свій власний інтерес. Тому банк повинен постійно удосконалювати і впроваджувати нові види послуг, підвищувати якість обслуговування.
3. Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує певні функції: характеризує економічний ефект, має стимулююче значення, а також є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Як різниця між валовими доходами та валовими витратами визначається балансовий прибуток.
4. Так як банк являє собою фінансовий інститут і має право здійснювати не всі види діяльності (комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування), то його валовий дохід складають наступні види доходів: процентні, комісійні, торгівельні, інші банківські і небанківські доходи. Основними статтями витрат є відсотки, сплачені по вкладам громадян та депозитам юридичних осіб, витрати на утримання банку та інші.
5. Критерієм ефективності діяльності банку є такий розмір показників прибутковості, який забезпечує максимальні норми прибутку при одночасному виконанні нормативів, встановлених НБУ.
6. Для збільшення прибутковості активів банки повинні застосовувати такі заходи:
- збільшувати обсяг наданих кредитів за рахунок зменшення кредитного відсотку;
- збільшувати частку власних коштів банку в загальній сумі його коштів;
- зменшувати співвідношення власних та залучених коштів.
7. Щоб максимізувати прибуток, необхідно збільшувати доходи та зменшувати витрати банку. В зв"язку з цим в роботі були виділені основні напрямки зростання доходів:
а) загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід, для чого банк повинен, по-перше, залучати більше позичальників і при цьому ретельно аналізувати їх фінансовий стан, по-друге, нарощувати свій кредитний потенціал за рахунок збільшення обсягу ресурсів, що залучаються. Це можливо при проведені зваженої маркетингової та процентної політики;
б) зміна питомої ваги доходних активів в сукупних активах, для чого необхідно звести "непрацюючі" активи до мінімуму, проте у межах, що забезпечують ліквідність банку;
в) зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку. Теоретично більш високий рівень процентної ставки повинен принести банку якомога більший дохід. Проте, в сучасних умовах банки рідко удаються до таких дій. В умовах конкурентної боротьби вони найчастіше знижують ставку з метою залучення якомога більшої кількості позичальників. Зниження середньозваженої ставки проценту по Україні є свідоцтвом цього;
г) зміна структури портфелю доходних активів. Відомо, чим вищий дохід, тим більший ризик в сфері банківської діяльності. Тому головне завдання банку — визначення ступеню допустимості та виправданості того чи іншого ризику.
Основні напрямки зниження рівня витрат банку:
а) залучення дешевих ресурсів. Такими є вклади до запитання;
б) зниження витрат на утримання апарату управління;
в) скорочення обсягів заробітної платні, але не шляхом її зниження, а шляхом скорочення кількості працюючих завдяки автоматизації банківської діяльності.
8. Після сплати податків і штрафів, накладених податковою інспекцією, Національним банком України та іншими органами подальший розподіл прибутку здійснюється за індивідуальними пропорціями та напрямками. Однак загальними напрямками використання прибутку для усіх банків є здійснення відрахувань:
-до резервного фонду;
-до страхового фонду;
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
