V (704596), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Р_{min проп} - ціна пропозиції мінімальна;

Р_{max попиту} - ціна попиту максимальна.

Ліквідність акції визначається такою формулою :

Р

Л =

х 100 %

_{min проп} - Р _{max попиту}

Р _{max попиту}

Найбільш ліквідними являються акції, в яких дане відношення доходить до 3 % . Ринкова ціна акції, в розрахунку на 100 грошових одиниць номіналу, називається курсом акції.

К_р = Р_р : Р_н х 100 %

Дохідність акції визначається двома факторами:

• Отриманням частини розподіленого прибутку акціонерного товариства, тобто дивідендом.

• Можливості продажу акцій на фондовій біржі за ціною більше ніж ціна придбання.

Дивіденд - це доля розподіленого прибутку акціонерного товариства, яка припадає на одну акцію. Він може задаватися в відсотках чи в грошових одиницях. Дивіденд в абсолютному виразі називається дивідендним доходом, і визначається:

У_д = І_д - Р _н

І_{д -} ставка дивіденда .

Відношення дивідендного доходу до ціни придбання акції визначають її поточну дохідність .

R = І_д : Р _прид.

Дохідність характеризує скільки гривень доходу отримано акціонером на кожну інвестовану гривню. Основним джерелом виплати дивідендів являється чистий прибуток акціонерного товариства, який зістається в його розпорядженні після сплати податків, процентів за банківський кредит, виплат по облігаціям, привілейованим акціям, відрахувань на розвиток виробництва, соціальний розвиток, заохочення, формування резервного фонду. Ринкова ціна на акцію складається в результаті попиту і пропозиції певний клас акцій, але при цьому великий вплив на ринкову ціну робить стан економіки країни. Економічний спад спонукає інвесторів вкладати гроші не в банк, а в реальний товар, в тому числі і в цінні папери. В такий період курси акцій акціонерних товариств, випускаючих продукцію, підіймається і суттєво відрізняються від номінальної ціни.

Облігація - цінний папір, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента, якщо інше не передбачено умовами випуску. Класифікацію облігацій за різними признаками відобразимо на схемі 3.

О Б Л І Г А Ц І Ї

Від емітента:

• державні;

• муніципальні;

• акціонерних товариств;

• іноземних займачів.

Від строку позики:

• короткострокові;

• середньострокові;

• довгострокові.

За способом реєстрації курсу:

• з вказівкою власника;

• без вказівки власника.

За формою виплати доходу:

• з фіксованою ставкою;

• з плавучою ставкою;

• з дисконтом;

• виграшні позики.

Схема 3. Класифікація облігацій за ознаками.

Орієнтиром для визначення доходу облігацій, так як і для акцій являється номінальна ціна паперу, фіксуюча на бланку :

Р н_І = З _І : К _{І ,} де

З_І - сума позики, яка приходиться на всі боргові зобов’язання певного достоїнства;

К_І - кількість емітованих паперів певного достоїнства.

Як правило облігація випускається з високою номінальною ціною, і цим відрізняється від акцій. Ціна первинного розміщення первинних зобов’язань (емісійна ціна) може бути менше, більше або рівна ціні номінальній . Якщо Р_е > Р_п, то ціна з премією. Якщо,

Р_е < Р_п, то ціна називається з дисконтом (чи зі скидкою). Ціна, за якою облігація продається на вторинному ринку цінних паперів, називається ринковою або курсовою .

Курс облігації :

К _Р = Р_Р : Р _н х 100 %

Інвестор купує боргове зобов’язання по ціні придбання: Р _ем. та Р_Рин., а покриває, як правило, по Р_ном. Дохідність облігації визначається двома факторами:

• винагорода за представлений емітенту займу (купонні виплати);

• різницею між ціною покриття і придбання цінних паперів.

Купонні виплати проводять щорічно (іноді раз в квартал чи в півріччя) і визначають слідуючим чином:

І _к = і_к х Р_н, де

і _к - купонна щорічна % ставка;

Р _н - номінальна ціна;

І _к - поточний (купонний ) доход по облігаціям в абсолютному виразі.

Ставка дохідності (і_к) залежить від строку позики. Чим далі строк покриття позики, тим вище ставка дохідності із-за можливого обезцінювання грошей. На основі купонного річного доходу визначається поточна дохідність облігації:

і _к.д. = І _к : Р _прид = І _к х Р _н : Р _прид.

Різниця між ціною покриття і придбання облігації визначає величину приросту чи збитку капіталу за весь строк позики. Якщо покриття проводиться по номіналу, а облігація куплена з дисконтом, то інвестор має приріст капіталу .

Δ P = P _н - Р д., де Δ Р > 0

Якщо облігація куплена по ціні з премією, а покриття йде по номіналу, то власник отримає збиток:

Δ P = P _н - Р _{прем .,} де Δ Р < 0

Якщо облігація придбана по номіналу, то інвестор не має ні приросту ні збитку капіталу.

ΔP = P _н - Р _п, де Δ P = 0

Річний приріст (збиток) капіталу (Δ P _річ) рівний:

Δ P _річ = Δ P: п, де п- кількість років позики.

Для визначення ринкової ціни облігації необхідно керуватися основним правилом інвестування: вкладання грошей в облігацію повинно забезпечити той же доход, що й розміщення капіталу в банк.

і _б х Р _р = і _к х Р_н + Δ P _річ

тоді виходячи з попереднього:

Р _р = (і _к х Р_н + Δ P _рч ) : і _б.

Ощадний сертифікат - письмове свідотство банка про депонування (збереження + проценти, обговорені в умовах договору) грошових коштів, яке свідчить право вкладника на отримання по закінченню встановленого строку депозиту і проценту по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові або до запитання , іменні та на пред’явника. Ощадні сертифікати відрізняються від облігацій тим, що вони являються короткостроковими борговими зобов’язаннями. Випускаються на строк від 30 днів до року, як правило на 3, 6, 9, 12 місяців. При передачі іменного сертифікату оформлюється на зворотній стороні документа двохстороній договір осіб - уступаючої свої права особи і особи, яка набуває ці права. Договір передачі права по іменному сертифікату називається цессією.

Вкладаючи гроші в ощадний сертифікат власник набуває такі права:

• на повернення боргу по закінченню позики;

• на доход, при покритті сертифікату, за наданий банку капітал;

• на дострокове вилучення вкладу, якщо це обговорено при емісії ощадного сертифікату;

• на передачу сертифікату іншій особі.

Ощадний сертифікат не може служити розрахунковим чи платіжним документом за продані товари та послуги.

Абсолютний розмір доходу по сертифікату може визначатися двома способами:

1. Якщо в умовах позики визначена річна % - на ставка:

І _с = ( і_с х Р_н х t ) : 12, де

і_с - річна процентна ставка по ощадному сертифікату;

Р_п - величина позики;

t - строк позики в місяцях ;

12 - місяців;

І_с - ставка за місяць.

2. Якщо сертифікат розміщений по дисконтній ціні, а покривається по номінальній, доход власника визначається різницею ціни покриття і придбання.

І = Р_пок - Р_прид.

Дохідність сертифікату визначається:

і_д. = І_с : Р_прид.

І - доход сертифікату ;

Р_прид. - ціна придбання.

При продажі сертифікату на вторинному ринку цінних паперів, ринкова ціна визначається за принципом рівності доходів: інвестор, купуючи ощадний сертифікат повинен отримати той доход, що й по іншим сертифікатам того ж самого терміну, який лишився до покриття придбаного сертифікату. При покритті купленого сертифікату його власник отримає збільшену вартість цінного паперу.

S = P_н + І_с, де

І_с - процентні гроші;

Р_н - номінальна ціна.

Витрати покупця визначаються ринковою ціною покупки сертифікату, а отже кінцевий дохід покупця сертифікату рівний різниці між збільшеною вартістю і ринковою ціною.

Іпо = S - Рр = Рн + Іс -Рр

Витрати продавця - ціна придбання сертифіката (номінальна ціна).

Доходи продавця - ринкова ціна мінус номінальна ціна .

Іпрод = Рр - Р ном.

Доход продавця росте з збільшенням курсової ціни, але при цьому зменшується прибуток покупця.

Сума доходів учасників угоди рівна загальним процентним виплатам по сертифікатам:

І сер пок + І сер пред. = (S - Рр ) + ( Рр - Рпом ) = S - Рном = Іс

Вексель - цінний папір, який свідчить, безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу).

Векселя розрізняють по слідуючим признакам:

1. по емітенту:

• держава (казначейський вексель);

• юридичні і дієздатні фізичні особи (приватні векселі);

2. по обслуговуючим угодам:

• Фінансові угоди (звичайні векселі);

• товарні угоди ( товарні векселі ).

Якщо переміщення товару за кордон, тоді виписується податковий вексель.

3. по суб"єкту , який здійснює оплату.

Якщо оплачує векселедавач - виписується простий вексель, а якщо оплачує третя особа, то виписується переказний вексель (тратта).

За строком платежу по векселю розрізняють оплату:

1. при пред’явлені векселя;

2. в певний час з дня пред’яви;

3. в певний час з дня складання ;

4. на визначений день.

Векселі використовуються в слідуючих напрямках:

1. Оплата за відвантаження продукції, виконані роботи і послуги;

2. Проведення заліку взаємної заборгованості з послідуючим оформленням її векселями;

3. Видача векселів при ввозі в Україну майна в якості зарубіжного інвестора і уставний фонд підприємства;

4. В зовнішньо - економічних операціях при оформленні операцій з давальницькою сировиною.

5. При пересіканні кордону України на суму податкового зобов’язання.

Розрахунок дохідності по векселю. Спосіб розрахунку по векселю залежить від того , по який ціні розміщений вексель .

Перший спосіб розміщення.

Якщо фінансовий вексель розміщується з дисконтом, а покривається по номіналу, то абсолютний розмір доходу визначається різницею лише номінальної і дисконтної ціни.

Характеристики

Список файлов реферата