law (702616), страница 7
Текст из файла (страница 7)
масових партій інших товарів з використанням коштів Державного
валютного фонду України мають обов'язково провадитись з
використанням процедури міжнародних торгів.
Режим попередніх імпортних депозитів запроваджується
Національним банком України з метою регулювання платіжного балансу
України. При цьому Національний банк України встановлює
порядок здійснення операцій з попередніми імпортними депозитами та
відносний розмір сум депозитів у процентах до вартості договору
(контракту), який не може перевищувати 50 процентів.
Попередній імпортний депозит відкривається не пізніш як через
три робочих дні з моменту набрання договором (контрактом)
юридичної сили. В разі порушення зазначеного строку або інших умов
відкриття попередніх імпортних депозитів до суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності застосовуються санкції, які
визначаються порядком, затвердженим Національним банком України.
Кошти, що надходять на рахунки попередніх імпортних
депозитів, відображаються на зведеному спеціальному рахунку, який
відкривається кожним комерційним банком, що веде операції з
попередніми імпортними депозитами, на користь Національного банку
України. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні Національного
банку України.
Суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, що відкрив
попередній імпортний депозит, відповідним банком видається довідка
встановленої форми, яка є підставою для пропуску товару через
митний кордон України та республік Союзу РСР. В разі
передачі товару іноземними суб'єктами господарської діяльності
через банківсько-кредитні установи України і відсутності
перетину товаром митного кордону України та республік
Союзу РСР зазначена в цьому пункті довідка є підставою для
проведення розрахунків з іноземним суб'єктом господарської
діяльності через банківсько-кредитні установи України або
для пропуску через митницю відповідної суми готівкою.
Забороняється застосування режиму попередніх імпортних
депозитів щодо товарів, до яких запроваджується режим ліцензування
і квотування імпорту.
Стаття 20. Антимонопольні заходи у галузі
зовнішньоекономічної діяльності
Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог антимонопольного
законодавства, за винятком випадків, передбачених цією статтею.
( Частина перша статті 20 в редакції Закону N 82/95-ВР від
02.03.95 )
Виключно уповноваженими Україною як державою
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись
експорт та імпорт озброєнь, боєприпасів, військової техніки та
спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових
речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді
тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок,
спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг,
джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції,
технологій і послуг, які в даний час використовуються при
створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну
таємницю України, яка визначається законами України;
дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння;
наркотичних і психотропних засобів; експорт творів мистецтва і
старовинних предметів з музейних фондів України.
Призначення уповноважених суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і
регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до
компетенції Кабінету Міністрів України, яка має погоджувати
свої рішення з відповідними Комісіями Верховної Ради України.
Встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт
та імпорт інших видів товарів, не зазначених у цій статті, не
дозволяється і може бути оскаржено у судовому
порядку. Будь-які організації, в тому числі державні, не мають
права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим
суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності вільно здійснювати таку
діяльність або в іншій формі, за винятком випадків, прямо
зазначених в цьому Законі.
( Частину п'яту статті 20 виключено на підставі Закону N
82/95-ВР від 02.03.95 ) Добровільні об'єднання суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності, які створюються на договірних
засадах (асоціації, консорціуми, концерни, торговельні доми та
палати, спілки та інші), статутною метою яких є оптимізація умов
здійснення зовнішньоекономічних операцій їх учасників з
іноземними суб'єктами господарської діяльності, при проведенні
власної зовнішньоекономічної діяльності не підпадають під дію
антимонопольних заходів, що запроваджуються в Українській РСР.
( Частину шосту статті 20 виключено на підставі Закону N
82/95-ВР від 02.03.95 ) Жодне добровільне об'єднання, зазначене
в цій статті, не має права вносити до своїх статутних документів
положення або своїми діями створювати прямо чи побічно умови,
які перешкоджають вільному здійсненню зовнішньоекономічної
діяльності будь-якими суб'єктами такої діяльності, в тому числі
суб'єктами, які є членами зазначених об'єднань. Забороняються
узгоджені дії, угоди,договори, явні і таємні союзи та коаліції,
якщо вони мають на меті або можуть в результаті перешкодити,
обмежити конкуренцію на зовнішньому ринку і якщо вони спрямовані
в тому числі на те, щоб:
- обмежити доступ на ринок інших підприємств або обмежити
свободу конкуренції;
- перешкодити встановленню вільних ринкових цін, штучно
викликаючи їх зростання або падіння;
- розподіляти ринки збуту або джерела постачання. Недійсними
є ніякі зобов'язання, угоди або умови договору, що належать до
обмежувальної ділової практики.
( Частину сьому статті 20 виключено на підставі Закону N
82/95-ВР від 02.03.95 ) За дії, які прямо призводять до
встановлення монополії у будь-якій галузі зовнішньоекономічної
діяльності або за систематичні дії, які мають на меті
встановлення такої монополії (за винятком випадків, зазначених у
частинах другій і четвертій цієї статті), держава або інші
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність
згідно з цим Законом та антимонопольним законодавством
Української РСР.
( Частину восьму статті 20 виключено на підставі Закону N
82/95-ВР від 02.03.95 ) У разі, якщо існування монополії у будь
якій галузі зовнішньоекономічної діяльності спричиняється до
існування монополії на виробництво відповідних товарів, до
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які є монополістами,
застосовуються норми антимонопольного законодавства Української
РСР на підставі монополізації відповідної галузі виробництва.
Стаття 21. Державне замовлення
Державні органи управління України та місцеві Ради
народних депутатів України мають право розміщувати, як
правило, на конкурсній основі державні замовлення на виробництво,
експорт і імпорт товарів серед суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності приймають державні
замовлення виключно на добровільних засадах на умовах і в обсязі,
які визначаються цивільно-правовими договорами (контрактами), що
укладаються між цими суб'єктами та державним замовником.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності користуються
рівними правами і повинні нести рівні обов'язки з суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності України в разі проведення
конкурсу на розміщення державного замовлення.
Стаття 22. Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність
та аудит суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності
( Назва статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 90/95-ВР від 14.03.95 )
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності ведуть
бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій,
а також статистичну звітність, яку надсилають органам Державної
статистики України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в галузі обліку і
звітності, а також комерційної таємниці керуються Законом
України "Про підприємства в Україні".
Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності користуються планом
рахунків та інструкцією про його використання, що діють на
території України, та відповідними змінами і доповненнями,
які відображають специфіку зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності самостійно
визначають порядок аналітичного обліку зовнішньоекономічної
діяльності, запроваджують відповідні субрахунки.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відображають цю
діяльність та її результати у своїй річній фінансовій звітності
окремо зазначеними показниками:
- у бухгалтерському балансі окремо виділяються кошти
(активи), що знаходяться у зовнішньоекономічному обороті, -
товари, документи, цінні папери, а також їх джерела (пасиви) -
кредити, заборгованість, одержані прибутки тощо;
- у звіті про прибутки та збитки окремо відображаються
виручка від зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати. У
додатку (коментарі) до річного фінансового звіту робляться
необхідні пояснення щодо наведених показників зовнішньоекономічної
діяльності.
Державній податковій інспекції, крім річного фінансового
звіту, надається також інформація про суми сплачених податків на
імпорт та експорт - щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що
слідує за звітним. Національному банку України (або за його
дорученням - банку для зовнішньоекономічної діяльності України)
надається інформація про суми по обов'язковому розподілу частини
виручки в іноземній валюті - чотири рази на рік, не пізніше 15
числа місяця, що слідує за звітним періодом.
Банківсько-кредитні установи, що здійснюють кредитування
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, мають право на
одержання необхідної інформації про фінансовий стан цих суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та їх платоспроможність згідно з
умовами письмових угод про кредитування.
Забороняється вимагати подання статистичної звітності з
порушенням встановленого цим Законом порядку. Відомості, не
передбачені державною статистичною звітністю, суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності можуть бути подані на договірній
основі органам державного управління або правоохоронним органам на
їх вимогу у встановленому законами України порядку.
Аудит зовнішньоекономічної діяльності, відображеної
у річних фінансових звітах суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, здійснюється уповноваженими на це незалежними
аудиторськими організаціями відповідно до чинних нормативних
актів, які регулюють аудиторську діяльність на території
України. ( Частина дев'ята статті 22 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 90/95-ВР від 14.03.95 )
Податкова ревізія суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
провадиться органами державної податкової інспекції згідно з її
компетенцією не частіше одного разу на рік.
Стаття 23. Інформаційне забезпечення
зовнішньоекономічної діяльності
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на
одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення цієї
діяльності, що не становить державної або комерційної таємниці.
Обсяг інформації, що становить державну таємницю, визначається
згідно із законами України.
Склад і обсяг комерційної таємниці, визначаються згідно із
Законом України "Про підприємства в Україні".
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на
своєчасне ознайомлення з офіційними текстами законів та інших
нормативних актів з наступною інформацією про зміни в них, що
регулюють відносини, які прямо чи побічно стосуються
зовнішньоекономічної діяльності. Державні органи, відомства та














