law (702616), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) ліцензій:
- генеральна;
- разова (індивідуальна);
- відкрита (індивідуальна);
- антидемпінгова (індивідуальна); ( Частину третю статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )
- компенсаційна (індивідуальна); ( Частину третю статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )
- спеціальна (індивідуальна). ( Частину третю статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій згідно з цією статтею, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. В Україні запроваджуються такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):
- глобальні;
- групові;
- індивідуальні;
- антидемпінгові; ( Частину п'яту статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 ) - компенсаційні; ( Частину п'яту статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )
- спеціальні. ( Частину п'яту статті 16 доповнено абзацом згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 ) По кожному виду товару може встановлюватись лише один вид квоти.

( Зупинено дію частини сьомої статті 16 згідно з Декретом КМ N 6-93 від 12.01.93 ) Рішення про встановлення режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму по кожному товару.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

Ліцензування операцій по переміщенню валютних коштів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестицій та/або надання (одержання) кредитів здійснюється Національним банком України.

Забороняється одночасне встановлення до одних і тих же товарів режиму ліцензування і квотування, режиму оподаткування експорту (імпорту), за винятком випадків, передбачених законодавством України, та режиму попередніх імпортних депозитів відповідно до статті 19 цього Закону. ( Частина десята статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )

( Зупинено дію частини одинадцятої статті 16 згідно з Декретом КМ N 6-93 від 12.01.93 ) Інформація про перелік товарів та/або країн, що підпадають під режим ліцензування і квотування, із зазначенням виду ліцензії або квоти по кожному товару (або по кожній групі товарів) повинна бути доведена до відома суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності не менш як за 60 днів до дати запровадження режиму ліцензування (квотування) шляхом опублікування її в офіційних загальнодоступних засобах інформації України, а також негайно доводитись до відома органів державного митного контролю України.

( Зупинено дію частини дванадцятої статті 16 в частині включення до заявки на ліцензію номера свідоцтва учасника зовнішньоекономічної діяльності згідно з Декретом КМ N 6-93 від 12.01.93 ) Режим ліцензування і квотування експорту та імпорту набирає чинності лише по закінченні 60 днів з моменту зазначеного офіційного опублікування. При цьому до порядку опублікування зазначеної інформації застосовуються правила статті 12 цього Закону.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, складених згідно з формою, яка затверджується і публікується Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України.

( Зупинено дію частини чотирнадцятої статті 16 в частині включення до заявки на ліцензію номера свідоцтва учасника зовнішньоекономічної діяльності згідно з Декретом КМ N 6-93 від 12.01.93 ) Заявка на ліцензію повинна мати такі реквізити: номер заявки, офіційне найменування суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та номер свідоцтва учасника зовнішньоекономічної діяльності, найменування та код товару (товарів), виготовлювач, споживач товару, шифр та назву країни (країн), у яку (які) товар експортується або з якої (яких) він імпортується, строк дії, кількість або вартість товару (в разі квотування експорту та імпорту і видачі відкритої індівідуальної ліцензії), митниця, повне найменування та адреса продавця і покупця, вид угоди, валюта платежу, одиниця виміру товару, ціна товару, погодження, ім'я керівника подавця, орган, який видав ліцензію, особливі умови ліцензії.

В разі прийняття рішення про видачу ліцензії на бланку заявки ставиться номер та вид ліцензії, підпис службової особи, яка видала ліцензію, і печатка відповідної установи. Бланк заявки на якому проставлено зазначені вище реквізити, є документом, що засвідчує наявність ліцензії.

Наявність у подавця заявки контракту, який було укладено до прийняття рішення про видачу ліцензії, не є підставою для її видачі.

( Зупинено дію частини сімнадцятої статті 16 в частині строку прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі згідно з Декретом КМ N 6-93 від 12.01.93 ) Рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі видається подавцю заявки не пізніш як у 30-денний строк з дня реєстрації поданої заявки у спеціальному реєстрі протягом двох робочих днів з дня її надходження. Рішення щодо заявки на ліцензію реєструється у Державному реєстрі експортних та імпортних ліцензій, зміст якого відкрито для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Рішення про відмову у видачі ліцензії має бути мотивованим і надсилається (видається) подавцю у письмовій формі.

В разі відсутності зареєстрованого рішення щодо заявки на ліцензію у встановлений законом строк або в разі необгрунтованості відмови у видачі ліцензії подавець заявки може звернутися за захистом своїх прав до судових органів України. За видачу ліцензії стягується державний збір, розмір якого встановлюється Кабінетом Міністрів України і який має відповідати фактичним витратам держави на здійснення операцій по видачі ліцензії.

Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України не має права вимагати у подавця додаткової інформації, крім тієї, що міститься у заявці. В разі запровадження режиму квотування заявки на індивідуальні ліцензії розглядаються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України в порядку їх надходження, який визначається згідно з датами їх реєстрації. Якщо на момент надходження заявки встановлену квоту вичерпано, приймання та реєстрація заявок не здійснюються. Про факт вичерпання квоти має бути протягом семи робочих днів з моменту її вичерпання офіційно повідомлено суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, який подав відповідну заявку.

Копія ліцензії, яку одержав суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, додається до вантажної митної декларації і є підставою для пропуску через митницю вантажів, які підпадають під режим ліцензування та квотування.

Органи державного митного контролю України надсилають протягом трьох робочих днів до Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України повідомлення про проходження через митний кордон товарів, що підлягають ліцензуванню і квотуванню. ( Зупинено дію частини двадцять четвертої статті 16 згідно з Декретом КМ N 15-93 від 19.02.93 ) В разі ліцензування переказу коштів в іноземній валюті з метою інвестицій та надання (одержання) кредитів банківсько-кредитні установи, які здійснюють операції щодо переказу коштів, надсилають відповідну інформацію до Національного банку України протягом трьох робочих днів. ( Зупинено дію частини двадцять п'ятої статті 16 згідно з Декретом КМ N 15-93 від 19.02.93 ) Порядок видачі ліцензії в разі ліцензування операцій, пов'язаних із переказом валютних коштів з метою інвестицій та кредитування, визначається Національним банком України з урахуванням процедури видачі ліцензій, встановленої цією статтею. При цьому зазначений 60-денний строк між датою офіційного повідомлення про запровадження режиму ліцензування та датою набрання цим режимом чинності у разі ліцензування переказу валютних коштів з метою інвестицій та кредитування не є обов'язковим.

Стаття 17. Заборона окремих видів експорту та імпорту

В Україні забороняється:

- експорт з території України предметів, які

становлять національне, історичне або культурне надбання

українського народу, що визначається згідно із законами

України;

- імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь

відомо, що вони можуть завдати шкоди здоров'ю або становити

загрозу життю населення та тваринного світу, або привести до

руйнування навколишнього середовища;

- імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей

війни, расизму та расової дискримінації, геноциду і т. п,, які

суперечать відповідним нормам Конституції (Основного Закону)

України;

- експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням

прав інтелектуальної власності. ( Абзац п'ятий частини першої

статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 75/95-ВР

від 28.02.95 )

Конкретний перелік товарів, що підпадають під дію цієї

статті, затверджується Верховною Радою України за поданням

Кабінету Міністрів України.

Контроль за виконанням вимог, що містяться в цій статті,

покладається на митні органи України та Міністерство зовнішніх

економічних зв'язків і торгівлі України.

Стаття 18. Порядок встановлення і використання технічних,

фармакологічних, санітарних, фітосанітарних,

ветеринарних та екологічних стандартів та вимог

На територію України дозволяється імпорт лише тих

товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними,

фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не

порушують мінімальних умов відповідних стандартів та вимог, що

діють на території України.

В разі відсутності національних стандартів та вимог

України на певний товар застосовуються відповідні

міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти та вимоги,

що діють в провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

Технічні, фармакологічні, санітарні, фітосанітарні,

ветеринарні та екологічні стандарти та вимоги, а також процедури

їх застосування не можуть використовуватись з метою створення

нетарифних бар'єрів для здійснення зовнішньоекономічної діяльності

суб'єктами цієї діяльності.

Органи державного управління України, що за законами

України уповноважені розробляти та запроваджувати

зазначені в цій статті стандарти та вимоги, повинні офіційно

публікувати ці стандарти та вимоги у загальнодоступних засобах

інформації України не менш як за 60 днів до набрання ними

чинності, а у надзвичайних ситуаціях, які становлять загрозу життю

та здоров'ю населення, тваринному і рослинному світу, в ситуаціях

екологічного лиха зазначені стандарти та вимоги набирають чинності

з моменту їх опублікування.

В разі невиконання зазначеної в цьому пункті вимоги

відповідні органи державного управління несуть матеріальну

відповідальність перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності

за шкоду, заподіяну їм несвоєчасною публікацією інформації про

запровадження нових стандартів та вимог.

Товари, що імпортуються на територію України,

підлягають обов'язковій сертифікації на предмет їх відповідності

фармакологічним, санітарним, фітосанітарним, ветеринарним та

екологічним нормам, якщо відповідні вимоги діють і щодо

аналогічних товарів національного виробництва згідно із законами

України. До товарів, що імпортуються на територію

України, застосовується національний режим їх

сертифікації.

У разі імпорту товарів, які не мають аналогів в Україні,

суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який здійснює

імпорт, або іноземний суб'єкт господарської діяльності, який

здійснює експорт, повинен пред'явити сертифікат, що засвідчує

відповідність технічних, фармакологічних, санітарних,

фітосанітарних, ветеринарних та екологічних характеристик цього

товару чинним міжнародним стандартам та вимогам або національним

стандартам та вимогам країни, яка є провідною в експорті цього

товару.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності можуть пред'являти

згідно з цією статтею сертифікати, що засвідчують відповідність

товару зазначеним у цій статті стандартам і вимогам, які діють у

країні іноземного експортера, в тому разі, якщо Україна

уклала угоду з відповідною державою про взаємне визнання

результатів сертифікації товарів.

Відмова у видачі сертифікатів, зазначених в цій статті, має

бути обгрунтована і видана подавцю в письмовій формі у встановлені

для процедури сертифікації строки. В разі незгоди з відмовою

подавець має право оскаржити зазначену відмову в судовому

порядку.

Стаття 19. Спеціальні імпортні процедури

До спеціальних імпортних процедур, що застосовуються в

Україні, належать:

- застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних

їм процедур;

- режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки.

Державні закупки по імпорту комплексного устаткування або

Характеристики

Список файлов реферата