65769 (695962), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

- «особові рахунки» - картки, до яких заносяться всі епізоди злочину, здійснені обвинуваченим;

- «шахматки» (шахові відомості) - таблиці, де поєднані вертикальні та го­ризонтальні графи, у горизонтальних перелічують звинувачених, а у верти­кальних -- епізоди.

Приклад «шахматки»:

У складних кримінальних справах (убивство, порушення правил охорони навколишнього середовища, громадської безпеки), злочинах у сфері еконо­міки нерідко для розслідування формують бригаду слідчих, яку очолює до­свідчений керівник слідчого підрозділу або слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури. Аварії на транспорті, шахтах, значні роз­крадання державного майна, як правило, розслідуються бригадою слідчих. Бригаді підпорядковують оперативні підрозділи, засоби зв’язку, криміна­лістичної та оперативної техніки, а також групи фахівців. Керівник групи (бригади) складає загальний план розслідування, де детально розробляєть­ся кожна версія, епізод. План обговорюється на оперативній нараді, до нього вносяться корективи і кожний член групи отримує завдання (напри­клад, обробка однієї з версій, встановлення певного епізоду, проведення слідчої дії).

Слідчий згідно з одержаним завданням складає власний план його вико­нання (наприклад, затримати особливо небезпечного злочинця) та погоджує його з керівником групи (бригади). Керівник групи регулярно проводить опера­тивні наради, на яких заслуховуються результати розслідування, а члени гру­пи одержують нові завдання.

Планування окремої слідчої дії проводиться у зв’язку і в ході реалізації плану розслідування в кримінальній справі. Окремі слідчі дії не потребують складання письмового плану, особливо для досвідченого слідчого. Однак, незважаючи на це, слідчий робить замітки, визначає основні питання, обста­вини, які необхідно з’ясувати у ході слідчої дії.

У складних кримінальних справах, особливо в конфліктних ситуаціях, слідчі дії необхідно планувати (наприклад, при провадженні огляду місця події на великій території, групових обшуках, затриманні небезпечних зло­чинців, допиті звинувачених, що відмовляються, або лжесвідків). Планувати необхідно також окремі тактичні операції, якщо вони проводяться за склад­них умов.

План окремої слідчої дії або оперативного заходу складається з трьох елементів: конкретизація цілі, тобто обставин (питання), які необхідно з’ясу­вати та встановити; визначення тактичних прийомів і технічних засобів для встановлення обставин вчинення злочину; перелік матеріалів, довідкової ін­формації, необхідної для з’ясування обставин, визначення послідовності застосування прийомів і засобів одержання інформації, тобто реалізація тактич­ного задуму слідчої дії (використання матеріалів справи, речових доказів, ло­гічних і психологічних прийомів).

Необхідно планувати допит (пред’явлення звинувачення, допит підозрюва­ного). Без попереднього плану ці допити не мають відчутного позитивного результату.

Будь-який план розслідування та окремої слідчої дії повинен бути конкрет­ним. У плані неприпустимі такі завдання, як «встановити винність підозрюва­ного», «дати завдання органам міліції», «з’ясувати обставини вчинення зло­чину». Необхідно конкретно вказати, які саме обставини встановити, яке зав­дання доручити органам дізнання.

3. Версії і планування по справах податкових злочинів.

При розслідуванні фактів внесення перекручених даних у декларацію про доходи або приховання доходів (прибутку) або інших об'єктів оподатковування типовими обставинами, що вимагають встановлення, є:

• встановлення юридичного статусу суб'єкта злочину: фізична особа, фізична особа-підприємець без створення юридичної особи, юридична особа (підприємство, організація) — чи пройшло воно державну реєстрацію;

• чи зобов'язана фізична особа або підприємство (організація) сплачувати податки;

• які види податків і інших обов'язкових платежів зобов'язана сплачувати особа (фізична, юридична);

• чи має особа (фізична, юридична) право на пільги по сплаті податків;

• який порядок ведення бухгалтерського обліку і представлення звітності на підприємстві;

• з якого моменту і яка фінансово-господарська діяльність здійснювалася платником податків;

• протягом якого часу здійснювалося внесення перекручених даних у документи бухгалтерського обліку і звітності;

• хто керував підприємством і ніс відповідальність за бухгалтерський облік у період перекручування зведень в обліку і звітності.

• хто безпосередньо причетний до здійснення злочину, хто його ініціатор;

• ким, коли і при яких обставинах були виявлені факти приховання об'єктів від оподатковування;

• які законодавчі і нормативні акти були порушені платником податків;

• які об'єкти оподатковування були приховані й у якому розмірі;

• який розмір податків, не сплачених із прихованих об'єктів оподатковування, яка загальна сума несплачених податків;

• які міри варто прийняти для відшкодування збитків;

• який використовувався спосіб приховання об'єктів оподатковування;

• які обставини сприяли здійсненню злочину

Типові версії, використовувані для побудови загальних і приватних, по конкретній справі при розслідуванні податкових злочині:

1) приховання об'єктів оподатковування здійснювалося за рахунок заниження виторгу (доходу) в заліково0відлікових документах;

2) приховання оподатковуваного прибутку здійснювалося за допомогою завищення даних про матеріальні витрати і незаконне списання устаткування і запасів;

3) приховання оподатковуваного прибутку здійснювалося шляхом фіктивного збільшення боргів, перерахування коштів підприємству, що користується пільгами на законній підставі;

4) мало місце списання боргів по податках на третю особу в розрахунку на його банкрутство (плановане або вже здійснене).

З урахуванням криміналістичної характеристики розглянутих злочинів і приведених вище типових версій в розвиток кожної з них можуть бути висунуті як загальні, так і приватні, тому що і приватні версії, засновані на конкретних даних, зібраних у справі.

Так наприклад, за версією про приховання оподатковуваного прибутку шляхом заниження виторгу (доходу) приватними версіями, що стосуються способів здійснення злочину і його суб'єктів, будуть наступні:

1) заниження виторгу здійснювалося внесенням перекручених зведень в обліково-звітну документацію;

2) найбільше ймовірно, що суб'єктами цих дій були керівник підприємства, головний (старший) бухгалтер;

3) перекручування зведень про виторг здійснювалося шляхом заниження кількості придбаних товарів, заниженням ціни реалізації товарів (послуг), шляхом оплати товаром (бартер);

4) у документи первинні, облікові і звітні внесені фіктивні записи, маються ознаки як інтелектуальної, так і матеріальної підробки.

Якщо такі дії мали місце, то документальними джерелами інформації будуть: шляхові аркуші, товарно-транспортні накладні, журнал обліку руху товарно-матеріальних цінностей договору, платіжні доручення, банківські виписки, баланс , звіт про фінансові результати діяльності. Зведення, що відображають фінансово-господарську діяльність, можуть бути відбиті в чорнових записах, що має бути знайдено. При виявленні і вилученні зазначених документів можуть бути призначені експертизи: техніко-криміналістична — для встановлення ознак матеріальної підробки; судово-економічна — для установлення фактів перекручування зведень, виду і розміру прихованого податкового об'єкта, та ін.

Поряд з версіями, що стосуються в основному роботи з документами, можуть бути висунуті і версії по вивченню особистісних якостей суб'єктів злочину, їхніх дій, зв'язків і т.п. Подібні версії можуть стосуватися обставин створення підприємства, його структури і статусу, керівника цього підприємства, головного бухгалтера, їхнього матеріального стану, умов життя, їхніх соціальних зв'язків (включаючи і злочинні), взаємин з ревізорами, аудиторами, податковими інспекторами і податковими поліцейськими. У версіях повинно бути відбито: коли і ким проводилася остання документальна перевірка; які її результати; яким чином зацікавлені особи пояснюють приховання прибутку.

Після побудови загальних і приватних версій може бути складений план з визначенням обставин, що вимагають встановлення, характеру і черговості виконуваних для цього дій.

Заплановані дії можуть бути організаційними, оперативно-розшуковими, слідчими.

До числа організаційних дій, що вимагають для свого здійснення тривалого часу і тому, як правило, призначуваних по даній категорії справ відразу після порушення кримінальної справи, відносяться: документальна ревізія, інвентаризація, запити у вищестоящі організації, запити в інформаційні центри й обліки, запити в податкові інспекції, запити в КРУ.

Оперативно-розшукові дії з використанням негласних сил і коштів — спрямовані на встановлення осіб, причетних до злочину, і обставин його здійснення.

Первісні слідчі дії: виїмка документів і їхній огляд, обшук, слідчий огляд, допит співробітників, керівника, бухгалтера, призначення і проведення експертиз, очні ставки.

Виїмка. Документи різного роду відіграють істотну роль при розслідуванні податкових злочинів. При всій скритності цих злочинів ті або інші дії, у тому числі пов'язані і зі злочинною діяльністю, неминуче знаходять своє відображення в документах. Тому на первісному етапі розслідування надзвичайно важливо вжити термінових заходів по виявленню і вилученню визначених документів.

Виїмка документів здійснюється в організаціях, підприємствах, установах, коли маються достовірна інформація про наявність у них шуканих документів. Своєчасне вилучення документів здатне перешкодити злочинцям сховати сліди злочину. При розслідуванні податкових злочинів шукані документи вилучають у секретаріатах, бухгалтеріях, архівах, у керівників і т.п. Документи обліку операцій по розрахункових рахунках вилучають у відповідних банках і інших кредитно-фінансових установах. Деякі види документів можуть бути вилучені в контрагентів (договори, акти перевірок), у головної організації, у транспортних агентствах, в аудиторських фірмах і т.п.

Як орієнтир може бути позначений наступний перелік документів :

• реєстраційні документи організації (установчий договір);

• протокол загальних зборів, свідчення про реєстрацію;

• документи бухгалтерського обліку і звітності (бухгалтерські книги, регістри, звіти і баланси);

• накази, розпорядження, службова переписка, договори, книга обліку видачі доручень;

• документи обліку операцій по розрахункових рахунках (платіжні вимоги і доручення, картка зі зразками підписів осіб, наділених правом підпису грошових документів, і відбитком печатки організації, банківські виписки);

• первинні касові документи (касові ордери, касова книга)

Обшук. На первісній стадії розслідування обшук проводять для виявлення і вилучення приховуваних офіційних документів, а також чорнових записів, усіляких записок, номерів телефонів і прізвищ осіб, з якими зв'язані у своїй діяльності підозрювані, і інших документів. Фактор раптовості при обшуках по справах про податкові злочини незначний. Звідси не завжди позитивним є і результати даної слідчої дії. Разом з тим обшуки варто проводити, тому що при них можуть бути виявлені і вилучені важливі документи.

Місцями обшуку можуть бути ті ж приміщення, де проводилася виїмка. Разом з тим, як свідчить практика, найбільш ефективними виявляються обшуки за місцем проживання (керівника, бухгалтера), у їхніх гаражах, на дачах, у підсобних приміщеннях, в автомобілях і т.п.

У ході обшуку вилучають чорнові записи, неофіційну облікову документацію, документи, що містять необумовлені виправлення, підчищення, додрукування і т.п. Нерідко подібні неофіційні облікові документи дозволяють установити щире значення й обсяг тієї або іншої господарсько-фінансової операції. Ці документи уможливлюють зіставлення даних неофіційного обліку з даними бухгалтерської звітності. Виявлені відхилення можуть свідчити про приховання оподатковуваного об'єкта, про ухиляння від сплати податку.

Плануючи обшук і приступаючи до нього, необхідно враховувати, що неофіційний облік — це явище повсюдне, дія, здійснювана матеріально-відповідальними особами за власною ініціативою для самоконтролю і контролю. Документами неофіційного обліку є записи в зошитах, на аркушах папера, у записних книжках, настільних календарях і т.п.

За допомогою вилучених і систематизованих документів неофіційного обліку, що відображають фінансово-господарські операції визначеного періоду, може бути отримане ширше уявлення про фінансово-господарську діяльність організації навіть у тому випадку, якщо офіційні документи «загублені» або бухгалтерський облік не вівся зовсім. Головне при роботі слідчого з неофіційними документами — це визначити спочатку їхню допустимість і відповідність. Неофіційні документи не мають реквізитів, ніде не реєструються, не підписані особою, що їх склала, і т.д. Усе це дає підставу виконавцям подібних документів стверджувати, що документ не більш ніж нереалізований проект, передбачувана, але нездійснена угода.

Слідчий огляд. По справах про податкові злочини найчастіше слідчий огляд здійснюється у відношенні документів, у яких відбиті фінансово-господарські операції. До огляду документів з урахуванням їх специфіки доцільно залучати фахівця.

У ході огляду документа встановлюють:

• вид документа (договір, накладна, рахунок-фактура і т.д. ),

• ким і коли виданий, виготовлений,

• ознаки зовнішнього вигляду (папір, барвники, спосіб нанесення тексту),

• зміст (які факти й обставини, важливі для розслідування, відбиті в документі),

• ознаки змін тексту, реквізитів, зовнішнього впливу.

Характеристики

Список файлов реферата