147289 (691840), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Для регулювання оплати праці робочих застосовується тарифна система, яка представляє сукупність нормативів, на основі яких здійснюється регулювання заробітної плати в залежності від якості і умов праці. Основні нормативи, які входять в тарифну систему – це тарифні ставки і сітки, тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифні сітки містять перелік розрядів і відповідних їм коефіцієнтів, які встановлюють співвідношення в оплаті праці робочих різної кваліфікації. Тарифний розряд віддзеркалює міру складності, точності і відповідальності виконуємої роботи, а також рівень кваліфікації роботи. Кожному розряду присвоюється певний тарифний коефіцієнт, який показує в скільки разів збільшується оплата при переході від одного розряду до іншого, або від першого розряду (йому присвоєний коефіцієнт 1) до всіх інших.

Тарифна ставка визначає розмір оплати праці робочого за одиницю часу (години, зміни, місяць) в залежності від розряду. Більш високі тарифні ставки встановлені для робочих гарячих цехів, на важких працях та на працях зі шкідливими умовами.

Тарифно-кваліфікаційний довідник – це збірка кваліфікаційних характеристик робіт для кожної професії і певного розряду. За допомогою тарифно-кваліфікаційного довідника визначається кваліфікація робочих і присвоюється їм той або інший розряд.

Існують два види тарифно-кваліфікаційних довідників: галузеві і єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт та професій (ЕТКД) для професій, властивих багатьом галузям.

Тарифні розряди встановлюють за допомогою тарифно-кваліфікаційно-го довідника адміністрацією підприємства.

Існують дві форми оплати робочих – відрядна і почасова. Відрядна форма оплати праці потребує визначення на кожну роботу відрядної розцінки у відповідності зі складністю роботи і нормою часу на її виконання. Почасова оплата заснована на виплаті певної суми заробітку за фактично відпрацьований час з врахуванням кваліфікації (розряду) робочого.

Як відрядна так і почасова форми оплати праці мають ряд різновидів – відрядно-преміальна, почасово-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна. Всі види враховують і віддзеркалюють техніко-організаційні особливості процесів праці.

Найбільш широко застосовується відрядно-преміальна форма оплати праці, яка може бути індивідуальною або колективною (бригадною). Відрядно-преміальна оплата включає відрядний заробіток і премію за досягнення встановлених кількісних та якісних показників. Відрядний заробіток визначається шляхом складання відрядних розцінок на роботу, виконану робочим (бригадою) за певний період.

У тих випадках, коли головною вимогою до роботи є її якість та точне нормування окремих робіт неможливе або недоцільне, застосовують почасову оплату праці, і як правило, її різновид – почасово-преміальну оплату, при якій заробіток робочого складається з двох величин – тарифного заробітку за розрахунковий період (визначається множенням тарифної ставки на фактично відпрацьований час) та премії, сплачуваної за результати роботи і за встановленими показниками.

В умовах потокового виробництва і широкого застосування механізованих і автоматизованих ліній використовується форма колективної оплати, так як результати праці в основному залежать від колективних форм праці. Колективна форма оплати праці буває: колективно-відрядна (за кінцевими підсумками роботи бригади) і колективно-преміальна.

Оплата за кінцевими підсумками відбувається виходячи із загального заробітку всього колективу робочих бригади за виконаний об’єм робіт. Розподіл заробітку між членами бригади відбувається з врахуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ), який встановлюється щомісячно кожному члену бригади на загальних зборах або на раді бригади. Цей коефіцієнт повинен враховувати особистий результат праці робітника.

Бригадна форма організації праці може охоплювати не тільки робочих, але й інженерно-технічних робітників. В цьому випадку преміювання ІТП цехів стає в залежність від результатів праці бригади.

Оплата праці ІТП і службовців відбувається по системі штатно-посадових окладів. Для різних категорій ІТП встановлені різноманітні розміри посадових окладів, які залежать від місця працівника в структурі підприємства, потужності заводу, цеху, дільниці та складності виробництва. Враховується характер і обсяг роботи виконавця, а також його відповідальність згідно з посадою. Для кожного посадового окладу встановлені вища та нижча межі.

В останній час широке застосування знаходять контрактна система оплати праці. У відповідності з цією системою з найманим робітником укладається контракт, в якому визначається термін найму, права обов’язки і відповідальність робітника перед власником та трудовим колективом, умови його забезпечення та звільнення з посади.

Для слюсарів у цеху правки вагонів впроваджуємо погодинно-преміальну форму оплати.

Зварювальникам призначаємо відрядно-преміальну форму оплати , через те, що типи зварювальних швів мають різну ступінь складності і тарифікуються по різному.

Інженерно-технічним працівникам та молодшому обслуговуючому персоналу оплату здійснюємо по системі штатно-посадових окладів.

Розрахунок витрат заробітної плати на ремонт однієї платформи до впровадження потокової лінії зазначено в таблиці 5.1, а після впровадження – в таблиці А.2. (додаток А).

6. Планування цеху та вибір необхідної кількості обладнання

Призначення компоновочного плану – взаємна прив’язка розташування цехів і відділень в будівлі, вибір оптимального виробничого процесу, аналіз направлення потоку вантажів і переміщення людей по будівлі, а також визначення найкращого розміщення допоміжних та побутових приміщень.

Розташування виробничих дільниць, поточних ліній і робочих місць повинно відповідати послідовності проходження вагона по стадіям ремонтного процесу, для того щоб отримати найкоротші шляхи руху вагонів, деталей, вузлів і матеріалів і загальний напрямок вантажопотоків.

При компоновці враховано розрахункові лінійні розміри цеху і поточної лінії, величину вантажопотоків і діючі норми проектування, а також прийнятий метод і схему організації виробничих процесів ремонту вагонів.

Обладнання поділяється на технологічне, допоміжне, підйомно-транспортне і енергетичне. Потреба в обладнанні для вагоноремонтного цеху визначається згідно вибраному технологічному процесу по витратним агрегато-годинам або верстато-годинам на один вагон.

До технологічного обладнання відносяться метало ріжучі верстати, преси, мийні машини, спеціальні стенди і установки, на яких виконуються всі технологічні операції.

Допоміжне обладнання – це обладнання, на якому виконуються допоміжні операції, наприклад, заточування інструменту, ремонт оснастки і технологічного обладнання.

Підйомно-транспортне обладнання забезпечує підйом та переміщення матеріалів, деталей, вузлів, виробів та інших вантажів.

До енергетичного обладнання відносяться: джерела струму, що стоять окремо, насоси, трансформатори, компресори і т.п.

Необхідна кількість машин правки рами платформ , шт.,

, (6.1)

де - річна програма ремонту вагонів, = 7529 ваг.

- агрегатомісткість або станкомісткість, =0,44 год.;

- дійсний річний фонд обладнання в одну зміну, =2020 год.;

- коефіцієнт використання обладнання, =0,8 год.;

- кількість змін роботи, =2 зм.

шт.

Приймаємо 2 машини правки рами платформи.

Потреба у електрозварювальних апаратах визначається за формулою:

(6.2)

де К_зв - коефіцієнт, що враховує роботи, які виконуються для пунктів

технічного обслуговування вагонів, К_зв=1,25;

Т_зв - сумарний час, що витрачається на зварювальні роботи на одному

вагоні, який ремонтується;

F_{е зв} - ефективний річний фонд робочого часу електрозварювального

апарата, F_{е зв}=2020 год;

η_зв - коефіцієнт використання зварювальних апаратів в часі, η_зв=0,9.

(6.3)

де α_зв - коефіцієнт, що враховує витрати часу на допоміжні операції, обслуговування робочого місця та перерви у роботі , α_зв = 1,2;

β_зв - коефіцієнт, що враховує положення шва при зварюванні, β_зв = 1,2;

ρ - щільність металу, що наплавляється, ρ=7,8 г/см³;

V_нап - об’єм наплавленого металу,V_нап = 800 см³;

І_зв - зварювальний струм, І_зв= 180 А;

η_нап - коефіцієнт наплавлення, η_нап=12 г/А·год.

год.

шт.

Приймаємо 2 зварювальних апарата.

Визначене та прийняте з технологічних міркувань обладнання зводимо в таблицю 6.1.

Таблиця 6.1 – Обладнання цеху правки платформ

7. Розробка алгоритму розрахунку параметрів потокової лінії

Розрахунки параметрів потокової лінії були проведені у програмі Microsoft Excel. Результати розрахунків приведені в таблиці Б.1 (Додаток Б)

Після проведених розрахунків було обрано, як найбільш оптимальний, варіант №5. Оптимальним виявилися дані щодо значення фактичної програми ремонту =7529 ваг, що не перевищує більш, ніж на 20% заплановану програму ремонту вагонів ( =6250 ваг.). Перевірка правильності вибору була виконана за формулою (3.6) і отримане значення знаходиться в межах рекомендованих величин.

8. Виробнича логістика та управління виробничими процессами

8.1 Аналіз існуючих систем якості продукції

Системи якості продукції – комплекс організаційних та технологічних заходів, що направлені на створення продукції із заданими параметрами та контролю над цими параметрами у часі.

Характеристики

Список файлов курсовой работы