Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В 2006 році при активній підтримці Міністерства загального й професійного утворення в рамках програми почав видаватися науковий журнал "Жінка в суспільстві", трохи пізніше в програми з'явився власний видавничий центр "Юнона". Ці події мали істотне значення для рішення декількох завдань: розширення наукового інформаційного поля, збільшення обсягів розробки й видання наукової й учбово-методичної літератури в області гендерних досліджень, поширення ідей про шляхи досягнення рівноправності підлог серед широких кіл громадськості.

З погляду обміну науковою інформацією й становлення наукового співтовариства важко переоцінити значення журналу "Жінка в суспільстві", що видається дотепер. Його засновники ставили своїм завданням розвиток наукових досліджень у регіональних вузах, методичне забезпечення спецкурсів по фемінології й гендерології. Географія авторів журналу досить велика й представляє всі великі регіони. За 9 років видання на сторінках журналу було опубліковано близько 400 статей 347 учених з 70 вузів країни. Із самого почала журнал "Жінка в суспільстві" був широко затребуваний у середовищі наукової громадськості, у жіночих організаціях і управлінських структурах. Можна без перебільшення сказати, що він вніс істотний вклад у формування розгалуженої мережі центрів гендерних досліджень у системі вищого утворення.

До середини 90-х років міжвузівська наукова програма "Жінки України" придбала ряд нових якісних характеристик. По-перше, значно розширилося коло дослідників, відбулося закріплення тематики по наукових колективах. Помітний внесок у розвиток нової галузі знання стали вносити вчені російських і українських вузів. Почали проводитися регіональні наукові конференції, швидкими темпами росла кількість публікацій, сталі випускатися тематичні збірники наукових праць. Усього за період 2004 - 2010 років видано 32 міжвузівських збірника наукових праць.

По-друге, наукові матеріали, отримані в ході досліджень, сталі переводитися в галузь освіти й лягли в основу спецкурсів по фемінології й соціології гендерних відносин.

По-третє, колективи вчених - співвиконавців програми - розгорнули активну роботу по підготовці наукових кадрів. У більшості вузів - учасників програми - в аспірантурах і докторантурах з'явилася гендерна тематика.

Стали проводити щорічні конкурси студентських наукових праць по напрямку "тендерні дослідження". Географія учасників конкурсу охопила всі великі.

По-четверте, за період функціонування програми визначилися контури системи прямій і зворотного зв'язку між вищою школою, органами керування й жіночих неурядових організацій з метою поліпшення соціального стану жінок. У владні структури стали надходити велика аналітична інформація, наукові узагальнення й речення із проблем соціальної політики, гендерному аналізу соціального самопочуття, ціннісних орієнтації населення. Про потребу в наукових дослідженнях із боку жіночого руху свідчить той факт, що в 2007 році до складу засновників журналу "Жінка в суспільстві" увійшов загальноукраїнський суспільно-політичний Рух Жінок України.

1.3 Фемінологія, як напрямок гендерних досліджень

Слід зазначити специфіку досліджень, що здійснювалися в рамках програми "Жінки України" в 2004 - 2006 роках. Спочатку дослідження опиралися на вітчизняні реалії й проводилися в контексті проблем суспільства, були сконцентровані на вивченні еволюції соціального статусу й функціональних ролей жінки на різних історичних етапах розвитку держави, виявленні ступеня тендерної асиметрії в різних сферах життєдіяльності радянського й пострадянського суспільств.

Даний напрямок наукових досліджень одержало назву "фемінологія".

Позначимо ряд причин, що обумовили інституціоналізацію у вузах фемінології як області наукового знання. Протягом декількох десятиліть вітчизняні суспільні науки акцентували увагу на позитивних результатах політики КПРС за рішенням жіночого питання, відсуваючи на другий план різноманітні проблеми, факти схованої дискримінації жінок у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Роль жінок в історії державності була досліджена в обмеженому обсязі. У масовій свідомості населення вкоренилися стереотипи про непорушність соціополового поділу суспільних і сімейних ролей, про вирішеності жіночого питання в нашій країні. Андроцентричний характер праць по історії Батьківщини обумовив формування "жіночої історії" як самостійної сфери гуманітарного знання. Ця історія писалася ученими-жінками й була присвячена осмисленню ролі жінок у суспільному розвитку. У цьому зв'язку вітчизняній науці був необхідний етап наукового осмислення гендерної структури суспільства, реінтерпретації статистики, вторинного аналізу результативності "жіночої" державної політики в радянський період.

Позначений етап у розвитку вітчизняної науки зайняв приблизно три роки. ДО 2008 року в системі вищого утворення паралельно з Московським і Санкт-Петербурзьким центрами гендерних досліджень зложилася розгалужена мережа дослідницьких центрів по даній проблематиці. Поряд з історією й соціологією гендерна тематика початку активно впроваджуватися у філософію, лінгвістику, економічні науки. Дослідникам стало вже "тісно" у рамках програми "Жінки України".

При розробці плану наукових програм до 2010 року затвердили нова назва програми:

"Фемінологія й гендерні дослідження в Україні: перспективні стратегії й технології". Програма істотно обновилася по змісту й складу учасників.

Пріоритетними напрямками дослідження були визначені:

• гендерні аспекти соціальної політики в умовах трансформації суспільства;

• гендер і влада;

• історична фемінологія;

• науково-методичні основи викладання навчальних дисциплін по фемінології й гендерним дослідженнях, науково-видавнича й освітня діяльність.

В 2008 - 2009 роках програма поєднувала 22 університету з різних регіонів. Ряд вищих навчальних закладів працювали на суспільних початках. У цілому, головна рада програми, редколегія журналу "Жінка в суспільстві" підтримували наукові контакти з більш ніж 50 вищими навчальними закладами.

Новою якісною характеристикою програми стало здійснення міжвузівських наукових проектів: моніторингу соціального самопочуття й ціннісних орієнтації жінок і чоловіків, наукового проекту "Технології просування жінок у сферу керування", тлумачно-енциклопедичного словника "Жінки провінції", вивчення гендерних аспектів політичного лідерства.

На етапі 2008 - 2009 років до складу міжвузівської мережі дослідників по гендерної проблематиці стали активно включатися лінгвісти, філософи, соціологи.

Тематика наукових досліджень значно розширилася за рахунок таких напрямків, як гендерні аспекти комунікації в російському язиковому спілкуванні, формування гендерної ідентичності в сучасних соціокультурних умовах, гендерні аспекти національної свідомості, гендерньй аналіз життєвих стратегій і систем цінностей суспільства.

Таким чином, до цього періоду відбулася інституціоналізація гендерних досліджень у системі вузівської науки.

Важливим напрямком наукової діяльності вузів стало формування учбово-методичної бази для викладання спецкурсів по гендерної тематиці, сталі розроблятися навчальні посібники, видаватися авторські навчальні програми.

Великий аналітичний і теоретичний матеріал, результати різнонаправлених соціологічних досліджень, якими розташовують наукові колективи, затребуються регіональними органами керування. В 2008 році при активній участі вчених пройшли обласні науково-практичні конференції.

Слід зазначити, що інтерес до проблематики прав людини в студентів і молодих учених з кожним роком росте. У вузах трудяться десятки докторів, кандидатів наук, які використали у своїх дисертаційних дослідженнях тендерну методологію. Вища атестаційна комісія з розумінням ставиться до цієї проблематики.

Є всі підстави затверджувати, що гендерні дослідження й гендерне утворення є сьогодні невід'ємною складовою частиною науково-дослідної й навчальної роботи в системі вищого утворення. Цей напрямок поєднує сотні дослідників і активно сприяє поширенню гендерних знань, гуманітаризації вищого утворення й підготовці наукових кадрів для вищої школи. Широким шарам громадськості стали доступні ідеї й соціальні стратегії XXI століття в області гендерної рівності.

Всі ці результати були б неможливі без Міністерства утворення, ректорів багатьох вузів, які роблять інтелектуальну й матеріальну підтримку гендерним дослідженням як інноваційному напрямку гуманітарної науки. Не можна не сказати й про ролі Харківського державного університету, що фактично стояв у джерел формування цього наукового напрямку в системі вищої школи. В активі вчених університету 11 міжнародних наукових конференцій по гендерної тематиці, десятки міжвузівських збірників наукових праць, великі наукові проекти по основах гендерної теорії й формуванню наукового співтовариства. Протягом усього періоду університет виконував координуючу роль в організації гендерних досліджень у системі вищого утворення. На його базі створений міжвузівський центр гендерних досліджень, що сьогодні поєднує вчених вищих навчальних закладів.

Оцінюючи зроблене, хотілося б зупинитися на перспективах розвитку гендерних досліджень і гендерного утворення в системі середньої й вищої школи. За останні роки вітчизняними вченими здійснений прорив в області теоретичного осмислення гендерних проблем в економіці, соціології, історії, лінгвістиці, соціальній політиці й інших гуманітарних науках.

Як відомо, гендерна теорія не заперечує існування біологічних і психічних розходжень між жінками й чоловіками. Вона коштує на тій позиції, що важливі соціокультурна оцінка й інтерпретація цих розходжень, а також побудова на їхній основі такої владної системи, що здатна забезпечити чоловікам і жінкам рівні права й рівні можливості для їхньої реалізації, системи, визнаною цивілізаційною основою демократичного розвитку світового співтовариства в XXI столітті.

У зв'язку із цим виникає необхідність зробити більше ясним методологічний підхід до основних понять у феміністській теорії. Гендерні дослідження стали розвиватися в 90-х роках на основі західної феміністської теорії, переносу її постулатів на ґрунт спочатку без належного обліку соціокультурної специфіки суспільства. Паралельно частина вчених провінційних вузів продовжувала вести дослідження в парадигмі "жіночого питання", що не відбиває сучасну концепцію взаємини держави й особистості. На наш погляд, і той, і інший підходи не доконані. Вітчизняна гуманітарна наука має потребу в гендерної теорії, що адекватно відбиває й світову, і вітчизняну наукові теорії про проблеми гендерного рівності.

Друга проблема - це стан гендерного утворення, науково-методичне забезпечення гендерних освітніх програм. Під гендерним утворенням розуміється процес одержання систематизованих знань в області стратегії гендерного рівності, а також навичок їхнього застосування в практичній діяльності. У цей час у результаті активної підтримки гендерних досліджень із боку Міністерства утворення, академічних інститутів, міжнародних фондів у системі вищого утворення зложилися наукові школи й організації, які ведуть гендерні дослідження, розробляють навчальні курси по гендерної тематиці. Ця робота активно здійснюється більш ніж в 75 вузах, в основному гуманітарного профілю. Значну підтримку вузівським ученим роблять учені академічних інститутів, що розробляють курси лекцій, навчальні допомога з основ гендерної теорії за підтримкою Жіночої Мережної програми "Відкрите суспільство", інших міжнародних фондів. Великий інтерес представляють навчальні посібники, розроблені вченими Харківського центра гендерних досліджень (Україна) за підтримкою фонду Макартуров. Однак вузи поки не мають у своєму розпорядженні навчальні посібники по гендерної тематиці, що мають допуск Міністерства утворення або Учбово-методичних об'єднань по спеціальностях. У цей час за підтримкою Жіночої Мережної програми "Відкрите суспільство" такий проект здійснюють колективи вчених Києва, Москви, Харкова, Санкт-Петербурга, Саратова. Це дозволить впровадити в освітній процес навчальні програми по гендерної соціології, політології, лінгвістиці й по гендерним аспектах у соціальній роботі. Однак процес інституціоналізації гендерного утворення у вищій школі перебуває ще в початковій стадії. Гендерна тематика повільно інтегрується в навчальні плани гуманітарних спеціальностей і практично відсутній у технічних вузах. Це створює певне протиріччя: з одного боку, у системі утворення йде процес модернізації, поставлена мета - підготувати до самостійного життя молоде покоління з новими життєвими установками, здатне жити в демократичному суспільстві, поважаючи право кожної особистості на самореалізацію у всіх сферах життя суспільства, з іншого боку - проблематика рівних прав і рівних можливостей чоловіків і жінок явно недооцінюється в процесі утворення студентської молоді. Це дуже тривожний момент, тому що відсутність ціннісних установок на повагу прав кожної особистості в остаточному підсумку обертається ростом насильства в сім'ї, торгівлею жінками, масовим порушенням прав жінок і чоловіків на ринку праці, ростом смертності чоловіків працездатного віку й багатьма іншими негативними процесами.

Заслуговують на увагу й такі проблеми, як гендерна експертиза навчальної літератури для гуманітарних спеціальностей, а також створення системи підвищення кваліфікації й перепідготовки викладачів вузів по гендерної тематиці. У цей час підвищенням кваліфікації викладачів займаються в основному міжнародні фонди, які спонсують проведення творчих семінарів, літніх шкіл молодих учених. У системі вищого утворення така робота носить епізодичний характер. Очевидно, що на сучасному етапі розвитку гендерних досліджень актуалізується потреба в науково-освітніх міжвузівських центрах по гендерному утворенню. Про цих і інших гендерних проблеми в утворенні в січні 2010 року йшов докладну розмову на засіданні Комісії з питань положення жінок. Комісія рекомендувала Міністерству утворення проробити питання про включення дисциплін по основах гендерних знань у державний освітній стандарт вищого професійного утворення, висловила ряд конкретних речень по інституціоналізації гендерного утворення й гендерних досліджень. Інтерес до висвітлення гендерних питань у системі утворення з боку федеральних органів влади дозволяє сподіватися на те, що гендерні дослідження й утворення займуть гідне місце серед державних мір, спрямованих на досягнення більшої рівності між жінками й чоловіками.

Не буде перебільшенням сказати, що однієї з найбільш важливих проблем є відсутність широкої учбово-методичної бази для читання курсів по гендерної проблематиці, адаптованих до різних спеціальностей. Сьогодні в ряді вузів країни здійснюється розробка серії підручників по різних напрямках гендерних досліджень, а також розділів для вузівських підручників по соціології, політології й іншим дисциплінам. Розширення обсягів цієї роботи, доступність навчальних і методичних матеріалів для кожного вузу дозволять здійснити прорив в області впровадження гендерної проблематики в освітній процес.

гендерне жіноче питання україна

2. Актуальність "Жіночого питання" на сучасному етапі

2.1 Соціальні аспекти фемінізму

Сьогодні фемінізм - це насамперед альтернативна філософська концепція соціокультурного розвитку. Однак протягом досить тривалого періоду він існувала як ідеологія рівноправності жінок і як соціально-політичний рух. Ці два аспекти фемінізму надзвичайно важливі для становлення його теорії: саме в пошуках відповідей на реальні питання, що стосуються статусу жінок у суспільстві, теоретики фемінізму, не вдоволені традиційною соціальною наукою, сталі формулювати й свої теоретичні претензії до традиційного західного знання, і нові теоретико-методологічні підходи до аналізу культури.

Характеристики

Список файлов курсовой работы