143424 (691645), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Чекає свого вивчення проблема кодифікації законодавства в сфері соціально-культурного будівництва України. Виходячи з концепції розвитку законодавства України, здається доцільним більш широке використання такої кодифікаційної форми, як кодекси.
Виходячи з аналізу організаційних зв'язків і повноважень державних органів, необхідно виділити органи, що здійснюють загальне керівництво соціально-культурним будівництвом, - Верховну Раду, Президента, Кабінет Міністрів, спеціальні галузеві органи управління - міністерства і відомства.
Висновки
Актуальність дослідження теорії соціально-культурної діяльності обумовлена потребами соціально-практичного та наукового характеру. У період глибокого перетворення практики діяльності в соціально-культурній сфері не може не змінюватися і теорія, осмислюються закономірності цієї діяльності. І такі зміни справді відбуваються, вони стосуються не лише зовнішніх атрибутів - таких як назва наукової спеціальності. Зміни зачіпають саму серцевину теоретико-методологічної проблематики; впливають на всю систему пізнавальних засобів, якими користуються вчені; перетворять ціннісно-смислові, змістовні, технологічні підходи, які реалізуються в сучасних наукових дослідженнях соціально-культурної діяльності.
Поняттям "парадигма" сьогодні визначають "визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають модель постановки проблем та їх рішень науковому співтовариству". Звернення до аналізу педагогічних парадигм соціально-культурної діяльності висловлює гостру потребу теоретиків і практиків у узагальнюючому осмисленні теоретичних уявлень про її сутність, організації, методику та результати. Теоретичне узагальнення є однією з умов для визначення перспективних цілей розвитку галузевої науки, побудови моделей і технологій педагогічної діяльності в соціально-культурній сфері.
Проблеми курсової роботи актуалізуються також тією обставиною, що методологічні основи теорії соціально-культурної діяльності, генезис її основних принципів, функцій, ціннісно-цільових установок ще слабо вивчені. І практично відсутній аналіз особливостей функціонування наукового співтовариства, ролі особистісного фактора в соціокультурних дослідженнях, за винятком, мабуть, декількох статей з історії науково-дослідної роботи окремих вузів культури і мистецтв.
Отже, можна зробити наступні основні висновки:
1. Теорія соціально-культурної діяльності - це система ідей, висновків про закономірності й сутності робочого процесу, принципи його організації і технології (соціальних, культурних, психолого-педагогічних та ін.) розвитку особистості в умовах соціально-педагогічної, освітньої, художньо-творчої, дозвільної інших видах діяльності. Теорія соціально-культурної діяльності є самостійною, цілісною, організованою галуззю педагогічної науки. Ця теорія відповідає вимогам єдності історії, предметного поля науки, методологічної спільності вчених, інституційної організації; має специфічний об'єкт - культурно обумовлені аспекти діяльності особистості, соціальних спільнот, оптимізація духовного розвитку різних соціальних груп, що виділяються за віковою, тендерному, регіональному, етнічною, релігійною, економічному, політичному та іншими ознаками; предмет теорії соціально-культурної діяльності - процес розвитку соціокультурної активності особистості та спільнот у соціально-педагогічної, освітньої, художньо-творчої, дозвільної інших видах діяльності. При цьому розглядається їх соціально-культурна обумовленість, виявляється їх вплив на потреби, інтереси і ціннісні орієнтації особистості та соціальних груп. У найбільш розгорнутому вигляді методика цієї діяльності характеризується як сукупність освітніх, розвиваючих, рекреаційних та валеологічних та інших методів, які постійно поповнюються і збагачуються за рахунок як історичного, так і сучасного досвіду, накопиченого у сфері культури та освіти.
2. Позитивна динаміка теорії соціально-культурної діяльності як науки визначається наявністю в її структурі спеціалізованих педагогічних парадигм і спеціальної методології, що забезпечують ціннісно-смислову єдність методів педагогічного дослідження. Формування педагогічних парадигм, методології та теорії соціально-культурної діяльності відбувається під впливом інтелектуальної філософсько-педагогічної традиції; соціально-культурного контексту, в якому розвивається виховна діяльність у сфері дозвілля і осмислюються її наука; переважаючих ціннісних орієнтації дослідників.
Аналіз історичного розвитку вітчизняної теорії соціально-культурної діяльності показав, що в міру зміни соціокультурної ситуації в країні змінювалися стандарти наукового викладу знання, способи бачення реальності в науці, стилі мислення, які формуються в контексті культури. Відбувалося самовизначення теорії соціально-культурної діяльності, що характеризується включенням різних соціокультурних факторів у процес генерації власне наукового знання і формуванням найбільш загальних дослідницьких програм.
3. Аналіз сучасної динаміки теорії соціально-культурної діяльності показує, що досить відчутним якісним змінам піддаються всі її принципи, цільова спрямованість, технології. Видозміни методологічного контексту визначаються подоланням позитивістської спрямованості наукових досліджень, формуванням їх феноменологічної орієнтації.
4. З інших позицій, соціально-культурна діяльність може бути зрозуміла як особливий вид педагогічної діяльності, в процесі якої цінності культури сутнісно обумовлюють формування якісно нових суспільних відносин (у динаміці духовно ціннісних опозицій особистість-суспільство, соціальна група-суспільство, соціальна група - соціальна група та ін.)
Соціально-культурна діяльність - це сукупність педагогічних технологій, які забезпечують перетворення культурних цінностей у регулятив соціальної взаємодії, а також технологічно визначають соціалізуючи виховні процеси.
Виходячи з аналізу організаційних зв'язків і повноважень державних органів, необхідно виділити органи, що здійснюють загальне керівництво соціально-культурним будівництвом на державному рівні, - Верховну Раду, Президента, Кабінет Міністрів, спеціальні галузеві органи управління - міністерства і відомства.
Список використаної літератури
1. Актуальные проблемы социально-культурной деятельности. - М.: МГУК, 2004.
2. Арнольдов А.И. Культура и горизонты XXI века / А.И. Арнольдов // Вестник МГУКИ. - 2003. - №1. - С.9-18.
3. Дуликов В.З. Социальные аспекты культурно-досуговой деятельности за рубежом. - М.: МГУК, 2003.
4. Жаркова Л.С. Культурно-досуговая деятельность: теория, практика и методика научных исследований: Учеб. пособие / Л.С. Жаркова, А.Д. Жарков, В.М. Чижиков. - М.: МГУК, 2006.- 110 с.
5. Киселева Т.Г., Красильников Ю.Д. Основы социально-культурной деятельности: Учеб. пособие / Т.Г. Киселева, Ю.Д. Красильников. - М., 2000.- 164 с.
6. Киселева Т.Г. Социально-культурная деятельность: основные тенденции развития / Т.Г. Киселева, Ю.Д. Красильников, Ю.А. Стрельцов // Актуальные проблемы социально-культурной деятельности. - М.: МГУК. - 2006.
7. Культура досуга / В.М. Пича, И.В. Бестужев-Лада, В.М. Димов и др.; Ред. В.И. Григорьев. - Киев: Изд-во при Киев. гос. ун-те, 2000.- 237 с.
8. Культура и социум: Матер. Всерос. науч.-практ. конфер. - Тюмень: Изд-во ТГУ, 2000. - 232 с.
9. Культура на перепутье: Сборник / Сост.: Б.Ю. Сорочкин, Л.М. Зайцева; Под. общ. ред. Б.Ю. Сорочкина. - М., 1994.- 248 с.
10. Культурно-досуговая деятельность: Учебник / Под науч. ред. академ. РАЕН А.Д. Жаркова и проф. В.М. Чижикова - М.: МГУК, 2004. - 461 с.
11. Культурно-досуговая деятельность: перспективы развития и проблемы регулирования: Сб. науч. тр. - Свердловск: УрО АН СССР, 1991.- 108 с.
12. Литовкин Е.В. Социально-культурная деятельность в контексте современного исторического знания / Е.В. Литовкин // Вестн. МГУКИ. - 2003. - № 1. - С.86-94.
13. Мосалев Б.Г. Досуг: Методология и методика социол. исслед.: Учеб. пособие / Б.Г. Мосалев. - М.: МГУ, 2001.- 96 с.
14. Новые пути наук о культуре. - М.: МГУК, 2000. - 158 с.
15. Соколов А.В. Феномен социально-культурной деятельности / А.В. Соколов. - СПб: СПб ГУП, 2003. - 204 с.
16. Социально-культурная деятельность: достижение, поиски, проблемы: Сб. ст. / Науч. ред. Т.Г. Киселева, Ю.А. Стрельцов. - М.: МГУК, 2007.- 145 с.
17. Социально-культурная деятельность: история, теория, образование, практика: Межвуз. сб. науч. ст./ Ред.- сост. В.В. Туев. - Кемерово: КемГАКИ, 2002. - 177 с.
18. Социально-культурная деятельность: история, теоретические основы, сферы реализации, субъекты, ресурсы, технологии / Учеб. программа. - М.: МГУКИ, 2001. - 136 с.
19. Стрельцов Ю.А. Свободное время и развитие социокультурной деятельности / Ю.А. Стрельцов// Вестн. МГУКИ. - 2003, № 1. - С.76-85.
20. Ярошенко Н.Н. Социально-культурная деятельность: парадигмы, методология, теория. - М.: МГУК, 2005.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
