142528 (691406), страница 9

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

Перший етап охоплює первісне суспільство, коли з'являються інтенсивні контакти між етнокультурними спільностями, виділяються простори цих контактів.

Другий етап охоплює епоху становлення перших держав до XIX ст. У цей період разом з появою і розвитком держав традиційного суспільства народжується кордон як особливий інститут. Проте, для традиційних держав характерна рухливість рубежів і часта відсутність їх зв'язку з етнічними і культурними межами. З одного боку, пограниччя мало глобальний характер, оскільки кордонів було багато, і вони постійно змінювалися. З іншого - говорити про пограниччя як про стабільний і розвинений соціокультурний феномен в цю епоху можна лише стосовно окремих випадків.

Третій етап починається разом з формуванням національної держави, яка прагнула об'єднати економічні, політичні і культурні ідентичності в межах своїх кордонів. З виникненням і розвитком національної держави кордони стають все більш окресленими і менш контактними, а прикордонні території - відстаючими в розвитку. Проте, стабільність державних кордонів і чіткіша вираженість соціокультурних меж в епоху модерна зумовили те, що пограниччя знаходить характер особливої соціальної освіти, яка має в своєму розпорядженні свій спосіб буття, свою форму прояву і здійснення.

Четвертий етап починається з 80-х рр. ХХ ст. Кордони в сучасному світі перестали розглядатися як бар'єри, що перетворило пограниччя на контактні зони, в яких активно йде процес взаємодії суспільств і народження соціокультурних інновацій. Пограничність розглядається не як ознака культурної відсталості, а можливість володіти додатковими ресурсами для свого соціокультурного розвитку [14, 346].

3.2 Процеси формування особи в умовах пограниччя

Архетипічний образ кордону складається в результаті взаємодії існуючих архетипів двоїстості і троїстості. Архетип двоїстості має на увазі і щось (дещо), що лежить між протилежними початками. Троїстий архетип визначає самостійність того образу кордону, який виявляється в міфологіях і нормативних системах різних культур. Реальність кордону не є результатом свавілля людської свідомості або продуктом обставин. Кордон як особливий архетип культури виявляє себе через структуризацію соціального і культурного простору, соціокультурних взаємозв'язків і взаємодій.

Пограниччя є не тільки специфічним буттям ойкумени, але і соціально-антропологічним феноменом, оскільки в рамках його специфічних соціокультурних практик формується особливий тип соціального суб'єкта.

Пограниччя - це сталий культурний і соціальний феномен, відповідно, ідентичність людини пограниччя - це не кризовий стан, а комплекс ідентифікацій, відмінний від аналогічних комплексів у індивідів, що належать до якої-небудь однорідної культури [14, 347].

Процесу формування людини пограниччя найбільшою мірою відповідає модель "культурної андрогінізації", яка є ситуацією поєднання в одному суб'єктові соціальної активності елементів різних культур, що дозволяє їх носієві продуктивно взаємодіяти в різнорідному соціокультурному середовищі пограниччя. Якщо маргіналізація має на увазі кризу ідентичності, то андрогінізація означає збагачення наявної ідентичності новими ідентифікаціями і відповідними їй оцінювальними і емоційними складовими.

Ідентичність займає центральне місце в антропологічних характеристиках особи пограниччя, визначає її соціокультурні можливості і соціальну активність.

У формуванні ідентичності пограниччя можна виділити два вектори. Перший направлений у бік соціокультурних спільностей, що граничать. Другий - забезпечує соціальне порівняння з центром, який визначає стратегію і тактику розвитку конкретної державної освіти. У першому випадку ідентичність пограниччя заявляє про себе етнокультурністью, а в другому випадку - регіональністю.

В умовах пограниччя формується особлива регіональна ідентичність, процес формування якої може протікати з урахуванням різних відносин прикордонного регіону з центром. Різноманіття відносин служить підставою для виділення п'яти типів ідентичності прикордонного регіону.

Перший ґрунтується на символах кордону як закритого рубежу. Пограниччя в цьому випадку виступає як "бастіон", "останній рубіж", "щит батьківщини".

Другий варіант ідентичності пограниччя розкривається через символ околиці, через розуміння прикордонного регіону як провінційно-периферійного.

Третій тип ідентичності розкривається через символи "ворота", "міст" і заснований на комунікативних аспектах пограниччя.

Четвертий тип ідентичності пограниччя підкреслює його самостійну суть, що не зводиться до суб'єктів, що граничать, і на похідну від них.

П'ятий варіант регіональної ідентичності пограниччя демонструє кризовий характер. Він формується не за рахунок підкреслення власних позитивних ознак, а лише за рахунок зіставлення "свій-чужий" [17, 173-174].

Висновки

Пограниччя - це особливий соціальний простір, де відбувається перетин культур і яке наповнене особливими сенсами. Значущість пограниччя в сучасному світі визначається соціокультурними трансформаціями, процесами регіоналізації, зміною характеру державних кордонів і змінами світогляду людей, життєдіяльність яких здійснюється в цьому просторі.

Пограниччя є багатобічним і різноманітним соціокультурним феноменом, тому дати його точну і розгорнену дефініцію складно. Визначити пограниччя можна лише загальним чином. Його концептуалізація може бути здійснена тільки з урахуванням різних підстав.

Пограниччя відрізняється від звичайних соціокультурних утворень іншим відношенням до чужого. Чужий набуває конкретного і деталізованого образу. Субкультурність пограниччя знаходить свій вираз у формуванні різних етнографічних, субетнічних і субкультурних груп.

Пограниччя як соціокультурний феномен має власну соціодинаміку, яка реалізується в зовнішньому і внутрішньому вимірюванні. Зміни пограниччя пов'язані із загальною соціокультурною динамікою людства і характером міжкультурних взаємодій усередині регіону пограниччя.

Можливі три моделі формування особи прикордонного суспільства: маргінальна, інтеграційна і андрогінезаційна. Оптимальною моделлю є остання. Вона є соціумом, де в одному суб'єктові поєднуються елементи різних культур, що істотно підсилює його соціальну активність.

Специфіка соціальної ідентичності в регіоні пограниччя виявляється в тому, що вона формується у взаємодії з соціокультурними спільностями, що граничать і в зіставленні з центром. З урахуванням різноманіття відносин прикордонного регіону з центром може бути сформована ідентичність п'яти типів, кожен з яких по різному розкриває соціально-антропологічний потенціал пограниччя.

Пограниччя - це не тільки лінія роз'єднання різних держав, але і полігон пошуку діалогу, компромісу, толерантності; чинник інтеграції різних соціокультурних утворень.

Осмислення етнічної ідентифікації на теоретичному рівні ускладнюється тією обставиною, що у сучасній соціологічній теорії не склалося єдиної концепції етнічної ідентифікації.

Для розуміння етнічної ідентичності як результату процесу ідентифікації важливим є конкретне середовище, яке визначальною мірою впливає на етнічне самовизначення людини та групи.

Дослідження пограниччя у контексті соціального простору є дуже важливим. Воно дає можливість уявити досліджуваний терен як пограниччя культур, етносів, держав, спільнот, традицій, норм та цінностей або як терен, в якому відбувається накладення соціальних структурацій (просторів, вимірів) на географічний (фізичний) простір суспільства. Таким чином, "пограниччя" виступає специфічним соціокультурним та етносоціальним простором, розташованим на межі культур, етносів, певних політичних утворень.

Пограниччя також виступає, як багатоплановий соціологічний термін, що дозволяє включити до його меж соціально-економічні, політичні, а головним чином - культурні площини. Наявна історична зумовленість у формуванні сучасного адміністративного кордону між Україною та її сусідами: лінія кордону неодноразово змінювалася, призводивши до зміни тих зовнішніх факторів, які безпосередньо впливали на міжетнічні стосунки у регіоні та етнічну ідентифікацію його мешканців.

Аналіз українського пограниччя на прикладі українсько-польського, українсько-румунського (Буковини) та українсько-російського погранич дав можливість виявити такі особливості в етнічній ідентифікації їх мешканців:

населення українсько-польського пограниччя вирізняється білінгвізмом, а тому етнічну приналежність спільноти найкращим чином можливо проаналізувати на підставі віросповідання. Релігія, очевидно, є одним із найміцніших чинників етнічної приналежності в цьому регіоні, що становить одну з характерних особливостей процесу етнічної ідентифікації;

підставою етнічної приналежності етнічних спільнот українсько-румунського пограниччя, зокрема, для українців, молдаван та румун, є мова;

мовний чинник виступає домінуючим у процесі етнічної ідентифікації спільнот українсько-російського пограниччя.

Описані та проаналізовані явища на українському пограниччі великою мірою відбивають тенденції, притаманні більшості пограниччям Центрально-Східної Європи, а також свідчать про достатню складність та неоднозначність розвитку етнічних спільнот в умовах погранич.

Список використаної літератури

1. Алексєєв В. Чи треба підпалювати будинок, щоб підсмажити яєчню? // День - 2001. - № 37.

2. Антонюк О. Державна самоідентифікація України в процесі реалізації національних інтересів // Персонал. - № 10/2007.

3. Баган O. Наша різноманітність: загроза чи взаємозбагачення. // Діалог. - 2008. - 21.12.2006.

4. Белецкий М.И., Толпиго А.К. Национально-культурные и идеологические ориентации населения Украины // Полис, 1998. - №4. - С.84.

5. Буйницький Т. O problemach kultury i literatury pogranicza. Kilka impresji badawczych. // Актуальні проблеми іноземної філології: лінгвістика та літературознавство. - Ніжин, 2007. - С.180.

6. Власюк О.С., Власюк О.С., Крисаченко В.С., Степико М.Т. та ін. Український соціум / За ред.В.С. Крисаченка. - К.: Знання України, 2005. - 792 с.

7. Грицак Я. Про можливість побудови політичної нації в окремо взятій (У) країні або Чого нас учить досвід Польщі // "Число". - 1998. - № 13.

8. Dąbrowska-Partyka M. Literatura pogranicza. Pogranicze literatur. - Kraków, 2004. - S.10-11.

9. Дюркгейм Е. Соціологія. Її предмет, метод, призначення. - М., 1995.

10. Єременко Т.І. Польська меншина в Україні в 20 - 30-і рр. XX століття. - К., 1994.

11. Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Ткач Д.В. Географія населення України. - Тернопіль, 2007, С.87.

12. Kalaga W., Wstęp // Dylematy wielokulturowości. - Kraków, 2004. - S.5-6.

13. Костишина С., Ботушанського В., Макара Ю. Буковина. Історичний нарис. - Чернівці, 1999.

14. Кочан В.М. Пограничність як цінність і архетип української культури / В.М. Кочан // Ціннісно-смисловий вимір буття українського суспільства і перспективи українського націоналізму. Матеріали ІІІ міжнародної наукової конференції. Івано-Франківськ, 17-18 листопада 2007 р. - Івано-Франківськ, 2007. - С.342-347.

15. Кочан В.М. Проблема границ и пограничья в социокультурных исследованиях конца XIX-ХХ вв. / В.М. Кочан // Вестник СевГТУ. Философия: Сб. науч. тр. - 2008. - Вып.86. - С.70-73.

16. Кочан В.М. Типология пограничья / В.М. Кочан // Культура народов Причерноморья. - 2008. - № 124. - С.165-168.

17. Кочан В.М. Формирование человека пограничья: маргинализация, интеграция, андрогинизация / В.М. Кочан // Ученые записки Таврического национального университета им.В.И. Вернадского. Серия Философия. Социология. - 2007. - Т. 20 (59). - №2. - С.169-175.

18. Лісовий В. Перший в Україні системний виклад теорії нації і націоналізму // Вступне слово до книги: Касьянов Г.В. Теорія нації та націоналізму. - К.: Либідь, 1999. - С.5.

19. Мандрик М. Український націоналістичний рух 1920-30-х рр. на Північній Буковині у світлі румунських архівних документів (http://cdvr.org.ua/uvr. php? nomer=3&roz=8)

20. Масненко В. Історична пам’ять // Український історичний журнал. - 2002. - № 5.

21. Пасічник В. Суть і структура поняття національна ідея. - Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки, 2002. - Вип.4. - .352 с.

22. Полянский В.С. Историческая память в этническом самосознании народов // Социс. - 1999. - №3.

23. Purchla J. Dziedzictwo kresów - nasze wspólne dziedzictwo? // Dziedzictwo kresów. nasze wspólne dziedzictwo? - Kraków, 2006. - S.7.

24. Сторонський Г.Й. Злет і падіння: Польський національний район в Україні в 20 - 30-і рр. - Тернопіль, 1992.

25. Сухомлинов О. Буковина як пограниччя культур (в контексті інтеграційних процесів в Європі). - Suceava, 2006.

26. Сухомлинова О.М. Культурні пограниччя: новий погляд на стару проблему - Донецьк: ТОВ „Юго-Восток Лтд”, 2008. - 212 с

27. Тишков В.А. О природе этнического конфликта // Свободная мысль. - 1993. - №4. - С.14

28. Тишков В. Після багатонаціональності // "Знамя". - 2003. - № 3.

29. Троян С. Міжнаціональні культурні процеси на Буковині і німецтво: розвиток через інтеграцію // O Bukowinie razem czy oddzielnie pod red. K. Feleszki, Warszawa - Piła, 2000. - S.300.

30. Turluc C. Pogranicza a rozmaitość narodów: wyzwanie dla procesu homogenizacji narodowej // Dziedzictwo kresów. nasze wspólne dziedzictwo? - Kraków, 2006. - S.26.

31. Uliasz S. O kategorii pogranicza kultur // O dialogu kultur / Pod red. C. Kłaka. - Rzeszów, 1997 - S.9.

32. Хлесткова Л.В. Полиэтничность культурного пространства города Харькова: в контексте идей Пограничья // Материалы Международной научной конференции "Воображая Пограничье: итоги (2003-2005)". - Минск, 2006. - С.76.

33. Чеховський І. Нація, що народилася під помаранчевими стягами // Свобода слова. - 2001. - № 49.

34. Шестакова К.Ю. Актуальні проблеми польсько-українського прикордоння в дослідженнях польських соціологів (90-ті роки ХХ століття) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип.17-18. - 2003. - С.22-25.

35. Шестакова К.Ю. Етнічні ідентифікаційні процеси у контексті діяльності національно-культурних товариств // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип. 20-21. - 2004. - С.9-11.

36. Шестакова К.Ю. Мовно-релігійний чинник етнічної самоідентифікації: на прикладі етнічних спільнот українсько-польського пограниччя // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи". - 2005. - №652. - С.163-167.

Характеристики

Список файлов курсовой работы