81584 (688143), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

4. Організація постачання товарами магазину, основні постачальники товарів, їх характеристика та організація договірних зв'язків з ними

4.1 Постачання товарами магазину «Шедевр»

Однією з основних умов раціональної організації доставки товарів в роздрібну торгову мережу є правильний вибір форм товаропостачання. В залежності від порядку розрізняють складську і транзитну форми завозу товарів в крамниці.

Складська форма постачання припускає надходження товарів зі складів оптових і роздрібних торгових організацій, що, приймаючи партії від постачальників, виконують операції, необхідні для підготовки товарів до подальшого їхнього просування в роздрібну торгову мережу.

Складська форма застосовується в наступних випадках:

• при отриманні товарів складного асортименту, що вимагають відповідної складської обробки (розпаковка, підсортування, розфасовка, упаковка, перевірка якості і ін.);

• при отриманні великих партій товарів від постачальників в вузькому виробничому асортименті, що вимагають додаткової комплектації, підсортування і перетворення їх в більш широкий торговий асортимент.

Товаропостачання забезпечується по схемі: постачальник – склад оптової організації – торгове підприємство. В окремих випадках товар минає не одну, а дві ланки, тобто не тільки склад оптової бази, але і склад роздрібної торгової організації.

Транзитна форма постачання передбачає надходження товарів від виробничих підприємств безпосередньо в крамниці, повз проміжні склади оптових і роздрібних торгових організації. Застосування транзитної форми доцільно при доставці в роздрібну мережу товарів, що швидко псуються (м'ясо, молоко, хлібобулочні вироби); товарів простого асортименту; плодоовочевої продукції (в період сезонного надходження). Транзитна форма постачання має певні переваги перед складською: прискорюється доставка, скорочуються складські і навантажувально-розвантажувальні операції і товарні втрати.

В певній мірі розширенню транзиту сприяють укрупнення торгових підприємств, вдосконалення складського господарства, збільшення розмірів постачань, застосування контейнерних перевезень, а також встановлені Особливими умовами або договорами мінімально допустимі норми відгрузок товарів в адресу одержувачів (вагон, контейнер і ін.).

Однак транзитна форма постачання не завжди економічно доцільна, особливо якщо це стосується товарів складного асортименту. Крамниці примушені приймати великі партії товарів вузького виробничого асортименту, а це нерідко призводить до збільшення товарних запасів, видатків на зберігання, до пролонгації термінів реалізації, що негативно відбивається на господарській діяльності торгового підприємства. Тому для таких товарів більш вигідна і доцільна складська форма постачання. В зв'язку з великою кількістю можливих варіантів транспортування кожного вигляду товару вибір найбільш доцільних схем руху повинен базуватися на врахуванні експлуатаційних видатків і питомих капітальних вкладень, що складаються з витрат на тару і упаковку, контейнери і піддони, склади і контейнерні майданчики, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення різноманітними видами транспорту, втрати продукції при транспортуванні і перевантаженнях.

Таким чином, при розробці раціональних технологічних схем завозу враховуються всі види витрат в транспортному ланцюзі – від конвеєрної лінії підприємства-виробника або складу оптової бази до торгового залу крамниці. Тільки такий підхід до рішення задачі дозволяє порівняти різноманітні варіанти завозу, вибрати оптимальні схеми і визначити найбільш економічні ланки надходження товару в крамницю. При розробці технологічних схем і виборі форм постачання торгові організації повинні виходити з необхідності максимального використання підйомно-транспортного обладнання, скорочення перегрузочних операцій і широкого використання тари-обладнання.

Форму товаропостачання вибирають на основі докорінного аналізу і врахування всіх факторів, що визначають процес руху товарів з пунктів виробництва в роздрібну мережу.

Критерієм виявлення раціональної форми товаропостачання є співставлення сукупності швидкості процесу руху товарів з пунктів виробництва в райони споживання і сукупних витрат обертання. При цьому необхідно враховувати безперебійне постачання роздрібної торгової мережі товарами широкого асортименту.

В залежності від форми розрахунків з постачальниками розрізняють транзитне товаропостачання з участю оптових підприємств в розрахунках за товари і без участі в розрахунках.

В першому випадку розрахунки з постачальниками виконують оптові підприємства з наступним пред’явленням рахунків покупцям.

В другому випадку покупці самі використовують розрахунки з виробниками товарів, тобто заключають прямі договори з виробниками товарів. Але так як підприємства роздрібної торгівлі не мають досить великих товарооборотів і не мають в наявності досить великих складських приміщень і можуть отримувати товари від постачальників-виробників тільки і межах транзитних відгрузок, то

укладання комерційних угод з виробниками слід проводити оптовим базам. Ефективність організації товарообігу передбачає максимальну швидкість обороту товарів і мінімальний розмір сукупних витрат обігу, пов’язаних з переміщенням товарів з пунктів виробництва в райони споживання.

Товаропостачання може здійснюватися двома методами: децентралізованим (самовивіз) та централізованим.

Децентралізований метод передбачає виконання транспортно-експедиційних операцій силами і засобами роздрібних торговельних підприємств.

Основними недоліками цього методу є неефективне використання транспортних засобів, зростання втрат часу та праці, що виникають при відбиранні товарів, оформленні документів, здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт тощо.

Централізована доставка товарів здійснюється силами і засобами постачальників або транспортних підприємств за замовленням магазинів в передбачені графіком терміни. При цьому всі транспортно-експедиційні операції виконуються, як правило, централізовано, без участі представників роздрібної торговельної мережі.

Централізовану доставку застосовують як за складської, так і за транзитної форми товаропостачання торговельної мережі. Вона може здійснюватися підприємствами промисловості, оптовими базами чи транспортними підприємствами.

Постачання товарами в магазині «Шедевр» здійснюється за транзитною формою, яка сприяє прискоренню доставки в роздрібну торгову мережу і скороченню витрат на їх перевезення і зберігання. Товари, торгівлю якими здійснює «Шедевр» не вимагають відповідної складської обробки (фасування, упаковки), магазин не отримує великих партій товарів від постачальників у вузькому виробничому асортименті, що вимагають додаткової комплектації, підсортування і перетворення їх в більш широкий торговий асортимент. Тому складська форма товаропостачання не буде вдалою у даному випадку. Хоч застосування транзитної форми доставки без врахування широти асортименту товарів і обсягу товаропостачання конкретних магазинів може призвести до уповільнення товарообороту і виникнення понаднормових товарних запасів в роздрібній мережі, проте для магазину «Шедевр» транзитна форма товаропостачання є більш доцільною. Товаропостачання магазину здійснюється централізовано, тобто засобами постачальників чи посередників. Перевагами даного методу товаропостачання полягають в забезпеченні планового та ритмічного постачання магазину за встановленими графіками, зменшенні кількості експедиційного персоналу та вартості доставки товарів за рахунок поліпшення техніко-експлуатаційних показників використання автотранспорту, усуненні зайвих ланок товароруху, спрощенні документообігу на відпускання, одержання вантажів і оплату транспортування. Із всього вищесказаного, робимо висновок, що даний метод постачання товарів вибраний правильно, оскільки він забезпечує безперебійну роботу магазину, не потребує виконання транспортно-експедиційних операцій силами і засобами крамниці, втрат часу та праці працівників магазину «Шедевр», що виникають при транспортуванні шкіряних виробів.

4.2 Договірні взаємозв'язки з постачальниками товарів

Договірні взаємовідносини це є одне із невід‘ємних і основних складових у взаємовідносинах, партнерських зв‘язках в підприємницькій діяльності. Адже, за теперішніх умов в нашій країні практично не можливо займатись підприємницькою діяльністю та співпрацювати з партнерами без укладення договорів або угод. Вони складають невід‘ємну частину господарської діяльності кожного підприємства.

Партнерські зв’язки – це такі договірні відносини, які встановлюються між підприємцями і дозволяють кожному з них досягти очікуваного результату (успіху) за рахунок обміну наслідками своєї діяльності.

Що таке покупка чи продаж якого-небудь продукту чи товару? Це, насамперед оформлений по усім правилам і відповідно до чинного законодавства документ про продаж, передачу товару чи послуг від одного власника іншому. Цей документ називається – договором. Договір є одним з основних видів зобов’язань по передачі товару, продукції чи наданні послуг в власність та розпорядження. Історія правового регулювання договору нараховує майже 4 тисячі років. У процесі розвитку правових систем відбувався природний добір правових норм. Випадкові положення згодом відсівалися, поступаючись місцем більш обґрунтованим і якісним, підвищувався рівень юридичної техніки. І так до теперішнього часу.

Можна відмітити, що на даний момент договірні відносини між партнерами та контрагентами чітко врегульовані законодавством, яке зазнало останніх та докорінних змін у зв‘язку з прийняттям нового Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно, в підприємницькій діяльності та в партнерських зв‘язках пройшли також зміни щодо організації та взаємодії між собою. На даний момент законодавець чітко визначає основні умови та порядок укладення господарських договорів. Партнери в підприємницькій діяльності при здійсненні господарської діяльності зобов‘язані дотримуватись цих вимог. Вони є обов‘язковими для виконання кожним учасником господарської діяльності.

Отже, договірні взаємовідносини та партнерські зв‘язки у підприємницькій діяльності складають основу господарської діяльності та основу співпраці між партнерами та контрагентами в договірних відносинах, без яких практично неможливий зв‘язок та взаємодія між ними.

У всіх галузях економічного, соціального, культурного і політичного життя суспільства взаємовідносини юридичних і фізичних осіб мають переважно договірний характер. При цьому варто окремо наголосити, що в усіх сферах господарювання організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах[16].

Договір (контракт, угода) – форма закріплення партнерських зв’язків, а саме предмета договору, взаємних прав і обов’язків, наслідків порушення домовленостей.

Договір має забезпечувати оптимальне співвідношення волі людини, її інтересів з інтересами і потребами контрагентів (партнерів) суспільства. Так, партнерські зв’язки підприємця розвиваються за двома основними напрямками:

• перший – відносини з постачальниками всього необхідного для організації процесу виробництва;

• другий – відносини зі споживачами (клієнтами) всього того, що продукується підприємцем для ринку.

Увесь спектр таких взаємовідносин (зв’язків) здійснюється на основі дотримання власних прав і намагання виконувати ті зобов’язання, котрі підприємець гарантує своїм партнерам при встановленні з ними будь-яких конкретних форм співробітництва. Такі права і обов’язки закріплюються у договорі, що має бути підписаний підприємцем та його партнерами.

Договір опосередковує взаємини стосовно праці, виробництва і реалізації продукції (послуг) і є основною формою практичного здійснення ринкових відносин між контрагентами діючої системи господарювання. Ще в давнину знані у світі особистості говорили: «про що домовляться, те й панує» (Демосфен) або «основа права – вірність слову і договору» (Цицерон). З розвитком суспільства та зміною його формацій одразу виникає об’єктивна необхідність договору як адекватної форми зв’язків між членами суспільства, між людиною і державою в царині господарської діяльності.

Договори дуже широко використовують у різних сферах права (трудовому, господарському законодавстві тощо), де вони відіграють важливу роль щодо регулювання людських взаємовідносин. Саме у ринковій економіці договори є визначальною і майже єдиною правовою формою (основою) партнерських взаємовідносин.

Істотне розширення ринкових відносин, велика різноманітність договорів між партнерами вимагають водночас збереження фундаментальних принципів договірних взаємин, котрі роблять договір універсальною формою існування ринку.

В основу будь-якого договору покладено зобов’язання, відповідно до яких одна особа (кредитор) має право вимагати від іншої особи (боржника) здійснення певних дій або отримання зиску від їхнього виконання. Дієвість договору забезпечується виконанням передбачених для нього вимог: угода сторін; дієздатність партнерів; предмет договору; юридична основа договору. Її становить мета, якої мають досягти партнери, та відшкодування, очікуване кожним партнером в обмін на його зобов’язання.

Договір вважається укладеним і юридично чинним з моменту його підписання партнерами.

Характеристики

Список файлов курсовой работы