42146 (687035), страница 6
Текст из файла (страница 6)
У різноманітних професійних і станових позначеннях пізнього Середньовіччя, які збереглися у прізвищах до нашого часу, відображаються також різноманітні словотворчі можливості німецької мови, які вказують на різні мовні місцевості з їхніми діалектичними особливостями.
Словотворчі можливості в деривації виявляються найповніше у протиставленні різних позначень однієї і тієї ж професії, з морфологічно однаковою базою, що виступають як прізвища, наприклад: Ackermann – Ackerer; Weidmann – Weidner, Vogler – Vogelmann; Maurer – Mauermann; Gläser – Glasmann; Scherer – Schermann; Winkler – Winkelmann; Krempler – Krempner; Salzer – Salzmann; Mehlmann – Mehler; Roßmann – Rösselmann – Rößler; Euler – Auler – Aulmann; Keller – Kellermann; Zoller – Zöllner; Stöcker – Stockmann; Hofer – Hoffmann. Елемент -mann, що часто зустрічається, в даному випадку виконує роль формаційної морфеми, для утворення дереватів, так само, як і формаційна морфема -er.
Різноманіття можливостей словотвору проявляється ще чіткіше під час зіставлення різних композицій деривації, наприклад: Weingärtner – Rebmann – Weinzierl; Hirt – Schafhirt – Roßhirt – Herder; Jäger – Jagemeister; Förster – Holzmeister; Eschenbrenner – Escher – Köhler; Fleischhauer – Fleischhacker – Fleischmann – Fleischer – Metzger – Metzler – Schlachter – Beinhauer – Knochenhauer – Sülzer – Wurster – Selcher; Bech – Bbrotbeck – Semmelbeck – Weckbäcker – Kuchenbeck – Küchler; Hutmacher – Hutter; Schubert – Schomaker – Schuhmann; Kalkbrenner – Kalkoffner – Kalker; Fuhr – Wagenführ – Wagenknecht; Angstmann – Fetzer – Filler – Hämmerling – Knütter – Meister – Richter – Schelm – Stocker – Zwicker (Henker) [21:68].
Різноманіття позначень для однакових чи схожих професій є результатом відносного багатства словотворчих можливостей. У Середньовіччі професійна диференціація була надзвичайно чіткою. Цю тенденцію можна простежити на прикладі ковальського ремесла: Schmidt – Hufschmidt – Goldschmidt – Kupferschmidt- Stahlschmidt – Stahler – Stähler – Blechschmied – Messerschmitt – Messerer – Beilschmied – Scharschmied – Waffenschmied – Gropengießer – Clockengetere – Kessler – Ketelböter.
2.3. Географія прізвищ
Мовно-географічна основа знаходиться у фонетичній/фонологічній системі німецьких діалектів, які впливають на прізвища навіть тоді, коли вони, між іншим, зовсім однакові, наприклад, Holtmann/Holzmann; Kruse/Krause; Schröder/Schröter; Pieper/Pfeifer; Voß/Fuchs; Shulte/Schulze; Buchner/Puchner. Це фактично сфера звукової географії німецької мови, яка відображається на усіх утвореннях слів та імен.
Мовно-географічні поділи можуть бути результатом лише лексико-географічних відмінностей німецької мови. Це можна спостерігати на прикладі позначень професій або прізвищ, що від них утворилися. На різних територіях діють різні позначення для окремих професій. Так, наприклад, є довгий ряд позначень для гончара (Töpfer), які згодом стали прізвищами: Töpfer, Pötter, Pottmacher, Hafner, Hafenmacher, Euler, Kachler, Schüssler, Kannenbecker. У лексичній географії проявляються характерні розподіли, Rademacher, Assenmacher на Рейні, Wegener у нижній Німеччині, Stellmacher на сході. Наведені вище приклади свідчать про те, що географія лексики опосередковано відображається на географії прізвищ.
Серед прізвищ, що утворилися від назв місць походження, важливу роль відіграє назва населеного пункту, що лежить в основі, бо вона вказує на географічно обумовлені, характерні мовні особливості кожної місцевості. Прізвища на -scheid походять з місцевості, де поширений такий тип назв населених пунктів, а саме – середня Німеччина. Прізвища на -leben вказують відповідно на Тюрингську область, де можна зустріти відповідний тип назви населених пунктів. Прізвища типу Hilzinger зустрічаються на південних територіях, де поширені назви населених пунктів на -ing(en).
Географія прізвищ у буквальному розумінні найповніше проявляється у розділенні певних способів словотвору на різних німецьких територіях. У цьому випадку розрізняють верхньонімецьку область, західно-центральну область, східно-центральну область, західну нижньонімецьку область та східну нижньонімецьку область.
Однією з форм імен, характерних для верхньонімецької області, є утворення на -er, які можуть мати найрізноманітніші основи, наприклад: Hofer, Villinger, Forschhammer, Lindober, Moosbauer, Lochbrunner.
Деякі прізвища, від позначень професій, є характерними для Верхньонімецької області, наприклад: Beck, Pfister, Sauter (Schuster), Sigrist (Küster).
У верхньонімецькій області популярними були скорочені форми прізвищ. При цьому, в кожному окремому регіоні у скороченнях прізвищ були виражені характерні відмінності. Суфікс -l утворює поширені верхньонімецькі прізвища типу Merkel, поряд з ним прізвища типу Merkle у північному Баден-Вюртемберзі, хоча на північному заході суфікси -lin, -li, були набагато поширенішими (Hölderlin, Nägeli), в Австрії – -l (Merkel).
Для верхньонімецих земель характерні форми без умлаута, як, наприклад Gartner, Burger, Schuler, Stuber, Maurer, Huber.
Швейцарські прізвища часто мають утворення на -ing, яке іноді редукується в -ig, наприклад, Martig (Martin), Schnidrig (Schnider), Schmidig (Schmid), Wäkerling (Wäkerlin).
Діаметрально протилежними до верхньонімецьких прізвищ є нижньонімецькі, в той час, коли середньо німецькі займають проміжне положення. У прізвищах, що вказували на місце походження у нижньонімецьких землях не використовували суфікс -er та прийменник von, наприклад, Arzbach (на півдні Arzbacher).
На сході центральних земель переважають прізвища, що походять від звичайних імен, типу Werner, в той час як деривація та генетичні форми майже не зустрічаються.
Для рейнсько-нижньонімецької області характерні прізвища у родовому вінку, що походять від звичайних імен, типу Heinrichs. Також прізвища від позначень професій, наприклад, Schmitz, Schneiders, Junkers.
У західній частині нижньонімецьких земель поширені прізвища на -mann, які іноді бралися від назв річок (Münstermann, Wuppermann).
Характерними є також прізвища від назв місця проживання, тут переважає нижньонімецька лексика. До них належать прізвища на -brink, -brock, -lob, -holt, -borst, -kamp, -beck, -bus, -hof ( Hasenbrink, Butendieck, Uhlenbrock, Hesselhorst, Eickholt, Möllenbeck, Niehus, Aschoff.
Висновок
Отже, поява прізвиськ у мові була дуже важливою та необхідною. Саме з прізвиськ, на пізнішому етапі розвитку мови, утворилася більша частина прізвищ.
Перші прізвиська зустрічаються уже в ранньому Середньовіччі. Вони могли утворюватися від імен (Franco), від назв населених пунктів (Rinobold), від назв професій та соціальних станів (Apostel, Burgio), а також могли бути позначеннями тварин (Aro, Bäro), спорідненості (Fater), абстрактних іменників та прикметників (Anamuot, Alauuar).
Під час найпростіших відносин ранніх століть, коли життя було обмежене малим колом справ, одного імені для позначення особи було досить.
Поступово необхідність точного позначення та розрізнення стала актуальною. Для того щоб знати, який Hermann, Heinrich чи Johannes мається на увазі потрібні були доповнення, які б зробили можливою ідентифікацію особи. Ці доповнення (прізвища) бралися від імені батька чи назви певного заняття, відповідали якійсь видатній рисі характеру чи давалися за місцем проживання. Крім того, у колах вищого дворянства, був звичай додавати до імені назву родового маєтку чи місця, більше з родинної гордості, ніж через потребу.
Спочатку родові назви виникли на півдні Німеччини. Такі родові імена мали лише благородні дворяни, за ними почали брати додаткові імена дрібні дворяни, службовці різних міністерств та установ, приближені до єпископів особи, а також прості чиновники серед вільних громадян та патриціїв.
Ремісники у містах, де міський порядок та римське право вимагали наявності прізвища, наслідували звичай дворян та патриціїв; так як всі вони походили із села і приносили в місто свої старі звичаї, то могло так статися, що, наприклад, у Базелі 1438 року членом гільдії пекарів був Hans jebsmolers (Gipsmüllers) tochtermann.
Потрібно зауважити, що на побережжі північного моря, у Фрісланді, Гольштайні, Шлезвізі, а також в Данії прізвища з’явилися найпізніше.
Перші прізвища були не дуже постійними. Про непостійність на початку деяких прізвищ свідчить їхня легка й часта зміна. Наприклад звали особу Lucas Cranach, названий на честь місця народження в Бамберзі, а вона була всім відома як Lucas Maler.
Дуже поширеними в Німеччині були прізвища, що походили від імен. Їх можна розділити на декілька груп. Процеси утворення таких прізвищ могли проходити по різному. Проте найпоширенішим способом є наступний – Вільгельм чи Вернер мали синів та дочок (Sohn/Tochter des Wilhelm/Werner), або дітей називали за матір’ю (Tochter/Sohn der Grete/Agnes). Звідси походить тип прізвищ Wilhelm, Werner, Heinrich, Grete.
Іншим способом утворення прізвищ є додавання суфікса –l, у зменшено пестливій формі: Heinzel та деривація імені з ідентифікуючим та патронімічним суфіксом -ing, -ung, наприклад, Brüning або тип прізвищ: Heinrich Heinrichs Sohn. Тут родинна приналежність виражається за допомогою форми родового відмінка імені батька.
За прізвища бралися також запозичені імена, наприклад, Tönnis.
Ще одну групу прізвищ визначають імена, що вказують на походження, наприклад, торговці центральної Німеччини, які торгували на вулицях Нюрнберга (Nürnberg), називалися нюрнбергцями (Nürnberger), пілігрим міг отримати ім’я Jerusalemer.
Місце походження могло позначатися прийменниками van, von, наприклад, Henric van Veldeken.
Важливою групою прізвищ є позначення роду діяльності: Fleischer, Weber, Bergmann.
Історичні умови запровадження прізвищ треба шукати скоріше за все у практичній потребі міського чи схожому на нього управління. Там мусила з’явитися потреба точнішого розрізнення і позначення осіб в умовах збільшення кількості населення та завдань влади.
Мовно-географічна основа розвитку прізвищ знаходиться у фонетичній/фонологічній системі німецьких діалектів, які впливають на прізвища навіть тоді, коли вони, між іншим, зовсім однакові, наприклад, Holtmann/Holzmann.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
