15279 (686518), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Добре зберігається цибуля також у вінках або у невеличких сітчастих чи капронових мішечках (краще в темному місці), які підвішують на верандах, утеплених балконах, коморах і навіть на кухнях. Ні в якому разі не можна закладати на зберігання недозрілі цибулини з товстою і невисушеною шийкою. Такі цибулини швидко загнивають і стають джерелом інфекції.
Посів
Для одержання за один рік товарної цибулини від сівби насіння до збирання врожаю потрібно від 105 до 130 теплих доби. Отже, висівають насіння цибулі ріпчастої в самі ранні весняні строки, як тільки зійде сніг і дозріє ґрунт для обробки. У цей час у ґрунті є максимальні запаси вологи. Строки сівби цибулі зазвичай збігаються з сівбою ранніх ярових зернових. У північних і західних районах України посів здійснюють наприкінці березня-початку квітня, в лісостепу – у першій та другій декадах квітня, в південних районах – у другій та третій декадах березня. У Криму насіння цибулі висівають в середині березня по мерзлоталому ґрунті, щоб забезпечити рівномірну глибину закладення.
Площа живлення рослин відіграє істотну роль в отриманні стабільно високих і доброякісних урожаїв цибулі ріпчастої. Її розміри впливають не тільки на врожай, а й на терміни дозрівання цибулин. При меншій площі харчування він визріває раніше, але крупності і маса товарних цибулин знижується. Конкретним втіленням площі живлення на практиці є способи сівби та схеми розміщення рослин.
В даний час існують наступні способи сівби та схеми розміщення рослин при вирощуванні цибулі ріпчастої з насіння: широкорядних звичайний та узкополосний з міжряддями 45, 60 см і 45, 60, 70 см з шириною смуги від 6 до 24 см; стрічковий трьохрядну вузькополосну за схемою розміщення 40 + 40 + 60 см з шириною смуги 6-8 см.
Для одержання високого врожаю цибулі ріпчастої велике значення має норма висіву насіння. При сприятливих погодних умовах, гарною осінньої і передпосівної обробки грунту необхідно висівати насіння першої та другої категорії (схожість не менше 75%) при широкорядних звичайних сівах 6-8 г/10 м2, а при широкорядних і стрічкових вузькополосних – 9-10 г / 10 м2. У Криму норму висіву при такому сівбі збільшують до 14 г на 10 м2. Якщо насіння мають знижену схожість, норму висіву відповідно збільшують.
Для отримання 800 рослин на 10 м2 теоретично достатньо висівати близько 3 г на 10 м2. Однак, щоб отримати нормальну густоту рослин при існуючому рівні технології та якість насіння, висівають в 2-3 рази більше насіння, ніж має бути на цій площі сівби. Деякі Овочівники-аматори до насіння цибулі при висів додають насіння редису, що сходить раніше і утворюють ряди, що дає можливість раніше обробляти міжрядь.
У підвищенні продуктивності цибулі ріпчастої визначальне значення при всіх схемах розміщення має густота рослин. Високу товарність і якість цибулин забезпечують за рахунок оптимальної густоти для гострих сортів – 700-800 рослин на 10 м2, а напівгострих – 900-1000 штук на 10 м2.
Глибина закладення насіння також має суттєве значення в забезпеченні продуктивних посівів. У цибулі ріпчастої вона дрібна, а сходи ніжні. Тому на легких грунтах насіння латають на глибину 2,3-3см, а на зв'язних важких – на 1-1,5 см. Цибулини формується краще, якщо її шийка знаходиться на поверхні грунту.
Овочівники-аматори дотримуються наступну техніку сівби: насіння висівають рівномірно по довжині ряду, злегка засипають грунтом і ущільнюють тильній стороною грабель або планкою. Завдяки ущільненню до насіння з нижніх шарів грунту підтягується волога, що прискорює їх проростання. Після ущільнення ряди мульчують (покривають) сухим торфом або тирсою шаром 1,5-2 см. мульчі затримує вологу в рядах, перешкоджає утворенню грунтової корки, покращує умови для більш швидкого проростання насіння і появи сходів. Якщо земля суха, то ряди поливають і в зволоженню грунт висівають насіння, а потім мульчують, але ущільнення не проводять.
Насіння проростають повільно. Для прискорення появи сходів Міжряддя посипають тонким шаром торфу. Покриття посівів цибулі світлопроникною плівкою за короткий термін прогріває грунт і прискорює появу сходів і зростання листя.
При великих обсягах виробництва цибулі використовують овочеву сівалку СВ-4, 2 з дисковими сошників для вузькополосної сівби, а також анкерні сошників, обладнані для цих цілей. В окремих господарствах ще застосовують старі овочеві сівалки скону-4, 2 та СОН-2, 8 з сошників типу Ф-Вим-8, а також свекловичного ССТ-12А. При роботі з останньою насіння цибулі змішують з гранульованим добривами в співвідношенні 1:2. На 1 кг насіння беруть 2 кг азотних або фосфорних добрив. Дев’ятирядна схема розміщення рослин цибулі здійснюється вдосконаленій на базі СВ-4, 2 та СУПН-8 сівалкою СОМС-5, 4 конструкції Придністровського інституту сільського господарства Молдови.
Для вузькополосної сівби використовують сошників від зернової вузькорядної сівалки СЗУ-3, 6, конструкція розподілювача насіння яких змінена. З сошників на місце двоканальний горловини ставлять штифтові розподільник, що представляє металеву коробку 100x80x30 мм; в ньому на пластині в шаховому порядку розташовуються штифти діаметром 1,5-2 мм і довжиною 50-60 мм. Для зарівнювання бороздок після проходу сівалка скону-4, 2 обладнується шлейфами-заделивателямі насіння.
Інший варіант. Сівбу вузькополосним способом проводять переобладнаних сошників сівалки СУБ-48. У сошників замість розсікачем кріпиться сім’ярозподільна коробка з штифти, ущільнювач насіннєвого ложа і загортачі. Для вузькополосного способу сівби можуть бути використані також сошників інших конструкцій.
Слідом за сівбою поле прикочують легкими гладкими або кільчасто-шпоровими катками ЗККШ-6 в агрегаті з трактором ЮМЗ-6л, що забезпечує вирівнювання та ущільнення грунту для кращої забезпеченості насіння вологою. Крім того, посіви цибулі корисно відразу мульчувати (на малих ділянках) перегною, тирсою або торфом шаром 1-1,5 см, що запобігає появі грунтової кірки і підвищує польову схожість насіння.
Обробка грунту
Система обробки грунту складається з основної, передпосівної і міжрядної. Вона залежить від грунтово-кліматичної зони, способу вирощування (насінням, сівком, розсадою), організаційно-господарського устрою виробника, системи боротьби з бур'янами, вирощування на рівній або профільований поверхні.
Основна обробка грунту
Найважливішою умовою для забезпечення доброякісного сівби, одержання високого врожаю гарної якості є рання зяблева глибока оранка і осіння напівпарова обробка грунту. У спеціалізованих державних і фермерських господарствах передбачають проведення лущення жнива, планування ділянки, внесення основних добрив, 2-3 суцільних культивації грунту, вологозарядкових поливів та інших робіт.
На присадибних та дачних ділянках грунт під урожай майбутнього року починають обробляти в серпні-вересні. Спочатку збирають рослинні залишки попередника, рихлять грунт на глибину 6-8 см для провокування сходів бур'янів, вносять добрива і глибоко (на 25-27 см) перекопують. Після рясного дощу або поливу грунт вирівнюють граблями і якщо осінь суха, кілька разів поливають, щоб проросло насіння бур'янів. Потім їх періодично знищують глибоким мотиженням, культивацією, грунт при цьому вирівнюють.
У нечорноземній зоні Російської Федерації, поліських районах України на перезволоження важких і опідзолені суглинках Овочівники цибуля ріпчаста вирощують на грядках, які також готують з осені. Висоту пасма доводять до 20-40 см, а ширину – до 80-100 см. Навесні пасма швидше звільняються від снігу, краще прогріваються, на них можна раніше почати роботи. Їх не перекопують. У гряді краще складаються сприятливі водний та харчової режими. За нею легше доглядати.
При вирощуванні цибулі на профільований поверхні у фермерських господарствах пасма нарізають грядоділителем ГС-1, 4 в агрегаті з трактором МТЗ-80 і ЮМЗ-6 або УГН-4К з трактором ДТ-75. Можливо вирощування цибулі і на гребені, які формують культиватором-гребнеутворювачем КГФ-2
Сорти й гібриди
Одним з основних умов підвищення врожаю цибулі ріпчастої є використання при його вирощуванні найбільш продуктивних і цінних за якістю сортів. У СНД районований близько 70, а в Україні – 28 сортів та гібридів цибулі ріпчастої.
М.В. Алексєєва (1960) запропонувала класифікацію цибулі ріпчастої, за якою до складу виду входять чотири різновиди: південна, Середньоруської, північна і шалот. Всередині південній та Середньоруської виділені середньоазіатського і кавказька, українська та Середньоруської підгрупи.
В основу класифікації сортів цибулі ріпчастої, запропонованої Ф.А. Ткаченко (1967), покладений комплекс морфологічних, біологічних і господарських ознак, за якими вони поділяються на гострі, півострів, солодкі і шалот. Класифікація дає характеристику сортового складу цибулі ріпчастої України, але вона, природно, не охоплює світової сортимент в еколого-географічному плані з урахуванням численних ознак. До гострого цибулі відносять більш скоростиглі і менш урожайні сорту. Цибулини цих Сортів мають тривалий період спокою, лежкі, відрізняються високим вмістом сухої речовини, цукрів і ефірного масла.
Поріг відчуття запаху гострого цибулі відповідає концентрації соку у воді 5 мг / л та утримання 0,16% піровиноградної кислоти в цибульному соку. Цибулини гострих сортів покриті декількома щільними сухими зовнішніми луски. Це робить їх придатними для механізованого прибирання.
Напівгострі сорти цибулі мають більш тривалий вегетаційний період і вище урожай. Цибулини їх менш щільні, з товстими і середніми соковитими луски. На них утворюється мало зовнішніх сухих луски. За хімічним складом напівгострих сорти поступаються гострим. Період спокою порівняно короткий. Лежкість середня. Цибулю-ріпку отримують в основному з насіння в один рік. Сорти цієї групи середньо-та пізньостиглі із середньощільними соковитими цибулинах, мають слабко-прилеглу суху зовнішню луску. При механізованої збирання та післязбиральної обробки цибулини легко оголюються і травмуються. Незалежно від виду прибирання, ручної або механізованої, цибулини напівгострих сортів характеризуються слабкою лежкістю і транспортабельність. Вони призначені, головним чином, для споживання в свіжому вигляді та переробки на заводах харчової промисловості в першій половині осінньо-зимового періоду. До солодкої цибулі відносять сорти з високими смаковими якостями. Вони мають найбільший вегетаційний період і високий врожай. Цибулини їх складаються з товстих внутрішніх соковитих луски (близько 3-5 мм), сухими зовнішніми луски вкриті НЕ щільно. Період спокою дуже короткий, лежкість погана. Поріг відчуття запаху солодкого лука відповідає концентрації соку у воді 20 мг / л та утримання 0,04% піровиноградної кислоти в цибульному соці. Солодкі сорти вирощують переважно на півдні. В Україні та північній частині Росії вони вирощуються менше, так як для отримання товарної цибулини потрібно 140-160 теплих доби. Крім того, цибулини солодких сортів дуже важко збирати й обробляти механізовані.
В Україні районовані наступні сорти цибулі ріпчастої: гострі ранньостиглі – Рубін; середньостиглі – Буран, Глобус, Грандіна, Золотистий, Ткаченковський, Харківський 62; середньопізні – Сквирський, Стригуновський носівський-напівгострий, середньоранні – Алмадон, халцедон; середньостиглі – Веселка, Донецький золотистий, Луганський; середньопізні – Черняковський. Крім того, в національний реєстр сортів України включені гібриди F1 далекого зарубіжжя, середньостиглі, універсального призначення: Банки, Дайтона, Каліпсо, копра, Марбелла, Опорто, Сонеста, Марс та ін.
У Держреєстр Російської Федерації включені наступні сорти цибулі ріпчастої: гострі, ранньостиглі – Апогей, Безсонівський місний, Воронезький 86, F1 Золотистий Семко, Золотнічок, Пензенський, Погарський місний покращений, Стрігуновський місний, Шелдаісський, Штуттгартер Різен, Юконт; середньоранні – Бородковський; середньостиглі – Алеко, Арзамасський місний, Данилівський 301, Молдавський, Спаський місний покращений, халцедон, Ельдорадо; півострів, ранньостиглі – Каратальський, Касатік, Мячніковський 300, однолітні сибірський, однолітні Хавський 74, F1 Ранній рожевий, Елла; середньоранні – Волгоградець, F1 Дайтона; середньостиглі – Азелрос, Краснодарський Г 35, Одінцовець, Стимул; середньопізні Кабан, Луганський; солодкі – Іспанська 313.
Розміщення на ділянці
Цибуля ріпчаста розміщують на освітлених і добре дренованих, провітрюваних ділянках, де вносилися великі кількості органічних добрив. При розміщенні на сонячних і прогріваємо ділянках він набуває тонкий солодкуватий смак. У тіні, на важких, тим більше кислих грунтах, цибуля гірше дозріває, утворює стрілку і піддається різним гнильним захворюванням. Лук с заплавних земель погано зберігається. Погано росте він і на ділянках з вологим кліматом, розташованих більш високо над рівнем моря, там луковиці погано дозрівають. Не слід розміщувати його на крутих і змиті схилах, а також на перезволоження і засолених грунтах. Обирають ділянки щодо чисті від бур'янів.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
