15230 (686494), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

В сільськогосподарському виробництві здійснюються багатосторонні транспортні зв’язки як в середині господарства так і з зовнішніми адміністративними та економічними об’єктами. Внутрішньо господарські перевезення є нерозривною складовою частиною сільськогосподарського виробництва.

Дорожня мережа як складова частина транспорту приймає участь в процесі виробництва продукції, тому впливає на результати виробництва.

Виробничі процеси в сільськогосподарському пункті здійснюються на великій території:

• полях сівозмін;

• садах;

• пасовищах.

Це обумовлює різні транспортні зв’язки по переміщенню з господарських центрів добрив, насіння, а з полів сівозмін – продукції рослинництва. Тому правильне розміщення дорожньої мережі в господарстві сприяє кращій організації сільськогосподарського виробництва. Остання завбачує великі транспортні зовнішні зв’язки господарства, а саме в кооперативні сільськогосподарські підприємства перевозять промислову продукцію, запасні машині частини, будівельні матеріали, пальне, добрива та інше. Продукція сільського господарства вивозиться на елеватори, залізничні станції, водні пристрої, заводи по переробці продукції.

Сільськогосподарські дороги в залежності від призначення поділяються на дві групи:

1. сільськогосподарського призначення, які сполучають господарські центри кооперативних сільськогосподарських підприємств з адміністративними пунктами, автодорогами республіканського і обласного значення, залізничними станціями. Ці дороги є дорогами загального користування;

2. внутрігосподарські дороги служать для транспортних зв’язків в середині одного господарства.

В свою чергу внутрігосподарські поділяються на магістральні (по яких здійснюються транспортні зв’язки між виробничими підрозділами та господарськими центрами) і польові (які необхідні для обслуговування польових виробничих процесів, по них перевозять людей, насіння, добрива, урожай та інше.

Розміщення доріг в полях повинно бути зручно для обслуговування машино-тракторних агрегатів і виконання польових робіт. Дороги повинні бути узгоджені з межами полів або лісосмуг, польовими станами і водними джерелами. Місце прокладання дороги, її ширина, ухили повинні відповідати технічним вимогам.

При проектуванні доріг капітальні затрати повинні бути мінімальними. Дороги мають проходити по менш цінним землям, не повинні затоплюватися, повинні бути прямолінійними. Характеристика доріг представлена в таблиці 3.3.2.1.

Таблиця 3.3.2.1

3.3.3 Розміщення і впорядкування лісополос

Позитивний вплив лісополос на врожай сільськогосподарських культур полягає в тому, що на ділянках, які захищені лісополосами, створюються більш сприятливі умови для росту культур в порівнянні з відкритою місцевістю:

• зменшується сухість повітря і швидкість вітру;

• знижується випаровуваність грунту;

• затримується більше снігу, що захищає від замерзання посіви озимої пшениці.

Лісополоси затримують стік поверхневих вод, зменшують водну і вітрову ерозію. Застосування лісополос на полях збільшує врожайність на 25 – 30 %.

Види лісополос:

1. полезахисні, які розміщуються на рівнинній території і складаються з основних і додаткових лісополос;

2. водо роздільні, які розміщуються на водо розділі;

3. водо регулюючі, які розміщуються в поперек схилів, для затримання поверхневих вод;

4. прияружні, які захищають від розповзань.

Для правильного розміщення лісополос потрібна план або карту населеного пункту, рельєфу, грунту.

Основними видами захисних лісополос є поздовжні лісополоси. При цьому встановлюють їх напрямок, відстань між ними (500-1000м), ширину (від 6 до 9 м). якщо на території господарства є схил крутизною 3º- 4º, то лісо полоси розміщують на ширині 350 м.

Розміщення лісополос проводять одночасно і узгоджено розміщенням інших елементів. Спочатку складають загальну схему розміщення основних лісополос в тих місцях, де вони найбільш необхідні. Відповідно до цих поміток проводять розміщення полів та інших елементів. При такому порядку вдається уникнути механічного розміщення лісополос.

Лісополоси суміщають з межами полів, при цьому вся їхня площа повина входити повністю в те чи інше поле, а не ділиться між ними. З іншої сторони межі при необхідності розміщується дорога. Характеристика впорядкування лісо полос подана в таблиці 3.3.3.1.

Таблиця 3.3.3.1 Характеристика лісополос

№ поля	Назва	Довжина м	Ширина м	Площа
				м²	га
I	Ажурна	400	8	3200	0,32
II	Ажурні	90	8	720	0,07
III	Ажурні	220	8	1760	0,18
V	Ажурні	380	8	3040	0,30
Всього				8720	0,87

З таблиці видно, що на території фермерського господарства лісополоси – ажурні. Їхня ширина становить 8 м. Ажурні лісосмуги мають малі просвіти, які розміщуються рівномірно по всьому профілю, через просвіти частина променів проникає, а інші обминають. Для закладки лісополос було використано дерева таких порід як дуб і ясен.

3.4 Організація угідь і сівозмін

Створення оптимальних умов для росту сільськогосподарських культур, раціональне використання, зберігання та підвищення родючості ґрунту – основне завдання землеробства.

Освоєння сівозмін і їх запровадження підвищує ефективність боротьби з шкідниками, бур’янами, хворобами сільськогосподарських культур без збільшення матеріальних затрат. Правильне розміщення культур у сівозміні сприяє раціональному використанню вологи і елементів живлення з різних шарів грунту, що в свою чергу забезпечує ефективн6іше використання добрив і пестицидів.

Сівозміни сприяють правильному використанню земель, поліпшенню організації праці і ефективному використанню засобів праці.

Сівозміна – це науково-обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і пару в часі та на території.

Основою сівозміни є раціональна структура посівних площ. При встановлені якої виходять з конкретних економічних господарсько-організаційних і природних умов господарства.

Сівозміни складаються на основі структури посівних площ. Схема сівозміни – це перелік сільськогосподарських культур і парів в порядку їх чергування в ній.

Різні культури вбирають з грунту різні поживні речовини у певних співвідношеннях. Одні використовують більше фосфору, інші – калію або кальцію. За умов правильного чергування у сівозміні культур, грунт краще забезпечуються поживними речовинами порівняно з беззмінним їх вирощуванням.

Під угіддями розуміють певні земельні ділянки, які планомірно і систематично використовуються для певних виробничих цілей і мають характерні природні відмінності.

Угіддя поділяються на сільськогосподарські і не сільськогосподарські. В свою чергу кожна група ділиться на види і підвиди.

До сільськогосподарських угідь відносять землі, які використовують для виробництва продуктів харчування і окремих видів сировини для промисловості. Це рілля, пасовища, сінокоси, залежи.

До угідь, які не використовуються у виробництві рільничої продукції – ліс, чагарник, болото, землі під водою, дорогами, прогонами, забудовою, піски, кам’янисті місця, ями, яри та інші.

Організація сільськогосподарських угідь і сівозмін полягає у вирішені слідуючих пов’язаних між собою питань:

• встановлення складу і площі угідь; типів, видів і кількості сівозмін;

• визначення об’єму і строків трансформації і покращення угідь;

• доцільність розміщення угідь і сівозмін.

Головним завданням організації угідь і сівозмін є створення умов для інтенсифікації сільського господарства, отримання великої кількості продукції з кожного гектара з мінімальними затратами.

Вимогами до організації угідь і сівозмін є:

• забезпечення найбільш повного, раціонального і ефективного використання всієї землі у відповідності з планом розвитку і природними умовами, шляхом становлення правильної структури угідь і посівних площ;

• створення сприятливих умов для освоєння передових методів агротехніки підвищення родючості ґрунтів;

• створення умов для:

• спеціалізації і концентрації виробництва;

• високої ефективності капіталовкладень;

• максимальних скорочень транспортних витрат.

Щодо мого господарства, то воно спеціалізується на вирощувані овочів, отже під овочеву сівозміну надано 15,52 га від усієї площі. Схема чергування культур в сівозміні наведена в таблиці 3.4.1. і 3.4.2.

Таблиця 3.4.1 Схема чергування культур в сівозміні

№	Сівозміна і назва культур	Загальна площа га	Розмір полів га
	Овочева	15,52
I	Люцерна		2,26
II	Люцерна		2,47
III	Капуста		2,19
IV	Огірки		2,54
V	Помідори		3,21
VI	Ячмінь		2,85

Таблиця 3.4.2 Схема чергування культур

Сівозміна	Загальна площа га	Середній розмір поля га	Порядок чергування культур
Овочева	15,52	2,6	Люцерна Люцерна Капуста Огірки Помідори Ячмінь

При розміщені посівів я дотримувалася основної ланки сівозміни. Старалася забезпечити: повне, раціональне і ефективне використання всієї землі у відповідності з планом розвитку і природними умовами, сприятливі умови для освоєння передових методів агротехніки, підвищення родючості ґрунтів.

Характеристики

Список файлов курсовой работы