15230 (686494), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Територія Сподахівської сільської ради Немирівського району Вінницької області розташована в межах Українського кристалічного щита, на його південно-західній окраїні. Кристалічний фундамент складають гірські породи докембрійського віку (2,1 – 2,6 млрд. років), що представлені в основному гранітами, гранодіоритами, гранітогнейсами. Досить часто гранітогнейси виходять на денну поверхню (в ярах, балках, у вигляді порогів на річках). Вінницький блок щита має розломи та скиди у фундаменті, з якими пов’язані проникнення магматичних порід в осадові, так звані ефузії та інтрузії.

Рельєф району сформувався в результаті гороутворюючих процесів та дій зовнішніх факторів. Великий вплив на формування рельєфу мала ( і тепер має) робота поверхневих вод. Текучі води розмили багатовікові нашарування пухких порід. Русла річок, яри, балки розчленували поверхню на пасма. Тому поверхня являє собою хвилясту рівнину.

2.3 Аналіз використання сільськогосподарських угідь

2.3.1 Аналіз використання ріллі

Рілля – земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорені з метою їх докорінного поліпшення і використовується постійно під трав’яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Рілля – одне з найголовніших сільськогосподарських угідь. Вона займає найбільшу частину площі господарства. Головною ознакою ріллі є систематичний її обробіток. До ріллі відносять всі розорені і знову освоювані землі під посів сільськогосподарських культур, багаторічні трави та чисті пари.

Рілля використовується в певній системі сівозмін, тому в господарській експлуатації її ділять по типам сівозмін на:

• зрошувальну;

• осушувальну;

• надто зволожену;

• підпадаючу під ерозію;

• засмічену камінням.

Землі Сподахівської сільської ради розташовані в північній частині Немирівського району Вінницької області. М’який і теплий помірно континентальний клімат, рівнинний рельєф, наявність ясно-сірих та сірих опідзолених ґрунтів, які по якості посідають друге місце після чорноземів, дають можливість вирощувати рослинницьку продукцію.

На території Сподахівської сільської ради рілля займає 1132,54 га земель (55,3%), що дає можливість вирощувати зернові, технічні, кормові та овочеві культури. Їх характеристика подана в таблиці 2.3.1.1.

Таблиця 2.3.1.1 Структура та врожайність сільськогосподарських угідь

З наведеної таблиці ми бачимо, що зернові займають 622,897 га, з них: озима пшениця – 396,389 га, озимий ячмінь – 113,254 га, овес – 113,254 га. Технічні займають 283,135 га, з них: соняшник – 56,627 га, соя – 56,627 га, цукровий буряк – 113,254 га, картопля – 56,627 га. Овочеві – 11,325 га. Кормові – 215,183 га, з них: кормовий буряк – 101,93 га, конюшина – 113,254 га. Отже, рілля використовується найбільш раціонально.

2.3.2 Використання кормових угідь

Кормові угіддя – земельні ділянки, рослинний покрив яких використовується на сіно, сінаж, силос, трав'яну муку і для випасу худоби. До них відносяться природні сінокоси і пасовища, включаючи лісові і покращувані, оленячі пасовища, поклади, тимчасово використовувані для кормових цілей, ділянки під чагарником, болота та інші. Кормові угіддя поділяються на природні і культурні. З природних угідь отримують велику частину сіна і пасовищних кормів. Природні у багатьох випадках мають невисоку продуктивність і потребують поліпшення (окультуренні). Культурні сінокоси і пасовища дають високі урожаї повноцінного корму.Кормові трави, трав'янисті рослини, використовувані на корм худобі у вигляді сіна, зеленого корму, силосу, сінажу, трав'яної муки, інколи зерна, обробляються в польових і кормових сівозмінах, а також поза сівозміною; багато виростають на природних кормових угіддях .

З метою створення кормової бази для тваринництва вирощують такі кормові культури, як конюшина, люцерна, люпин та ін.

Головним завданням кормового виробництва є забезпечення тварин високоякісними, збалансованими кормами в достатній кількості.

В створені міцної кормової бази важливе значення має правильне використання пасовищ. Пасовищна трава – найбільш дешевий і ціний корм. Вона містить всі необхідні поживні речовини, які легко засвоюються і є основним джерелом білка, мінералів, солей, вітамінів.

Питання облаштування територій кормових угідь повинні вирішуватись диференційовано, з врахуванням великої різноманітності природних і господарських умов різних природних зон і районів країни.

Спеціалізація мого КСП зернова, овочева з розведенням великої рогатої худоби, птиці, свиней, не значну кількість земель займають кормові угіддя 124 га, що приблизно 5 % всієї території сільськогосподарських угідь.

Наявність кормових угідь, використання та їх характеристика по господарству подана в таблиці 2.3.2.1

Таблиця 2.3.2.1 Характеристика використання і розміщення кормових угідь

№ контуру	назва	Врожайність ц/га	використання	площа
				га	%
27	Пасовище	300	Зрошувальне	16,1	0,80
52	Пасовище	300	Зрошувальне	8,2	0,30
56	Пасовище	300	Зрошувальне	13,2	0,50
68	Пасовище	300	Зрошувальне	11,2	0,40
				48,7	2,00
8	Сінокіс	30	Природне	26,1	1,30
16	Сінокіс	30	Природне	12,2	0,60
22	Сінокіс	30	Природне	22,1	1,00
37	Сінокіс	30	Природне	2,3	0,10
				62,7	3,00
	Всього			111,4	5,00

З таблиці видно, що до кормових угідь належать пасовища і сінокоси. На території Сподахівської сільської ради існують зрошувальні пасовища, які займають 48,7 га усієї площі і природні сінокоси, які становлять 62,7 га. Отже на кормові угіддя відведено 111,4 га землі.

3. Проектна частина

3.1 Організація селянських (фермерських) господарств

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Він представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об’єднаннями відповідно до закону. Голова господарства укладає від імені господарства угоди, може письмово доручити виконання своїх обов’язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання та пройшов професійний відбір на право створення фермерського господарства. Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати постійне місце проживання в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об’єктів господарства. Якщо постійне місце проживання членів фермерського господарства знаходиться за межами населеного пункту, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса. Відокремленою фермерською садибою є земельна ділянка разом з розташованим на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Землі фермерського господарства можуть складатися із:

• земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

• земельних ділянок, що належать громадянам — членам фермерського господарства на праві приватної власності;

• земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право:

• продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

• самостійно господарювати на землі;

• на відшкодування збитків;

• споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди;

• реалізувати вироблену продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт.

Фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, забов’язані:

• забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням;

• додержуватися вимог про охорону довкілля;

• сплачувати податки та збори;

• не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

• не допускати зниження родючості грунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

• надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів;

• дотримуватися санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції;

• зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик відбирає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних. Воно має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Характеристики

Список файлов курсовой работы