Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Біологія попелиці дуже складна та своєрідна. Характерними її особливостями є поліморфізм, наявність партеногенетичних та обоє статевих поколінь (гетерогонія). Ці явища є результатом високої спеціалізації попелиці, пристосуванням їх до зміни умов життя і вироблені в процесі еволюції.

Поліморфізм у попелиць наявний в циклі розвитку ряду морфологічно різних форм. Так, із заплідненого зимуючого яйця навесні розвивається безкрила партеногенетична самка - засновниця [14].

Самки-засновниці розмножуються живородінням. На основних рослинах проходить розвиток 3-4 поколінь попелиць до тих пір, доки не закінчиться весняний приріст кущів. В кінці травня - на початку червня з’являються крилаті самки, які розлітаються в пошуках інших, незаселених кущів троянд. Поява крилатих самок і їх міграція викликана різким погіршенням якості їжі у зв’язку з загрубінням чи підсиханням рослин.

Міграція буває повною і частковою, при якій частина попелиць лишається на рослині весь сезон, до появи статевого покоління. Як правило, на трояндах попелиця безперервно розмножується партеногенетично до осені, даючи за цей час біля 10 поколінь безкрилих і крилатих розселювачок.

Завдяки останнім популяція швидко розповсюджується по культурі.

Частіше за все попелиця літає в ранні і вечірні години в безвітряну погоду. При температурі 23-28°С і відносній вологості повітря не нижче 60-80% одне покоління розвивається за 10-13 днів. В серпні-вересні з’являються крилаті статеві яйцекладні самки, які розлітаються і відроджують личинок. Ці личинки перетворюються на безкрилих статевих самок. До них прилітають крилаті самці, і після спарювання самки відкладають на пагони при основі бруньок яйця, які залишаються на зимівлю. В умовах м’якої зими відмічаються випадки зимівлі партеногенетичних самок і личинок на рослинних рештках.

Різниця у розвитку яйцекладних ти живородячих самок в тому, що у живородячих самок ще в ембріональному періоді починають утворюватись і розвиватись яйця, тоді як у яйцекладних самок яйця починають утворюватись лише в личинковому стані, тобто пізніше, ніж у живородячих. В звязку з цим більш раннім утворенням яєць у живородячих самок менше диференційовані статеві органи. Живородяча самка відрізняється хорошою здатністю до відтворення, оскільки у неї майже всі клітини кінцевої камери можуть стати яйцевими клітинами та яйцями. Гомілки задніх ніг яйцекладних самок значно довші за гомілки середніх і передніх ніг. У партеногенетичних самок гомілки всіх ніг приблизно однакові по товщині. Яйцекладним самкам потрібно багато сил для відкладання яєць, ніж живородячим, причому ця сила повинна бути прикладена тільки до задніх ніг.

Статеві комахи спарюються, причому один самець запліднює декілька самок. Парні замазочні залози самок виділяють особливу клейку речовину, якою вкриваються яйця при виході їх назовні і яка служить ще й до приклеювання їх до місця відкладення [15].

Яйця попелиць стають найбільш пристосовані до перенесення різних несприятливих умов в період зимового часу і на початку весни. Ця їх особливість зумовлена наявністю товстої оболонки. Яйце овальне, довжиною 0,6 і товщиною 0,2 мм. Навесні з перезимувавшого яйця виходить личинка, яка перетворюються на безкрилу самку-засновницю. Перед тим як досягти імагінальної стадії, попелиці линяють чотири рази. Забарвлення личинок і німф таке саме, як і у дорослих комах.

Життєвий цикл - це цілий ряд безпреривно слідуючих один за одним періодів. В період такого одного часу покоління, з яких одне, в крайньому разі, відрізняється від інших, з’являється при появі знайомих умов життя і разом з тим служить заключним кільцем циклу; у всіх випадках повторюється перший цикл розвитку.

В життєвому циклі попелиць, як спеціальний критерій до виживання в несприятливих умовах є діапауза, яка являє собою стан тимчасового фізіологічного спокою. Діапауза знаходиться під контролем таких факторів середовища як довжина дня, температура і вологість повітря, біохімічний стан кормових рослин. У фазі яйця має місце ембріональна діапауза.

Діапауза у попелиці протікає у холодну пору року, тому називається зимовою [14].

Також попелиці мають необовязкову, або факультативну діапаузу. При ній головну роль відіграють зовнішні фактори. Ці фактори включають нерово-гуморальний механізм регуляції сезонного циклу розвитку комахи і тим самим складають програму її життя. Важливою стороною діапаузи є необхідність своєчасного виходу з неї чи ре активація. Для виходу з ембріональної діапаузи необхідний вплив понижених температур. Це досягається охолодженням яєць. В пізньоосінній та зимовий період при настанні теплих днів яйця вже спроможні закінчити свій розвиток [16].

Розвиток попелиць у графічному відображенні подано у фонограмі розвитку, табл.1.

1.3 Особливості екології попелиць

Серед абіотичних факторів найголовніше значення, в створенні умов життєвого середовища, мають кліматичні фактори - тепло, вологість, світло, повітря. З них особливо важливу роль для комах відіграє тепловий фактор. Температура їх тіла у великій мірі залежить від температури навколишнього середовища, а всі процеси обміну речовин між організмом і середовищем протікають з різною температурою, з різною швидкістю. Прискорення розвитку комах при збільшенні температури зовнішнього середовища пояснюється тим, що температура тіла комах непостійна і залежить від температури середовища і тим, що всі хімічні процеси протікають при високих температурах швидше.

Найкращий варіант для попелиці - температура, при якій розмноження протікає найбільш сприятливо, тобто коли час розвитку скорочується до мінімуму, а число народжених досягає максимуму [5].

Оптимальна температура розмноження у попелиці 20-25ºС, хоча вони активно продовжують розмножуватися і при температурі вище 35 ºС. За даними О. Морошкіної личинки яблуневої попелиці розвиваються при температурі 24-25 ºС 5 днів, при 16 ºС 14 днів, при 10 ºС 24 дні [10].

Крилаті і безкрилі самки живуть при постійній температурі 29 ºС 18-20 днів, при 20 ºС 30 днів, при 14 ºС 37-43 дні. З температурою пов’язана інтенсивність народження потомства. При 20 ºС народжуються в середньому три личинки в день, а при 14 ºС лише одна. Розмноженню попелиць сприяє тепла і волога погода. Цей фактор у врегулюванні чисельності попелиць є основним. Масове розмноження попелиці проходить також на зрошуваних землях. В жарку та суху погоду багато попелиць гине. Перешкоджає розмноженню попелиць також пониження температури (нижче 15 ºС). Зливові дощі змивають попелицю з рослин.

Підвищення температури понад оптимальні межі призводить до ряду патологічних явищ:

• Життєві функції попелиці слабшають;

• Мускулатура переходить в паралізований стан, що тягне за собою смерть.

Стан, до якого призводить попелицю підвищення температури можна назвати депресією. Для цього стану характерні такі ознаки:

• Збільшення часу розвитку майже до повного його припинення;

• Зниження продуктивності;

• Зміна зовнішнього вигляду попелиці;

• Збільшення смертності;

• Зникнення крилатих особин.

При певній низькій температурі попелиці впадають в оціпеніння. В цьому стані вони можуть перебувати тривалий час і навіть переносити при цьому деякий час досить низькі температури. Зниження температури викликає уповільнення всіх життєвих процесів та функцій:

• Час розвитку індивідуумів збільшується

• Число народжених особин за добу зменшується

• Зменшується загальна продуктивність самок

Загальний вигляд самок при цьому не змінюється, а відсоткове співвідношення крилатих та безкрилих комах залишається незмінним. В звичайних умовах температурний режим може впливати на попелицю безпосередньо через рослину, якою вона харчується і прямо змінювати ту чи іншу сторону умови харчування попелиці. Попелиці, які живуть на відкритих для світла надземних частинах рослин чутливі до зміни напрямку світла. Дощі впливають на попелицю наступним чином: наносять механічні пошкодження від удару дощових крапель і утруднюють дихання через намокання шкірочки кутикули.

Проти змочування водою попелиці мають захисні особливості свого організму. Шкірка має блискучий, інколи залізний колір, часто обпилена восковими виділеннями і тому не змочується водою. Волога в загальному потрібна попелиці і лише її надмірна кількість може спричините грибні захворювання.

Попелиці, як і інші дрібні комахи не здатні чинити опір вітру, тому мають пасивний літ. Вони можуть за короткий час переноситься вітром на далекі відстані, і потрапивши у сприятливі умови середовища, можуть там поселитися [18].

Отже, максимальна температура розмноження у попелиці 20-25 ºС, але можуть розмножуватися і при температурі вище 35 ºС. Нижній поріг розвитку для попелиці 7 ºС, сума ефективних температур (СЕТ) - 114 ºС [4].

Розділ 2. Огляд прийомів і методів щодо обмеження чисельності шкідника та їх ефективність

Як вже зазначалося, незалежно від збільшення витрат на хімічну боротьбу зі шкідниками, світові втрати врожаю сільськогосподарських культур від них складають 35%, а при збереженні приблизно 20%. Тому інтегрований захист рослин надзвичайно актуальний сьогодні. Поєднання декількох прийомів і методів захисту рослин в одну єдину діючу систему дозволяє раціонально використовувати ресурси природи, не завдаючи їй значної шкоди, а навпаки, сприяючи її збереженню та відтворенню.

Вирощення троянд - одна з перспективних галузей квітникарства. Технологія вирощування цієї культури передбачає постійне підтримання чистоти поля від бур’янів. Важливою фазою також є момент укорінення живців і фаза бутонізації. В цей час потрібно застосовувати заходи боротьби із сисними шкідниками, котрі затримують сисні процеси в рослині, тим самим не дозволяють формуватися повноцінним бутонам і квіткам.

Основними заходами, які доцільно застосовувати в боротьбі з трояндовою попелицею є агротехнічний, хімічний та біологічний.

Агротехнічний метод полягає, крім дотримання сівозміни, внесення збалансованої норми добрив, висадка живців в оптимальні строки, обробка живців стимуляторами росту. Але оскільки попелиці - мігруючий вид, то застосовують і хімічний метод боротьби.

У кінці минулого століття почала створюватись хімічна промисловість як самостійна галузь. Основний асортимент хімічних засобів, що випускались, складали інсектициди мінерального та рослинного походження, зокрема для боротьби з попелицями: керосин, мило, нікотиновмісні препарати, тютюновий відвар, анабазин-сульфат, також мінеральні масла та інші речовини.

Початок значного прогресу в області боротьби зі шкідниками культур є відкриття в роки другої світової війни нових органічно-синтетичних сполук: ДДТ, гексохлорана. Ефективність цих препаратів в боротьбі зі шкідниками складала 80-100%. Але хлорорганічні препарати викликали небажані зміни в природних популяціях: зниження кількості ентомофагів та спалахів збільшення чисельності шкідника.

Новим етапом розвитку хімічного методу боротьби стало застосування фосфорографічних препаратів внутрішньорослинної (системної) дії, вивчення інсектицидних властивостей яких було почато роботами Арбузова.

Фосфорорганічні інсектициди (ФОС), що застосовуються на трояндах в боротьбі з листковою попелицею забезпечують високу ефективність, але період захисної дії у них недовгий.

Препарати, які в наш час набули широкого застосування - це триплоїдні препарати, їх ефективність в захисті рослин від шкідників сягає в межах 95%. Ці препарати синтезуються з рослин (ромашка та ін.) і довго не розкладаються під дією сонячних променів.

Контроль чисельності шкідливих організмів у насадженнях троянд протягом останніх 15-20 років здійснювався, головним чином, шляхом обробки системними інсектицидами. Цей спосіб застосування пестицидів найраціональніший, оскільки вони локалізуються, головним чином, на посадковому матеріалі. Останнє дозволяє істотно зменшити забруднення довкілля хімічними препаратами. Але значне підвищення чисельності та шкодо чинності багатьох видів комах, яке зумовлене як суб’єктивними (якісна обробка матеріалу пестицидом) так і об’єктивними (зміни погодних умов, підвищення сонячної активності) факторам, не завжди забезпечує надійний контроль чисельності фітофагів цим прийомом і потребує додаткового застосування інсектицидів способом обприскування [8].

Тривалий час для обприскування насаджень троянд використовували інсектициди, які мали короткий термін токсичної дії навіть при високих нормах витрат, а деякі призводили до появи резистентних популяцій.

Зараз на ринку пестицидів існують пестициди з тривалим терміном токсичної дії і низькими нормами витрат, а також з мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище.

Серед заходів боротьби зі шкідливими комахами, в тому числі і з попелицями, в наш час важливе місце посідають біологічні заходи. Найпростіші підрахунки показують, що якщо за рік одна попелиця дасть 10 поколінь, а кожна особина - 10 нащадків, то 10 комах до кінця літа відтворять стільки собі подібних, що вкриють сантиметровим шаром площу в 1 га. Однак цього не трапляться хоча б тому, що у попелиць немало природних ворогів. Найбільш розповсюджені з н них сонечка, золотоочки, сирфіди, оси.

Біологічний метод базується на різних формах та способах використання природних ворогів, шкідливих тваринних паразитів, хижаків та патогенних мікроорганізмів. Найважливішим фактором біологічного методу є збереження та накопичення в природі ентомофагів. Відомо немало випадків майже повного знищення попелиць на трояндових насадженнях кокцинеллами.

Одним із двох основних напрямків біозахисту є збереження і сприяння діяльності природних популяцій корисних організмів. Це вирішується наступними шляхами:

• Раціональним використанням засобів хімічного захисту рослин

• Створення і застосування сортів культурних рослин стійких до шкідливих організмів

• Розробка і застосування спеціальних аротехнічних заходів, які сприяють розвитку корисних організмів. До таких належить необхідність створення кращих умов для збереження корисних комах в місцях їх зимівлі, а в літний період для підкормки ентомофагів рекомендують висівати медоносні трав’янисті рослини по краям лісосмуг та інших насаджень.

Багато вчених відмічає велику роль ентомофагів в обмеженні чисельності трояндової попелиці, але також вони вказують, що діяльність природних ворогів не завжди достатня для повного знищення шкідників.

Якщо чисельність шкідника досягає економічного порогу шкодо чинності (ЕПШ 10% зелених рослин), потрібно здійснювати захисні заходи, які не впливають негативно на корисні організми та зменшують чисельність шкідників. При таких умовах чисельність шкодочинних організмів зменшується настільки, що подальше їх розмноження може бути зупинено дією ентомофагів.

2.1 Методи обліку і прогнозування розмноження видів, які вивчаються

Для складання довгострокового прогнозу трояндової попелиці потрібно знади до якої із 5 груп типологізації шкідників за характером динаміки чисельності вона відноситься. Попелиці відносяться до п’ятої групи.

Прогнозування ступеня загрози шкідників V групи (полівольтинні види)

Характеристики

Список файлов курсовой работы