14369 (686142), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Основні площі ефироолійних культур розміщені в передгірно-гірській зоні та в в двох районах степової зони – Нижньогірському та Радянському. Раніше більше 60% виробництва трояндової олії було зосереджено в Криму, але в останнє десятиліття воно значно впало. Виготовлення інших ефірних олій на промисловому рівні майже припинене, хоча всі кримські ефірні олії користуються високим попитом на світовому ринку і можуть забезпечити значні грошові надходження для подальшого розвитку господарства регіону.

тваринництво в природних зонах Автономної Республіки Крим різноманітне . В Степу воно має молочно-м’ясний напрям: велика рогата худоба, свинарство, вівчарство. На жаль, втратило свої позиції птахівництво, хоча тут воно було високоінтенсивним, мало хорошу кормову базу та швидку реалізацію на курортах. Передгірна, гірська та південнобережна зони зараз не мають високотоварного скотарства, тут переважає вирощування овець і кіз у підсобних господарствах населення.

Місто Севастополь.

Севастополь - незамерзаючий морський торговий, рибний порт, промисловий, науково-технічний, рекреаційний і культурно-історичний центр півдня України, розташований в південно-західній частині кримського півострова на семи горбах Гераклейського півострова, місто знаходиться на одній паралелі з італійським містом Міланом і французьким містом Ліоном.

Севастополь розкидався в південно-західній частині Криму. Його ландшафт визначають численні бухти, що продовжуються глибокими балками, і рельєф Головної гряди кримських гір, що починається тут.

Севастополь разом з Києвом є самостійною адміністративно-територіальною одиницею України. Зараз Севастополь за розмірами - п'ятнадцяте місто України. Густина населення в межах міськради за рахунок високого рівня урбанизированности території достатньо висока. Крім власне міської місцевості, найбільш щільно заселені прилеглі до Севастополя і Балаклаве сільські території, а також окремі ділянки побережжя і предгірні ареали.

В межах адміністративних меж севастопольської міськради склалася самостійна система розселення, інтегрована в єдину систему розселення Криму. На території севастопольської міськради сконцентровано біля 15% населення кримського півострова. Структурний каркас севастопольської системи розселення утворюють три міста (власне Севастополь, Балаклава і Інкерман) і селище міського типа Кача. Сільське розселення представлено середніми поселеннями - центрами сільських порад, виконуючими роль локальних субцентрів, і невеликими сільськими населеними пунктами. В цілому на території міськради розташовується 29 сільських населених пунктів.

Сільське господарство територій, підлеглих севастопольській міськраді, залишаючись типовим для південної частини кримського півострова, має свої специфічні риси, зв'язані їх приміським положенням.

Миколаївська область.

Миколаївська область утворена 22 вересня 1937 р. після розукрупнення одеської області. Її площу складає 24,6 тис. кв. км (4% від території України).

Адміністративно-територіальний пристрій області: 19 адміністративних районів, 9 міст, у тому числі 5 обласного підкорення (Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ, Южноукраїнськ, Очаків), 17 селищ міського типу і 908 сільських населених пунктів.

Мережу сільського розселення складають 908 сільських населених пунктів. Основна частина - більше 500 сіл - це населені пункти з чисельністю до 30 жителів. Ці села розташовуються в основному на півночі, північному заході, півночі-сході і в центральній частині області. Найбільші поселення сільського типу (60 поселень з чисельністю більше 1500 жителів) розташовані на півдні і південному сході області. Густиною сільських поселень виділяються долини річок Кодіма, Синюха, частина долини Південного Буга.
Сільське господарство області включає рослинництво, основними культурами якого є зернові (озима пшениця, яровий ячмінь, кукурудза), технічні культури - соняшник, цукровий буряк, овочі, баштанні культури, через сприятливі кліматичні умови тут розвинені садівництво і виноградарство і тваринництво м'ясо-молочного напряму.

Провідне місце в його структурі по валовій продукції (більше 50% загального обсягу) займає рослинництво, на півночі області воно має зерново-буряковий напрямок, на півдні – зерно-олійно-плодоовочевий. Особливістю розвитку рільництва в області є те, що значна кількість його продукції вирощується на зрошуваних землях, загальна площа яких на 01.01.2001р. становила 188 тис.га.

Основними вирощуваними зерновими культурами в області є пшениця і кукурудза, а також технічні – цукрові буряки, соняшник, коноплі, соя, рицина. Розвинуте садівництво, баштанництво, виноградарство. У 2000р. площі під основними сільськогосподарськими культурами склали 1269 тис.га або 719 тис.га, (56,6%), технічними – 276 (21,7%), картоплею і овоче-баштанними культурами – 57( 4,5%), кормовими – 217 тис.га (17,1%).

Тваринництво в області має м’ясо-молочний напрям. Розвивається скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво. В 2000р. поголів’я великої рогатої худоби у всіх категоріях господарств склало: 294,4 тис., свиней – 136,8 тис., овець та кіз – 42,5 тис.голів. Порівняно з 1990 роком ці показники скоротились більш як на 70%. Основними причинами цього були нерентабельність м’ясо-молочного виробництва, недостатнє забезпечення тваринництва кормами, медикаментами тощо.

ВИСНОВКИ.

Україна належить до найбільш землезабезпечених країн світу. Однак продуктивні землі слід використовувати ефективно та оберігати від розбазарювання і шкідливих впливів, що руйнують грунти і знижують їхню родючість, оскільки у багатьох випадках втрачені для використання в аграрному виробництві площі не відновлюються, а відтворення корисних властивостей грунтів потребує великих затрат.

Нераціональне сільськогосподарське виробництво завдає навколишньому середовищу взагалі та земельним ресурсам зокрема великої шкоди. Так, у XIX ст. розвиток землеродства в Україні здійснювався екстенсивним шляхом. У результаті маємо найвищу розораність земель в Європі, яка становить 57%. Сільськогосподарська освоєність території України зросла до 70, а в ряді районів – і до 90 – 95 відсотків. За 100 років грунти України втратили майже 25 відсотків гумусу.

За останні роки ми спостерігаємо тенденцію до зниження валового збору у виробництві сільського господарства.

Зменшення об'ємів сільськогосподарського виробництва, його криза закладалися протягом років і відобразилися в деградації сільськогосподарських угідь, переважанні на селі важкої непрестижної ручної праці, в грабіжницькій по відношенню до села цінової політики, монополізмі державної власності на землю і проведену на ній продукцію, крайньої занедбаності переробних галузей і виробничої інфраструктури, величезних диспропорціях усередині АПК і інших перетвореннях природи, в насильстві над нею.

Ще однією з важливих причин зниження показників економічної ефективності підприємств сільського господарств є відсутність господарського механізму в його організації, а також непомірно висока вартість услуг. Надзвичайно великий негативний вплив має зменшення виробництва, а отже, й пропозицій промислових засобів виробництва і предметів праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики. Учебник для вузов. – М.,2000.

2. Ковалевський В.В., Михайлюк О.Л., Семенов В.Ф. Розміщення продуктивних сил. – К., 2001.

3. Мазур А.Г. Регіональна Економіка: проблеми відтворення і управління. – Вінниця: ВДАУ, 2000.

4. Методологічні засади комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів. РВПС України НАН України. – К., 1998.

5. Продуктивні сили економічних районів України / Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Горська О.В., Фащевський М.І., Антоньєва Л.С. та ін. – К.: ЗАТ Нічлава, 2000.

6. Розміщення продуктивних сил України . Навч.-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / С.І.Дорогунцов, Ю.І. Петюренко, Я.Б. Олійник та ін. – К.: КНЕУ.2000.

7. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Навч. Посібник. – К.:Вікар,2001.

8. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком. Навч. посібник. – К.: Вища школа,2000.

20

Характеристики

Список файлов курсовой работы