181258 (685712), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

темп зростання продукції — відношення рівня виробництва даного звітного періоду до базового рівня виробництва, виражається в процентах, коефіцієнтах;

темп приросту розраховується як відношення абсолютного
приросту продукції за даний період до абсолютного рівня базово
го періоду;

абсолютний розмір 1% приросту продукції обчислюється як частка від ділення абсолютного приросту на його темп, виражений у відсотках.

Розглянемо на прикладі розрахунок відносних показників, які найчастіше використовуються в аналізі обсягу виробництва, обсягу реалізації тощо (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютний розмір 1% приросту продукції) (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2. Розрахунок відносних показників

Показник	Минулий звітний період	За звітний період		Відхилення планового випуску від минулого звітного періоду		Відхилення фактичного випуску від
		план	факт	абсолютне відхилення	в %		плану		минулого звітного
							абсолютне відхилення	в %	абсолютне відхилення	в %
Товарна продукція (тис.грн)	20900	21996	22128	+1096	+5,24		+132	+0,6	+- 1228	+5,88

Таким чином по товарній продукції перевиконаний на 0,6 ((22128/21996) * 100). Абсолютне відхилення становить +132х(22128-21996), тобто фактично підприємство одержало продукції на 132 тис.грн. більше, ніж планувало. Абсолютний приріст товарної продукції планувався в розмірі 1096 тис.грн. (22128-20900). Темп зростання досяг 105,88% ((22128/20900)*100). Темп приросту планувався 5,24%, а фактичний становив 5,88%. Фактичний абсолютний розмір 1% приросту дорівнював 209 тис.грн. (1096/5,24) за планового 220 тис.грн. (132/0,60).

У вивченні економічних явищ широко застосовуються також середні величини.

В економічній роботі часто користуються середніми величинами (простими та середньоарифметичними, середньозваженими арифметичними, середньохронологічними тощо). Вони дають загальну характеристику явищ, що аналізуються. Відомо, що загальними середніми показниками, які можуть позитивно характеризувати результати діяльності підприємства, можуть бути окремі учасники, цехи, які мають негативний вплив на ці результати. Тому для аналізу необхідно вивчати зміст середніх показників.

III. Метод групування інформації в економічному аналізі

Групування інформації в економічному аналізі — це поділ сукупності явищ, що вивчаються, на однорідні групи за однаковою ознакою. За його допомогою вирішуються такі задачі, як вивчення структури та структурних зрушень, встановлення зв'язку явищ, що вивчаються.

Залежно від задач аналізу виділяють такі види групування:

типологічні — групування підприємств за формами власності;

структурні — застосовуються для вивчення внутрішньої будови показника, співвідношення в ньому окремих частин (наприклад, групування підприємств за кількістю робітників, склад робітників за професіями, станом праці на підприємстві, за віком тощо);

3) аналітичні — використовуються для розрахунку наявності напряму і формування зв'язку між різними показниками.

Розрізняють прості та комбіновані аналітичні групування.

За допомогою простих групувань вивчається взаємозв'язок між явищами, які згруповані за будь-якою ознакою, а завдяки комбінованим — можна визначити вплив двох або більше факторів на результативний показник..

IV. Метод елімінування

Важливим питанням методики економічного аналізу є визначення впливу окремих факторів на приріст результативних показників. Для розрахунку впливу факторів на змінну результативного показника застосовується метод елімінування (абстрагування), який складається з чотирьох способів (прийомів):

1. Спосіб абсолютних різниць.

2.Спосіб відносних різниць.

3.Спосіб ланцюгових підстановок.

4. Індексний спосіб.

Спосіб абсолютних різниць використовується для розрахунку впливу факторів на показник, що аналізується. Як правило, він застосовується тоді, коли на результативний показник впливає два фактори. Для простоти розуміння цього способу можна виділити правило його застосування, яке буде незмінне при розрахунку впливу будь-яких факторів (праці, предметів праці, використання фонду оплати праці тощо).

Сутність даного правила полягає у тому, що його застосування передбачає виділення двох етапів. На першому етапі слід встановити, який з факторів, котрі впливають на результативний показник, можна віднести до кількісного, а який — до якісного. На другому етапі застосовується метод розрахунку впливу кількісних і якісних факторів:

вплив зміни кількісного фактора: фактичний показник мінус плановий і результат множаться на плановий якісний (тобто різниця впливу кількісного фактора множиться на плановий якісний);

вплив зміни якісного фактора: фактичний показник мінус плановий і результат множаться на фактичний кількісний показник (тобто різниця впливу якісного фактора множиться на фактичний кількісний).

Сума впливу цих двох факторів завжди має дорівнювати сумі зміни результативного показника.

Наприклад, на зміну фонду оплати праці (це може бути економія фонду оплати праці за період, що аналізується, або перевитрата) впливають фактори: 1) зміна чисельності робітників; 2) зміна середньої заробітної плати.

Застосування методу абсолютних різниць (табл. 2.3) відбувається в два етапи:

І етап — з'ясовується, які з факторів відносяться до кількісних (чисельність робітників), а які — до якісних (середня заробітна плата).

П етап — визначається вплив цих факторів на результативний показник (зміна фонду оплати праці):

Таблиця 2.3. Модель застосування способу абсолютних різниць

а) вплив зміни кількості робітників:

б₂ • в = х;

Ь) вплив зміни середньої заробітної плати:

в₂ • б, = х₁

Баланс факторів: х ± х₁ = а₂.

Розмір впливу окремих факторів на результативний показник обчислюється також за допомогою способу відносних різниць. Він застосовується, як правило, тоді, коли дані мають уже розраховані раніше відносні прирости факторних показників у процентах або коефіцієнтах.

Сутність способу абсолютних різниць (табл. 2.4.):

Таблиця 2.4. Модель способу абсолютних різниць

Показник	% виконання плану	Різниця в процентах виконання плану	Розрахунок впливу факторів, тис.грн.	Назва фактора
Середньоспискова чисельність робітників	П1	П1 – 100 = С1	(Т * С1)/100 = Т1	Чисельність робітників
Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-днів	П2	П2 – П1 = С2	(Т * С2)/100 = Т2	Середня кількість днів роботи
Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками людино-годин	П3	П3 – П2 = С3	(Т * С3)/100 = Т3	Тривалість робочого дня
Обсяг товарної продукції	П4	П4 – П3 = С4	(Т * С4)/100 = Т4	Середньогодинний виробіток
Разом			Ф - Т

1. Наводиться інформація у відсотках відносно кожного фактора, який впливає на результативний показник.

2. Розраховується різниця в процентах виконання плану по кожному фактору.

3. Визначається вплив даної різниці на результативний показник, отже, плановий результативний показник множиться на цю різницю.

4. Підраховується сума впливу факторів на результативний показник і визначається сума резервів поліпшення результативного показника, що аналізується.

Спосіб ланцюгових підстановок використовується в аналізі результативного показника, коли на його зміну впливає три й більше факторів. Сутність цього методу полягає в тому, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а інший залишається без змін, потім змінюються два, три і т. д. при незмінності решти факторів. Це дозволяє обчислити вплив кожного фактора на результативний показник.

Розрахунок впливу факторів методом ланцюгових підстановок на результативний показник полягає у послідовній заміні планових факторних показників на фактичні. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора дозволяє елімінувати вплив усіх факторів, крім одного, і визначити його вплив на приріст результативного показника. При цьому способі спочатку розраховується вплив кількісних факторів, а потім — якісних..

При застосуванні способу ланцюгових підстановок застосовується наступна послідовність (табл. 2.5.):

1. Перший рядок таблиці завжди відображає лише планові показники.

2. Перша підстановка — заміна планового факторного показника на фактичний, і вона проводиться доти, доки в останньому рядку не будуть відображені всі фактичні показники.

3. Розраховуються відхилення фактичних факторних показників від планових. Для цього від суми останнього рядка треба відняти суму, відображену в першому рядку.

4. Визначається вплив кожного фактора на зміну результативного показника. З цією метою кожний наступний розрахунковий показник порівнюється з попереднім.

5. За даними проведених розрахунків робиться підсумок резервів поліпшення результативного показника.

Таблиця 2.5. Модель способу ланцюгових підстановок

Номер підстановки	Фактори				Узагальнюючий розрахунковий показник, тис.грн.		Величина впливу факторів, тис.грн.		Причина (вплив факторів)
	Чисельність робвтників	Середня кількість днів одного робітника	Середня тривалість робочого дня, год	Середньогодинний виробіток, грн.
Планові показники	П	П	П	П		Т0		_
Перша підстановка	Ф	П	П	П		Т2		Т2 – Т0 = С1		Зміна чисельності робітників
Друга підстановка	Ф	Ф	П	П		Т3		Т3 - Т2 = С3		Зміна кількості днів роботи одного робітника
Третя підстановка	Ф	Ф	Ф	П		Т4		Т1 – Т4 = С4		Зміна тривалості робочого дня
Четверта підстановка	Ф	Ф	Ф	Ф		Т1				Зміна середньогодинного виробітку
Разом						Т1 – Т0 = С5		С5

Всі розглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, але дають однакові наслідки, оскільки ґрунтуються на одному принципі. У практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, який надійний та найменш трудомісткий.

Характеристики

Список файлов книги