178231 (685631), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Договір страхування – угода між страховиком і страхувальником, яка зводиться до оплати страхувальником виплат до страховика у випадку необхідності.
- договір страхування від нещасних випадків;
- страхування майна;
- договір медичного страхування.
Колективний договір – укладається у сфері трудових відносин адміністрації з найманими працівниками; обумовлює права і обов язки, режим праці, відповідальність і винагороди. Також можуть укладатися контракти про наймання працівників.
Підприємницькі договори мають приблизно однаковий зміст. Їх укладанню передують переговори під час яких висловлюють пропозиції та наміри сторін(оферта)
Включають:
1. Преамбули – містить інформацію про назву договору, місце і час укладання, факт укладання і повну назву сторін.
2. Основну частину:
- специфічні умови – предмет договору, якість, ціна, терміни, відповідальність сторін і застереження.
- загальні умови – фосмажорні обставини, арбітражний припис.
3. Завершальна частина – необхідні додатки, зразки, схеми, юридичні адреси сторін і підписи.
4. Підприємницька діяльність декількох суб’єктів здійснюється на основі партнерських зв’язків. Форми співробітництва залежать від особливостей бізнесу і пропозицій партнерів.
Розрізняють такі основні форми співробітництва.
1. Виробництво
- Виробниче кооперування – співпраця декількох підприємців з приводу виготовлення кінцевої продукції.
- Проектне фінансування – один партнер фінансує проект іншого, який його реалізує.
- Управління за контрактом – один підприємець передає іншому право управляти ( ноу-хау ).
- Спільне підприємство.
- Підрядне підприємство.
2. Торгівля
- Звичайні поставки
- Форвардські угоди – термінова поставка усієї партії
- Експорт товарів
- Імпорт товарів
- Про встановлення прями зв’язків.
3. Товарообмін
- Бартерні поставки – обмін товарів певної номенклатури і кількості.
- Зустрічна торгівля – поставка одних товарів взамін на інші.
- Комерційна тріангуляція – бартерні операції у яких беруть участь три чи більше сторін.
4. Фінансові відносини.
- Факторинг – взаємовідносини між підприємцями, фактор-фірмами(банками), які беруть на себе дебіторську заборгованість або борги підприємця і оперують ними.
- Комерційний трансферт – партнери придбають капітал у національній валюті за договірною ціною а потім зараховують її на рахунок покупця в національному банку країни подавця.
5. Міжнародний бізнес – взаємо корисне співробітництво міжнародних партнерів у сфері науки, техніки, виробництва, торгівлі, фінансування, інвестування.
Суб єктами міжнародної підприємницької діяльності є:
1. фізичні особи;
2. юридичні особи;
3. структурні одиниці(дочірні фірми, філії, представництва);
4. спільні підприємства.
Регулювання міжнародного бізнесу здійснюється різними органами:
1. Вищим законодавчим органом України(ВРУ)
2. Центральним виконавчим органом України(Урядом, КМУ)
3. Національним Банком
4. Міністерством економіки і зовнішньо-економічних зв язків і Міністерством фінансів
До міжнародного бізнесу також причетні: міжнародні організації(МВФ, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, БМР, ЮНЕСКО, ЮНІДО)
Найбільш розповсюдженими формами міжнародної підприємницької діяльності є :
1. здійснення окремих зовнішньо-економічних операцій(експорт, імпорт, лізинг)
2. Міжнародна корпорація
3. спільні підприємства
4. територіально-виробничі, прикордонні райони(вільні економічні зони, міжнародний консорціум, корпорації).
3: КОПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА. ОСНОВНІ ЗАСОБИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІХ ВИКОРИСТАННЯ.
1. Поняття ресурсів підприємства їх склад і класифікація.
2. Вартісна оцінка ресурсів підприємства.
3. Основні засоби(фонди): суть, склад, класифікація.
4. Види вартісної оцінки основних засобів.
5. Амортизація, зношення і спрацювання основних засобів.
6. Показники використання основних засобів на підприємстві.
1. Для ведення діяльності кожне підприємство формує ресурси – сукупність матеріальних і нематеріальних грошових цінностей і робочої сили, які можуть бути використані у процесі виробництва і усієї господарської діяльності. Для формування ресурсів підприємство вкладає капітал(власний, позичений і залучений)
Ресурси підприємства – це те, чим підприємство може розпоряджатися, його економічні потенціали, який не завжди може використовуватися.
Наприклад: підприємство може мати будівлі, які простоюють або здані в оренду.
Склад ресурсів:
Ресурси підприємства діляться на чотири групи: матеріальні, нематеріальні, трудові і фінансові.
Більш детально враховуючи особливості використання ресурси можна поділити так:
1. Просторові – це будівлі, споруди, земельна ділянка, під їзні шляхи.
2. Технічні – машини, обладнання, інструменти, сировина, товари, паливо.
3. Технологічні – це технології, ліцензії патенти, ноу-хау .
4. Інформаційні – доступ до джерел інформації, ЕОМ, програми, бази даних і ін. інформація, яка є комерційною таємницею.
5. Кадрові ресурси – чисельність працівників, склад та їх якісні характеристики (вік, стать, кваліфікація, ділові якості).
6. Комунікації – засоби зв язку, способи передачі інформації.
7. Фінансові – грошові кошти, цінні папери, інвестиції.
8. Інформація про ресурси міститься у балансі, у технічній документації, паспортах обладнання у статистичній та оперативній звітності.
Ресурси підприємства (капітал), які використовуються і приносять дохід називаються активними . Склад активів підприємства можна зобразити так:
Основні засоби – будівлі, споруди, машини та ін.
Оборотні засоби: сировина, товари, гроші.
Інше майно соціального призначення: виробництво будівлі, дитсадки, будівлі відпочинку, їдальні та ін.
Об єкти промислової власності: винаходи, промислові зразки, фірмові знаки.
Об єкти інтелектуальної власності: авторські права, суміжні права.
Нетрадиційні об єкти: ноу-хау , раціоналізаторські, комерційна таємниця.
2. Враховуючи різноманітний склад ресурсів їх завдань в єдине ціле за допомогою вартісної оцінки.
Використання трьох видів вартісної оцінки:
1. Балансова вартість – визначається на основі балансу підприємства, який складається щоквартально.
ОЗ – основні засоби
ОбЗ – оборотні засоби
ФОП – фонд оплати праці(5 разів на рік)
Оборотні засоби розраховуються аналогічно.
2. Ринкова вартість – визначається за цінами, по яких окремі складові ресурси можуть бути продані на ринку.
3. Економічна (капіталізована) вартість – вона враховує не вартість капіталів підприємства, а суму доходів, яку приносить підприємство.
КВ – капіталізована вартість
Д – доходи, середньорічна сума
К – позичка – сума кредитів включена підприємством
% - процентна ставка за користування кредитом
r – ставка капіталізації, яка показує частину капіталізації доходу економічної вартості підприємств. Вимірюється у %, середньому по галузі в даній формулі береться у вигляді коефіцієнта.
Економічна вартість як правило розраховується тоді, коли треба визначити: ліквідувати підприємство чи зберегти, реорганізувати, якщо економічна -вартість:
- ліквідаційна вартість
Усі види вартісної оцінки підприємства дають поняття про його розміри, склад капіталу і визначає доцільність фінансового підприємства.
3. Основні засоби – це сукупність засобів виробництва, які довготривалий час беруть участь у виробництві; зберігають свою натурально-речову форму і свою вартість переносять на господарську продукцію, поступово частинами в міру амортизації.
Основні засоби діляться:
1. Залежно від того, які процеси вони обслуговують.
- промислово-виробничі – обслуговують процеси основного виробника.
- Непромислово-виробничі – задіяні у іншій непромисловій але виробничих підрозділах(торгівля, їдальня, підсобне господарство)
- Невиробничі – задіяні у соціально-культурній сфері(медпункт, сауна, жилий будинок, дитсадок та ін.)
2. За натурально-речовим складом
- земельні ділянки
- капітальні вклади для нарощування землі
- будівлі
- передавальні пристрої
- машини і обладнання(робочі, силові, електро-обчислювальні, вимірювальні і регулюючі)
- транспортні засоби
- інструменти, господарський інвентар(більше 1р.)
- багаторічні насадження
- робоча і продуктивна худоба
- інші основні засоби
3. За характером впливу на предмети праці
- пасивна: групи 1, 2, 3, 4, 5, 8
- активи: всі інші групи
4. Залежно від нарахування амортизації основних засобів поділяється на три групи:
- будівлі, споруди, передавальні пристрої. 
=5%
- електро-механічне обладнання, ЕОМ, транспорт, офісні меблі. =25%
- інші основні засоби. =15%
Співвідношення різних груп основних фондів у їх вартості називається структурою основних фондів, яка вимірюється у процентах.
Види структури основних фондів:
1. виробничо-технічна
2. прогресивна структура
3. вікова – співвідношення ОЗ з різними терміном служби.
4. Основні засоби вимірюються у натуральному виразі (кількість одиниць, назва, площа, потужність, склад) та вартісному (грн.).
Існують такі види вартісної оцінки:
1. Первісна(початкова) – вартість основних засобів на момент придбання включають витрати на доставку, монтаж і розмитнення.
2. Відносна вартість – вартість основних засобів на кожен новий момент часу враховуючи зміну цін на обладнання, інфляцію та інші економічні умови; визначається шляхом індексації основних засобів.
3. Ліквідаційна вартість – вартість на момент вибуття ОЗ з підприємства(продаж, списання). Залежно від врахування амортизації вартість основних засобів може бути повною і залишковою
- повна вартість – це первісна або відновна без врахування амортизації
- залишкова вартість – це повна вартість за мінусом суми зношення ОЗ
Дані по вартості ОЗ міститься в балансі, додатках до нього та в техніко-економічній документації.
5. У процесі використання основних засобів амортизують – переносять частину вартості на готову продукцію.
Амортизація – процес списання вартості основних засобів на вартість готової продукції згідно чинного законодавства і норм амортизації.
Існують такі норми амортизації:
1. Метод рівномірного списання
Однакова норма амортизації діє протягом багатьох років, а сума нарахування від первісної вартості.
2. Метод складного залишку – з кожним роком вартість основних засобів зменшується на суму попередньої амортизації і утворюється залишкова вартість ; амортизаційне нарахування від цієї вартості.
Вданому випадку На є трьох видів.
3. Метод прискореної амортизації використовується для трьох груп основних засобів і полягає у прискореному списанні, щоб скоріше отримати кошти на оновлення основних засобів.
Сума амортизації нарахувань за схемою:
1рік –15%
2рік – 30%
3рік – 20%
4рік - 15%
5рік – 10%
6рік – 5%
7рік – 5%
Слід враховувати, що даний метод впливає на ціну продукції в бік її збільшення.
4. Метод кумулятивний
5. Виробнича амортизація
Четвертий і п ятий метод існують в теорії, але рідко використовуються на практиці.
Амортизація основних засобів відображає їх фізичне спрацювання, яке може бути усувне(усувається шляхом ремонту) і неусувне(основні засоби треба замінювати новими)
Однак в економіці має місце моральне сиріння основних засобів, яке зводиться до:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
