42432 (685494), страница 13

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 13)

Орфографія — історично сформована, уніфікована система правил, що визначають написання слів згідно з усталеними нормами. Орфографія як розділ мовознавства вивчає і формулює відповідну систему правил, які забезпечують нормативність написань. Правила українського правопису охоплюють такі основні частини орфографічної системи: передача літерами фонемного складу слів зі спеціальним виділенням адаптованих на ґрунті української мови іншомовних слів та їх частин разом, окремо і через дефіс; вживання великої і малої літери; способи переносу слів з одного рядка в інший; вживання апострофа та інших небуквених графічних зна­ків; графічні скорочення слів.

Центральним поняттям правопису є орфограма, під якою розуміють написання слова, що вибирається з кількох можливих і грунтується на сформульованому і закріпленому в системі орфографії правилі. На місці орфограми можуть допускатися помилки, типологічна природа яких зумовлюється належністю до певної частини орфографічної системи — передачі фонемного складу або написання окремо чи разом відповідних слів, вживання великої літери замість малої і навпаки тощо.

Так, відповідно до варіантної вимови можливе помилкове написання с замість з у префіксі дієслова розпитати. Орфографічні помилки допускаються також внаслідок сплутування фонемного складу:

а) абсолютно тотожних з функціонального і значеннєвого погляду морфем, варіанти яких зумовлюються певною позицією, наприклад: істор-ичн-ий — титан-ічн-ий, клас-ичн-ий — академ-ічн-ий;

б) диференційованих з функціонального і значеннєвого погляду морфем: нездол-анн-ий—неподол-ан-ий; незліч-енн-ий, незліч-ен-ий, неоцін-енн-ий — неоцін-ен-ий. У наве­дених прикладах орфограмами виступають з у префіксі, и — і, н — нн у суфіксах.

Наведені орфограми належать до так званих практичних (реальних), тому що у зв'язку з ними часто трапляються порушення правописних норм української мови.

Основу української орфографії складають два головні принципи — фонематичний і морфологічний. Певну роль відіграють також історичний (або традиційний) і смисловий (або семантико-диференціюючий) принципи.

Згідно з фонематичним принципом написання слів ґрунтується на якнайповнішому врахуванні їх літературно-нормативного звучання. У зв'язку з цією визначальною умовою встановлюється максимально повна відповідність між літерами і тими звуковими значеннями, які вони мають у складі алфавіту. До конкретних випадків реалізації фонетичного принципу належать, зокрема, такі орфограми:

1. о, е після літер на позначення шиплячих приголосних: шостий — шести, чотири — четвертий, жо­натий — женитися;

2. літера а на місці етимологічного [о] перед складом з наголошеним [а]: гарячий, качан, гаразд, багатий;

3. суфікси, що сформувалися внаслідок ряду фонетичних перетворень: товари-ств-о, боягу-зтв-о, моло-де-цтв-о, коза-цьк-ий;

4. о, а в дієсловах, гонити — ганяти, котити — качати, кроїти — краяти, скочити — скакати, схопити — хапати, поклонитися — кланятися, перемогти — перемагати:

5. спрощені групи приголосних: со-нц-е, пі-зн-о;

6. сполуки -нк-/-ньк- (материн­ка яблуньки), -лк-/-льк- (гілка — тополька), -ск-/-ськ- (ряска, моська), -зк-/-зьк- (казка — кузька), -лк-/-льк- (русалка крапелька, -дк-/-дьк- (загадка — по­кидька), -тк-/-тьк- (квітки — обротька).

Морфологічний принцип полягає в тому, що значущі частини споріднених слів (морфеми) пишуться однаково, незважаючи на те, що вони в різних формах того самого слова або в споріднених словах звучать порізному. Наприклад, у слові крутишся пишеться ш всупереч вимові /с'/ за нормами сучасної орфоепії. Ця ж орфограма у складі відповідної морфеми виступає у формі крутиш. Роль морфологічного принципу орфографії особливо важлива у тих випадках, коли відбувається зумовлюване асимілятивними змінами чергування приголосних і виникають фонетичні варіанти морфем.

За морфологічним принципом пишуться:

1. е та и на позначення ненаголошених /е/ та /и/, а в позиції перед постійно наголошеним /у/ також і о: весна, степи, живемо. голубка, тому;

2. літери, що позначають глухі приголосні перед дзвінкими, а також дзвінкий /г/ перед глухими: просьба, молотьба, дьогтю;

3. префікс з- перед глухими (крім к, п, т, ф, х): зсадити, зцілити, зчорнити, зшити;

4) префікси роз-, без- перед шиплячими: розжувати, безживний, безчесні, розчути, розщедритися, безшовний;

5) дієслівні форми на –шся, -ться : намагаєшся, вагаєшся, зустрічаються.

У зв'язку з морфологічним принципом правопису важливе значення має принцип ідентифікації сумнівних орфограм за сильною позицією тих фонем, які вони репрезентують на письмі. Для літер на позначення голосних такою сильною є наголошена позиція, наприклад: весна — весни, степи — степ, голубки — голуб, тому —той. Сумнівні орфограми, що передаються літерами на позначення приголосних, визначаються позицією відповідних фонем як перед голосними (/проз'/ба — про/с/ити, моло/д'/ба — моло/т/ити), так і перед приголосними, які не викликають асимілятивних змін, наприклад: ро/ж/ширити — ро/з/бита, пора/з'/-ці — пора/з/ка, ря/с' /ці — ря/с/ка тощо.

Завдяки морфологічному принципові закріплюються графічні образи слів і морфем, вони легко сприймаються при читанні й тісно співвідносяться з певними поняттями без посередництва вимови. Отже, формується самостійне так зване графічне мовлення, без якого сприймання слів у багатьох випадках було б утруднене.

Суть історичного (традиційного) принципу полягає в тому, що деякі написання не зумовлюються ні вимовою, ні уніфікацією фонемного складу морфем незалежно від можливих позиційних видозмін. За історичною традицією пишуться:

1. літери я, ю, є, ї , що позначають по дві фонеми;

2. дж, дз на позначення однієї фонеми;

3. ряд слів з ненаголошеними голосними [е], [и], [о], що не перевіряються наголосом: леміш, левада, кишеня, лиман, комин, келих, лопух.

Смисловий принцип орфографії лежить в основі диференціації за допомогою різних написань:

1. власних і загальних назв (велика—мала літера): високе приміщення — село Високе,

2. слів і прийменниково-іменнико­вих конструкцій та часток не, ні з самостійними словами (разом — окремо): убік — у бік, вгору — в гору, посередині — по середині; недруг — не друг, невисокий — не високий, він ніде ніколи про це не говорив — я не знаю, ні де він був, ні коли говорив про це;

3. складних слів і словосполучень (разом — окремо: відвідати палату легко-поранених — у палаті було кілька легко поранених осколками). У випадках розмежування слів і словосполучень діє лексико-синтаксичний принцип — варіант смислового.

Написання за смисловим принципом виявляють виразні ознаки синкретизму, взаємодії з іншими орфографічними мотивами. Так, правопис слів разом або окремо зумовлений дією морфологічного принципу, а правопис слів з великої й малої літери — дією традиційного принципу.

Література

Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. СУЛМ.-Л.,1973.

Карпенко Ю.О. Фонетика,- Одеса ,1986.

СУЛМ /за ред .А. Грищенка .- К ., 1993.

СУЛМ (Фонетика).- К., 1969.

Тоцька Н.І. СУЛМ,- К., 1981.

Німчук В.В. Про графіку та правопис як елемент етнічної культури // Мовознавство.- 1981. -№ 8.

Український правопис.-К.,1993.

Дайте відповіді на запитання

1. Визначте поняття орфографії як розділу науки про письмо. З’ясуйте співвідношення графіки і орфографії ?

2. Яким є соціальне значення орфографії ?

3. У чому полягає фонетичний принцип орфографії ? У яких написаннях він виявляється ?

4. У чому полягає історичний , або традиційний, принцип орфографії ? У яких написаннях він виявляється ?

5. У чому полягає морфологічний принцип орфографії ? У яких написаннях він виявляється ?

6. У чому суть диференційних написань ?

Виконайте вправи

1. З’ясуйте правопис слів на основі фонетичного , морфологічного і традиційного принципу.

Прекрасно було навколо, але Йонька не бачив нічого, бо спав. Люлька погасла, вогнище перетліло і вкрилося попелом, але ще диміло, шапка від безперестанного кивання головою зсунулася на землю, так що неборака був зовсім простоволосий, і сиві пацьорки скуйовдженого волосся пригрівало сонечко (Г.Тютюник).

1. У яких словах є порушення фонетичного принципи правопису.

Багато, безжалісний, вісник, випускний, гаразд, гончар, гаазький, зжати, кажан, кістлявий, лопата, птаство, обласний, паризький, сонце, ремісник, стиснути, хвастнути, шістнадцять, щасливий.

1. Поясніть , чому не пишеться м’який знак після виділених літер.

Боязкий, бажання, добрість, воротар, ковзкий, кінчик, клац, мажте, Наталці, набавте, не руште, палац, різкий, рібалчин, Романченко, розрісся, спілчанський, сім, степ, селянський, Стоянчук, свято, свіжий, Суец, тепер, тонший, Федченко, цвях, щастя.

1. У поданих словах на місці вертикальної риски, де потрібно, поставте апостроф і поясніть його вживання. За яким принципом українського правопису вживається апостроф у цих словах ?

Бор/ються, возз/єднання, б/язь, б/юджет, верф/ю, двох/ярусний, звір/ячий, з/їзд, з/явитися, заліз/яка, кров/ю, кам/яний, к/ювет, Лук/ян, м/ята, мавп/ячий, моркв/яний, м/який, ою/єм, об/єм, повір/я, повіс/ю, пов/язка, поголів/я, полум/я, пор/ядок, присв/ята, прислів/я, пуп/янок, п/ятниця, пр/яжа, р/яска, роз/їхатись, роз/ятрити, р/юкзак, тьм/яний, ф/юзеляж, цв/ях, черв/як.

1. У поданих запозичених словах вставте пропущені літери.

Б...лов, б...ро, б...ргер, Г...го, К...рі, п...пітр, Ле...інг, ві...а, ма...а, баро...о.

1. Чому пишеться інтриганка, але гувернантка, дебютантка ?

Орфографічними чи суто мовними помилками є написання константувати, прецендент, інциндент, екскалатор, компроментувати.

Характеристики

Список файлов книги