42432 (685494), страница 12
Текст из файла (страница 12)
Основні риси української літературної вимови
Вимова голосних звуків. У зв'язку з вимовою голосних звуків можна узагальнити кілька найголовніших орфоепічних норм: наголошені (і ненаголошені) голосні вимовляються чітко й виразно, за винятком ненаголошених голосних [е], [й], [о], які зазнають незначних якісних змін за таких супровідних умов:
а) ненаголошений [е] вимовляється з більш помітним наближенням до [и] перед
складами з [і], [и], [у] і менш помітно перед складами з іншими голосними, особливо з [е] ;
б) ненаголошений [и] наближаться у вимові до голосного [е] сильніше перед складами з [е], [а]; меншою мірою ця зміна виявляється ся перед складами з іншими голосними, особлино [і] та [и], а також у кінці слова;
в) ненаголошений [о] перед складом з наголошеним [у] може вимовлятися з незначним наближенням до [у].
Вимова приголосних звуків. Дзвінкі приголосні не втрачають своєї дзвінкості:
а) в абсолютному кінці слова;
б) у позиції перед наступними глухими, крім [г], який може змінюватися в цій позиції на [х].
Глухі приголосні перед шумними дзвінкими у межах слова вимовляються дзвінко.
У префіксі роз- і прийменнику-префіксі без- у позиції перед глухим приголосним поширена паралельна вимова [з] - [с]. Другий варіант вимови реалізується більшою мірою при швидкому темпі мовлення.
Напівпом'якшені губні приголосні виступають перед [і] та голосними заднього ряду у деяких словах іншомовного походження.
Шиплячі в кінці слова і складу, а також перед голосними [а], [о] [у], [е], [и] в українській літературній мові послідовно тверді. Лише в позиції перед [і] ці звуки вимовляються як напівпом'якшені. Напівпом'якшена вимова властива подовженим шиплячим.
У кінці слова завжди вимовляється [ц'], крім слів іншомовного походження та деяких вигуків, у яких виступає твердий кінцевий [ц] .
Перед наступними м'якими або пом'якшеними приголосними у вимові виступають м'які
[д], [т], [з], [с], [ц], [н]. Перед [і ]зубні приголосні здебільшого пом’якшуються. Але
на межі морфем, а також на межі слів тверда вимова цих приголосних звичайно зберігається.
Приголосний звук [ґ] властивий деяким власне українським, зокрема звуконаслідувальним і зукраїнізованим словам іншомовного походження: [аґрус], [ґанок], [ґрунт], [ґелґотати] тощо. У власних назвах іншомовного походження, які у мові-джерелі мають у своєму складі g за новою орфоепічною нормою вимовляється [ґ], хоч у подібних випадках можливий також [г] .
Література
Вінницький В. М. Наголос у сучасній українській мові.- К.,1984.
Пентилюк М. І. Варіантні форми як засоби евфонії//УМЛШ.- 1987.-№ 3.
Погрібний М. І. Орфографічний словник.-К., 1984.
Дайте відповіді на запитання
-
Що таке орфоепія ?
-
Розкрийте поняття літературної вимови.
-
Розкрийте поняття варіантності та варіативності вимовної норми.
-
У чому полягають причини порушення деяких норм літературної вимови?
-
Які основні норми сучасної української літературної вимови ?
-
З’ясуйте :
-
вимову голосних ;
-
вимову приголосних ;
-
вимову груп приголосних ;
-
вимову іншомовних слів .
-
Виконайте вправи
-
Від наведених прикметників утворіть форми давального відмітка однини жіночого роду. Запишіть їх парами і виразно прочитайте. Стежте за правильною вимовою [и].
Вологий, чіткий, вогкий, сухий, дорогий, вузький, глухий, швидкий, пологий.
-
Поставте наведені слова в орудному відмінку однини. Прочитайте їх уголос. Слідкуйте, щоб цими приголосними і наступним голосним не з’явився [й].
Мить, сіть, лють, гладь, мідь, Либідь, каламуть.
-
Встановіть значення наведених слів, різних за наголосом. Складіть з ними речення. Користуйтесь тлумачним словником.
Атл`ас -`атлас, бар`очний – б`арочний, брон`я – бр`оня, електр`ик – ел`ектрик, прикл`ад – пр`иклад, под`іл – п`оділ, пок`ій – п`окій, поклик`ати – покл`икати, покр`ишка – п`окришка, помил`итися – пом`илитися.
-
Подані слова іншомовного походження запишіть фонетичною транскрипцією. На місці крапок поставте транскрипційні позначення звука [е] або сполучення [іе].
Рафа..ль, порть..ра, тра..кторія, Вандрі..с, фа..тон, паці..нт, про..кт, силу..т, абітурі..нт, по..зія, ді..та, пі..тет, барель..ф, ауді..нція, гігі..на, архі..рей, ало...
Тема 15. Графіка української мови
Функціонування писемної форми української літературної мови грунтуєгься на нерозривному зв'язку:
- загальноприйнятої системи знаків, яку утворюють літери алфавіту і небуквені графічні засоби — знак наголосу, дефіс, розділові знаки, апостроф, лапки, знак параграфа, проміжки між словами і частинами тексту (абзацами, розділами тощо), а також шрифтові виділення слів і частин тексту (курсив, жирний шрифт, розрядка), підкреслення, використання кольору;
- сукупність правил, що регулюють вживання літер та інших графічних знаків у писемному відтворенні конкретних форм слів.
Українська графіка: сукупність начертальних знаків (писаних, друкованих, мальованих), вживаних для писемного відтворення мовлення; система співвідношень і зв'язків між одиницями звукової будови української мови і знаками їх писемної передачі.
Базовою одиницею системи письма (графіки) є графема, під якою розуміють насамперед мінімальний знак, використовуваний у писемному мовленні для вираження відношення між фонемою і літерою.
На системі графем української графіки грунтуються правила правопису.
Основу графіки української мови становлять літера, або букви, сукупність яких називається алфавітом (від назв двох перших літер грецького алфавіту — альфа, бета, новогр. віта). Для позначення системи буквених знаків використовують також назви азбука ( старосл. азъбоукы, утвореного за зразком грецької від назв двох перших літер азъ і букы) абетка — українське слово, утворене за вимовою двох перших літер алфавіту (а, бе), очевидно, під впливом азбука і альфабет.
Сучасний український алфавіт складається з 33 літер, кожна з яких має друкований і рукописний варіант. З погляду орфографічного функціонування кожний варіант має два різновиди літер — великі і малі.
Літери українського алфавіту мають такі індивідуальні назви:
Літера | Назва | Літера | Назва | Літера | Назва | Літера | Назва |
А а ж же м ем ф еф | |||||||
Б бе з зе н ен х ха | |||||||
В ве и и о о ц це | |||||||
г ге і і п пе ч че | |||||||
Г ґе ї ї р ер ш ша | |||||||
д де й йот с ес щ ща | |||||||
е е к ка т те ь м'який знак | |||||||
Є є л ел у у ю ю | |||||||
я я |
Крім того, існують комплексні назви літер. До складу українського алфавіту входять 10 літер на позначення голосних (а, я, е, є, и, і, ї, о, у, ю) і 22 літери — на позначення приголосних (б, в, г, ґ, д, ж, з, й, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ). Літера ь (м'який знак) не позначає ніякого звука.
У сучасній українській графіці діють два основні принципи — фонематичний і складовий. Суть фонематичного принципу полягає в тому, що літера позначає фонему. У більшості випадків літери українського алфавіту позначають по одній фонемі. Однак існують і відхилення від фонематичного принципу графіки:
1. Літери ї та щ завжди позначають по дві фонеми:
/й/ + /і/ та /ш/ + /ч/
-
Одна фонема може позначатися двома літерами, наприклад: фонема /дж/ — літерами дж, фонема /дз/ — літерами дз.
3.Фонема /й/ позначається:
1) літерою й:
а) у позиції перед /о/ :(його, йому, гайовий, серйозний, каньйон, бульйон);
б) на початку слова перед приголосними (йти, йняти);
в) у кінці складу після голосних перед наступними приголосними (дайте, сійте, лийте); г) в абсолютному кінці слова після голосних (дай, новий, край, рій).
2) літерами я, ю, є, ї разом з відповідними наступними голосними:
а) на початку слова (явище, юний, єднати, їхати);
б) після голосних перед наступними приголосними або в кінці слона (поява, будують, приємний, приїхати, чия, врожаю, читає, краї);
в) після губних, /р/ та деяких інших приголосних, якщо їм не властива напівпом'якшена вимова (плем'я, на подвір'ї, мільдью).
4. Для м'яких приголосних не існує окремих літер в українській графіці вони позначаються позбавленою знукового значення літерою - м'яким знаком (киньмо, кінь), літерами я, ю, є, крім тих випадків, коли вони позначають сполуки фонем /йа/, /йу/, /йе/ (давня, давню, давнє), а також літерою і (ліс, дім, тіло). У багатьох випадках м'якість приголосних не має писемного вираження. Це стосується, зокрема, різних випадків асимілятивних змін, наприклад: ві/с'/ть, /с' /ніг тощо.
Фонематичному принципові графіки суперечать також такі випадки, коли в словах та їх формах реалізуються фонеми, не співвідносні щодо позначення з літерами, наприклад: будується —/будуйец'ц'`а/.
Складовий принцип графіки полягає в тому, що за мінімальну одиницю позначення фонем на письмі обирається склад. У межах складу встановлюється фонемна відповідність з урахуванням її безпосереднього оточення. Літерам українського алфавіту властива багатозначність, зокрема я, ю, є, що залежно від навколишнього оточення позначають /й/ у сполученні з /а/, /у/, /е/ або ж м'якість попередніх приголосних. У позначенні фонем /д/, /т'/, /л'/, /с' / у словах діло, тінь, літо, сіно беруть участь літери д, т, л, с та й. Складовий принцип графіки не пов'язаний з фонетичним складом.
Література
Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. СУЛМ.-Л.,1973.
Карпенко Ю.О. Фонетика, Одеса ,1986.
СУЛМ / за ред . А. Грищенка .- К ., 1993
СУЛМ (Фонетика). К., 1969.
Тоцька Н.І. СУЛМ,- К., 1981.
Дайте відповіді на запитання
1. Що таке графіка ?
2. Що називається графемою?
3. Які знаки ви користовуються в сучасній українській графіці? Назвіть не буквені графічні засоби?
4. Що називається алфавітом? Який склад сучасного українського алфавіту ?
5. Яке співвідношення мід звуками і літерами в українській мові ?
6. У чому полягає складовий принцип української графіки ?
7. Як поділяються літери за своїм накресленням ?
Виконайте вправи
1. Випишіть в алфавітному порядку всі слова поданого уривка.
Коли дехто з моїх друзів каже, щоб я беріг свої сили, бо інакше, мовляв, “передчасно згорю”, я відповідаю, що віддаю перевагу горінню. Таке моє ставлення до народу, якому я співаю. Ось вас недавній факт : латиші скандували української мовою слова української народної пісні , викликаючи мене на сцену вже після “третього відділу”. Ну, як я міг не продовжити почату ними пісню ? (Б. Гмиря).
-
Запишіть текст фонематичною транскрипцією. Випишіть із нього слова, кількість літер у яких не відповідає кількості фонем.
Вулиця для села – це вже Місто, над селом вона має неабиякі переваги , однак стосовно Міста займає далеко не рівноправне становище, і кожний передмістянин, котрий до селянина ставиться з погордою, улещується до містянина, прагне до нього дорінятися... ( Р. Іваничук).
-
На прикладах поданих слів поясніть випадки , що підтверджують складовий принцип української графіки , а також ті, що ілюструють відступи від нього.
Єпископ, фойє, сім, феєрверк, тушшю, Фейєрбах, кінь, сядьте, дядько, Гавайї, кують, боязнь, двоє, жовчю, кювет, переділяти.
-
Виконайте графічний розбір слів у реченні .
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову (М.Рильський).
Схема графічного розбору
-
Аналізоване слово.
-
Кількість і назви букв, з яких складається слово.
-
Відповність між буквами і звуками.
-
Позначення м”якості приголосних на письмі.
-
Небуквені графічні знаки (наголос, апостроф, дефіс).
Зразок графічного розбору
-
Гудзик
-
6 букв : ге, у, де, зе, и, ка.
-
Буква г позначає звук [г]; у – [у]; букви д і з позначають звук [дз]; и-[и], к-[к].
-
Наголос над буквою у.
Тема 16. Орфографія