11191 (684981), страница 8
Текст из файла (страница 8)
Зберігання
На складах кореневища знаходяться в подвійних мішках. Порошок в аптеці тримають у добре закупорених банках темного скла.
Термін придатності сировини 2 роки.
Квітки ромашки — Flores Chamomillae
Заготовляють із однолітніх культивованих і дикоростучих рослин: ромашки аптечної (обдертої) — Matricaria recutita L. (M. chamomilla L.), ромашки запашної (без`язичкової) — М. discoidea (Less.) DC. (М. matricarioides Porter) (род. Астрові, чи Складноцвітні,— Asteraceae, Compositae).
На заводах із сировини готують препарати. Сировина відпускається з аптек для приготування настоїв, входить у лікарські збори.
Лікарська сировина
Сировина ромашки аптечної являє собою цільні кошики з короткими квітконосами довжиною до 3 см, зібрані в початковій фазі цвітіння. Кошик напівкулястої форми, діаметром 4 — 8 мм (без язичкових квіток), з черепитчатою обгорткою. Крайові квітки язичкові, білі, із тризубчатим віночком, при заготівлі повинні знаходитися в горизонтальному положенні. При відцвітанні язичкові квітки (крайові) відгинаються вниз (неприпустимий збір). Серединні квітки двостатеві, трубчасті, жовті, з п`ятизубчатим віночком. Квітколоже конічне, голе, без щетинок, усередині порожнє. Кошик ромашки запашної (див. мал. ) (допускаються для зовнішнього застосування) на відміну від ромашки аптечної без язичкових квіток; лійко-трубчасті квітки зеленувато-жовті, з чотиризубчатим віночком, в основі з короткою плівчастою облямівкою. Квітколоже також голе, порожнє, конічне. Залишки квітконосів допускаються не довше 1 см. Квітки мають приємний сильний запах; смак пряний, гіркуватий, злегка слизуватий.
Можливі домішки
Ромашка непахуча— Matricaria inodora L. на відміну від ромашки аптечної має квітколоже суцільне і більш до 12 мм, квіткові кошики без запаху. Пупавка польова— Anthemis arvensis L. має плівчасте конічне непорожнє квітколоже, кошики більш великі, без запаху. Пупавка собача— Anthemis cotula L. по зовнішніх ознаках майже не відрізняється від ромашки аптечної, але квітколоже в неї непорожнє і плівчасте вгорі, запах неприємний. Таким чином, головна ознака відмінності ромашки аптечної і ромашки запашної від домішок — квітколоже: у перших воно усередині порожнє, у домішок — суцільне.
Числові показники
Втрата в масі при висушуванні не більш 14%; подрібненість сировини не більше 30%.
Хімічний склад
Ефірна олія (допускається не менш 0,3% для ромашки аптечної і не менш 0,2% для ромашки запашної). Головний компонент олії ромашки аптечної — азулен (хамазулен) — близько 5 %. Олія ромашки запашної не містить хамазулена. Крім того, у квітках ромашок є флавоноїди, гіркі речовини, слиз.
Не тільки в суцвіттях, але й в інших надземних органах ромашки запашної знайдені ефірна олія і флавоноїди.
Лікарські засоби
Настої, збори, натуральна сировина, азулен, ромазулен (випускається в Румунії).
Застосування
Всередину — як потогінний, спазмолітичний, антисептичний, противоалергічний засіб. Зовнішньо — для примочок, припарок, полоскань. Сировина широка використовується й у харчовій промисловості.
Дурман звичайний
В медицині використовують листя дурману звичайного і меншою мірою його насіння. З насіння добувають алкалоїд атропін, який застосовується при лікуванні запалення очей.
Застосування.
Препарати дурману використовуються такса як антиспазматичний, заспокійливий засіб і як наркотик при бронхіальній астмі, хронічних катарах дихальних шляхів, сильних шлункових болях.
Блекота чорна
Блекота чорна застосовується як заспокійливий, протисудорожний і болезаспокійливий засіб.
Хімічний склад.
В її листках міститься до 0,1% алкалоїдів. Листки і виготовлені з них препарати входять до Державної фармакопеї.
Застосування.
Вживається переважно у вигляді олії як болезаспокійливий засіб, входить також до складу протиастматичного порошку.
Нетреба.
Досить широко в народній медицині застосовуються різні види нетреб. У нас використовуються нетреби колюча і звичайна, особливо перша з них, хоч застосування їх аналогічне.
Препарати та застосування.
Водяний відвар нетреб вживається при лікуванні висипу і грибкових захворювань, іноді при шлунково-кишкових захворюваннях. Використовують нетреби і проти різних захворювань шкіри: при екземі, лишаях, золотусі.
Додаток 2
Характеристика найбільш поширених видів адвентивної флори Чернігівської області
Елодея канадська (Elodea canadensis Michx.) - багаторічна, дводомна рослина, занурена у воду. Здатна дуже швидко розмножуватись. Потрапивши до якої-небудь водойми, вона витісняє іншу водяну рослинність, заповнює всю водойму, перешкоджав рибній ловлі, а іноді навіть і пароплавству, внаслідок чого і отримала назву "водяної чуми".
В місцях свого масового розвитку елодея канадська створює дуже щільні бар’єри до кількасот метрів завдовжки і кількох десятків метрів завширшки [21].
Цей вид дуже швидко розмножується вегетативним шляхом, утворенням бічних гілок, які згодом відокремлюються і дають початок новій рослині. За даними І.П. Жилкіна, протягом 38 днів гілка елодеї завдовжки 15 см може збільшитися в 82 рази, тобто до 1236 см. Цвіте в липні - серпні, але дуже рідко (в Європі утворює лише маточкові квітки). При цвітінні тичинкові квітки відриваються від стебла досягають поверхні води. Тут стикаються з маточковими квітками, які рослина виносить на поверхню води, і спилюють їх. Зимуючі бруньки не відрізняються за формою від звичайних, але питома вага їх більша і вони опускаються на дно.
На Україні елодею вперше помітили в 1894 р. в південній частині колишнього Одеського повіту в ставку на Великому Фонтані. В 1898 р. її було знайдено в м. Запоріжжі. По Дніпру елодея помандрувала за течією і досягла Херсонщини. Вгору по Дніпру вона піднялася до м. Кременчука Полтавської області.
Елодея канадська вирощувалася в акваріумах Ботанічного саду в м. Києві наприкінці минулого століття. Через .необережність садівника цього саду Гогенбаумана, який, за повідомленням ботаніка Е. Ерліха, кинув маленьку гілочку елодеї в одне з озер на лівому березі Дніпра, тут виникла колонія цього небезпечного бур'яну. Це поклало початок розмноження елодеї в даній місцевості. У 1899 р. після повені елодея поширилася в озерах на околицях Києва. Через півстоліття елодея стала звичною рослиною більшості водойм України, а в системі Дніпра вона вже через 5 років зустрічалася у великій кількості [23].
Та пройшов час і елодея почала рости в помірній кількості, не виявляючи нахилу до нестримного розмноження. Справжні причини зменшення її чисельності невідомі й досі, хоча вчені припускають, що вирішальним було підвищення трофності води. Достовірно лише те, що на перешкоді її розмноженню стала сама природа.
Плоскуха (півняче просо) (Echinochloa crisgalli Beauv.)- однорічна рослина, яка розвивається у другій половині літа. Цвіте в серпні - вересні. Розмножується насінням. Одна рослина в середньому дає 2000-6000 насінин. Насіння дуже схоже з насінням останнього, одночасно з ним достигав, і більша частина його при збиранні врожаю потрапляв до насіннєвого матеріалу й засмічує його. Невелика кількість насіння осипається та засмічує грунт.
Коноплі звичайні (Cannabis ruderalis J.) - рослина морозо- і засухостійка. Після скошування добре відростає. Період достигання розтягнутий. Насіння проростав завжди ранньою весною, влітку і восени не проростає зовсім. Найкраща насіння проростає з глибини 2 - 6 см, а з 10 - 12 см зовсім не проростав. Воно зберігається в ґрунті більше 2 років. Поширюється з насіннєвим матеріалом, сільськогосподарськими знаряддями, землею, а також із жуками і блощицями.
Гречка татарська (Facopyrum tataricum Gaertn) - спеціальний бур’ян гречки звичайної. Відрізняється від неї зовнішнім виглядом, будовою квіток і плодів те біологічними властивостями. Однорічний, розмножується насінням. Одна рослина дає до 1000 насінин. Дозріле насіння легко осипається й засмічує грунт. Життєздатність його в ґрунті зберігається протягом року. Навесні насіння проростає, даючи до 97% схожості. Росте на легких піскуватих ґрунтах край полів, вздовж доріг, а також засмічує посіви ярої пшениці, ячменю і особливо гречки звичайної, становлячи нерідко 20 - 70% стеблостою [21].
Щириця звичайна (Auiaranttius retroflexus L.) - однорічник. Розмножується насінням. Одна рослина дає 100 - 500 тис. насінин. Насіння дуже легко осипається, і потім розноситься водою і з гряззю різними сільськогосподарськими-знаряддями, тваринами, людьми. Сходи з’являються навесні при температурі 22 - 26°С, при температурі нижче 20°С краще проростають у темряві, ніж при світлі. Цим і пояснюється поява схотів щириці у 2 фази; навесні при порівняно низькій температурі сходить насінин, прикрите землею, а влітку при високій температурі сходить насіння як прикрите землею, так і з поверхні ґрунту. Недозріле, а також насіння з пошкодженою оболонкою проростає краще. На 1 кв.м може з’явитися 800-900 сходів. Зацвітає в червні і цвіте до вересня. Визрівання насіння починається у другій половині літа і продовжується до морозів. Для щириці характерна висока насіннєва продуктивність. Одна рослина може дати до 500 тис. насінин, які зберігають схожість у ґрунті понад 5 років. Віддає перевагу пухким родючим ґрунтам. Росте край доріг, на смітниках, засмічує переважно овочеві культури, інколи посіви бобових і зернових. Насіння рослини заноситься в нові райони з насінням пізніх культур - проса, маку, кормових трав другого укосу, а також iз землею, що налипає до ніг і коліс.
Щириця біла (Auiaranttius albus L.) - однорічник, розмножується насінням. Рослина засухостійка, дуже плодовита. Швидко засмічує поля. Кількість насіння щириці білої в ґрунті становила 53,4% усіх запасів насіння бур’янів. Насіння проростає при температурі І5°С, причому, якщо воно мав пошкоджену оболонку, процент його схожості значно вищий. Схожість зберігається до 8 років. Звичайно насіння сходить через рік після перезимівлі. В червні рослини зацвітають, у другій половині літа повністю розвиваються. Цвітіння продовжується до жовтня [24].
Чорношир звичайний (Cyclachaena xanthifolia) - однорічна рослина, розмножується насінням. Цвіте в липні - вересні, сім’янки визрівають тільки пізньої осені. Насіннєва продуктивність у середньому - до 80 тис. сім’янок на одну рослину. Схожість – 33 - 48 %, зберігається до 8 років. В середині травня насіння, яке лежить у верхніх шарах ґрунту, майже на поверхні, дружно проростає, утворюючи суцільний килим (на 1 кв. м - до 6930 сходів). Недостача вологи і тверда кірка на поверхні ґрунту впливають на рослину негативно. З часом кількість рослин зменшується, і місяців через 2-3, за нашими спостереженнями, на 1 кв. м залишається від 7 до 120 рослин.
Рудеральний бур’ян інколи заходить у посіви. Віддає перевагу еродованим родючим і вологим ґрунтам. В таких місцях виростає до 3 м заввишки.
Нетреба ельбінська (Xanthium albinum (Widd.) H. Scholz) - однорічний, цвіте з липня до вересня, плодоносить з кінця серпня до пізньої осені. Звичайно в перший рік з двох сім’янок, що знаходяться в спільній обгортці, проростає лише одна. В лабораторних умовах насіння проростав на 8 - 10-й день після висіву. Через 10 - 15 днів з’являються сім’ядолі, потім через 4-5 днів - перша пара листочків. Процент пророщування в лабораторних умовах незначний (20 - 30%). При пророщуванні насіння чи спостерігали цікавий випадок негативного геотропізму, коли корінець протягом двох тижнів ріс догори і досяг довжини 14 см, причому рослина розвивалася цілком нормально (утворилися сім’ядолі і перша пара листочків). На 14-й день рослина, загинула. Але на одній з сім`ядолей утворилися корінці, нетреба продовжувала рости і загинула лише після пересадки в пісок (з чашки Петрі).
Під час проростання насіння виділяє речовини, які пригнічують ріст і розвиток інших рослин, наприклад, стоколосу прибережного [22].
Насіннєва продуктивність однієї рослини - 316 сім’янок, окремих екземплярів - до 3000. Насіннєва урожайність - 8192 сім’янки на 1 кв. м.
Сходи з’являються в кінці квітня - на початку травня. На місці торішніх заростей з'являється до 160 сходів на 1 кв.м. Цвіте з липня до жовтня. Плоди починають визрівати з кінця серпня. При пошкодженні кореня на вузлах стебла, які знаходяться на поверхні ґрунту або трохи нижче, утворюється додаткове коріння, що приймав на себе функції відмерлого кореня.
Таке явище ми спостерігали у рослин нетреби, засипаних землею, змитою із схилів яру. Всі зазначені біологічні особливості нетреби ельбинської забезпечують їй поширення. Цей вид легко пристосовується до різних екологічних і кліматичних умов. Росте в найрізноманітніших місцезростаннях на різних ґрунтах, особливо на околицях великих міст, і поширений по берегах річок, де він створює суцільні зарості. Заглушає і витісняє інші види нетреб. Насіння поширюється тваринами, людиною, водою, транспортом.
Галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora Cav.) - однорічник, цвіте з липня до жовтня, плодоносить з кінця липня і до заморозків. Біологію цього бур'яну найбільш повно дослідив О.Д. Барановський, а також деякі інші дослідники. Одна рослина дав 5 - 30 тис. сім`янок, іноді 300 тис. Насіннєва урожайність - 600 тис. сім’янок на 1 кв. м. Сім’янки мають розтягнутий період визрівання, дозрівають і на зірваних рослинах. Схожість зберігається до 5 років, але з часом процент зрілості зменшується. Найкраще сім’янки проростають на світлі в добре аерованому ґрунті. Глибина загортання 1 - 2 см. Оптимальна температура проростання 20 - 30°С тепла, В сприятливих умовах сім’янки поростають на 3 - 4-й день. Через 25 - 28 днів після появи сходів рослина зацвітав, а ще через 10 починав плодоносити. Цвітіння й плодоношення тривають Протягом усього вегетаційного періоду до перших осінніх заморозків. Розмножується також і вегетативне. Вирвані та зрізані росяної і навіть відрізни стебла дуже швидко утворюють додаткове коріння, вкорінюються й продовжують нормально розвиватися [23].
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
