3230 (684901), страница 9

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

ηq = η( ui, mi ,fi ) (3.5)

З начення ηui, ηmi, ηfi дозволяють отримати менеджерам банку інформацію стосовно таких аспектів діяльності клієнтів з банком, які краще розвинуті, на основі чого можна визначити перспективні напрямки роботи банку з вкладниками, готовність клієнтів до споживання нових послуг банка, тощо.

Менеджери банку, при застосуванні цієї моделі можуть формувати свій набір показників, необхідних для аналізу клієнтської бази банку, з огляду на ти чи інші завдання, які ставить перед собою менеджер.

Так, наприклад, для виявлення ставлення окремих груп населення до строкових депозитів з відповідними умовами, до накопичувальних, тобто довгострокових вкладів формуються окремі показники за фінансовим станом, соціально-психологічним станом клієнта, відношенням клієнта до банку або до окремої операції. Тобто, менеджер банку в змозі прослідити ставлення вкладників банку до продуктів, що їм пропонуються з урахуванням фінансового та соціально-психологічного стану клієнтів.

Аналіз за наведеною моделлю може бути проведений як для кожного окремого клієнта (шляхом анкетування), або за окремо сформованими групами вкладників. При цьому пропонується групування клієнтів за віковим критерієм (табл 3.4). Таке групування призведе до зниження витрат менеджерів на проведення аналізу клієнтської бази банку.

Таблиця 3.4

Групування вкладників банку за віком

При аналізі клієнтської бази банку менеджерам доцільно, для наочності, побудувати діаграму значень показників фінансового, соціально-психологічного стану клієнта та відносин клієнта з банком. Наприклад, можна графічно представити фінансовий стан і-го клієнта або групи клієнтів (рис 3.1), при цьому по осі Х будуть відбиватися показники, а по Y значення рівня показників (в балах).

Рис.3.1. Фінансовий стан клієнта банка

За допомогою цієї моделі аналізу клієнтської бази АППБ “Аваль” взмозі покращити структуру вкладників банку, контролювати зміни в пріоритетах тих чи інших груп клієнтів, дізнаватися про відношення клієнтів до нових або вже існуючих на ринку банківських продуктів.

3.2 Використання методу процентних ставок на депозити за граничними витратами як напрямок вдосконалення цінової політики

Для покращення рівня менеджменту в АППБ “Аваль” необхідно звернути увагу на цінову політику банку. Основна увага банка при встановленні цін на депозитні вкладення приділяється пріоритетності тієї чи іншої групи клієнтів та стану ринку депозитів. Жорстка конкурентна боротьба за більш дешеві ресурси призводить до зростання процентних витрат банку за депозитами та одночасного зниження прибутку. Тому, в сучасних умовах, банк повинен дуже уважно розробляти свою цінову політику стосовно залучення депозитів.

Більшість закордонних фінансових експертів прийшли до висновку, що для визначення ціни на депозити повинні використовуватись граничні витрати, тобто додаткові витрати, які пов’язані з залученням нових коштів.

Причина полягає в тому, що часті зміни процентних ставок роблять розмір середніх витрат ненадійною базою для формування ціни на депозити. Так, якщо процентні ставки знижуються, додаткові (граничні) витрати отримання нових грошових ресурсів можуть зменшитися нижче середніх витрат за всіма зібраним банком коштами. При цьому деякі активні операції будуть неприбутковими, коли їх співставляють з середніми витратами, але будуть більш прибутковими при оцінці з точки зору більш низьких граничних витрат на сплату процентів, які необхідно проводити сьогодні для проведення нових активних операцій. І навпаки, якщо процентні ставки зростають, гранична вартість нових грошових коштів сьогодні може значно перевищити середню вартість коштів. Якщо керівництво розраховує розмір активних операцій на основі середніх витрат, то вони можуть бути не вигідними, це буде пов’язане з використанням більш високих граничних витрат отримання нових коштів на ринку[39].

Відповідно до цього, вважаємо доцільним використовувати модель МакНалті для визначення ціни на депозити, коли необхідно знати граничні витрати при переході від одного рівня ставок на депозити до інших, та норму граничних витрат як відносну величину отриманих банком додаткових коштів. Якщо ж нам відома норма граничних витрат, то можна співставити її з очікуваними додатковими доходами (граничними доходами), які банк планує отримати від проведення активних операцій за рахунок нових вкладів. При цьому граничні витрати дорівнюють [39]:

ГВ = ∆СВ = НПС * СНПС – СПС * ССПС, (3.6)

де ГВ – граничні витрати;

∆СВ – зміна сукупних витрат;

НПС – нова процентна ставка;

СНПС – всі кошти, які отримав банк за новою процентною ставкою;

СПС – стара процентна ставка;

ССПС – всі кошти, отримані банком за старою процентною ставкою.

Норма граничних витрат дорівнює:

НГВ = ∆СВ/ДОК (3.7)

де НГВ – норма граничних витрат;

ДОК – додатково отримані кошти;

Для виявлення найбільш прийнятної для банку процентної ставки за депозитами проводиться порівняння норм граничних витрат та норм граничних доходів. Оптимальним є та процентна ставка, коли норма граничних витрат дорівнює нормі граничних доходів.

Для впровадження АППБ “Аваль” методу процентних ставок на депозити за граничними витратами на практиці, необхідно розглянути наступний приклад.

Припустимо, що АППБ “Аваль” планує видати кредит підприємствам сільськогосподарського комплексу України з отриманням 30 %-го доходу. Ці доходи банка і будуть граничними доходами, тобто додаткові доходи, які банк буде отримувати, надаючи кредити за рахунок залучення нових вкладів.

Керівництво банку планує залучити строкові кошти населення для проведення операцій з кредитування. При цьому за ставкою 9% АППБ “Аваль” може отримати 18 млн.грн. З ставкою 10% банк очікує отримати кредитних ресурсів на 22 млн.грн., з 11% ставкою за депозити банк отримає 27 млн. грн., з ціною 12% - отримає 31 млн.грн., 13% - 37 млн.грн, 14% - 42 млн.грн., а з процентною ставкою за депозитами 15% планує отримати 45 млн.грн.

У відповідності до методу визначення процентних ставок на депозити за граничними витратами розрахуємо норму граничних витрат для отриманих банком додаткових ресурсів за допомогою формул 3.6 та 3.7. Результати розрахунків представлені в табл. 3.5

Так, якщо банк збільшить процентну ставку за депозитами на нові вклади з 9% до 10%, то норма граничних витрат буде дорівнюватися:

∆СВ = (0,10 * 22 млн.грн.) – (0,09 * 18 млн.грн.) = 0,58 млн.грн.

НГВ = 0,058/( 22 млн. грн. – 18 млн.грн. ) = 0,14 або 14%

Так само розрахуємо норму граничних витрат й для інших процентних ставок за депозитами.

Аналізуючи дані таблиці 3.5, треба відмітити, що за методом встановлення процентних ставок на депозити за граничними витратами, зростання процентних ставок за депозитами до 13%, спостерігається перевищення граничних доходів над граничними витратами та зростання прибутку банка.

Таблиця 3.5

Норма граничних витрат банку за різними процентними ставками на депозити

Сукупний прибуток банку досягає своєї верхньої межі у випадку, коли норма граничних витрат дорівнює очікуваним граничним доходам, саме 6.29 млн.грн.([37 млн.грн.* 0,3] – [37 млн.грн.* 0,13]). Але подальше збільшення процентної ставки за депозитами до 14% призводить до перевищення норми граничних витрат банку над очікуваним розміром граничних доходів та зменшує прибуток банку.

Розмір сукупного прибутку банка від операцій з кредитування, у відповідності до вартості кредитних ресурсів залучених банком, можна прослідкувати за рис.3.2.

Рис. 3.2. Розмір сукупного прибутку банка від операцій з кредитування, у відповідності до вартості кредитних ресурсів залучених банком

Таким чином, для того, щоб збільшити прибуток банку від кредитних операцій, менеджери АППБ “Аваль” повинні встановити процентну ставку за депозитами на рівні 13% (ця ставки за вкладами є найбільш оптимальною для банка).

Ціноутворення за методом граничних витрат дає менеджерам банку цінну інформацію стосовно не тільки процентних ставок на вклади, але й про те, до якого моменту банк в змозі розширяти свою базу депозитів, перш ніж додаткові витрати зростання депозитів призведуть до зниження додаткових доходів й сукупного прибутку. Якщо прибуток починає зменшуватися, банк повинен або шукати нові джерела ресурсів (з більш низькими граничними витратами), або проводити більш прибуткові активні операції, або комбінувати перше й друге.

Висновки

На основі проведеного дослідження нами були зроблені наступні висновки:

Одним із найголовніших складових елементів діяльності банку, що суттєво впливає на формування прибутку, є ресурсна база банку. Особливе місце серед заходів, спрямованих на забезпечення кредитними ресурсами в достатньому обсязі та вискокої якості, займає розробка механізмів формування депозитних ресурсів банку з метою залучення банком найдешевших і найраціональніших з точки зору їх використання, коштів юридичних та фізичних осіб. Порівняно з іншими джерелами, чисельністю, відносною стійкістю та низькою вартістю характеризуються саме вклади фізичних осіб, які, у свою чергу формуються за рахунок доходів, де найвагомішою статтею є заробітна плата.

Аналіз залучених вкладів населення показав, що на сучасний момент у банківській системі України йде стійкий щорічний приріст вкладів населення, в першу чергу, за рахунок зростання доходів населення та, як наслідок, знижується питома вага коштів суб'єктів господарської діяльності і зростає питома вага фізичних осіб

Об’єктом дослідження виступав АППБ “Аваль”. За результатами аналізу депозитних ресурсів банку, можна зробити наступні висновки: депозитна політика банку АППБ “Аваль” є оптимальною щодо структури депозитних ресурсів, в яких основну частку займають строкові кошти, спрямована на кількісне зростання вкладників за рахунок розширення видів депозитів і якісного обслуговування клієнтів, що сприяє підвищенню стабільності вкладних операцій.

Таким чином, існують тенденції зростання ресурсної бази банків за рахунок коштів населення як на рівні банківської системи в цілому, так і на рівні конкретного банку, що виступає об’єктом дослідження.

Для подальшого розвитку депозитних операцій з фізичними особами та збільшенням даного джерела в ресурсній базі доцільно удосконалювати існуючі та впроваджувати нові інструменти, методи та моделі.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що можливості банків по залученню коштів фізичних осіб обумовлені двома основними групами факторів. В першу групу факторів входять зовнішні, найважливішими з яких, з одного боку, є загальна стабільність банківської системи та рівень довіри населення до неї, з іншого – можливістю заощаджень та загальною схильністю населення до них, що, в першу чергу, обумовлені змінами в грошових доходах населення. На нашу думку, необхідно вдосконалити законодавчу базу щодо повернення вкладів, підвищити захищеність всіх категорій вкладів та поступово переводити банківську систему в стан, якій в більшої мірі відповідає вимогам світового співтовариства.

З іншого боку, значний вплив здійснюють технології банку, що використовуються з метою мобілізації коштів населення. Ключову роль в конкурентній боротьбі відіграють цінові методи (процентна ставка) та нецінові методи (асортимент депозитних послуг, наявність додаткових послуг, швидкість та якість обслуговування та ін.) В умовах розвитку банківської системи на сучасному етапі саме процентна відіграє вирішальну роль.

Як ми вважаємо, запропоновані нами заходи дозволять підвищити ефективність вкладних операцій та збільшити обсяги залучення коштів населення.

Характеристики

Список файлов ВКР