3042 (684869), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

Запит може бути зроблений в письмовій або усній формі. Письмовий варіант стоїть дорожче і вимагає більшого часу. Проте багато банків і комерційні фірми віддають перевагу цьому способу, оскільки при телефонному контакті важко встановити дійсного одержувача інформації.

При вивченні заявки на кредит КИ може провести інспекцію фірми на місці і поговорити з ключовими посадовими обличчями. Дуже важливо з'ясувати рівень компетенції людей, що очолюють фінансові, операційні і маркетингові служби, адміністративний апарат. Під час відвідин фірми можна з'ясувати багато технічних питань, які не торкнулися під час попереднього інтерв'ю, а також скласти уявлення про стан майна, будівель і устаткування компанії, про звички і поведінку співробітників і т.д. Підготовка до укладення договору. У разі сприятливого висновку банк приступає до розробки умов кредитного договору. Цей етап називається структуризацією позики В процесі структуризації банк визначає основні характеристики позики:

- вид кредиту;

- суму;

- строк;

- спосіб погашення;

- забезпечення;

- ціна кредиту;

- інші умови.

Структуризація може зробити серйозний вплив на успіх кредитної операції. Якщо банк визначив в договорі перенапружені терміни погашення позики, то позичальник може залишитися без капіталу, необхідного для нормального функціонування. В результаті випуск продукції не ростиме згідно первинним позначкам. Навпаки, якщо банк надасть дуже ліберальні умови виплати боргу (скажімо, якщо грошові кошти для погашення піврічної позики будуть одержані протягом одного місяця), то позичальник буде тривалий час безконтрольний використовувати одержаний кредит.

Неправильне визначення суми кредиту теж може викликати серйозні проблеми. Якщо сума занижена (наприклад, замість необхідних 300 тис. дол. одержано 100 тис. дол.), то позичальнику незабаром буде потрібно ще 200 тис. дол., і первинна позика не буде погашена в строк. У зворотній ситуації (видано 100 тис. дол., коли необхідно 200 тис.) клієнт матиме в своєму розпорядженні зайві суми і витратить їх на фінансування витрат, не передбачених кредитним договором.

Перший крок, який повинен зробити КИ, розробляючи умови майбутньої позики, визначити вид кредиту. Це залежить від мети кредиту, характеру операцій, для фінансування яких береться позика, можливості і джерел погашення кредиту. Ми вже говорили, що комерційні позики можуть бути використані для фінансування оборотного капіталу і для фінансування основних фондів компанії. Засоби для погашення позики в цих двох випадках акумулюються по-різному. Якщо позика береться для фінансування запасів або дебіторської заборгованості, то засоби, необхідні для її погашення, утворюються після продажу цих запасів або оплати рахунків покупцями продукції. У другому випадку позика застосовується для покупки устаткування, будівель і т. п., і кошти для погашення кредиту будуть одержані в процесі тривалої експлуатації цих елементів основного капіталу. Ясно, що при фінансуванні запасів або дебіторської заборгованості клієнт потребує короткострокового кредиту, що погашається протягом декількох місяців, тоді як в другому випадку кредит повинен відповідати термінам служби устаткування і відповідно мати триваліший термін від 1 до 25—30 років.

Банк пропонує клієнту той вид кредиту і ті умови погашення, які найбільшою мірою відповідають характеру операції, лежачої в підставі позики. У першому випадку це може бути сезонна позика, поновлювана кредитна лінія, перманентна позика для поповнення оборотного капіталу, в другому — термінова позика, лізингова угода, позика під заставу і т.п.

Погашення позики може проводитися одноразовим внеском після закінчення терміну або рівномірними внесками впродовж всього періоду дії кредиту. У останньому випадку розробляється шкала погашення відповідно до термінів оборотності капіталу.

Велика увага приділяється питанню про вартість кредиту, куди входять визначення процентної ставки, розмір компенсаційного залишку на рахунку, комісії за видачу і оформлення кредиту і т.д.

При визначенні ставки за кредитом повинні враховуватися різні чинники: вартість для банку привернутих засобів (депозитів і недепозитних джерел); надійність позичальника і ступінь ризику, пов'язаний з позикою; витрати по оформленню і контролю за погашенням кредиту; характер відносин між банком і позичальником і ряд інших моментів.

Фахівці банку при визначенні ставки за кредитом виходять з розрахунку необхідної мінімальної норми прибутковості по позиці, яка розраховується по наступній формулі:

Необхідна норма прибутковості = Граничні витрати + Цільовий прибуток = Дохід по позиці - Витрати по позик - Чиста сума використаних коштів

де:

- граничні витрати визначаються як вартість для банку короткострокових привернутих засобів (звичайно береться ринкова ставка по тримісячних депозитних сертифікатах);

- цільовий прибуток накидка до базової процентної ставки (для позик з високим ризиком 5—6%, з низьким ризиком 2%);

- дохід по позиці сума процентних платежів, комісія за відкриття кредиту і за розробку умов позики;

- витрати по позиці прямі і непрямі витрати по видачі, обслуговуванню і погашенню позики;

- чиста сума використаних клієнтом коштів

- це середня сума заборгованості по кредиту протягом всього періоду дії позики мінус суми, внесені позичальником, мінус резервні залишки у федеральному резервному банку.

При розрахунку процентної ставки по позиці банк враховує всю гамму своїх взаємин з клієнтом. Якщо ці відносини не обмежуються разовим отриманням кредиту, а мають ширші масштаби (наприклад, клієнт зберігає крупний стабільний залишок на поточному рахунку, користується послугами інвестиційного і трастового відділів, має кредитну картку банку і т.п.), банк одержує додатковий дохід. Природно, він прагне зберегти і зміцнити ці відносини і може встановити більш пільговий відсоток по позиці.

Крім того, як вже мовилося, в ціні кредиту необхідно враховувати ступінь ризикованої операції, в першу чергу — ризик непогашення позики. Для цього банки застосовують рейтингову оцінку кредитів шляхом нарахування окулярів по наперед прийнятих критеріях.

Коли робота по структуризації позики закінчена, КИ повинен ухвалити принципове рішення: чи перейти до остаточних переговорів про укладення кредитної угоди або відмовити у видачі позики. Необхідно ще раз підкреслити, що якщо на одній із стадій обстеження і підготовки матеріалів стає ясно, що якісь важливі характеристики позики (мета, сума, забезпечення, умови погашення) не відповідають політиці банку у області кредитування і прийнятим стандартам, слід відмовитися від надання кредиту. Тому, закінчивши структуризацію позики, КИ повинен ще раз оцінити всю наявну інформацію (архіви, матеріали, інтерв'ю з позичальником, звіти про кредитоспроможність, балансові коефіцієнти і т. д.) і ухвалити остаточне рішення відповідності позики. Якщо висновок позитивно, то робота переходить в стадію переговорів про остаточні умови кредитної угоди, після чого проект договору повинен бути представлений позиковому комітету банку для затвердження.

Переговори про умови кредитної угоди. КИ повинен представити клієнту пропозиції за умовами майбутнього кредиту - процентной ставці, комісії за відкриття кредиту, забезпеченню і т.п. Його пропозиції можуть істотно відрізнятися від тих умов, які містилися в заявці клієнта.

Щоб понизити вірогідність помилки і забезпечити об'єктивність думок, банк звичайно встановлює межі повноважень окремих посадовців по укладенню кредитних оборудок. Ліміт цей залежить від суми кредиту і від інших чинників. У деяких банках КИ лише розробляє умови позики і готує всі матеріали, право ж твердження належить вищій адміністрації і до судного комітету, що складається з директорів і досвідчених кредитних працівників. У інших банках КИ може ухвалювати рішення по всіх кредитних заявках, які він готує, з подальшим твердженням в позиковому комітеті.

У більшості банків прийнятий проміжний варіант: менш досвідчені КМ можуть ухвалювати рішення по заявках з невеликою сумою; у інших випадках рішення ухвалюється посадовцем вищого рангу або позиковим комітетом.

Після досягнення згоди з основних питань операції, готується документ, що підсумовує умови кредиту. Цей документ повинен бути представлений позиковому комітету для затвердження. На засіданні комітету КИ приводить аргументи на користь операції, відзначаючи її сильні і слабкі сторони. Якщо угода містить деталі, не відповідні нормальній практиці банку, КИ повинен їх обгрунтувати.

Документування позики і підписання кредитного угод.

Документація по позиці має виключно важливе значення, оскільки відсутність якихось матеріалів або їх неправильне оформлення можуть привести до крупних втрат у разі непогашення кредиту і інших недобросовісних дій позичальника. Банк повинен зберігати в кредитному досьє наступні документи:

- свідоцтво повноважень осіб, що підписали кредитний договір від імені компанії;

- документи, підтверджуючі отримання позики;

-документи, розпорядження заставою, що дають право (якщо по позиці одержано забезпечення).

Юридичним свідоцтвом повноважень посадовців на підписання кредитної угоди служить так звана резолюція акціонерної компанії, де перераховуються посадовці компанії, яким дозволяється одержувати позики, здійснювати заставу майна і т.д. В документі указується найменування і адреса компанії і прізвища осіб, що діють від імені компанії.

Свідоцтвом права вимоги боргу по позиці служить боргове зобов'язання клієнта, де указується прізвище і адреса позичальника, найменування банку, дата видачі і сума позики і термін її погашення. При амортизації позики періодичними внесками указуються суми і терміни цих платежів. У борговому зобов'язанні приводиться також розмір процентної ставки, і у разі ставки, що змінюється, до якого показника грошового ринку вона «прив'язана». За наявності забезпечення повинно бути дано короткий його опис.

Кредитна угода є розгорненим документом, що підписується обома сторонами кредитної операції і що містить докладний виклад всіх умов позики.

Його основні розділи:

- свідоцтво і гарантії;

- характеристика кредиту;

- умови, що зобов'язали;

- забороняючи умови;

- невиконання умов кредитної угоди;

- санкції у разі порушення умов.

Розділ «Свідоцтва і гарантії» підтверджує, що позичальник:

- має сертифікат про інкорпорацію;

- має повноваження укладати кредитні договори і підписувати боргові зобов'язання;

- не має заборгованості по податках;

- має право розпоряджатися активами;

- не має активів в заставі окрім відомих банку;

У розділі «Характеристика позики» детально висловлюються умови кредиту, а саме вид позики, сума, процентна ставка, шкала погашення і забезпечення. Вказані всі учасники операції, робиться посилання на боргове зобов'язання і документ про забезпечення кредиту.

У розділі «Обмежуючі умови» сформульовані правила, яких повинен дотримуватися позичальник протягом всього періоду дії позики:

- підтримувати певний рівень оборотного капіталу;

- підтримувати стабільний рівень акціонерного капіталу;

- дотримувати встановлену величину балансових коефіцієнтів (коефіцієнта ліквідності і т. д.);

- регулярно представляти фінансові звіти, підготовлені з дотриманням всіх загальноприйнятих бухгалтерських правил;

- регулярно сплачувати податки і інші зобов'язання, які у разі несплати можуть привести до накладення арешту на майно;

- утримувати в порядку і забезпечувати необхідний ремонт будівель і устаткування;

- забезпечити працівникам банку можливість обстежувати бухгалтерські книги компанії на предмет виявлення їх ідентичності даним, приведеним в звітах;

У розділі «Заборонні умови» вказані дії, які не повинні проводитися позичальником:

- не продавати або закладати активи (крім випадків, коли, це потрібно для нормальної роботи компанії);

- не купувати акції або облігації (за винятком зобов'язань федерального уряду);

- не виплачувати винагороди службовцям і дивідендів акціонерам вище обумовленого максимуму;

- не проводити опційних операцій з акціями компанії або інших операцій з відстроченим відшкодуванням засобів;

- не видавати гарантій по боргах інших підприємств;

- не розширювати систему участі в інших підприємствах;

- не брати участь в злитті і поглинаннях;

- не проводити таких змін в керівних органах компанії

які вплинули б на її політику.

У розділі «Невиконання умов кредитної угоди» приводяться випадки, які слід трактувати як «невиконання» або «порушення» договору:

- несплата чергового платежу по позиці;

- порушення однієї з обмежуючих або таких, що забороняють умов;

- об’ява банкрутства або ліквідації справи;

- смерть позичальника.

У розділі «Санкції у разі порушення умов угоди» перераховується наступне:

Характеристики

Список файлов ВКР