2661 (684814), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Відповідальність за несвоєчасне інформування клієнтом уповноваженого банку або уповноваженої кредитно-фінансової установи про надходження коштів у іноземній валюті на адресу цього клієнта, які не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, внаслідок чого зазначені кошти були продані, покладається на клієнта банку.

Продаж за дорученням клієнта його власних коштів в іноземній валюті уповноважений банк або уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані здійснювати протягом п'яти банківських днів з часу списання цих коштів з поточного рахунку клієнта. Обмеження щодо строку продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, які не належать до першої групи Класифікатора.

Гривневий еквівалент проданої на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти в усіх випадках має бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України (у тому числі валютні біржі) при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях. [7, ст. 237]

Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінансовій установі згідно з їх тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані із сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції із чеками, що прийняті на інкасо, операції за пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їх послугами.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України здійснюють на цьому ринку операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом купівлі та продажу за кожною операцією без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу і комісійної винагороди. При здійсненні обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів — юридичних осіб комісійна винагорода уповноваженого банку не може перевищувати 0,05%, включаючи операційні витрати.

При здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання розрахунків за торговельними операціями уповноважені банки повинні вимагати від резидентів документи, передбачені Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.

Суб'єкт міжбанківського валютного ринку України, який є покупцем іноземної валюти, несе повну відповідальність як агент валютного контролю за наявністю всіх документів, передбачених Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, які є обов'язковими для здійснення операцій купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України. У разі виявлення порушень з боку уповноваженого банку (уповноваженої кредитно-фінансової установи) він несе відповідальність згідно із ст. 16. Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тобто позбавляється ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Однією із функцій валютного регулювання та валютного контролю, які здійснює Національний банк України, є розробка рекомендацій і організація контролю за додержанням уповноваженими банками нормативів валютних позицій.

Валютною позицією називають співвідношення балансових і позабалансових вимог і зобов'язань із кожної іноземної валюти, яке складається внаслідок здійснення уповноваженим банком валютних операцій. [12, ст. 101]

Валютні позиції класифікують за ознаками: відкрита або закрита, довга або коротка.

Закритою валютну позицію вважають у тому випадку, якщо сума купівлі валюти збігається з сумою проданої валюти.

Відкритою є позиція, якщо сума вимог і зобов'язань не збігається.

Довгою є валютна позиція, якщо вимоги в іноземній валюті перевищують зобов'язання у відповідній валюті, а короткою, якщо зобов'язання перевищують вимоги у відповідній іноземній валюті. [12, ст. 101]

Вперше в Україні управління валютною позицією уповноваженого банку з метою мінімізації валютних ризиків та недопущення спекулятивного впливу на валютний курс було запроваджено постановою Правління Національного банку України "Про заходи щодо лібералізації валютного ринку України" від 16 травня 1995 р. за №119.

Відповідно до цієї постанови для здійснення уповноваженими банками купівлі й продажу на валютному ринку України іноземної валюти за національну валюту Національним банком України залежно від суми власного капіталу банку встановлювався ліміт у розмірі, еквівалентному:

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) не менше за 300 тис. ЕКЮ — 5 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) від 300 тисяч до 600 тис. ЕКЮ — 7 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) від 600 тис. до 1 млн. ЕКЮ — 10 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) більш як 1 млн. ЕКЮ — 15 відсотків від загального обсягу власних коштів.

Для встановлення мінімуму відкритої валютної позиції уповноважені банки були зобов'язані щокварталу подавати регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження розрахунки суми власних коштів. Відповідні управління встановлювали кожному банку в доларовому еквіваленті ліміт відкритої валютної позиції та повідомляли в письмовій формі уповноважений банк. [12, ст. 102-103]

З 1997 р. постановою Правління Національного банку України "Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку України" від 3 січня 1996 р. ліміти відкритої валютної позиції встановлювалися за таким самим принципом, проте в інших розмірах:

• для уповноважених банків з власними коштами (капіталом) 700 тис. і до 1 млн. ЕКЮ — 5 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків з власними коштами (капіталом) від 1 млн. і до 3 млн. ЕКЮ — 10 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків з власними коштами 3 млн. ЕКЮ і більше — 15 відсотків від загального обсягу власних коштів.

Сьогодні управління валютною позицією комерційного банку здійснюється за нормативами та в порядку, передбаченому Інструкцією "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" №10, затвердженою постановою Правління Національного банку України в 2004 р.

Оскільки план рахунків бухгалтерського обліку є мульти-валютним, з кожної іноземної валюти підраховується підсумок за всіма балансовими активами та зобов'язаннями банку І, II, III і IV класів (крім розділів 43, 44, 45) та позабалансовими активами й зобов'язаннями банку IX класу (тільки групи 920, 921, 929, 935, 936) Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 листопада 1997 р. за №388.

Загальна сума відкритої валютної позиції в цілому в уповноваженому банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами. Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку до 1 липня 2004 р. було встановлено на рівні до 40 відсотків. З 1 липня 2004 р. до 1 жовтня 2004 р. значення нормативу НІ5 не могло перевищувати 30, а з 1 жовтня 2004 р. — 20 відсотків, а відповідно до постанови Правління НБУ "Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційних банків" від 17 грудня 2004 р. №524 у зв'язку із значними коливаннями валютних курсів протягом вересня — жовтня 2004 р. з 15 січня 2005 р. значення нормативу Н 15 встановлено на рівні до 35 відсотків.

Здійснюючи операції з банківськими металами на валютному ринку України, банки керуються Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р. №637/97-ВР та положенням "Про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України", затвердженим постановою Правління Національного банку України 24 лютого 1998 р. №65.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах було встановлено на рівні до 10, а з 15 січня 2005 р. — не більш як 2 відсотки.

Для визначення нормативів відкритої валютної позиції до розрахунку капіталу береться сума капіталу, зафіксована за балансом на попередній день.

Нормативи відкритої валютної позиції розраховуються за формою №450, наведеною в "Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України", затверджених постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 1997 р. за №436.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щодня і окремо щодо кожної іноземної валюти.

До операцій, що впливають на відкриту валютну позицію уповноваженого банку, належать [12, ст. 112]:

• купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні і строкові операції (на умовах "своп", "форвард", "опціон" та ін.), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах незалежно від способів і форм розрахунків за ними;

• одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат і нарахування доходів і витрат, що обліковуються на гривневих рахунках;

• купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

• надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду за умови, що банк несе зобов'язання; перед засновниками-нерезидентами в іноземній валюті;

• погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті, списання якої здійснюється з гривневого рахунку витрат;

• інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті у разі розрахунків за ними в іншій валюті, в тому числі й національній, що приводять до зміни структури активів за незмінності пасивів, і навпаки). Валютна позиція виникає на дату операції з купівлі (продажу) іноземної валюти, а також нарахування доходів (витрат), зарахування на рахунки (списання з рахунків) інших доходів (витрат) та відповідно до перелічених операцій.

Уповноважений банк одержує право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку України банківської ліцензії на право проведення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати її відкликання Національним банком України.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційних банків" від 17 грудня 1998 р. №524 статутний капітал банку, сплачений у вільно конвертованій валюті, не береться до уваги при визначенні нормативів відкритої валютної позиції та довгої відкритої позиції у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому рахунку в Національному банку України.

Обсяг валюти на окремому рахунку в Національному банку України для розрахунку відкритої валютної позиції визначається банками самостійно щодекади.

За коштами статутного капіталу банків у вільно конвертованій валюті, розміщеними на окремому рахунку в Національному банку України, сплачується ставка на рівні "LIBOR-1".

Заходи впливу за порушення економічних нормативів до комерційних банків застосовуються регіональними управліннями Національного банку України згідно з постановою Правління Національного банку України "Про затвердження положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства" від 4 лютого 1998 р. за №38 з обов'язковим погодженням з управлінням контролю економічних нормативів Департаменту безвиїзного нагляду. Національний банк України залишає за собою можливість вживати інших заходів впливу та встановлювати порядок їх використання залежно від конкретної економічної ситуації.

У разі неузгодження зазначеного питання між Департаментом безвиїзного нагляду та регіональними управліннями Національного банку України остаточне рішення виносить Правління Національного банку України.

До одноразового порушення належить невиконання протягом одного місяця загальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що встановлюються із розрахунку середньозваженої величини) та протягом одного разу (за нормативами, що розраховуються для кожного випадку порушення).

До повторного порушення належить невиконання протягом двох місяців загальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що визначаються із розрахунку середньозваженої величини) і протягом двох та більше разів (за нормативами, що розраховуються за кожний випадок порушення).

До систематичного порушення належить невиконання протягом трьох місяців загальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що визначаються із розрахунку середньозваженої величини) та протягом місяця (за нормативами, що розраховуються для кожного випадку порушення). При цьому повторним і систематичним порушенням економічних нормативів вважається таке, що відбувається або кожного місяця (дня) поспіль або через певний проміжок часу.

Контроль за співвідношенням довгих і коротких валютних позицій банку, а також додержанням нормативів відкритих валютних позицій має важливе практичне значення для управління валютними ризиками з метою їх зниження чи уникнення.

Враховуючи значні коливання валютного курсу протягом вересня— жовтня 1998 р., Національний банк України постановою від 17 грудня 1998 р. №524 дозволив регіональним управлінням НБУ не вважати порушенням відхилення в додержанні комерційними банками всіх обов'язкових економічних нормативів (крім нормативів ліквідності) тільки в частині відхилень, що спричинені зміною курсу гривні (до завершення строку дії кредитних угод).

Уповноважені банки (комерційні банки, які офіційно зареєстровані на території України та мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій), контролюють проведення через ці банки резидентами і нерезидентами валютних операцій. Суть цього контролю полягає у запобіганні здійсненню незаконних валютних операцій та у своєчасному інформування відповідних державних органів про порушення резидентами та нерезидентами відповідного законодавства.

Характеристики

Список файлов ВКР