2200 (684747), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

Деякі автори необґрунтовано обмежують значення банківських резервів, вважаючи, що “... необхідність резервів з погляду банків визначається тим, що вони забезпечують задоволення потреби вкладників і клієнтів у ліквідних засобах... Гарантуючи надійність повернення готівкових засобів, банківські резерви підвищують конкурентноздатність окремого банку...”.

Але я згодна з тими авторами, які вважають, що однією з основних функцій банківських резервів є забезпечення ліквідності банку у випадку, коли він зазнає втрат внаслідок проведення ризикових операцій.

Розглянемо більш детально механізм формування та використання резервного фонду на прикладі ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК”.

Формування та використання резервного фонду ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” регламентується внутрішньобанківським Положенням “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями”, затвердженим Правлінням АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” 02.10.2003 року. Цей документ розроблений на підставі Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків”, затвердженого Постановою Правління НБУ №279 від 06.07.2001р. року, а також Законом України “Про внесення змін в Закон України “Про оподаткування прибутку підприємства” №283/97-ВР від 22.05.98 року.

Згідно з внутрішньобанківським Положенням резерв формується для покриття можливих збитків по таким операціям: кредити юридичним особам; кредити фізичним особам; міжбанківські кредити; гарантії та поручительства; векселі, обліковані банком.

Резерв ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” поділяється на загальний та спеціальний.

Розмір загального резерву розраховується шляхом помноження сукупної заборгованості по операціям, що відносяться до групи “стандартні” на коефіцієнт 0,02. Загальний резерв формується за рахунок чистого прибутку банку.

Розмір спеціального резерву розраховується шляхом помноження сукупної заборгованості по операціям, що відносяться до групи “під контролем”, “cубстандартні”, “cумнівні” та “безнадійні” на коефіцієнти у залежності від групи (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Класифікація активів та визначення відрахувань до резерву

Група активів	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику)
Стандартні	2%
Підконтролем	5%
Субстандартні	20%
Сумнівні	50%
Безнадійні	100%

Про розрахунковий та фактично сформований розмір резерву ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” звітує перед НБУ один раз у місяць. Кредитному комітету надається звіт один раз у місяць.

Спеціальний резерв формується за рахунок збільшення валових витрат банку.

У разі, коли розмір спеціального резерву більш ніж 40% (з 1.01.2003 р. - 30%; з 1.01.2004 р. - 20%) від заборгованості перед банком по всім вищезгаданим операціям, сума перевищення повинна формуватися за рахунок чистого прибутку.

Резерв використовується ХФ АКБ ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” тільки на покриття безнадійної дебіторської заборгованості по основному боргу.

Слід зазначити, що проблема списання безнадійних позик не має однозначного обґрунтування і в кожному банку розв’язується з огляду на його фінансовий стан та відповідну стратегію. Якщо банком не практикується списання безнадійних позик, що для нього є фактично збитком, то їх величина продовжує фіксуватися в балансі. В результаті підвищуються кредитні та процентні ризики, що вимагає збільшення резервів і, таким чином, обмежує зростання прибутковості.

Отже, існує безліч різних ризиків, так чи інакше зв’язаних з кредитними ризиками. У банківській практиці їх нараховують більш ніж п’ятдесяти видів, починаючи з ризику простого шахрайства, лжебанкрутсва, банкрутства позичальника, відмовлення його партнерів від платежів i до політичних факторів, як воєнні конфлікти, зміна законодавчої політики i т.д.

Слід підкреслити, що завдяки правильної організації роботи та взаємодії відповідних служб банку ризики можна звести до мінімуму, але жоден з ризиків не може бути усунутий повністю. Разом з тим надмірна обережність може позбавити банк прибуткових можливостей, що є основним джерелом його доходу. З іншого боку непродумана та надмірна ризикованість створює для банку загрозу втратити не тільки доход у вигляді процентів по виданим кредитам, але й запозичені кошти.

Визначимо оптимальні внутрiшньобанкiвськi методи захисту активних кредитних операцій, тобто зниження кредитних ризиків:

1. Вибір найменш небезпечних видів режиму здійснення активних кредитних операцій в залежності від рівня надійності позичальника та ряду інших факторів.

2. Лімітування витрачання позичальником запозичених йому коштів. Такі обмежування застосовуються при лімітованих видах кредиту (кредитна лінія). Суть кредитної лінії полягає у тому, що позичальнику в межах встановленого йому ліміту на певний термін відкривається кредитна лінія, тобто такий позичковий рахунок банку - кредитору, у зв’язку з чим витрачання коштів відбувається під контролем кредитора. З іншого боку, останній має можливість зменшити втрати часу, у зв’язку з веденням переговорів про кожну окрему короткострокову позику.

3. Диверсифікація позик - це розділ коштів, які запозичують у різних суб’єктів економіки. При цьому допускається, що чим ширше спектр розміщення кредитних ресурсів банку серед різноманітних клієнтів, тим менше рівень ризику неповернення кредитів, оскільки ймовірність одночасного їх банкрутства або концентрація інших видів ризику знижується.

З метою захисту капіталу банку, а також коштів їх клієнтів НБУ встановив економічний норматив - максимально можливий ризик на одного позичальника (Н8). Величина такого ризику не повинна перевищувати 25% (у ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” цей норматив теж дотримується). Базельський банківський комітет величину такого ризику встановив 15-20% від власних коштів банку.

Отже, методи зниження кредитних ризиків взаємопов’язані та дуже часто витікають один з другого, тим самим доповнюють друг друга. Тому найефективніший результат вони можуть дати при їх комплексному використанні. В їх основі повинна лежати продумана політика банку, побудована на аналізу кон’юнктури кредитного ринку в той чи інший момент та вибору найменш небезпечних видів кредитних операцій, якi дають змогу застосувати нескладну та не дуже коштовну процедуру контролю за рухом коштів на протязі банківського робочого дню з врахуванням самої технології кредитних операцій.

3.2 Декомпозиційний аналіз норми прибутку до власного капіталу комерційного банку

Декомпозиційний аналіз – це багатоетапний метод аналізу банківської фінансової інформації, який базується на взаємозв’язку та взаємозалежності маржі прибутку, ефективності використання активів і мультиплікатору капіталу.

Модель декомпозиційного аналізу :

Перша стадія аналізу пов’язує розрахунковий прибуток до капіталу (норма прибутку - Н1) з прибутком до активів (ПНА) та з мультиплікатором власного капіталу (Н3) через рівняння :

Н1=ПНА*Н3,(3.1)

де Н1 – еквівалентно відношенню прибутку до власного капіталу банку, та відображає розмір прибутку в розрахунку на 1 грн. власного капіталу (Н1= прибуток/власний капітал);

ПНА еквівалентно відношенню прибутку, до сумарних активів банку та відображає розмір прибутку в розрахунку на 1 грн. сумарних активів (ПНА= прибуток/активи).

Оскільки компоненти цієї моделі є коефіцієнтами, тобто відношеннями , вони також підлягають аналізу.

Друга стадія аналізу, з точки зору впливу доходу на Н1, поділяє ПНА на два компоненти:

1 Маржа прибутку (Н4= прибуток/доход);

2 Використання активів (Н2=доход/активи).

В агрегованому вигляді відношення прибутку до активів можна викласти у наступній формулі :

ПНА=Н4*Н2,(3.2)

де, Н4 = (прибуток/доход);

Н2 = доход /активи

Третя стадія аналізу містить по детальний аналіз впливу складників норми прибутку до капіталу:

Н1 = Н4*Н2*Н3,(3.3)

де, Н1= (прибуток/власний капітал);

Н3 = (активи/власний капітал)

Зведемо результати трьох стадій декомпозиційного аналізу у таблицю 3.3.

Таблиця 3.3

Значення компонентів для проведення декомпозиційного аналізу

Банк ефективно використовує внутрішні банківські резерви (непроцентні доходи), однак це трудно плануючі доходи. Норма прибутку має зростаюче значення. Фактори, які залежать від якості управління (ефективність використання активів, мультиплікатор капіталу) мають тенденцію до зменшення. Негативний вплив на норму прибутку оказала маржа прибутку із-за більш низьких темпів росту прибутку відносно темпів росту доходів. Необхідна проробка системи «риск - доход», оскільки банк має інвестиційно-кредитний портфель, якому властиві портфельні риски, або риск втрати доходів у зв’язку зі змінами ринкової ціни портфеля. Необхідно також переглянути модель формування ціни по кредитам.

Аналіз проводиться на основі змін (відхилень) всіх параметрів моделі декомпозиційного аналізу з використанням факторного аналізу, тобто кількісної оцінки впливу кожної складової частини формули на результативний фактор – норма прибутку до капіталу – у наступній послідовності

1. Розрахунок відхилень розміру норми прибутку:

Н1-Н1₀, (3.4)

де Н1 – норма прибутку до капіталу звітного(поточного) періоду;

Н1₀ – норма прибутку до капіталу минулого періоду.

2. Розрахунок впливу зміни рівня маржі прибутку до розміру відхилення норми прибутку до капіталу:

(Н4-Н4₀)*Н2*Н3,(3.5)

де Н4 – рівень маржі прибутку звітного (поточного) періоду;

Н4₀ - рівень маржі прибутку минулого періоду;

Н2 – рівень використання активів звітного (поточного) періоду;

Н3 – мультиплікатор капіталу звітного (поточного) періоду.

3. Розрахунок впливу змін рівня використання активів на розмір відхилення норми прибутку до капіталу:

(Н2-Н2₀)*Н4₀*Н3,(3.6)

де Н2₀ – рівень ефективності використання активів минулого періоду;

Н4₀ – рівень маржі прибутку минулого періоду.

4. Розрахунок впливу зміни розміру мультиплікатора капіталу до розміру відхилення норми прибутку до капіталу:

(Н3-Н3₀)*Н4₀*Н2₀,(3.7)

де Н3₀ – мультиплікатор капіталу минулого періоду.

Зведемо результати декомпозиційного аналізу норми прибутку до власного капіталу у таблицю 3.4.

Таблиця 3.4

Результати декомпозиційного аналізу норми прибутку до власного капіталу

Зробивши декомпозиційний аналіз норми прибутку до власного капіталу можна зробити наступні висновки:

1) норма прибутку збільшилась на 253,2 та 143,75 у 2007 та 2008 рр. відповідно;

2) зміни рівня маржі прибутку збільшили норму прибутку до капіталу на 363,67 та 50,16 у 2003 та 2004 рр. відповідно;

Характеристики

Список файлов ВКР