Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

Рис. 2.2 Розподілення витрат банку за статтями

Інші банківські операційні витрати збільшились з 2006 року на суму 79228,467 тис. грн.

Вони, згідно кошторису, банку складаються з:

- витрат на відрахування у фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

- витрат на оперативний лізинг;

- витрат за утриманими консультаційними послугами фінансового характеру.

Питома вага витрат зображена на рис.2.3 у вигляді діаграм.

На рис. 2.2 видно, що у 2007 року всі витрати стрімко зросли, найбільш збільшилися процентні витрати майже у 2 рази відносно до 2006 року. А вже у 2008 року інші банківські операційні витрати зменшились не тільки порівнюючи з 2007 роком, але й і з 2006 роком на 40%.

Рис.2.3 Питома вага витрат

Аналізуючи рис. 2.3 слід зазначити, що серед операційних витрат значна частка припадає на виплату процентів. Зараз спостерігається тенденція до їх зростання у 2007 р., порівнюючи з 2006 р. майже на 13%, а у 2008 р. На 3,5%, порівнюючи з 2007р., а з 2006р. Майже на 10%. Зростання обумовлено підвищенням процентних ставок та істотним зростанням долі строкових і ощадних вкладів серед депозитів. Ці виплати складають всі фактично здійснені оплати за користування залученими й запозиченими ресурсами і включають:

- по-перше, виплати по депозитах, по вкладах до запитання, тобто поточних розрахункових, контокорентних рахунках і рахунках з правом овердрафта; по строкових й ощадних вкладах; по депозитних сертифікатах;

- по-друге, витрати по позиках, одержаних в НБУ, а також витрати по позиках і депозитах комерційних банків.

Хоча інші небанківські операційні витрати не мають безпосереднього впливу на зростання банківських доходів, вони підвищують рівень соціальної забезпеченості працівників банку і, таким чином, в цілому позитивно позначаються на його діяльності.

Розділ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Універсальна система оцінки та управління кредитним ризиком у комерційному банку

Будь-яка діяльність пов’язана з ризиком, а тим більше банківська діяльність. Банківський ризик поєднаний із загрозою втрати банком частини своїх ресурсів, недоотриманням прибутків, додатковими витратами у результаті проведення певних фінансових операцій. Тож управління банківськими ризиками - важливе завдання керівників банку.

Банк стикається з різними видами ризиків: невизнанням ринком продуктів банку, збитками, спричиненими зміною законодавства тощо. Саме тому першочерговим завданням банківського менеджменту є пошук у межах виробничо-господарської діяльності оптимального співвідношення між прибутком, ризиком та ліквідністю. На цьому базуються процеси, пов’язані з управлінням прибутками, ліквідністю та ризиками.

Йдеться про виявлення ризиків, аналіз їх потенційної безпеки та контроль. Останнє передбачає усунення ризику шляхом відмови від будь-якої банківської операції, якій притаманний високий коефіцієнт ризику, зменшення ризику за допомогою того чи іншого методу, перенесення його на інших учасників операції тощо.

Дуже важливо розробити таку стратегію управління, яка могла б забезпечити виконання банківських операцій, що мінімізували ризик і гарантували певний фінансовий результат.

Стратегія управління банківськими ризиками спирається на певні принципи. До них належать:

- встановлення і оцінка зон деякого ризику з передбаченням можливих джерел збитків чи тих ринкових ситуацій, які їх зумовлюють, а також прогнозування обсягів майбутніх збитків;

- здійснення контролю за операціями ризикового характеру шляхом координації дій підрозділів банку, причетних до їх виконання;

- виділення коштів, передбачених для фінансування заходів з попередження ризику, в усіх банківських підрозділах та службах;

- визначення зобов’язань банківських спеціалістів і відповідальності за дотримання ними прийнятої політики управління ризиками.

Для врахування ризиків у банківській стратегії важливо правильно оцінити їх і вибрати форми управління. Вони залежать, насамперед, від законодавчих обмежень врахування ризиків, рішень правління банку, строку проведення операції, фінансового стану партнера тощо.

Отже, у процесі банківської діяльності слід не уникати ризику взагалі, а передбачати та зменшувати його до мінімального рівня.

У здійсненні кредитних операцій банк стикається з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позикодавцем основного боргу і процентів (рис. 3.1 і табл. 3.1).

Внутрiшньобанкiвський нагляд за якістю кредитного портфелю та чинниками ризику є одним з найважливіших механізмів роботи банку. Цю роботу необхідно розглядати не тільки з точки зору економічної безпеки банку у зв’язку з виконанням якихось зловживань його робітниками або клієнтами, але й як засіб визначення стану лiквiдностi банківських операцій, мiри концентрації їх ризикованості, ефективності розміщення власних та залучених грошових коштів. Інакше мовити, механізм внутрiшньобанкiвського нагляду необхідно розглядати як систему управління чинниками ризиків, i також як інструмент прогнозування та здійснювання ефективної грошово-кредитної політики банку.

Як перший, так i другий аспекти внутрiшньобанкiвської системи нагляду спрямовані на підтримку стабільної роботи комерційного банку. Важливість цих питань зводиться до того, що у процесі активних операцій формується елемент кредитного портфелю банку, а за правильно розміщені кредитні ресурси вони отримують проценти, що є основним джерелом доходу.

Рис 3.1. Структура кредитного ризику

Таблиця 3.1

Характеристика джерел кредитного ризику

Формування якісного кредитного портфелю банку має вирішальне значення для його рентабельної роботи та надійності як партнера у фінансової діяльності. Отже, аналіз кредитної діяльності банку - це основа для ефективного управління ризиками. Він вміщує:

1) оцінку ефективності банківських аналітичних систем управління кредитними ризиками (розробляється з урахуванням структури та видів кредитних ризиків кредитного портфелю комерційного банку);

2) оцінку якості можливого ризику, його правильну класифікацію щодо покриття та достатності існуючих резервів для покриття фактичних та потенційних втрат;

3) прогноз рентабельності кредитних операцій та обґрунтування вiдповiдностi доходу до рівня кредитних ризиків;

4) визначення рівня, особливостей та типу концентрації ризиків кредитного портфелю.

Оскільки визначені втрати від кредитів будуть, цей аналіз дає можливість мiнiмiзувати ризик цих втрат. Прогнозування ризиків кредитних операцій повинен базуватись на захисті банківських резервів та капіталу, їх обмеженню до контролюємих рівнів.

Кредитний ризик виникає щоразу, коли банк надає грошові кошти у кредит, повернення яких залежить від платоспроможності не тільки позичальника, але й третьої сторони. Аналогічна ситуація виникає при наданні банком гарантій, за якими у майбутньому може виникнути необхідність оплати по зобов’язанням.

Аналіз кредитних ризиків - це оцінка якісних та кількісних факторів платоспроможності окремих позичальників та їх сукупності. На основі цього будується прогноз перспектив та методів підтримки лiквiдностi операцій, утворюючих кредитний портфель та при необхідності i санації кредитної діяльності банку. Внутрiбанкiвський процес управління кредитними ризиками має чотири стадії:

1) робота банку по організації видачі кредиту.

На цій стадії оцінюється, утверджується та документально відображається кредитний ризик, визначається його категорія.

2) розглядання кредитного ризику.

Ця стадія передбачає розробку прогнозу з врахуванням мiри ризику від моменту видачі кредиту до його повного повернення.

3) нагляд за боржниками у справах з ризиковими кредитами та рівнем їх концентрації щодо ризиків.

4) контроль за процесом погашення заборгованості.

Кризові явища в банківській сфері України, які загострилися останнім часом, в значній мірі зумовлені підвищенням ризику кредитних операцій, що негативно впливають на їх доходність. Ця проблема стала об’єктом спостережень органів державного регулювання після прийняття Положення “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків”, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №279 від 06.07.2001р. Згідно з цим положенням позики поділяються на п’ять умовних груп: стандартні, нестандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. До проблемних позик віднесені сумнівні та безнадійні, питома вага яких у І кв. 2004р. порівняно з 2003 р. зменшилась з 1,7% до 1,2%.

Для розуміння меж ризику важливо правильно встановити ступінь ризику кожної конкретної операції. В цілому ризик кредитного портфеля доцільно визначати в певних відсотках: 2 % для відмінних кредитів; 10 % для добрих; 40 % для задовільних; 75 % для сумнівних; 100 % для безнадійно втрачених.

Для попередження кредитних ризиків важливо постійно вести роботу з клієнтами. В практиці вітчизняних банків ще не виключені випадки, коли управління кредитним ризиком зводиться лише до видачі банком позики, одержання процентів і очікування погашення основної суми боргу. Однак ефективність банківської стратегії може забезпечуватися лише тоді, коли після видачі кредитних ресурсів буде постійно контролюватись виробничий процес клієнта і аналізуватимуться перебої в ньому, перевірятимуться правильність і обґрунтованість використання ресурсів, складання бухгалтерської звітності тощо. Постійно аналізуючи виробничу діяльність та фінансову результативність клієнта, банк має можливості приймати негайні рішення щодо попередження або ліквідації негативної ситуації з погляду посилення банківського ризику. Саме такою є стратегія, обрана ХФ АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” щодо побудови взаємовідносин з клієнтами.

Здійснення всіх можливих заходів щодо попередження кредитних ризиків не означає, що є повна гарантія від втрат. Коли вони все-таки виникають, постає проблема їх відшкодування. Вирішальне значення в її розв’язанні має процес формування загальних та спеціальних резервів.

Характеристики

Список файлов ВКР