1436 (684634), страница 10

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

2.3 Порівняльний аналіз форм забезпечення банківського кредиту

Перед тим, як будувати відносини з позичальником з приводу застави, банк повинен враховували його форму власності. Тобто, якщо підприємство має одну з недержавних форм власності, то для надання свого майна під заставу йому необхідно лише підтвердити своє право власності на це майно. Наприклад, для нерухомості – витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, документ про відвід землі (державний Акт на право землекористування), довідка з нотаріальної контори за місцем знаходження нерухомості про відсутність арештів та заборон на його відчуження; при заставі транспортних засобів – свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Коли ж йдеться про позичальника з державною формою власності, то для надання майна такого підприємства під заставу необхідно мати дозвіл вищестоящої організації (відповідного міністерства або Фонду Держмайна за місцем знаходження).

Для отримання дозволу на надання під заставу майна підприємство надає органу, уповноваженому управляти майном цього підприємства, наступні документи:

• лист-звернення від підприємства, яке укладає договір про заставу;

• протокол рішення комісії, уповноваженої управляти державним майном, про можливість забезпечення позики заставою;

• копії установчих документів;

• перелік майна, яке віддається під заставу, що містить: опис майна; звіт про експертну оцінку або письмове обґрунтування ринкової вартості майна, яке надається під заставу;

• довідку про те, що майно, яке надається під заставу, входить до Статутного фонду підприємства;

• виписку з книги застав про застави, що забезпечують непогашені кредитні договори;

• бухгалтерську звітність станом на останню звітну дату;

• перелік дебіторської та кредиторської заборгованості з зазначенням сум та строків виплати;

• фінансово-економічне обґрунтування (або бізнес-план, якщо він забезпечується кредитом, що отримується на термін, більший ніж півроку). Цей документ повинен містити такі обов’язкові розділи: обґрунтування необхідності отримання кредиту; цільове призначення кредиту та шляхи його використання; джерела погашення кредиту та заходи для його використання;

• договори, що забезпечуються заставою;

• проект договору застави, складений з урахуванням вимог органу, уповноваженого управляти майном позичальника.

На підставі отриманих документів органом, уповноваженим управляти майном позичальника, приймається рішення стосовно надання дозволу на заставу майна шляхом погодження проекту договору про заставу майна. Не пізніше ніж за тиждень підприємству – заставодавцю повинно бути повернено погоджений проект договору застави чи надано обґрунтовану відмову. Якщо для розгляду на засіданні кредитної комісії потенційного кредитора потрібен висновок органу, уповноваженого управляти майном підприємства щодо можливості забезпечення підприємством своїх зобов'язань майном під заставу, то такий висновок надається на підставі вищезазначених документів. У такому разі потенційний кредитор має бути повідомлений про те, що остаточне погодження проекту договору застави буде здійснено органом, уповноваженим управляти майном підприємства, після прийнятої позитивного рішення щодо кредитування.

Отже, цей договір необхідний банку для того, щоб, якщо позичальник не поверне основну суму кредиту і відсотки за нього, банк мав би повне право на стягнення з боржника заставленого майна і на подальшу його реалізацію.

Крім того, для банку бажано, щоб майно, яке надається під заставу в цьому випадку, було розписано детально, а не тільки в своїй загальній сумі. Це полегшить банку відстоювання в суді своїх інтересів в разі настання вищезазначеного випадку.

Отже, Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості (скор. Держкоммедбіопром) (це інстанція, якій підпорядкований Позичальник) на "фірмовому" бланку надає відповідний дозвіл.

У випадку непогашення заборгованості в передбачений кредитним договором строк не заперечує проти реалізації предмету застави банком для наступного погашення вищевказаної заборгованості".

За підписом Заступника Голови Комітету.

Таким чином, отримавши від Держкоммедбіопрому такі дозволи, банк забезпечує себе від неможливості реалізації заставленого майна в разі неповернення Позичальником кредиту і відсотків за нього.

Залишкова вартість майна визначається, виходячи з первісної вартості та нарахованого зносу. Ця вартість і вважається балансовою. Цей метод визначення вартості майна називається методом капіталізації. Його суть полягає в тому, що він вказує, скільки коштів потрібно, щоб повернути об'єкту первісний вигляд. Зрозуміло, що сума цих коштів дорівнює нарахованому зносу. Але цей метод має істотні недоліки. Як єдиний метод для оцінки, зокрема, транспортних засобів, він може нести суттєві помилки.

Тут вважається, що транспорт піддається лише фізичному зносу, що, крім цього, він використовується настільки обережно, що начебто знаходиться на "консервації". Тобто цей метод не відображає можливість аварій і, як наслідок, капітального ремонту, різного виду пошкоджень вузлів. Отже, за рідкісними випадками, він завищує реальну вартість транспортного засобу, яка називається ринковою.

Оцінювачі служби супроводження заставних зобов’язань ЗАТ КБ «ПриватБанк» проводили для банку оцінку майна, яке передається. Позичальником під заставу, саме виходячи з ринкових цін на ці об'єкти застави, що склалися в Дніпропетровській області. Вартість автотранспорту розраховувалась, виходячи з методу аналогових продажів, тобто по цінам, за якими продавалися такі ж самі транспортні засоби в області на даний момент. На думку оцінювачів банку, саме за такими цінами реально реалізувати це майно на момент його оцінювання, табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Перелік майна, що передається Позичальником «Медіком»

ЗАТ КБ «ПриватБанк» під заставу

№	Найменування обладнання	Од. виміру	Кількість	Вартість, грн..
				Балансова	ринкова	прийнято в заставу
1	КАМАЗ-55102, 2001 р. в.	шт.	1	22 800	10 000	7 000
2	КАМА3-5410, 2001 р. в.	шт.	1	17 900	12 000	9 000
3	„Нива” ВАЗ-21213, 2004 р. в.	шт.	1	17 200	15 000	11 000
4	ГАЗ-3110, 2001 р. в.	шт.	1	22 500	12 000	9 000
5	ГАЗ-3110, 2000 р. в.	шт.	1	21 500	12 000	9 000
6	Брагоректифікаційна установка	Т	51	–	112 200	81 000
7	Контейнер ізотермічний з холодильною установкою	шт.	1	8 700	10 000	7 000
8	Лом міді	Т	36	38 760	86 400	63 000
9	Плити з/б ПТК 63-12, ПТК 60-12	шт.	192	32 964	32 640	24 000
	ВСЬОГО:			182 324	302 240	220 000

Вартість майна, яке прийняте в заставу, складає 73% від його ринкової вартості. Як бачимо, по автотранспорту балансова (залишкова) вартість не нижча від ринкової, за якою це майно оцінили представники банку (бо вона не враховує можливі „нюанси” в процесі використання цих транспортних засобів).

Що ж стосується іншого майна, переданого Позичальником під заставу, то воно менш ліквідне, ніж автотранспорт. Лом міді та плити відносяться до виробничих запасів, брагоректифікаційна установка взагалі повністю списана (на балансі не обліковується), а контейнер ізотермічний з холодильною установкою ще далеко не вичерпав свого ресурсу.

Як відомо, майно, що передається під заставу, повинно мати офіційну експертну оцінку. Оскільки банк не має ліцензії на проведення офіційної експертної оцінки майна, то тут потрібна незалежна експертна організація, яка має таку ліцензію (наприклад, торгівельно-промислова палата).

Розглянемо механізм проведення оцінки транспортних засобів Позичальника «Медіком», які він надав під заставу ЗАТ КБ «ПриватБанк». Оцінка проводиться у відповідності з „Методичним посібником по оцінці транспортних засобів і матеріальної шкоди при їх пошкодженні” (РД). За результатом проведеної оцінки складається автотоварознавча експертиза, яка містить висновок про вартість автомобілю з урахуванням зносу. Спочатку вказуються такі відомості про автомобіль: марка, рік випуску, номер двигуна, кузова та шасі, колір, державний номер, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, володар та його адреса, довірена особа та її адреса; що встановлено в результаті огляду, пробіг автомобіля за даними спідометру (км), розрахунковий пробіг (км) при експлуатації (років), відомості про капітальний ремонт, додаткове обладнання та комплектність автомобіля. Далі йде розрахунок вартості автомобіля з урахуванням зносу.

Залишкова вартість (ЗВ) дорівнює:

(2.6)

де Ц – первісна ціна транспортного засобу, що оцінюється; (В автотоварознавчий експертизі вказується ціна автомобіля на день пред’явлення з посиланням на конкретне джерело інформації). Експерт, що здійснював оцінку транспортних засобів Позичальника, зробив напис: „Підстава: прайс-листи на серпень червень 2006 р;

Зтр – природний знос транспортного засобу.

Проведемо розрахунок по автомобілю КАМАЗ-55102, формула (2.6)

(2.7)

де Зп – норматив природного зносу на 1000 км пробігу для автотранспорту даного класу, %. (Вказується в додатку 4 РД);

П – пробіг, тис. км. (В автотоварознавчий експертизі береться пробіг автомобіля за даними спідометру);

Зт – показник старіння за середньорічним пробігом і тимчасовому фактору (за 1 рік експлуатації транспортного засобу, що оцінується), %. (Вказується в додатку 10 РД);

Т – тривалість експлуатації, років. (Рекомендується встановлювати, виходячи із року випуску або дати видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу).

Добуток (Зп × П) є природним зносом за пробігом, а добуток (Зт × Т) є природним зносом за тимчасовим фактором (ці показники вносяться до автотоварознавчої експертизи).

Отже, проведемо розрахунок залишкової вартості автотранспортних засобів Позичальника, які передаються під заставу ЗАТ КБ «ПриватБанк», у відповідності з вищевказаною методикою, табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Розрахунок незалежними експертами залишкової вартості транспорту,

Характеристики

Список файлов ВКР