92130 (680443)
Текст из файла
Зміст
Вступ
Предмет вивчення медичної статистики, її значення для медицини, охорони здоров'я
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Статистичний метод є основним методом медико-соціального аналізу. Статистика — суспільна наука, що вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їхніми якісними особливостями. Саме розмаїтістю якісних особливостей пояснюється те, що для кількісного опису явищ використовується велика кількість різноманітних статистичних величин. Статистика встановлює відповідність між ідеальним світом і уявленням про реальний світ. Статистика розвивається як єдина наука, в котрій розвиток кожної з її галузей сприяє розвитку статистики в цілому.
Статистика, що вивчає питання, пов'язані з медициною, гігієною й суспільною охороною здоров'я, називається медичною або санітарною. Медична статистика розглядає людину як соціальна істота, а всі явища людського життя як соціально обумовлені.
У сучасній Україні спостерігається значне зниження не тільки рівня здоров'я населення, а й визнання його реальною життєвою цінністю. Аналогічний процес в економіці визначають як інфляцію, що характеризується підвищенням цін і знеціненням грошей, тобто зниженням платоспроможності населення. Проекція широковідомого економічного явища на галузь охорони здоров'я дає підстави стверджувати, що в Україні перехідного періоду практично знецінюється така важлива категорія суспільства, як здоров'я нації. Не існує галузі життєдіяльності суспільства, в якій би не висувалися серйозні вимоги до рівня здоров'я громадянина, а головне, такої, що спонукала б до підвищення цього рівня.
Предмет вивчення медичної статистики, її значення для медицини, охорони здоров'я
Основними задачами медичної статистики є:
· виявлення особливостей стану здоров’я населення з використанням демографічних даних, даних про захворюваність, фізичний розвиток і інвалідність, а також факторів, що визначають ці особливості;
· вивчення даних про мережу, структуру, кадри і діяльності лікувально-профілактичних установ і організацій;
· оцінка ефективності заходів, спрямованих на охорону і зміцнення здоров'я населення і підвищення ефективності роботи медичних установ;
· оцінка клінічних, гігієнічних і лабораторних даних, а також матеріалів наукових досліджень.
Статистична методологія будується на основі визначених правил і прийомів, вироблених у процесі довголітньої практики і науково узагальнених принципів.
Найважливішим методом даної дисципліни є статистичне дослідження.
Будь-яка галузева, у тому числі і медична, статистика складається з двох частин: методичної і матеріальної. Методична частина, тобто сукупність прийомів дослідження, містить звичайно багато загальних рис і разом з ними, досить своєрідних особливостей, обумовлених галуззю її застосування. Це положення можна підтвердити тим, що в жодній галузевій статистиці коефіцієнти не мають такого виняткового застосування, як у санітарній статистиці. Разом з тим, у ній майже не знаходить застосування метод індексів, що займає велике місце в промисловій і торговій статистиці [3, c. 45].
Матеріальна частина — це сукупність основних цифрових зведень. У санітарній статистиці сюди входять фактичні дані про здоров'я населення, про охорону здоров'я й аналіз цих даних.
Незалежно від того, які задачі ставляться в санітарно-статистичному дослідженні, воно повинно проводитися у визначеній послідовності відповідно до історично сформованих етапів, що складаються з окремих операцій. Розрізняють 4 етапи статистичного дослідження:
1) складання плану і програми дослідження (підготовча робота);
2) статистичне спостереження (збір матеріалу);
3) статистична розробка матеріалу;
4) аналіз, висновки, рекомендації, впровадження в практику.
Розглянемо детальніше ці етапи.
1. Складання плану і програми дослідження:
-
формулювання мети і задач дослідження відповідно до робочої гіпотези;
-
визначення і підбор статистичної сукупності;
-
визначення одиниці спостереження;
-
вибір виду статистичного дослідження (одноразове, поточне, суцільне, вибіркове, у тому числі визначення способу вибору — механічний, типологічний, гніздовий, випадковий, парноспряжений і ін.);
-
визначення об’єкта спостереження, часу спостереження і суб’єкта спостереження;
-
визначення програми збору даних (складання карти статистичного дослідження з переліком облікових ознак);
-
визначення програми розробки даних (складання макетів, таблиць із взаємозв'язками ознак);
-
визначення методу спостереження — анкетний, анамнестичний, катамнестичний.
2. Статистичне спостереження:
-
інструктаж виконавців;
-
копіювання зведень;
-
контроль якості реєстрації — логічний і аналітичний.
3. Статистична розробка:
-
шифровка матеріалу відповідно до ознак групування;
-
розкладка карт відповідно до макетів розроблених таблиць;
-
заповнення таблиць і підрахунок підсумків.
4. Аналіз. Висновки. Рекомендації. Впровадження в практику.
Основними розділами медичної статистики є:
-
Статистика суспільного здоров’я.
-
Статистика охорони здоров’я.
-
Статистика наукових дослідів, або теоретична медична статистика.
Медична статистика – це основний метод спостереження і оцінки діяльності органів і закладів охорони здоров’я. Аналіз діяльності медичного закладу полягає в складанні текстових звітів, пояснювальних записок і кон'юнктурних оглядів, що дають науково-медичне тлумачення і пояснення цифрових даних.
Державна звітність, обов'язкова для усіх відомств і установ, — основна форма статистичного спостереження. Звітні документи затверджуються Держкомстатом, а вся інша, так звана "самодіяльна" документація є незаконною. Система звітності будується подібно піраміді: найбільш діяльними є низові звіти, а чим вище інстанція, тим вужче коло даних, що збираються, що обмежується найбільш необхідними показниками. Мається також і зворотний зв'язок між періодом часу і обширністю програми звіту [4, c. 52].
Достоїнства звітів складаються в їхньому зведеному, узагальненому характері. Вони є ніби первинним, обліковим документом для вищих органів, що дозволяє контролювати виконання планів і забезпечувати можливість оперативного керівництва.
Наведемо приклади деяких первинних облікових медичних документів: "Статистичний талон" (облікова форма № 25-2/у), "Карта вибувшого із стаціонара" (облікова форма № 066/у), "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння" (облікова форма № 058/у).
Практично перелік питань програми статистичного спостереження і їхніх окремих ознак виражається у вигляді обліково-статистичного документа, переважно карткового типу (бланк, формуляр, анкета) і рідше — облікового типу (журнал, відомість, облікова книга). Загальноприйняті офіційно діючі однотипні медичні документи затверджуються відповідними інстанціями (облікові — Міністерством охорони здоров'я, звітні — Державним Комітетом Статистики).
Одночасно з програмою спостереження складається план і програма майбутньої зведення (проекти і макети робочих таблиць).
Існують визначені правила для складання статкарти.
По-перше, її не слід перевантажувати. Треба включати тільки потрібні і необхідні питання, що знадобляться в наступній розробці.
По-друге, питання повинні бути ясно і точно сформульовані і не викликати різного тлумачення (а часом — чи недовіри побоювання).
По-третє, відповіді повинні носити чіткий і категоричний характер.
По-четверте, побудова програми передбачає координацію і взаємний контроль питань (діагноз, стать, вік, професія і стаж роботи, рік закінчення навчального закладу і т. п.).
Найбільш відповідальним, заключним моментом зведення є складання таблиць. Статистичні таблиці являють собою зведення числових підсумків спостереження, сукупність фактів, виражених цифрами.
Переваги табличного викладу полягають у тому, що таблиця:
· наочна і зручна для зіставлення статистичних матеріалів;
· дає можливість з'ясувати характер групувань і розкриває структуру явищ;
· виділяє основні ознаки;
· сприяє встановленню зв'язку між явищами й ознаками.
Таблиці поділяються на прості і складні (групові і комбінаційні).
Проста таблиця дає тільки числовий розподіл підмета за однією ознакою, без групування окремих ознак у присудок. Ознаки підраховані і вписані в таблицю окремо, незалежно одна від одної, вони не розділені і не зв'язані між собою.
Прості таблиці можуть бути хронологічними, територіальними, перелічувальними (число інфекційних хворих по роках чи по місяцях року, по районах області, по нозологічним формах). Багато таблиць у звітах медичних установ є простими, наприклад, рух хворих у стаціонарі, розподіл лікарів по спеціальностях і т.п.
Для аналітичних цілей вдаються до побудови складних таблиць — групових і комбінаційних. У груповій таблиці може бути багато ознак, але зіставляються тільки два, котрі характеризуються сполученням підмета таблиці тільки з однією ознакою присудка. Така таблиця по своєму змісту й аналітичних можливостях значно багатша, ніж проста, тому що досліджуване явище представлене в більш виразному виді.
Найбільш досконалими є комбінаційні таблиці, що дають (як свідчить їхня назва) сполучення підмета з декількома (двома і більш) ознаками присудка.
Своєрідною модифікацією є "комбінаційно-кореляційна" таблиця, що дозволяє визначити тісноту зв'язку між кількісними ознаками.
Складні таблиці можуть бути первинними (чи робочими), що складаються в процесі зведення, і вторинними (чи аналітичними), зв'язаними з заключним етапом статистичного дослідження.
Необхідним доповненням до статкарти є інструкція (іноді віддрукована на карті), що роз’яснює значення термінів, порядок заповнення і ведення документів на конкретних прикладах.
Наведемо приклади деяких медико-статистичних показників, які характеризують діяльність лікувально-профілактичних закладів.
-
Показники використання матеріальних ресурсів.
-
середня тривалість перебування;
-
забезпеченість ліжками;
-
рівень госпіталізації;
-
зайнятість ліжка в році;
-
кількість відвідувань на 1 жителя (міста, області і т. д.);
-
кількість відвідувань за зміну.
-
Показники використання кадрових ресурсів.
-
забезпеченість лікарями (середнім медичним персоналом) на задану кількість населення;
-
кількість лікарів, що мають кваліфікацію.
-
Показники фінансових ресурсів, які характеризують об’єми та джерела фінансування ЛПЗ.
Спроможність українського суспільства до динамічного розвитку значною мірою залежить від стану здоров'я населення. Разом з тим рівень стану здоров'я населення України, системи охорони здоров'я нашої країни як вітчизняними, так і зарубіжними вченими, фахівцями оцінюється переважно як низький чи кризовий. Про це свідчать такі дані.
Продовжує скорочуватися середня тривалість життя населення України, особливо чоловіків. Середня тривалість життя становить 68,1 року (чоловіків – 62,7; жінок – 73,6). За цим показником Україна посідає 108 місце у світі, відстаючи від країн Західної Європи на 9 років, а від Японії (де найбільша в світі тривалість життя) – на 13 років.
Статистика свідчить про суттєве зменшення народжуваності (від'ємний приріст населення розпочався з 1991 р. (-0,8)). Показник народжуваності зменшився з 1,9 дитини в 1989 р. до 1,1 – у 2001-му. Середньорічний темп зниження народжуваності протягом 1989-2001 pp. був більше чим у 10 років вищим, ніж в попередні 30 років (1959-1989) [2, с. 147].
Підвищився в Україні загальний коефіцієнт смертності (за останні 5 років в середньому 15% при зростанні європейського показника на 6,6%). За спостереженнями експертів Світового банку (1999 p.), смертність від серцево-судинних хвороб зросла на 39,7%, хвороб органів дихання – на 32,1%, травм і отруєнь – на 23,2%, злоякісних новоутворень – на 4,5%. Загальний коефіцієнт смертності в нашій країні порівняно із загальноєвропейськими вищий на 36,4% (за смертністю від серцево-судинних хвороб – на 72,4%, від травм і отруєнь – на 59,3, від хвороб органів дихання – на 32,7). Смертність немовлят (до року) в Україні перевищує середньоєвропейський показник в рази (це при тому, що Україна ще не перейшла на більш суворі світові критерії визначення мертвонароджених).
Тільки у 2000 р. природне скорочення населення становило 376 тис. осіб. За останні роки населення України щорічно зменшується на 0,4% (у розвинених країнах Західної Європи цей показник щорічно збільшується на 0,4%). Зазначене свідчить про усталені процеси депопуляції населення в Україні.
Характеристики
Тип файла документ
Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.
Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.
Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.















