92094 (680420), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Одним із вагомих стресогенних факторів, що сприяють виникненню або декомпенсації невротичних розладів у професійній діяльності музично-педагогічних працівників були концертні виступи.

Дискомфортні сценічні стани були виявлені в 45,5±3,0% музично-педагогічних працівників. У 13,9±3,1% випадків вони були представлені реакціями сценічної тривоги (РСТ), у 86,1±3,1% випадків - синдромом афективних порушень (САП). Клінічна структура САП була представлена тривожним варіантом в 94,3±2,3% випадків і апатичним варіантом - в 5,7±2,3%.

У музикантів-педагогів з невротичними розладами «сценічний дискомфорт» виявлявся у виді САП (у 78,8±4,6% обстежених з клінічним рівнем розладів і у 58,3±5,8% - з СНР), а в здорових респондентів контрольної групи (14,7±3,3%) - у виді РСТ.

Дискомфортні сценічні стани відзначалися достовірно частіше в основній групі порівняно з контрольною (р<0,001), причому переважали в музикантів-педагогів з клінічними формами невротичних розладів (р=0,04) (табл. 2).

Основними діагностичними критеріями САП були: вказівка на наявність зв'язаної зі сценічним виступом тривоги у виді метушливості, непосидючості, емоційної нестриманості, вегетативних порушень або стану апатії, з характерними млявістю, сповільненістю в рухах, емоційною байдужністю до виступу, відсутністю видимих ознак вегетативного збудження; вказівка на різний ступень вираження астенічної симптоматики після концертного виступу; поява цих порушень на тлі вже існуючої невротичної симптоматики, яка зберегалася після усунення проявів САП.

Таблиця 2

Співвідношення основних видів «сценічного дискомфорту» у музично-педагогічних працівників

Примітки: 1. При проведенні аналізу використовувався метод множинних порівнянь (критерій ², критерій Мараскуілло).

2. p₁ – основна група з клінічними невротичними розладами і СНР; p₂ – основна група з СНР і контрольна група; p₃ – основна група з клінічними невротичними розладами і контрольна група; *- розходження частки статистично значуще при p<0,05

Основними діагностичними критеріями РСТ були: наявність короткочасних, плинних симптомів тривоги та вегетативного порушення та мимовільне усунення цих порушень після закінчення концертного виступу без вираженої астенізації; поява симптомів РСТ не в кожному концертному виступі, чергування «вдалих» і «невдалих» концертних виступів; залежність від різних ситуаційних факторів, від успішності репетиційної діяльності напередодні концерту, емоційного настроя перед виступом, присутності в залі важливих для виконавця людей; відсутність будь-якої вираженої невротичної симптоматики поза ситуацією концертного виступу; виникнення у психічно здорових музикантів-педагогів з визначеними особистісними особливостями (підвищена тривожність, помисливість, непевність у собі і т.п.)

Серед обстежених, що мали САП, тривожний варіант був виявлений у 40 (95,2±3,3%) респондентів з СНР і в 59 (93,7±3,1%) хворих невротичними розладами клінічного рівня, а апатичний варіант - у 2-х (4,8±3,3%) музикантів-педагогів з СНР і в 4-х (14,8±6,8%) хворих з клінічними варіантами невротичних розладів, представленими у всіх випадках змішаним дисоціативним розладом.

Розподіл ведучих типів копінга в ситуації музичного виконавства в основній і контрольній групах достовірно розрізнявся (p<0,001 за критерієм ²): при невротичних розладах частіше використовувалися емоційно-орієнтовані та уникаючі копінг-стратегії, а в здорових респондентів в аналогічній ситуації переважали проблемно-орієнтовані поведінкові стратегії.

У респондентів, що віддавали перевагу проблемно-орієнтованої копінг-стратегії, під час публічних виступів відзначалося цілеспрямоване зосередження на музиці, що виконувалася, з виключенням з поля сприйняття усіх відволікаючих факторів. У тих випадках, коли ведучим виявлявся емоційно-орієнтований копінг, відбувалася концентрація уваги в більшому ступені на своєму емоційному стані, боротьбі з тривогою і думками про можливу невдачу. При уникаючому типі копінга відзначалося активне відкидання думок про майбутній виступ, дезактуалізація у свідомості значимості концертного виступу, відволікання на другорядні події. Це дозволило віднести два останніх види совладаючої поведінки до малоадаптованих копінг-стратегій.

Було виявлено статистично значуще розходження розподілу копінг-стратегій у респондентів основної групи з різними варіантами невротичних розладів (p<0,001 за критерієм ²) (табл. 3). Реакції уникаючого типу домінують в осіб зі змішаним дисоціативним розладом - 24 (64,9±7,8%) респондента, а емоційно-орієнтовані поведінкові стратегії – при неврастенії – 21 (77,8±8,0%) і при змішаному тривожному розладі – 13 (81,2±9,8%), (p<0,001). Частота проблемно-орієнтованих копінг-стратегій у цієї категорії обстежених коливається в межах 5,4±3,7% - 7,4±5,0%.

Таблиця 3

Особливості копінг-стратегій в основній групі з різними варіантами невротичних розладів

Примітка. При проведенні аналізу використовувався метод множинних порівнянь (критерій ², критерій Мараскуілло)

Музиканти-педагоги з «сценічним дискомфортом» частіше використовували малоадаптивні совладаючі стратегії, а при відсутності «сценічного дискомфорту» - проблемно-орієнтовану поведінку (p<0,001).

Особистісні особливості більшості музикантів-педагогів з невротичними розладами мають прогностичне, предикційне для розвитку невротичного процесу значення.

Загальним для всіх особистісних профілів були високі значення шкали «невротичність» (більше 6Т) і низькі значення шкал «товариськість», «урівноваженість» і «маскулиність-фемінінність» (менше 3Т). При цьому при змішаному дисоціативному розладі відзначався пік по шкалі «емоційної лабільності» (9Т±0,45), і низькі середні значення показників по шкалах «спонтанна агресивність» (3,5Т±0,6) і «урівноваженість» (3,5Т±0,46); при змішаному тривожному розладі високими були значення шкал «сором'язливість» (8Т±0,38) і «депресивність» (8Т±0,4), і низькими - «спонтанна агресивність» (3Т±0,45) і «екстраверсія-інтроверсія» (1,5Т±0,34); при неврастенії були виявлені піки по шкалах «депресивність» (7Т±0,43), «дратівливість» (8,5Т±0,58) і низькі значення по шкалі «екстраверсія-інтроверсія» (3Т±0,29) (мал. 1).

Респонденти зі змішаним дисоціативним розладом відрізнялися відомою демонстративністю, яскравістю і лабільністю емоційних проявів при деякій поверховості переживань, нестійкістю самооцінки, на яку істотний вплив робило оточення. Характерними були легка вживаємість у різні соціальні ролі, тропізм до видів професійної діяльності, у яких насичується потреба в спілкуванні, переживанні яскравих почуттів, мається можливість самодемонстрації. Низькі середні значення показників по шкалах «спонтанна агресивність», «урівноваженість», «маскулинність-фемінінність» характеризували обстежених як емоційно нестриманих, «нервових», запальних, примхливих, і в той же час недовірливих, сенситивних, чуттєвих до критики і думок навколишніх. Мали місце порушення в сфері міжперсональної взаємодії і труднощі у встановленні відкритих, довірливих взаємин з іншими людьми. Основні захисні механізми: витиснення зі свідомості конфліктогенної інформації, маніпулятивні форми поведінки за типом «кліше», демонстративні емоційні реакції.

При змішаному тривожному розладі високі середні значення шкал «сором'язливість», «невротичність» і «депресивність» відповідали клінічній картині захворювання, представленої тривожно-депресивним або тривожно-обсесивним синдромом. Основними характерними рисами були тривожно-недовірливий склад особистості, підвищене почуття відповідальності, схильність до сумнівів, а також критичність самоспостереження з тенденцією до заниженої самооцінки. Провідна мотиваційна спрямованість – усунення неуспіху, головний захисний механізм – відмовлення від самореалізації і посилення контролю свідомості.

Профіль особистості при неврастенії характеризувався високими середніми значеннями показників по шкалах «невротичність» (9Т±0,19), «дратівливість» (8,5Т±0,58) і «депресивність» (7Т±0,43); низькими значеннями - по шкалах «товариськість» (2,5Т±0,45), «урівноваженість» (3,5Т±0,47), «екстраверсія-інтроверсія» (3Т±0,29), «маскулінність-фемінінність» (3Т±0,17) на тлі показників, що не виходять за межі нормативного розкиду (4Т-6Т) в інших шкалах (див. мал. 1).

У музикантів-педагогів з неврастенією в ситуації стресу виявлялися схильність до підвищення поведінкової активності з відреагуванням зовні, невміння стримувати свої емоції, дратівливість, нетерплячість. Відзначався великий розрив між власним «Я» і ідеальним «Я», тобто прагнення до недосяжного ідеалу. Характерним способом відвернутися від переживань і усунути своє погане самопочуття був «відхід у роботу», що здійснювався на граничному рівні можливостей.

Емоційне вигоряння розглядалося з позиції виділення трьох фаз: «Тривожної напруги», «Резистенції» і «Виснаження». У всіх респондентів основної групи в тому або іншому ступені були присутні ознаки вигоряння. Подібна картина відзначалася також у групі порівняння. В контрольній групі емоційне вигоряння мало місце в 72,4±4,1% музикантів-педагогів і цілком було відсутнє в 27,6±4,1% осіб.

Залежності емоційного вигоряння від віку і стажу роботи виявлено не було (p>0,05). Розвиткові вигоряння піддавалися в однаковому ступені як досвідчені, так і молоді фахівці. Наявність вигоряння в музикантів-педагогів з великим стажем роботи, ймовірно, було зв'язано з тривалим впливом професійних стресових факторів, а молодих, що тільки почали трудову кар'єру – входженням у робітниче середовище й адаптацією до умов професійної діяльності.

Музично-педагогічні працівники з невротичними розладами відрізнялися більш глибоким рівнем емоційного вигоряння, у порівнянні з респондентами контрольної групи (р<0,01) і групи порівняння: розходження загального показника вигоряння при СНР – р<0,05, при клінічно виражених формах – р<0,05. При цьому сумарний показник фази «Виснаження» був максимально виражений при невротичних розладах клінічного рівня (31±3), менше виражений у музикантів з СНР (24±2, р<0,05) і в здорових осіб (16±2, р<0,01).

Серед музично-педагогічних працівників з СНР в 73,6±5,2% випадків ознаки емоційного вигоряння відповідали сформованій фазі «Тривожної напруги», у 9,7±3,5% - ця фаза перебувала в стадії формування; фаза «Резистенції» була сформованою в 29,2±5,4% випадках, у 63,8±5,7% – починала складатися; у 20,8±4,8% музикантів-педагогів з СНР показники фази «Виснаження» знаходилися в процесі формування й у жодного з респондентів не досягали рівня фази, що сформувалася.

Серед музично-педагогічних працівників з невротичними розладами клінічного рівня в 71,3±5,0% випадків емоційне вигоряння було представлено ознаками сформованої фази «Резистенції», у 41,3±5,5% – показники цієї фази формувалися; у 6,3±2,7% випробуваних була сформована фаза «Тривожної напруги», у 52,5±5,6 % – ця фаза перебувала в стадії формування; фаза «Виснаження» була сформована в 31,3±5,2% випадках, формувалася – в 58,8±5,5%.

Значна питома вага обстежених основної групи із сформованими фазами емоційного вигоряння «Резистенції» (51,3±4,1%) і «Виснаження» (16,5±3,0%) свідчив про підвищений ризик професійної деформації особистості музикантів-педагогів.

У нашій роботі досліджувався також рівень самоактуалізації музично-педагогічних працівників, що обумовлено наявними в літературі даними про те, що «невротичні особистості» у значно меншому ступені схильні реалізовувати свій потенціал і в більшому ступені контролювати свої вчинки й емоції. Деякі автори (А. Маслоу, 1998; Э. Шостром, 2005) вважають, що підвищення рівня самоактуалізації особистості рятує її від невротичних комплексів.

Серед музично-педагогічних працівників із клінічно вираженими невротичними розладами 56,3±5,5% респондентів були «некомпетентними в часі» і 97,5±1,7% – «орієнтовані на інших» (за відносними шкалами Ti/Tc>1:3; O/I>1:1,5). Було характерно некомпетентне використання часу з неадекватною завантаженістю проблемами минулого і недостатньою реалізацією свого потенціалу в сьогоденні, а також орієнтація на думку навколишніх із придушенням своєї індивідуальності, пошук соціального схвалення, надмірний контроль за своїми емоційними проявами і поведінкою.

Профіль самоактуалізації особистості музично-педагогічних працівників з невротичними розладами клінічного рівня характеризувався достовірно більш низькими значеннями базових шкал (Tc і І) і всіх підшкал (менше 50 Т-балів), за винятком підшкали «Прийняття себе» (51Т±1) на відміну від респондентів із субклінічними порушеннями і здоровими особами (мал. 2).

Низький рівень самоактуалізації характеризується негнучкістю поведінки, нездатністю до емпатії, низькими самооцінкою і самоповагою, труднощами у встановленні довірливих взаємин, запереченням і неприйняттям своєї емоційності з придушенням прояву таких почуттів, як гнів, агресія, образа, що приводить до росту внутрішнього напруження і сприяє появі невротичних симптомів.

На підставі результатів проведених досліджень нами була розроблена система профілактики і психотерапевтичної корекції невротичних розладів у музично-педагогічних працівників, що ґрунтується на принципах комплексності, диференційованості, послідовності й етапності проведення лікувально-профілактичних заходів.

Терапевтичну групу склали 63 музично-педагогічних працівника (31 обстежений з субклінічним рівнем розладів, 32 – з клінічними формами патології). У групу порівняння ввійшло 30 клінічно однорідних з терапевтичною групою музикантів, які не були включені у програму лікувально-профілактичних заходів.

Профілактика невротичних розладів містила в собі використання загальногігієнічних рекомендацій, спрямованих на поліпшення умов праці, а також проведення специфічних заходів, які підвищують загальну резистентність до впливу стресових факторів. Як основні методи використовувалися аутогенне тренування з акцентом на навчання методам релаксації із застосуванням формул самонавіяння та психотерапевтичні прийоми, спрямовані на психологічну підготовку до концертного виступу (гра перед уявлюваною аудиторією, медитативне занурення, обігравання, рольова підготовка (імаготерапія), виявлення потенційних помилок).

Психотерапевтична корекція проводилася методами групової особистісно-орієнтованої (реконструктивної) психотерапії, спрямованої на реконструкцію порушених особливо значимих відносин особистості і методи раціональної психотерапії. Вона адресована трьом підсистемам міжособистісної взаємодії – інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної, і складається з трьох компонентів: когнітивного (інформаційного), афективного (емоційного) і мотиваційно-поведінкового.

Основною метою психотерапії була необхідність досягти розуміння особистістю своїх помилок і необхідності змінитися шляхом послідовного усвідомлення психологічних причин свого розладу. Вирішальним моментом психотерапевтичного процесу була реконструкція порушених відносин членів групи, неадекватних реакцій і форм поведінки за допомогою спрямованого впливу на когнітивну, емоційну і поведінкову сфери.

У терапевтичній групі відразу після закінчення проведення коригуючих заходів у 96,9±2,2% випадків спостерігалася різного ступеня виразності позитивна динаміка невротичної симптоматики (істотне поліпшення відзначалося в 66,7±5,9%, незначне поліпшення – у 30,2±5,8%), і тільки в 3,1±2,2% хворих психопатологічна симптоматика продовжувала утримуватися. У групі музикантів-педагогів, що не одержували специфічного лікування, клінічне поліпшення спостерігалося в 20,0±7,3% випадків, серед яких повне усунення невротичних симптомів відзначалося в 6,7±4,6%, незначне поліпшення – в 13,3±6,2%, стан залишалося без змін – в 63,3±8,8%, а в 16,7±6,8% обстежених невротична симптоматика підсилилася (p<0,001 за критерієм ²).

Відзначалася редукція невротичної симптоматики після проведення коригуючих заходів щодо більшості шкал методики Е. Александровича (p<0,05), що супроводжувалося значним поліпшенням показників фаз емоційного вигоряння і показників базових шкал і більшості підшкал самоактуалізацій. Аналіз ведучого типу копінга у музично-педагогічних працівників після корекції виявив достовірне збільшення вибору ними проблемно-орієнтованих копінг-стратегій у ситуації публічного виступу.

За даними однорічного катамнеза серед музикантів-педагогів з невротичними розладами клінічного рівня в 84,3±6,4% осіб було досягнуто стійке клінічне поліпшення, у 9,4±5,2% - стан залишився без змін і в 6,3±4,3% - було відзначено клінічне погіршення. Досить ефективними виявилися профілактичні заходи щодо музикантів-педагогів з СНР, серед яких тільки в 1 (3,2±3,2%) респондента відзначався перехід невротичної симптоматики на клінічно виражений рівень; в інших 30 (96,7±3,2%) респондентів мало місце клінічне поліпшення.

У групі пацієнтів, не включених у психокорекційну програму, клінічне поліпшення спостерігалося тільки в 16,7% випадків, в 46,7% - клінічний стан не змінився та в 36,7% - невротична симптоматика підсилилася.

Ці дані підтверджували клінічну ефективність розроблених лікувально-профілактичних заходів щодо музикантів-педагогів з невротичними розладами.

ВИСНОВКИ

1. У роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове рішення актуальної наукової задачі, що полягає у визначенні медико-психологічних особливостей невротичних розладів у музично-педагогічних працівників. Задачу вирішено з позицій клініко-динамічної оцінки невротичних розладів і системного підходу до розробки їхньої профілактики і психотерапевтичної корекції.

2. Невротичні розлади, виявлені в 56,7±3,0% обстеженого контингенту музично-педагогічних працівників, у 47,4±4,0% не досягають клінічного рівня і характеризуються перевагою астено-вегетативного (50,0±5,9% випадків), астено-субдепресивного (12,5±3,9%) і емоційно хитливого (37,5±5,7%) радикалів. Структура клінічно виражених форм (52,6±4,0%) виявляється змішаним дисоціативним розладом (46,2±5,6%), неврастенією (33,8±5,3%) і змішаним тривожним розладом (20,0±4,5%). На їхнє формування в значній мірі впливають психотравмуючі фактори виробничого характеру, серед яких найбільш значущими є психоемоційні перевантаження (92,8±2,1%), соціальна незахищеність (94,7±1,8%), підвищена відповідальність за виконувану роботу (90,1±2,4%), незадоволеність умовами праці (61,8±3,9%), конфліктні ситуації на роботі (46,1±4,0%) і стресогенні ситуації, зв'язані з концертною діяльністю (86,8±2,7%). Високі показники напруженості праці музикантів-педагогів, а також перевищення гранично припустимого рівня звукового тиску (більше 80 дБА) під час роботи і недостатній рівень освітленості (менше 250 лк) на робочих місцях, сприяють більш швидкому стомленню на роботі і зниженню загальної резистентності організму до психоемоційних навантажень.

3. Фактором ризику виникнення або декомпенсації невротичних розладів у музично-педагогічних працівників є ситуація концертного виступу. До найбільш частих форм «сценічного дискомфорту» належать реакції сценічної тривоги, характерні для здорових респондентів (13,9±3,1% осіб контрольної групи) з короткочасними, минущими симптомами занепокоєння і вегетативного порушення, обмежені часом концертного виступу, і синдром афективних порушень (86,1±3,1% осіб основної групи), що клінічно виявляється тривожним або апатичним варіантом.

4. У ситуації публічного виступу музично-педагогічними працівниками з невротичними розладами частіше використовуються емоційно-орієнтовані стратегії совладаючої поведінки з концентрацією на подолання тривоги або уникаючи копінг-стратегії, що характеризуються активним відкиданням думок про концертний виступ і фіксацію на другорядних подіях. У здорових респондентів в аналогічній ситуації переважають проблемно-орієнтовані поведінкові стратегії з цілеспрямованим зосередженням на виконанні концертної програми (p<0,001).

Реакції уникаючого типу домінують в осіб зі змішаним дисоціативним розладом (64,9±7,8%), а емоційно-орієнтовані поведінкові стратегії - при неврастенії (77,8±8,0%) і при змішаному тривожному розладі (81,2±9,8%) (p<0,001). Частота проблемно-орієнтованих копінг-стратегій у цієї категорії обстежених коливається в межах 5,4±3,7% - 7,4±5,0%.

Особи з «сценічним дискомфортом» частіше (p<0,001) використовують малоадаптовані совладаючі стратегії, а при відсутності «сценічного дискомфорту» - проблемно-орієнтовану поведінку (p<0,001).

5. Профіль особистості музикантів-педагогів з невротичними розладами характеризується високим значенням шкали «невротичність» і низькими значеннями шкал «товариськість», «урівноваженість», «маскулинність-фемінінність». При цьому при змішаному дисоціативному розладі відзначається пік по шкалі «емоційної лабільності» (9Т±0,45), при змішаному тривожному розладі – по шкалах «сором'язливість» (8Т±0,38) і «депресивність» (8Т±0,4), при неврастенії – по шкалах «депресивність» (7Т±0,43) і «дратівливість» (8,5Т±0,58).

При змішаному тривожному розладі ведуча мотиваційна спрямованість і основний захисний механізм полягають в униканні неуспіху, відмовленості від самореалізації і посиленні контролю свідомості; при змішаному дисоціативному розладі – у витисненні зі свідомості конфліктогенної інформації, демонстративних емоційних реакціях, маніпулятивної поведінки за типом «кліше»; при неврастенії – у відході від проблем у роботу.

6. Музично-педагогічні працівники з невротичними розладами відрізняються більш глибоким рівнем емоційного вигоряння, у порівнянні з аналогічним контингентом викладачів загальноосвітніх шкіл (розходження загального показника вигоряння - р<0,05). Показник фази «Виснаження» максимально виражений при невротичних розладах клінічного рівня (31±3), менш виражений у респондентів з субклінічними формами (24±2, р<0,05) і в здорових осіб (16±2, р<0,01).

Значна питома вага музикантів-педагогів з сформованими фазами емоційного вигоряння «Резистенції» - 51,3±4,1% випадків і «Виснаження» - 16,5±3,0%, свідчить про підвищений ризик професійної деформації їхньої особистості.

7. Профіль самоактуалізації особистості музично-педагогічних працівників з невротичними розладами на відміну від показників самоактуалізації респондентів із субклінічними порушеннями і здоровими особами характеризується низьким середнім значенням всіх підшкал (менше 50Т-балів), за винятком підшкали «прийняття себе» (51Т±1). У 56,3±5,5% з них виявлене некомпетентне використання часу з неадекватною завантаженістю проблемами минулого і недостатньою реалізацією свого потенціалу в сьогоденні, і в 97,5±1,7% - орієнтація на думку навколишніх із придушенням своєї індивідуальності, надмірним контролем за емоційними проявами і поведінкою.

Низький рівень самоактуалізації виявляється негнучкістю поведінки, нездатністю до емпатії, низькими самооцінкою, самоповагою, труднощами у встановленні довірливих взаємин, запереченням і неприйняттям своєї емоційності, що призводить до наростання внутрішньої напруги і сприяє появі невротичних симптомів.

8. Розроблена нами система профілактики і психотерапевтичної корекції включала психогігієнічні заходи, спрямовані на поліпшення умов праці, аутотренінг і корекцію дискомфортних сценічних станів, раціональну і особистісно-орієнтовану (реконструктивну) психотерапію. Використання запропонованої системи заходів дозволило домогтися позитивної клінічної динаміки в 84,3±6,4% музично-педагогічних працівників з невротичними розладами й у 96,7±3,2% осіб з субклінічним рівнем цієї патології. Редукція невротичних симптомів супроводжувалася значним поліпшенням сумарних показників фаз емоційного вигоряння (р<0,05) і показників базових шкал самоактуалізації (р<0,05), а також використанням музикантами більш ефективних проблемно-орієнтованих копінг-стратегій у ситуації публічного виступу (р<0,001).

У групі пацієнтів, не включених у психокорекційну програму, клінічне поліпшення спостерігалося тільки в 16,7±6,8%, у 46,7±9,1% - клінічний стан не змінився й у 36,7±8,8% - невротична симптоматика підсилилася.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Осокина О.И. Эмоциональное выгорание у музыкантов-педагогов / О.И. Осокина // Журнал психиатрии и медицинской психологии. – 2006. – № 1 (16). - С. 29 - 33.

2. Осокина О.И. Характеристика доклинического этапа невротических расстройств у музыкально-педагогических работников / О.И. Осокина // Журнал психиатрии и медицинской психологии. – 2007. – № 1 (17). – С. 86 - 91.

3. Осокина О.И. Предпосылки формирования невротических расстройств у музыкально-педагогических работников / О.И. Осокина // Международный медицинский журнал. – 2006. – Т. 12, № 4. – С. 11 - 14.

4. Осокина О.И. Особенности личности у музыкально-педагогических работников с невротическими расстройствами / О.И. Осокина // Вісник психіатрії та психофармакології. – Одесса, 2006. - №1 - 2 (9-10). – С. 130-132.

5. Осокина О.И. Распространенность невротических расстройств в различных профессиональных группах населения / О.И. Осокина, В.А. Абрамов // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2007. – Т. 15, № 2. – С. 239 - 242. Автором проаналізована наукова література по проблемі невротичних розладів у різних професійних групах населення).

6. Осокина О.И. Клинико-динамическая оценка структуры невротических расстройств у педагогов музыкальных и общеобразовательных учреждений / О.И. Осокина // Таврический журнал психиатрии. – 2007. – Т. 11, № 3 (40). – С. 54 - 58.

7. Осокина О.И. Синдром сценической тревоги у музыкально-педагогических работников / О.И. Осокина // Журнал «Медицинская психология». – 2007. - Т. 2, № 2. – С. 45 - 50.

8. Осокина О.И. Стратегии совладевающего поведения у музыкально-педагогических работников с невротическими расстройствами в ситуации музыкального исполнительства / О.И. Осокина, В.А. Абрамов // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. ст. – Донецьк. - 2007. – Вип. 11, Т. 2. - С.101 - 106. (Автором проведене патопсихологічне дослідження музикантів у ситуації публічного виступу, статистична обробка отриманих даних і їхня інтерпретація).

9. Осокина О.И. Роль психической ригидности в формировании невротических расстройств у педагогов музыкальных и общеобразовательных учрежедений / О.И. Осокина // Психічне здоров'я. – 2007. – Т. 16, № 3. – С. 84 – 85.

10. Осокина О.И. Условия труда и факторы трудового процесса музыкально-педагогических работников / О.И. Осокина, О.В. Партас, Л.В. Павлович // Вестник гигиены и эпидемиологии. – 2007. – Т. 11, № 2 (Прил.) – С. 24 - 26. (Автором проведено дослідження умов праці музикантів за допомогою лабораторних гігієнічних методів, а також показників напруженості трудового процесу. Зроблено аналіз отриманих даних).

11. Осокина О.И. Эффективность психокоррекционных мероприятий при синдроме сценической тревоги / О.И. Осокина // Український вісник психоневрології. – 2007. – Т. 15. - Вип. 1 (50). – С. 215.

АНОТАЦІЯ

Осокіна О.І. «Медико-психологічна характеристика невротичних розладів у музично-педагогічних працівників». – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти. – Харків, 2008.

У дисертації представлені результати дослідження 152 музично-педагогічних працівників з невротичними розладами. З позиції клініко-динамічного підходу показана практична значимість розмежування невротичних розладів на два етапи: сублінічних проявів і клінічно виражених форм. Вивчено клініко-психопатологічні особливості невротичних розладів, роль виробничих і соціально-побутових психотравмуючих факторів у їхньому розвитку. Типологізовані особливості особистості музично-педагогічних працівників з невротичними розладами, показана роль емоційного вигоряння і низького рівня самоактуалізації у формуванні даної патології. Виділено два варіанти «сценічного дискомфорту»: синдром афективних порушень і реакція сценічної тривоги, Наведені їхні діагностичні критерії, клінічна структура, клініко-динамічні і психологічні особливості. Науково обґрунтовані критерії діагностики, розроблена диференційована система профілактики і психотерапевтичної корекції невротичних розладів у музикантів-педагогів, доведена її ефективність.

Ключові слова: невротичні розлади, музично-педагогічні працівники, сценічний дискомфорт, синдром афективних порушень, емоційне вигоряння, самоактуалізація, профілактика, психотерапевтична корекція.

АННОТАЦИЯ

Осокина О.И. «Медико-психологическая характеристика невротических расстройств у музыкально-педагогических работников». – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 – медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования. – Харьков, 2008.

В диссертации представлены результаты комплексного исследования 152 музыкально-педагогических работников с невротическими расстройствами, в рамках которого выполнены клинико-психопатологическое, клинико-анамнестическое, психодиагностическое и психогигиеническое исследования.

В работе с позиции клинико-динамического подхода показана практическая значимость разграничения невротических расстройств на два этапа: субклинических проявлений и клинически выраженных форм. Выделено три психопатологических варианта субклинических невротических расстройств: астено-вегетативный, астено-субдепрессивный и эмоционально неустойчивый, и следующие диагностические категории этой патологии: смешанное диссоциативное расстройство, смешанное тревожное расстройство и неврастения. Исследованы их клинико-психопатологические особенности, психологические закономерности формирования, приведены критерии их диагностики. Выделены специфические неблагоприятные факторы, воздействующие на лиц данного профессионального контингента. Проанализированы условия труда музыкально-педагогических работников, а также показатели напряженности трудового процесса.

Типологизированы особенности личности музыкантов с невротическими расстройствами, показана роль эмоционального выгорания и низкого уровня самоактуализации в формировании данной патологии. Установлено, что их деятельность сопровождается повышенным риском развития эмоционального выгорания. Доказано, что у музыкантов-педагогов с невротическими расстройствами имеет место низкий уровень самоактуализации, что характеризует их как лиц некомпетентных большую часть своего времени и руководствующихся в своей деятельности в основном мнением окружения.

Выделены два вида «сценического дискомфорта»: синдром аффективных нарушений (тревожный и апатический варианты) и реакция сценической тревоги, приведены их диагностические критерии, клинико-динамические особенности. Исследованы ведущие копинг-стратегии в ситуации сценического выступления. Доказано, что музыкально-педагогические работники с невротическими расстройствами наиболее часто используют эмоционально-ориентированные и избегающие стратегии совладевающего поведения, в то время как у здоровых лиц – чаще отмечается проблемно-ориентированное поведение. Установлена также зависимость между выбором малоадаптивных совладевающих стратегий во время концертного выступления и наличием «сценического дискомфорта».

На основании результатов проведенных исследований разработана дифференцированная система профилактики и психотерапевтической коррекции невротических расстройств у музыкантов-педагогов. В работе детально описаны современные методы профилактики, психотерапевтической коррекции, в том числе и состояний «сценического дискомфорта». Подчеркнуто, что наиболее эффективными оказались профилактические мероприятия в отношении лиц с субклиническими невротическими расстройствами (96,7±3,2%), в то время как при клинических формах патологии значительное улучшение наблюдалось в 84,3±6,4% случаев. В целом, показана эффективность разработанной системы профилактики и психотерапевтической коррекции, терапевтический эффект которой в течение одногодичных катамнестических наблюдений составил 90,4±3,7%.

Ключевые слова: невротические расстройства, музыкально-педагогические работники, сценический дискомфорт, синдром аффективных нарушений, эмоциональное выгорание, самоактуализация, профилактика, психотерапевтическая коррекция.

ANNOTATION

Osokina O.I. «Medical-psychological characteristic of neurotic disorders at the musical-pedagogical workers». – Manuscript.

Dissertation for the candidate of medical science degree in speciality 19.00.04 – medical psychology. – Kharkov Medical Academy of Postgraduate Studies. – Kharkov, 2008.

In the dissertation there were presented the results of research of 152 musical-pedagogical workers with neurotic disorders. There were studied the clinical-psychopathological features of this disorders and their subclinical forms. A role of several professional and social factors in the development of neurotic disorders was studied. There were determined some personal features of the musical-pedagogical workers with neurotic disorders. A role of emotional burning out and self-actualization in formation of the given pathology was accepted. Two variants of «scenic discomfort» were allocated: the syndrome of affective infringements and reaction of scenic alarm. There were described their diagnostic criteria. There were investigated clinical structure, clinical-dynamical and pathopsychological features of a syndrome of affective infringements. The diagnostic criteria were scientifically proved. The differentiated system of prophylaxis and psychotherapeutic correction of neurotic disorders at musicians-teachers was offered. There was proved it's efficiency.

Key words: neurotic disorders, musical-pedagogical workers, scenic discomfort, syndrome of affective infringements, emotional burning out, self-actualization, prophylaxis, psychotherapeutic correction.

Характеристики

Список файлов реферата