92094 (680420), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Психогігієнічне дослідження включало: 1) вивчення несприятливих виробничих і соціально-побутових факторів, що сприяють формуванню невротичних розладів; 2) вивчення умов праці музикантів-педагогів (визначення рівнів звукового тиску й освітленості на робочих місцях з використанням шумоміра «Robotron-00024», люксметра Ю-116); 3) вивчення показників напруженості трудового процесу (оцінювалися інтелектуальне, сенсорне, емоційне навантаження і робився висновок про загальний рівень напруженості праці). Оцінка всіх отриманих даних проводилася відповідно до нормативних документів: ДБН В.2.5-28-2006; ДСН 3.3.6.037-99 і «Гігієнічній класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» (1998).

Клініко-психопатологічне дослідження включало два етапи: етап скринінгового дослідження та етап клінічної верифікації невротичних розладів. Інструментом для проведення скринінгового дослідження послужила стандартизований опитувальник нервово-психічної дезадаптації (ОНПД) (Л.С. Свердлов, А.И. Скорик, 1990). Дослідження спектра невротичної симптоматики і її кількісна оцінка проводилися за допомогою стандартизованого опитувальника неврозів (Александрович Е., 2000).

Розподіл хворих по групах надалі верифікувалося у процесі клінічної бесіди, що являла собою об'єктивне клініко-психіатричне обстеження, мало єдину структуру, що знайшло своє відображення в стандартних протоколах і відповідало загальноприйнятим у психіатрії деонтологічним нормам. Діагностична оцінка невротичних розладів проводилася відповідно до Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (Розділ IV. Невротичні, зв'язані зі стресом і соматоформні розлади F40-F48).

З дослідження виключалися особи з органічною мозковою дисфункцією, із хронічними соматичними захворюваннями в період загострення та особи старше 55 років, у зв'язку з підвищеною імовірністю розвитку в них атеросклеротичних змін.

Комплексне психодіагностичне дослідження, спрямоване на вивчення особливостей індивідуально-динамічного патерна дезадаптації проводилося з використанням багатофакторного Фрайбургського особистісного опитувальника «FPI» (І. Фаренберг, Х. Зарг, Р. Гампел, 1968) в адаптації Ф. Короді (2005); стандартизованого опитувальника особистісної орієнтації POI (Э. Шостром, 1963) в адаптації А.А. Рукавішникова (1996); методики діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойко (1999).

Скринінгове дослідження станів «сценічного дискомфорту» у ситуації концертного виступу проводилося з використанням спеціально розробленої нами «Уніфікованої анкети сценічних станів», що включала інформацію про індивідуальні особливості музиканта-педагога під час концертно-виконавської діяльності, питання, що стосуються психоемоційного і психофізіологічного станів перед, під час і після виступу, а також відомості про різні прийоми і методи, які використовуються музикантами для успішного виступу. За допомогою опитувальника «Копінг-поведінка в стресових ситуаціях» С. Нормана й ін. (1990) в адаптації Т.А. Крюкової (2002) вивчалися ведучі копінг-стратегії, які використовуються музично-педагогічними працівниками в ситуації публічного виступу.

Отримані в ході дослідження дані піддавалися клінічному аналізу, а також статистичній обробці з використанням персонального комп'ютера в статистичному пакеті „MedStat” (Ю.Е. Лях, В.Г. Гур'янов, 2004). Оскільки результати дослідження вимірялися, в основному, у рангових шкалах, то для представлення цих даних у випадку кількісних характеристик приводилися значення медіанного значення розподілу ознаки (Me) і похибка медіани (m). Для якісних характеристик використовувався показник частоти зустрічальності ознаки (%) із вказівкою похибки частки (m%) або довірчого інтервалу (ДІ), що розраховувався з використанням методу кутового перетворення Фішера. Для порівняння середніх показників різних вибірок застосовувався критерій Стьюдента (нормальний закон розподілу, кількісні характеристики), критерій Вілкоксона (розподіл відрізняється від нормального, кількісні характеристики), метод кутового перетворення Фішера (порівняння частоти зустрічальності якісних ознак). При порівнянні більш двох вибірок між собою використовувалися методи множинних порівнянь: дисперсійний аналіз і метод множинних порівнянь Шеффе, у випадку нормального закону розподілу або критерій Крускала-Уолліса і критерій Данна, у випадку відмінності закону розподілу від нормального. При порівнянні якісних ознак у цьому випадку використовувався критерій ². В усіх випадках перевірки статистичних гіпотез критичний рівень значимості дорівнював 0,05. Для оцінки ступеня впливу факторних ознак на результуючі показники використовувався метод розрахунку відносного ризику з указівкою 95% довірчого інтервалу для цього показника.

Результати дослідження та їх обговорення. У рамках клініко-динамічного підходу вивчення невротичних розладів розглядалося нами з позицій виділення субклінічних (СНР) і клінічно виражених форм патології. У музично-педагогічних працівників переважали невротичні розлади клінічного рівня – 52,6±4,0%, СНР було відповідно 47,4±4,0%. Серед аналогічного контингенту педагогів ЗШ у 65,5±6,4% виявлялися СНР, у 34,5±6,4% - клінічно виражені форми. Ці дані між собою достовірно відрізнялися (p=0,03).

Виділення СНР здійснювалося на підставі наступних діагностичних критеріїв: 1) субклінічний рівень проявів, рудіментарність, структурна (синдромальна) незавершеність; 2) відсутність суб'єктивного почуття хвороби; 3) відсутність порушень міжперсональної взаємодії; 4) наявність своєрідного «ґрунту»: характерологічні особливості особистості, психічна ригідність та ін.

Основними діагностичними критеріями клінічних форм невротичних розладів були: 1) психогенний початок захворювання; 2) наявність невротичного (внутрішньоособистісного) конфлікту на тлі недостатності психологічного захисту; 3) відсутність соматичного захворювання, здатного викликати наявну симптоматику; 4) функціональний і оборотний характер порушень; 5) відсутність психотичних симптомів; 6) редукція невротичної симптоматики при усуненні або дезактуалізації у свідомості психотравмуючої ситуації.

Структура СНР у музикантів-педагогів була представлена наступними варіантами: астено-вегетативним – 36 осіб (50,0±5,9%), емоційно хитливим – 27 осіб (37, 5±5,7%) і астено-субдепресивним – 9 осіб (12,5±3,9%). У групі порівняння усі виділені варіанти СНР були представлені в приблизно рівних співвідношеннях (36,1±8,0%, 33,3±7,9% і 30,6±7,7% відповідно). При розподілі варіантів СНР у досліджуваних групах не було виявлено статистично значимих розходжень (р=0,07).

Тривалість СНР складала приблизно від 2-3 тижнів до 2-х місяців. Надалі, або відбувалося повне усунення ознак дезадаптації, або ускладнення симптоматики СНР із переходом у клінічно обкреслені форми, що характеризувалося стабілізацією і посиленням виразності симптоматики, фіксацією респондентів на своїх переживаннях з розумінням «хворобливості» цих проявів, виходом на перший план симптомокомплексів, що визначають клінічну специфічність невротичного розладу.

Структура клінічно виражених форм визначалася змішаним дисоціативним розладом (F44.7) – 37 обстежених (46,2±5,6%), неврастенією (F48.0) – 27 осіб (33,8±5,3%) і змішаним тривожним розладом (F41.3) – 16 осіб (20,0±4,5%) (табл. 1). Було виявлено статистично значущі розбіжності клінічної структури невротичних розладів у досліджуваних групах (p=0,01 за критерієм ²). При цьому в основній групі питома вага змішаного дисоціативного розладу була значно вище, ніж у групі порівняння.

Таблиця 1

Клінічна структура невротичних розладів в досліджуваних групах

Основними діагностичними критеріями змішаного дисоціативного розладу були наявність дисоціативно-конверсійної симптоматики, що виникає слідом за стресовою психотравмуючою ситуацією; обмеженість у часі до декількох годин або днів; легке і часте рецидування цих порушень після психологічних навантажень. При даному розладі були виявлені статистично достовірно більш високі середні значення показників у шкалах: «страху і фобії» (р=0,004), «депресивних розладів» (р<0,001), «занепокоєння і напруги» (р=0,03), «неврастенічних розладів» (р=0,007), «порушень вегето-судинної регуляції» (р=0,002), «соматичних порушень» (р=0,005), «труднощів у соціальних контактах» (р=0,04).

Діагностичними критеріями неврастенії були психогенний початок захворювання, обов'язкова наявність: 1) власне астенії, як основного клінічного прояву, що існує не менше 3-х місяців та супроводжується зниженням продуктивності трудової діяльності і порушенням міжособистісної взаємодії; 2) вегетативних розладів, що протікають у виді перманентних або перманентно-пароксизмальних вегетативних порушень; 3) розладів сну. При неврастенії були виявлені статистично достовірно більш високі середні значення показників у шкалах «страху і фобії» (р=0,02), «агрипнічних розладів» (р=0,047) і більш низькі значення у шкалі «депресивних розладів» (р=0,048). Незважаючи на меншу питому вагу в основній групі хворих неврастенією, слід зазначити велику виразність у них астенічних проявів і порушень вегето-судинної регуляції, що підтверджувалося більш високими показниками відповідних шкал: «неврастенічних розладів» (р<0,001) і «вегето-судинних порушень» (р=0,02).

Основними діагностичними критеріями змішаного тривожного розладу були: 1) домінування в клінічній картині симптомів тривоги, що продовжуються від декількох тижнів до декількох місяців, мають хвилеподібний перебіг і не обмежувані будь-якими визначеними середовими обставинами; 2) наявність вегетативних дисфункцій (тахікардії, гіпергідрозу, лабільності пульсу й артеріального тиску, епігастрального дискомфорту, запаморочення, сухості у роті) і моторної напруги (метушливості, тремору, «головного болю напруги», неможливості розслабитися); 3) наявність явних, але короткочасних симптомів інших розладів: обсесивно-компульсивного розладу (F42.-), депресивного епізоду (F32.-), дисоціативного розладу (F44.-), тривожно-фобічного розладу (F40.-), ипохондрічного розладу (F45.2), недиференційованого соматоформного розладу (F45.1), розладу соматизації (F45.0). При даному розладі були виявлені статистично достовірно більш високі середні значення показників у наступних шкалах: «неврастенічних розладів» (р=0,04), «нав’язливостей» (р<0,001), «істеричних розладів» (р=0,04), «труднощів у соціальних контактах» (р=0,03), «конверсійних розладів» (р=0,03), «вегето-судинних порушень» (р=0,02); більш низькими були значення «агрипнічної» шкали (р=0,04) та шкали «дереалізації» (р=0,048).

Психогігієнічне вивчення умов праці музикантів виявило, що більшість робочого часу вони піддаються звуковому тискові, що перевищує гранично припустимий рівень звуку (тобто більш 80 дБА), а також мають недостатній рівень освітленості на робочих місцях (менше 250 лк), що сприяє більш швидкому стомленню на роботі, перенапрузі органів зору і знижує загальну резистентність організму до психоемоційних навантажень.

У групі музикантів у порівнянні з аналогічним контингентом викладачів ЗШ ризик появи психоемоційних перевантажень на роботі був у 2 (ДІ 1,5-2,7) рази вище (p<0,001), у 1,8 (ДІ 1,2-2,6) рази перевищував (p<0,001) у них фактор незадоволеності умовами праці, у 23,9 (ДІ 6,1-93,2) разів був вище (p<0,001) ризик появи психічного дискомфорту, зв'язаного з концертною діяльністю й у 3,9 (ДІ 1,9-7,9) рази переважала (p<0,001) наявність шумового фактора на роботі. Ці дані свідчать про більш інтенсивний вплив виробничих несприятливих факторів на музично-педагогічних працівників.

Характеристики

Список файлов реферата