92028 (680378), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Перелік діагностичних досліджень охоплював: оцінку неврологічного стану дитини, проведення інструментальних методів дослідження (нейросонографія – НСГ та ехоенцефалоскопія – ЕХО – ЕС) та біохімічних методів (визначення вмісту катехоламінів – адреналіну та норадреналіну в сечі у немовлят, іонів Ca, K, Na в крові у немовлят).

Нейросонографію (НСГ) проводили апаратами “Aloka – 650" та “Siemens” з частотою датчиків 5 і 7,5 МГц (виробництва Німеччина). Ехоенцефалоскопічне ультразвукове дослідження головного мозку проводили за допомогою вітчизняних ехоенцефалографів «Эхо-11» та «Эхо-12» немовлятам з ліквородинамічними порушеннями з маленькими розмірами тім’ячка або з закритим тім’ячком.

Для оцінки вмісту катехоламінів використовувався метод Є.Ш.Матліної зі співавторами (1965) шляхом колоночної хроматографії на окисі алюмінію. Вміст іонів К⁺, Na⁺, Ca²⁺ визначали на автоматичному аналізаторі “Easy Lyte Calcium”, Na/K/Ca/pH analyzer закритого типу, виробництва США, 2004 р.

Оцінка ефективності використання лікувальних засобів також проводилась за допомогою вивчення психологічного стану немовлят, поведінкових і неврологічних ознак з обов’язковим урахуванням гестаційного віку і ступеня зрілості дитини (О.А .Гончар, 1999, С.К. Євтушенко, В.Ю. Мартинюк, 2003). Перед початком огляду новонародженого збирали анамнез вагітності, пологів та життя дитини, проводили гомеопатичне опитування, метою якого було визначення конституціонального типу немовляти (новонародженого) і відповідно до цього індивідуальний підбор гомеопатичного засобу (Л.И.Ильенко, 1997, Г.В.Мещерінова, 2001). В підборі гомеопатичного препарату враховували оцінку постаті дитини з урахуванням біографічного анамнезу та клінічних симптомів. Проводилась оцінка психологічного стану немовлят шляхом опитування батьків та спостереження за реакціями нервової системи на різні подразнення та оцінка неврологічного стану немовлят (Л.Т.Журба, 1981, М.В. Білоусова, 2000, Г.В. Кукуруза, О.Е. Беляева, 2005).

При оцінці ступеню тяжкості стану дитини з підвищеною збудливістю при гіпоксично – ішемічному ураженні нервової системи використовували шкалу – опитувальник за даними психологічного стану дитини та об’єктивними даними неврологічного стану дитини (Ю.И. Барашнев, 2001, М.В. Білоусова, 2000, Е.А. Гореликова, 2000, Г.В. Кукуруза, О.Е. Беляева, 2005, С.П. Песонина, 2006). Наявність скарг або симптому оцінювали в балах (наявність – 1 бал, відсутність – 0 балів).

Для інтегральної оцінки стану немовлят перед початком лікування та через 1, 3 та 6 місяців визначали середній бал ступеня симптому наступним чином:

N₁* Σb / N₂ , (1)

де N₁ – кількість немовлят; Σb – ступень симптому (в балах); N₂ – кількість випадків (Медик В.А. та інш., 2000, Лапач С.Н. та інш., 2001).

Результати дослідження та їх обговорення.

За результатами спостереження немовлят з підвищеною збудливістю внаслідок гіпоксично – ішемічних уражень нервової системи встановлено, що прояви цього стану визначаються у вигляді ліквородинамічних порушень, підвищеної нервово – рефлекторної збудливості, астено – невротичних та вегето – вісцеральних розладів.

160 немовлят з ліквородинамічними порушеннями отримували для лікування гомеопатичні засоби. Кожна з 40 дітей II групи з легким ступенем отримувала препарат Arnica 6C та один з дегідратуючих гомеопатичних препаратів Natrium sulfuricum 200С, Helleborus niger 200С або Cicuta virosa 6С. Препарати діти отримували по 1 – 3 крупинки 1 раз на добу, 2 – 5 днів на тиждень, протягом 14 – 21 діб. Лікування 120 дітей в III групі з середньою та тяжкою ступенями гіпоксії починали лікування з призначення препарату Traumeel S та діакарб з наступним призначенням 1 або 2-х гомеопатичних препаратів Natrium sulfuricum 200С, Helleborus niger 200С, Cicuta virosa 6С, Apis 6С (по 1 – 3 крупинки 2 – 5 разів на тиждень, в залежності від ступеня тяжкості стану) на протязі 2 – 4 місяців. Traumeel S отримували по 3-5 крапель або 1/5-1/4 таблетки в невеликій кількості води або молока за 15-30 хвилин до їжі від 1 - 3 рази на добу, на протязі 14-21 діб. Діакарб призначали 13 немовлятам з тяжким ступенем по 1/5-1/4 таблетки зранку до їжі за 30 хвилин в незначній кількості молока або води по схемі (3 дня давати, 4-ий день – перерва) на протязі 9-21 діб в залежності від тяжкості стану разом з аспаркамом по 1/5-1/4 таблетки зранку після їжі 9-21 день без перерви на один день.

В I групі всі 53 дитини отримували діакарб 0,25 протягом 9-21 діб в залежності від тяжкості стану разом з аспаркамом по 1/5-1/4 таблетки по схемі. Потім всі діти отримували цитралеву мікстуру на протязі 10-14 діб. Необхідно відмітити, що під час прийому діакарбу 18 дітей були в’ялі, сонливі, рухова активність в них була знижена.

ЕХО-ЕС проводили 34 немовлятам з ліквородинамічними порушеннями. До початку лікування на ЕХО – ЕС у 21 дитини відмічали розширення III шлуночку до 7–8мм з підсиленням пульсації ЕХО – сигналів на 25 - 30 %. У 13 дітей відмічали розширення III шлуночка до 8-9мм з підсиленням пульсації ЕХО – сигналів на 60-70%. Через 1 міс після проведеної дегідратуючої терапії показники в обох групах відповідали нормі. На НСГ визначали розширення лікворопровідної системи мозку та ознаки ішемічного ураження головного мозку.

До лікування в I та III групах визначали на НСГ розширення передніх рогів до 12,8 1,6мм з обох сторін, через 1 міс було зменшення в I групі до 8,1 0,7мм, в III – до 6,7 0,7мм, через 3 міс – відповідно до 4,8 1,3мм та до 2,9 0,8мм. Ширина III шлуночку головного мозку була до лікування 7,1 0,7мм, через 1 міс в I групі – 5, 7 0,7мм, в III – 5,5 0,6мм, через 3 міс – 4,3 0,3мм. Ширина конвекситального субарахноїдального простору зменшилась в I групі з 8,1 0,7мм до 2,5 0,6мм в I групі, до 2,2 0,2мм в III групі, а ширина міжкулькової борозни з 3,7 0,7мм до 0, 7 0,5мм в I групі та до 0,6 0,5мм в III групі відповідно через 3 місяці.

В табл.2 представлена оцінка стану немовлят з ліквородинамічними порушеннями до та після лікування.

Через 1 місяць стан дітей з тяжким ступенем ще не відрізнявся, з середнім та легким ступенями – лікування в основній групі йшло швидше. Через 3 місяці повністю одужали діти з легким ступенем, групи вже не відрізнялись (p > 0,05), значно покращився стан дітей з середнім та тяжким станами, р < 0,05. Через 3 – 5 місяців в основній групі та через 4 – 6 місяців в контрольній всі діти були виліковані.

Таким чином, результати досліджень показали ефективність гомеопатичних ліків при ліквородинамічних порушеннях по даним клінічних спостережень та ЕХО – ЕС, НСГ.

Таблиця 2

Оцінка стану немовлят з ліквородинамічними порушеннями (бали) до та після початку лікування

Примітки:

1. * - р < 0,05 по відношенню до лікування;

2. ** - р ≤ 0,05 по відношенню до фармакологічних засобів (I група);

3. 0 – симптоми ліквородинамічних порушень відсутні (норма).

Лікування підвищеної нервово – рефлекторної збудливості проводилась у 215 немовлят в II групі та у 60 немовлят в I, первинний огляд яких був у віці від 2 тижнів до 4 місяців. 180 дітей II групи отримували як седативний засіб гомеопатичний препарат Chamomilla 6С по 1(3) крупинки 1 – 2 рази на добу, 2 – 5 днів на тиждень на протязі 1 – 2 місяців. У 65 дітей відмічались стани гострого збудження внаслідок кишкових кольок, прорізуванням зубів у дітей, різними станами збудження на фоні гіпертермії, дітям призначали комплексний гомеопатичний препарат німецької фірми “Heel” “Viburcol”. Препарат Zincum valerianicum отримували 35 дітей, у яких переважало рухове занепокоєння в ногах, діти погано засинали ввечері. Нічний сон у них також був неспокійний, вони часто прокидалися. Діти приймали препарати протягом 1 – 2 місяців ввечорі, за 2 години до сну по 1(3) крупинки, після закінчення прийому регресу симптоматики не визначали. У 73 дітей відмічались гіперзбудливість без видимої причини, під час плачу та збудливості відмічались вигинання «на місток», після призначення препарату Cicuta virosa 6С по 3 крупинки 1 раз на добу 2 – 3 рази на тиждень на протязі 3 – 4 тижнів ці явища зникали.

Лікування немовлят в I групі проходило наступним чином: 55 дітей отримували цитралеву мікстуру, 5 дітей отримували люмінал (фенобарбітал) по 0,0075 - 0,01г на добу.Приймалась мікстура по 1 чайній ложці 1-3 рази на добу, в залежності від віку та стану здоров’я дитини, протягом місяця (2 курси по 10 – 14 діб з перервою на 7 – 10 діб).

У 32 дітей відмічався рецидив підвищеної нервово – рефлекторної збудливості через 5 – 7 днів після закінчення прийому мікстури. Вони отримували лікування у вигляді відвару седативних трав (м’ята, меліса, валеріана) протягом 1 – 2 місяців.

У 15 немовлят I групи та 20 немовлят II групи визначали зміни показників адреналіну (А) та норадреналіну (НА) в сечі до лікування, через 1 та 3 місяця після початку лікування. 15 здорових немовлят склали IV групу (порівняння). Перед початком лікування у всіх дітей був підвищений рівень А та НА, значення А складають 4,2 0,3 мкг/добу , це вище норми у 1,68 разів, значення НА – 11,2 0,4 мкг/добу, що вище норми у 2,24 разів . Дані представлені в табл. 3.

Таблиця 3

Динаміка вмісту адреналіну та норадреналіну (мкг/добу) в сечі немовлят

Примітка: * – р<0,05 по відношенню до лікування.

Перед початком лікування показники I та II груп практично однакові. I та II групи відрізняються від IV групи (порівняння), р < 0,05. Через 30 – 35 діб після початку лікування дані достовірно різняться в II групі по відношенню до лікування в своїй групі (р <0,05). Через 90 – 95 діб показники достовірно зменшуються в I та II групах, р <0,05 та в II групі практично не відрізняються від норми. В I групі через 90 – 95 діб діти ще потребують подальшого лікування. Необхідно звернути увагу, що в II групі клінічні показники змінюються відповідно біохімічним. В I групі біохімічні показники нормалізуються пізніше, ніж клінічні симптоми. Оцінка стану немовлят з підвищеною нервово – рефлекторною збудливістю до та після лікування представлено в табл.4.

Таблиця 4

Оцінка стану немовлят з підвищеною нервово – рефлекторною збудливістю (бали) до та після початку лікування

Примітки: 1. * - р < 0,05 по відношенню до лікування в своїй групі;

Характеристики

Список файлов реферата