61229 (674191), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Водночас існували й складнощі в розвитку міжнародного архівного співробітництва. Так, жоден із представників нашої країни не входив протягом майже сорока років її членства до складу керівних органів МРА – Виконкому, Європейського бюро тощо. Дуже обмеженою була безпосередня участь українських архівістів у роботі комісій і комітетів МРА, хоча два з них були створені завдяки українським архівістам; при розробленні основоположних документів цієї світової організації – рекомендацій, стандартів – практично не враховувався досвід України. Обмеженими були можливості українських архівістів і в прийомі делегацій закордонних колег, оскільки всі питання їх роботи та ознайомлення з українськими архівами вирішувалися виключно в Москві.

Кардинальні зміни, що відбулися на зламі 1990-х pp., суттєво вплинули на визначення місця України в новій геополітичній структурі світу. Статус самостійної держави не міг не позначитися на характері наших стосунків з архівними службами і товариствами, відповідними міжнародними організаціями.

Висновок

Архівне будівництво в радянській Україні, як і в інших союзних республіках, перебувало в кризовому стані. Строга централізація та бюрократизація управління архівною справою, підпорядкування діяльності архівів партійній ідеології, витіснення архівів на периферію суспільного життя, заміна частини висококваліфікованих фахівців-архівістів партійними функціонерами, обмежений доступ до ретроспективної інформації, ізоляція архівів від зарубіжних архівних процесів – такі ознаки, характерні для радянського архівного будівництва, привели до кризової ситуації. Назрівала об'єктивна необхідність вироблення нової стратегії і тактики архівного будівництва на нових демократичних засадах.

Відновлення державної незалежності поклало початок новому етапу розвитку архівної справи України, відродженню її національних традицій, демократизації архівної системи.

Переборюючи об'єктивні і суб'єктивні труднощі, українські архівісти зайняли гідне місце у світовому архівному середовищі. Позицію України в міжнародному архівному співробітництві визначали національні інтереси в архівній справі, розвиток повноправного і взаємовигідного співробітництва з усіма національними архівами, інтеграція в міжнародне архівне середовище, адаптація загальнодемократичних і професійних здобутків інших країн, поширення власного досвіду вирішення проблем комплектування, зберігання та використання архівних фондів і документів. Ось чому архівознавство досліджує і вивчає тенденції розвитку архівної справи як на регіональному, так і на міжнародному рівні.

Розірвавши з тоталітарним минулим радянської доби, архівна система України реформується в руслі загальних тенденцій демократизації та децентралізації, інтеграції у світовий архівний простір. Це висуває перед архівознавцями важливі теоретико-методологічні і прикладні проблеми, пов’язані з осмисленням зарубіжної архівістики і сучасної архівної практики. Відтак нового імпульсу набув розвиток архівної науки в Україні.

Належить прискорити реформування архівної системи, перебудову діяльності архівів та їх управлінських органів у відповідності з новими умовами, комп’ютеризацію і створення єдиної інформаційної системи вітчизняної архівної галузі. Дальше зміцнення матеріально-технічної бази усіх ланок системи архівних установ, забезпечення їх кваліфікованими кадрами, новітніми інформаційними системами і технологіями є першочерговими серед пріоритетних проблем галузі.

Сучасне розуміння національної архівної спадщини полягає в тому, що до її структури відносять не лише Національний архівний фонд України, а й науково-довідкові та науково-інформаційні системи. Освоєння цих систем є запорукою підвищення ефективності використання архівної спадщини в інтересах зміцнення України як держави, національно-культурного і духовного відродження українського народу.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" від 13 грудня 2001 р. [зі змінами] // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №11. – Ст.81.

2. Архівістика: Термінологічний словник / Авт.-упоряд. К. Є. Новохатський, К. Т. Селіверстова, Н. I. Гончарова та ін. – К., 1998. – 106 с.

3. Архівні установи України: Довідник / Держкомархів України. – К., 2000. – 260 с.

4. Архівознавство: Підручник / Я. С. Калакура, К. І. Матяш. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2002. – 356 с.

5. Боряк Г. В. Національна архівна спадщина України та Державний реєстр "Археографічна україніка": Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи / Г. В. Боряк. – К., 1995. – 348 с.

6. Дубровіна Л. А. Основні положення концепції комп’ютеризації архівної справи в Україні // Студії з архівної справи та документознавства. – 1998. – Т.3. – С.6-17.

7. Захарченко Т. М. Застосування ЕОМ у роботі державних архівів України // Архівознавство України. – 1996. – №4-6. – С.37-47.

8. Кисельова А. Веб-сайт Державного комітету архівів України: загальний огляд структури і змісту: наукові праці / НБУ ім. В. І. Вернадського. – К., 2004. – Вип. 13. – С. 485-491.

9. Ляхоцький В. Основні тенденції та перспективи розвитку архівної справи в Україні на початку ХХІ ст. // Київська старовина. – 2004. – №3. – С.3-8.

10. Матяш І. Б. Сучасна українська архівістика: організація, проблеми, завдання // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 1. - С. 45-50.

11. Мітюков О. Г. Радянське архівне будівництво на Україні. – К., 1976. – 226 с.

12. Нариси історії архівної справи в Україні / За заг. ред. І. Б. Матяш, К. І. Климової. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2002. – 612 с.

13. Трач Ю. В. Архівознавство: Підручник / Ю. В. Трач. – К.: Університет "Україна", 2005. – 362 с.

14. Хрестоматія з архівознавства: Навчальний посібник / Упоряд. Г. В. Боряк та ін. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2003. – 408 с.

Размещено на Allbest.ru

Характеристики

Список файлов реферата