61162 (674147)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна митна служба України

Академія митної служби України

Реферат

з дисципліни:

Історія держави і права України

На тему:

Конституційний лад та політико-правові реалії радянської України

Дніпропетровськ 2002

Зміст

конституція держава правовий система

Вступ

1.Характеристика конституції 1919р.

2.Конституція 1929р.

3.Конституція 1937р.

4.Конституція 1978р.

5.Проект конституції 1991р.

Висновки

Вступ

Прийняття Конституції України наприкінці червня 1996р. стало політичною подією величезного значення. Адже це перша в багатовіковій історії українського народу Конституція української суверенної й незалежної держави.

Наявність Конституції – одна з головних ознак, з якої судять, наскільки розвинута певна держава і наскільки розвинута її правова система.

Для найкращого розуміння сучасної правової системи України та конституційного ладу нашої держави потрібно розглянути всі стадії розвитку конституційного права і самої конституції зокрема.

1.Характеристика конституції 1919р.

Після довгої боротьби за владу наприкінці 1919р. білогвардійці, війська інтервентів і сили внутрішньої опозиції зазнали поразки. Розпочалося відновлення в Україні диктатури пролетаріату. Пленум РКП(б), який відбувся 29 листопада 1919р., прийняв резолюцію „Про Радянську владу на Україні”, в якій були накреслені завдання диктатури пролетаріату в республіці.

Відновлення радянської влади наприкінці 1919 – на початку 1920р. здійснювалося у формі ревкомів як у центрі, так і на місцях.

Наприкінці 1918 – на початку 1919р. отримали розвиток такі форми зв’язків між радянськими республіками, які утворилися ще наприкінці 1917 – на початку 1918р. вони визначалися такими принципами: тотожність суспільно-економічного і політичного ладу, керівна роль ЦК комуністичної партії на території радянських республік, що забезпечило у будівництві федерації особливе становище РСФРР.

Керуючись вказівками ЦК РКП(б), Тимчасовий робітничо-селянський уряд УСРР в декларації від 26 січня 1919р. заявив, що міцний зв’язок з усіма радянськими республіками є умовою торжества радянської влади в Україні. Головним виразником тенденції до об’єднання, провідною силою цього процесу виступали більшовики, які привносили у пролетарські маси дух класової інтернаціональної солідарності, який згуртовував їх на загальній політичній платформі радянської влади і боротьби за соціалізм.

Для того, щоб забезпечити єдність командування Червоною армією України збройними силами РСФРР, уряд УСРР вирішив направити постійного представника командування української Червоної армії до ставки головнокомандуючого збройними силами РСФРР.

Велика увага приділялася встановленню єдності в управлінні транспортом. Значні кроки були зроблені в напрямку об’єднання фінансів.

На початку 1919р. склалася і така ознака тогочасного „федеративного характеру” відносин між республіками, як спільність громадянства.

6 березня 1919р. у Харкові почав роботу ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад. На ранковому засіданні 10 березня було розглянуто і затверджено проект першої Конституції Радянської України. В обговоренні взяли представники трьох найбільших фракцій: більшовиків, боротьбистів та лівих есерів. Боротьбисти та ліві есери намагалися змінити характер Конституції в напрямку більшої демократичності: пропонували замінити статтю 21 п.а), де встановлювалося, що особи, які використовують найману працю з метою одержання прибутків, позбавляються виробничого права. Проте дані пропозиції були відхилені найбільшою на з’їзді більшовицькою партією.

Так, на цьому з’їзді було прийнято резолюцію „Про Українську Радянську Конституцію”. Остаточно ж редагування тексту відбулося на засіданні Центрального виконкому УСРР 14 березня 1919 рокую це число вважалося радянською історичною наукою датою появи першої української Конституції взагалі. Цим самим ніби перекреслювалася вся багатовікова традиція пошуку української державності. Це не дивно, бо більшовики всерйоз вважали, що історія дійсно починається з них, а все, що було раніше – лише підготовка до „нової ери”.

Така категорія, як „народ”, власне відсутня в законотворчості першого етапу становлення і розвитку радянської влади. Класова ідеологія звертає увагу на експлуататорів та експлуатованих; в кращому випадку тут йдеться про „працюючий і експлуатований народ”, а не про націю. Конституція УСРР, як і інші радянські закони того часу, була розрахована на пролетаріат; і не на конкретних живих робітників, а на „пролетаріат взагалі”, без національних, вікових і статевих ознак. Від імені такого пролетаріату більшовицькі лідери (які самі, а тим більше апаратники, за рідкісним винятком, аж ніяк не були робітниками за походженням) вершили розправу над конкретними трудящими у випадку відмови працювати на „світле майбутнє”. Зміст першої радянської Конституції цілком підтверджує ці висновки. Перша стаття зазначає: ”Українська Соціалістична Радянська Республіка є організація диктатури працюючих і експлуатованих мас пролетаріату і біднішого селянства для перемоги над їх віковими гнобителями й експлуататорами – капіталістами й поміщиками”. Більшість положень Конституції і була присвячена обґрунтуванню диктатури пролетаріату: проголошувалися такі цілі. як ліквідація приватної власності, побудова безкласового суспільства; як перспектива оголошувалася побудова комунізму „в світовому масштабі”. Виходячи з останньої тези, наголошувалося на тимчасовому характері існування Радянської України: ”Українська Соціалістична Радянська республіка заявляє свій твердий намір увійти в склад єдиної Соціалістичної Радянської Республіки, як тільки утворяться умови для її збудови”

В ст.5 визнається влада працюючих мас на території Української Соціалістичної Радянської Республіки здійснюється через Ради Робітничих, Селянських та Червоноармійських депутатів та інші органи влади по означенню Рад.

Згідно ст.6, до відому Центральної Радянської Влади на Україні належать всі питання загальнодержавного значення (затвердження, зміна і доповнення конституції, установлення і зміна державних меж республіки, відносини з іноземними державами і оголошення війни і підписання згоди, установлення основ організації збройних сил, загальне керівництво внутрішньою політикою, цивільне, карне і процесуальне законодавство, усталення основ соціалістичного будівництва в області народного господарства, керування грошовою системою і організація фінансового господарства республіки, державний контроль над діяльністю Радянської влади, зокрема над правильністю, закономірністю і доцільністю грошових витрат); всі питання, що не мають загальнодержавного значення і які будуть взяті на розгляд органами Центральної Радянської влади.

Декларувалися і деякі популістські та егалітаристські цінності, такі як рівність, братерство. Праця в ім’я „спільної вигоди” тощо. Але вони, як і загальнодемократичні завоювання – свобода слова, зібрань, союзів – поширювалися лише на пролетаріат і найбідніше селянство. За межами свобод і взагалі – самої державності – лишилася, таким чином, абсолютна більшість українського народу: селяни-середняки, а також ремісники, „куркулі”. Інтелігенція, дрібні підприємці, не кажучи вже про промисловців. Таким чином, цілком справедливим є твердження про антинародний характер радянської влади, оскільки перша ж Конституція УСРР визначає право на громадянське існування лише незначної частини українського народу. До речі, й значно пізніша Конституція УРСР, про яку ще йтиметься далі, сталінської доби також визнає Україну „державою робітників і селян”, тобто лише тих, кому цей статус надавався владними органами. Оскільки реально мільйони й мільйони людей оголошувалися „колишніми експлуататорами” і позбавлялися громадянських прав, навіть в тих, дуже обмежених сферах. Які декларувалися в Радянській Україні.

Отож навіть демократія класового ґатунку виявилася лише позірною, бо фактично зміст її звівся до закріплення політичних привілеїв компартійної номенклатури, котра обстоювала єзуїтський принцип „демократичного централізму”, що давав можливість нейтралізувати всіх рядових членів партії й навіть тих парт керівників, які обстоювали власні погляди.

Звичайно, в тексті першої радянської Конституції України, як і в текстах наступних, ми не помітимо того, що вже стало надбанням Конституції УНР 1918р., зокрема, такого важливого принципу реального демократизму, як розподіл влади між законодавчими, виконавчими та судовими структурами. Принцип політичної монополії вимагав не розподілу влади, а її максимальної концентрації, що є і адекватним виявом будь-якої диктатури.

Сам порядок прийняття Конституції УСРР якнайкраще продемонстрував ці тенденції. Представники фракцій боротьбистів та лівих есерів, які брали участь у ІІІ Всеукраїнському з’їзді Рад, намагалися надати Конституції більшої демократичності: змінити статтю про диктатуру пролетаріату, розширити кількість осіб, що мали право голосу, гарантувати піднесення національних культур раніше поневолених націй тощо. Проте ці пропозиції, з якими виступав Василь Еллан-Блакитний, були відхилені більшовиками.

Цікаво, що офіційний проект та остаточна редакція першої Конституції УСРР були написані російською мовою (до 1920р. все законодавство „незалежної” Радянської України велось російською мовою). Проте національно-визвольні змагання українського народу змусили більшовицьке керівництво Москві відійти від деяких попередніх позицій. Якщо спочатку Україну було проголошено складовою Російської Федерації, то в 1919р. номінально Радянська Україна стала незалежною (щоправда з зафіксованим у Конституції прагненням якнайшвидше втратити цю незалежність). Отже, форма самостійної держави на той час була збережена. Більше того: більшовики на Україні змушені були піти на блок з боротьбистами, лівими есерами, лівими українськими есдеками, єврейськими лівими соціалістами і на додачу засудити великодержавників у власному середовищі.

1. Конституція 1929р.

Створення в 1922р. Союзу радянських республік і прийняття в 1924р. Конституції СРСР зумовило необхідність внести в Конституцію УСРР 1919р. відповідні зміни, пов’язані головним чином з розподілом компетенції між союзною і республіканською владою.

Саме з питань розподілу компетенції розгорілися гострі суперечки між прихильниками федерації (так званими „націонал-більшовиками” Х.Раковським, М.Скрипником та ін.) і поборниками сталінської „автономізації” (З.Мануїльський та деякі інші політичні діячі). Як відомо, перемогу здобула ідея федералізації, яка. Хоч і не гарантувала Україні як суб’єкту радянської федерації справді самостійний правовий статус, але все ж таки сприяла закріпленню її державного статусу. Та поступово, в процесі „загвинчування гайок” у політиці стосовно республік, до союзних органів переходило дедалі більше повноважень, сфера республіканської компетенції неухильно згорталася.

В 1929р. – на одинадцятому Всеукраїнському з’їзді Рад, 15 травня – було затверджено другу Конституцію УРСР як союзної республіки. Текст цієї Конституції складався з п’яти розділів, які включали 82 статті. В першому розділі – „загальні положення” – було подано виклад „Декларації прав і обов’язків трудящих УРСР”, яка дещо в іншому вигляді входила і до першої Конституції. В другому розділі йшлося про „радянське будівництво”, де вповні виявив себе принцип централізації, тобто безумовного підпорядкування нижчих владних органів вищим. Власне, цим освячувався принцип „адміністративної системи”, втіленням якої й виступила друга українська Конституція. В третьому розділі йшлося про виборчі права, привілеї, користуватися якими мали лише „трудящі класи”. Четвертий розділ стосувався питань формування республіканського бюджету, п’ятий присвячувався символіці й визначенню столиці, якою на той час був Харків.

Отже, як раз у рік так званого „великого переламу” закріплюється централізм державної влади. А під категорію осіб, обмежених у громадянських павах, під час колективізації потрапляють мільйони заможних селян-трудівників.

Отже, позбавившись так легковажно завоювань громадянської війни, одним з наслідків якої була певна політично-адміністративна самостійність. Уповноважені представники центру почали витісняти „українізовані” кадри. Починається чистка не лише серед партійної, а й серед партійної інтелігенції. Про масштаби терору в Україні А.Авторханов повідомляє: ”Аналіз жертв „Великого терору” 30-х років показує, що саме серед української партійної та безпартійної інтелігенції жертв терору було в кілька разів більше, ніж у центральних областях Росії”.

3.Конституція 1937р.

У середині 30-х років керівництво комуністичної партії дійшло до висновку про необхідність внесення „демократичних” змін до Конституції СРСР 1924р., а також до конституцій союзних і автономних республік. Вперше це питання було винесене на обговорення у 1935р. на лютневому пленумі ЦК ВКП(б). Таким чином намічалося утворити видимість подальшої демократизації державного ладу.

VIII Всесоюзний з’їзд Рад 5 грудня 1936р. одноголосно затвердив і ввів у дію нову Конституцію СРСР1936р.

Прийняття Конституції Союзу РСР вимагало розробки нових республіканських конституцій, у тому числі й конституції УСРР. Розробка проекту конституції УСРР нагадувала процес, який вже відбувався на союзному рівні. 13 липня 1936р. Президія ЦВК УСРР утворила конституційну комісію, до складу якої увійшли державні та партійні провідники України: Петровський, Косіор, Постишев. Задонський, Любченко, Якір та ін. Наприкінці 1936 р. Президія ЦВК УСРР прийняла проект Конституції, запропонований конституційною комісією, за основу. Після всенародного „обговорення” він був переданий на розгляд Надзвичайного ХІV з’їзду Рад УСРР, який 25 січня з’їзд Рад постановив: „Проект Конституції (Основного закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки в редакції, поданий Редакційною Комісією, затвердити”.

Конституцію УРСР 1937р. побудовано у відповідності до Конституції СРСР 1936р. Вона майже повністю відбивала союзну Конституцію, відтворювала її принципи, копіювала основні положення. Обидві конституції мали демагогічний характер і були як би поза часом і простором. Численні положення Конституції УСРСР, як і Конституції СРСР, особливо про права людини, насправді не діяли. Вони мирно співіснували з репресивною машиною, масовими арештами, розстрілами. Основний Закон за формою був демократичним, але повністю відірваним від реального життя.

Нова Конституція УСРР, проголошена найдемократичнішою у світі. Насправді ж Конституція СРСР 1936р. повинна була замаскувати той „великий терор”, який Сталін та його поплічники організували в Радянському Союзі і від якого, може, найбільше постраждала Україна. Недарма Микита Хрущов, який у той час став керівником української компартії, з гордістю казав, що українська компартія „була вичищена до блиску”.

Конституція УРСР 1937р. складалася з 146 статей, об’єднаних в розділи.

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата