61070 (674099)

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Вступ

1. Від громадянина до підданого

2. Закони ХІІ таблиць

3. Принцип "хліба і видовищ"

4. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ РИМА ІІІ-ІІ ст. до н.е.

Висновок

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Культура Риму склалась і сформувалась під впливом культур багатьох народів, передусім етрусків і греків, акумулювавши кращі їхні досягнення. У більшості випадків римляни перевершили своїх учителів. У свою чергу, у період найвищого розквіту римська культура справила величезний вплив на подальший розвиток Європи.

Римляни суттєво вдосконалили сільськогосподарські знаряддя, які отримали у спадок від греків. Зокрема, до плуга вони додали колеса, ніж і відвал; цей прототип відомий і сьогодні. Винайшли серп та жатку. Почали варити і розливати віконне скло (у Помпеях було знайдено бронзові рами з рештками скла розміром 100x70 см). Удосконалили колісний транспорт, зробили для воза поворотний передок і голоблі.

Суттєво змінилось розуміння моделі світу, пантеон богів став чітко регламентований. Водночас відбулася регламентація і в організації держави, що було зафіксовано в римському праві, згідно з яким визначено функції кожного члена суспільства. Це сформувало раціоналізм мислення, привело до введення майнової ієрархії (реформи Сервія Тулія), надало кошти для утримання армії як соціального інституту. Посада царя стала вибірною, він ділив владу з радою старійшин, сформувалася своєрідна стадія воєнної демократії, вищі посади в державі збігалися з військовими.

Суспільство структурується. Вищим посадовим особам забороняється займатися торгівлею і фінансовими операціями, це дозволяється лише "вершникам". Починають процвітати торгівля і банківська справа; значні прибутки дає землеволодіння, що приводить до суттєвих соціальних змін. Соціальне і економічне розмежування, завойовницькі походи провокують громадянські війни, війни двох аристократій, що врешті-решт призвело до диктатури Юлія Цезаря і, як наслідок, до єдиновладдя — принципату (імперії).

Боротьба за владу потребувала величезних коштів, лихварство набуло державних масштабів, римська знать щораз більше і більше купалась у нечуваній розкоші та розбещеності. Жінки не відставали від чоловіків, сім'я деградувала.

На такому соціополітичному тлі в Римі та Римській імперії утворився своєрідний культурний процес, превалюючим принципом якого був принцип доцільності, сміливості інженерного мислення, що давало змогу задовольняти побутові потреби численного населення, вишуканий естетичний смак аристократів (їх вілли з парками та палаци були фантастично дорогими).

1. Від громадянина до підданого

Вивчення історії римського суспільства – це простежування основних закономірностей його економічного, соціального, політичного і культурного розвитку і виявлення специфічних, властивому тільки древньому Риму рис – має особливий інтерес. Ведучі проблеми курсу древньої історії (визначення своєрідності політичного, економічного розвитку рабовласницького суспільства, інституту рабства, соціальної і класової боротьби, форм рабовласницьких держав, одержали найбільш чітке оформлення і закінченість у римський час. Якщо ранній республіці були властиві первісні форми рабства, то для періоду пізньої республіки, громадянських воєн, історичним змістом яких був перехід від системи античного демократичного поліса до тоталітарного режиму, характерне значне збільшення чисельності рабів, проникнення рабської праці в різні сфери економічного життя держави.

Розквіт класичних рабовласницьких відносин продовжувався на початку ранньої Римської імперії. В останні століття її існування спостерігалося розкладання рабовласницького ладу. Рабство стало гальмом подальшого розвитку.

До кінця ІІІ ст. до н.е. після утворення найсильнішої Римський рабовласницької держави, склалося римське суспільство, що відрізнялося великим різноманіттям і багатозначністю класово-станової структури. Основні суспільні класи не були єдині і монолітні. Наприклад, клас рабовласників розпадався на два стани: сенатори і вершники. Клас рабів також поділявся на окремі групи: раби, зайняті в сільському господарстві, у ремеслі, раби – "служники" державного апарата й ін. Слід зазначити, що поняття "клас" і "стан" не завжди збігалися. У римському суспільстві, розділеному на ворогуючі класи і стани, класові і соціальні протиріччя досягали такої гостроти, що не спостерігалася раніше. Вони привели наприкінці ІІ ст. до н.е. до могутнього підйому аграрного руху, у якому взяло участь римське селянство, що розорилося, а на початку ІІ ст. до н.е. у роки Союзницької війни, селянство всієї Італії. В ІІ в до н.е. відбулися повстання рабів у Сицилії й в І ст. до н.е. грандіозне повстання рабів під керівництвом Спартака в Італії. Таким чином, у напруженій класовій і соціальній боротьбі, що охопила Римську республіку в ІІ-І ст. до н.е. спостерігалося дві роздільно існуючі, що не перехрещують лінії боротьби: плебейсько-селянська і рабська.

Протягом декількох століть Древній Рим зробив еволюцію від поліса до імперії, а римлянин – від громадянина до підданого з його сильним почуттям порядку. Для громадянина характерні були безпосередні зв'язки в системі громада – громадянин, тобто зв'язку співучасті. Дуже велике значення мало ту обставину, що в Римі мало місце рівність громадян у змісті юридичної відповідальності перед законом, але не було рівності в політичній і соціальній сфері. Визначальну роль тут грав ценз – розмір майна і походження, що і визначало місце громадянина в соціальній ієрархії, його права й обов'язки. Так, народні збори були вищим виборчим і законодавчим органом, але прості люди не могли розраховувати зайняти високі посади, це було доступно тільки обличчям з високим цензом. Римський громадянин орієнтувався на наступну систему цінностей: мужність, хоробрість, витривалість, працьовитість, суворе достоїнство, непохитна чесність, справедливість, воля. Характерною і специфічно римською був нерозривний зв'язок волі й економічної незалежності: "платня робить людину рабом". Людина економічно залежна не може висловлювати думку, не бажане тому, кому він був чимось зобов'язаний.

Становить інтерес римський ідеал республіки, до якого був близький Рим в епоху від остаточної перемоги плебсу до середини І ст. до н.е. Найбільш повну, хоча і прикрашену, його характеристику дав історик Полібій. Він підкреслює досконалість політичного ладу Рима, його "змішаний пристрій", що з'єднує елементи монархії (влада консулів), аристократії (авторитет сенату) і демократії (право народних зборів приймати закони, вирішувати питання війни і миру, вибирати магістрати, карати або дарувати почесті в нагороду за доблесть). Взаємний контроль усіх цих інститутів, погодженість їхніх дій, їхня залежність друг від друга додають усьому ладу виняткову міцність і здатність завойовувати інші народи і ними правити. У підсумку виникла світова Римська імперія.

Ця світова держава впитала в себе багато культурних і технічних досягнень скорених народів, асимілювала, зберегла їх і додала їм статус універсальності. Хоча Рим жадав від індивіда в дусі древніх традицій абсолютної соціальної дисципліни, він не намагався знищити індивідуальну оригінальність, а навпаки, стимулював і схвалював будь-яку ініціативу в інтересах імперії. Усі піддані імперії залежали тільки від імператора, що став верховним власником землі, джерелом права і верховною апеляційною інстанцією, і, що замінив у цьому змісті римський народ. Завдяки службі в армії і бюрократичному апараті малися деякі можливості просування по соціальним сходам, але вони обмежувалися збереженням станового принципу і багато в чому залежали не тільки і не стільки від реальних заслуг і здібностей, скільки від заступництва імператора і впливових людей, тобто від уміння лестити, інтригувати, пристосовуватися. Таким чином, на відміну від громадянина для підданого визначальними стали зв'язку в системі імперія – підданий, тобто зв'язку підпорядкування. Цей перехід від громадянина до підданого обумовив і відповідну еволюцію системи цінностей, у якій відбулося своєрідне змішання споконвічних римських цінностей з новими цінностями, орієнтованими на психологію підданого.

2. Закони ХІІ таблиць

Про найдавніше римське право практично нам нічого не відомо. Від "царських законів" до нас дійшли лише убогі уривки, що трактують сакральне право. Основою всього подальшого розвитку права визнавалися Закони XІІ таблиць, складених у 451-450 р. до н.е. Повага римлян до цих законів почасти обумовлювалося їхнім загальним консерватизмом, культом "удач предків", почасти тим обставиною, що деякі основи римської цивільної громади, на базі яких вони склалися, при всіх модифікаціях продовжували жити до повного розкладання античного світу і його культури. Закони XІІ таблиць містили і ряд елементів звичайного права, властивих іншої стадіально близьким народам.

Разом з тим Закони XІІ таблиць уже відрізнялися поруч специфічних для римської цивільної громади рис, що зберігали своє значення на всіх стадіях еволюції римського права. Насамперед це положення, що стосуються аграрних відносин, згідно яким цивільна громада продовжувала залишатися верховним власником землі і контролювала розпорядження нею. Показово також право придбання землі в результаті дворічного користування нею; воно продовжувало діяти на всьому протязі римської історії. Володіти землею на території Рима міг тільки римський громадянин, звідси і формула "моє по квірітському праву", і нерозривний зв'язок громадянства і землеволодіння.

Турбота громади про гарну обробку землі позначалася і на особливому ладі римського прізвища, за словами самих римлян, що не мала аналогії ні в яких інших народів. Її особливість, як відомо, складалася у виключному праві батька на всі належачи прізвищу ресурси: нерухоме і рухоме майно і знаходяться під його владою людей – дружини, синів з їх дружинами і дітьми, рабів. Він довільно міг розпоряджатися їхньою робочою силою, міг їх здати у найми, продати, покарати аж до смерті, хоча звичай вимагав у таких випадках сімейного суду. Звичайно думають, що така влада батька над усіма ресурсами прізвища забезпечувала найбільш ефективну обробку землі у важких для землеробства умовах Древнього Рима.

Ряд положень Законів XІІ таблиць стосується прав римських громадян. У першу чергу це стаття, відповідно до якої остання постанова народу є обов'язковим законом; потім закон, що забороняє страчувати римського громадянина без санкцій вищої законодавчої і судової інстанції. Сюди ж відноситься заборона наділяти якими-небудь привілеями окремих людей. Таким чином, затверджувалася рівність громадян перед законом і виключалася настільки розповсюджена в інших ранніх суспільствах можливість надавати не належному до числа обраних магістрів особі керування якою-небудь територією, збір податків з населення і т.п. Контроль над усією територією Рима і його населенням належав тільки колективу громадян. Можливо, з цим зв'язаний і закон, що карав стратою за твір і опублікування пісні, що ганьбила кого-небудь.

За Законами XІІ таблиць карали стратою й інші злочини: нічна крадіжка чужого врожаю, за що винний розпинався на дереві, підпал будинку або лежачого біля будинку зерна, за що винний заковувався, бився і спалювався. Сюди ж відноситься дозвіл безкарно убити злодія, пійманого вночі на місці злочину, а вдень – злодія, що захищався зброєю. З Тарпейської скелі скидали лжесвідків; страті віддавався суддя або арбітр, викритий у підкупі, людина, що підняла проти Рима ворогів або зрадив ворогам громадянина. За свідченням Августина, Закони XІІ таблиць передбачали, крім страти і штрафів, також окови, пороття, таліон безчестя, вигнання і рабство.

В міру поглиблення класових протиріч усе більш суворими ставали покарання для римських громадян, причому їхня рівність перед законом зникала в зв'язку із соціальною диференціацією, про що свідчать жорстокі покарання по виданим Августом і його спадкоємцями законам. Суд перестав бути публічним видовищем, процеси при єдиновладді втратили політичну значимість, відповідно зменшилася роль емоцій і зросло в ціні тонке і всебічне знання права, уміння його витлумачити і прикласти до конкретного випадку. Тим часом право усе більш ускладнювалося, що привело до його систематизації, що і представляють Інституції Гаю. Слід зазначити і відому подвійність юристів часу Імперії у відношенні до древнього права: з одного боку, воно визнавалося непорушною основою, з іншого боку – пролажували собі шляхи нові течії. У цей же період остаточно складається і знаменитий принцип "презумпції невинності", по якому, якщо по тій чи іншій причині питання про статус людини або про право раба на волю доходив до суду і справа виявлялася сумнівною, його слідувало вирішувати на користь волі. У результаті тривалої еволюції римське право стало гнучким, що дозволило йому бути адекватним соціальної дійсності, що змінювалася.

3. Принцип "хліба і видовищ"

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата