58828 (672805), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Так само даниною моді кінця XVIII ст. є назви міст Севастополь, Сімферополь, Мелітополь, Овідіополь.
У 1783 р. на місці невеличкого татарського селища Ах-тіар («Біла скеля») в Криму було засновано фортецю і порт. У наступному році нове місто одержало від щойно титулованого «князя Таврійського» Г. Потьомкіна назву Севастополь — від грецьких слів севастос — «величний» і поліс—«місто». Легендарний Севастополь — місто-герой, яке вкрило себе славою у Вітчизняну війну,— виправдало своє горде ім'я «Величний». Назва Севастополь не була створена, а лише повторена: як свідчить Птоломей, у Колхіді (Грузія) було вже колись місто з такою ж назвою — Севастополіс.
Сімферополь заснований у 1784 р. на місці татарського селища Акмечеть («Біла мечеть»), яке, в свою чергу, з'явилося на руїнах Неаполя Скіфського. Сучасна назва складається з двох грецьких слів: сімферон — «збирати докупи, з'єднувати» і поліс — «місто», що разом означає «місто, яке єднає». Існує ще один переклад: сімферон — це ще й «вигода, користь», тому Сімферополь — це ще й «корисне місто».
Тоді ж, у 1793 р., одержало назву й селище Овідіополь (Одеська обл.). Коли місту давали цю назву, вважали, що римський поет Публій Овідій Назон (43 р. до н. е.— 17 р. н. е.) був засланий саме сюди (є відомості, що Овідій був засланий у селище Томи у 8 р. н. е.) і тут був похований. Пізніше виявилося, що на місці Овідіополя в давнину було місто Ніконіум, а з колишніх Томів виросла сучасна Констанца в Румунії. Таким чином, назва Овідіополь є свідченням історичної неточності; проте назва прижилася і стала своєрідним пам'ятником видатному поетові на нашій землі.
Що стосується назви міста Мелітополь, то вона взагалі призначалася зовсім для іншого міста: спочатку з'явилася думка побудувати в Криму ще одне місто. Це було в кінці XVIII ст., в час царювання Катерини II. Було придумано для цього міста й пишну грецьку назву: Мелітополь— «місто меду» (від грецьких слів меліта (род. відм. мелітос) —«мед» і поліс — «місто»). Проте місто з цією назвою так і не було закладене. Тільки через півстоліття вирішили скористатися назвою Мелітополь, але вже не для кримського міста. У теперішній Запорізькій області була слобода Новоолександрівка, названа так на честь О.В. Суворова, бо заселили її переважно колишні солдати Суворова. У 1841 р. слободу перетворили на повітове місто, якому й дали назву Мелітополь.
Цим же способом — складанням двох основ, з яких друга поль від грецького поліс,— утворено назви міст Нікополь, Ставрополь, Маріуполь, Тирасполь.
Проте не завжди назва міста, яка закінчується на -поль, була утворена від грецького поліс. Так, наприклад, не лише назви Білопілля, Краснопілл я, Добропілля мають у другій частині «поле», цей корінь є і в назвах Бориспіль, Костопіль, хоч вони й схожі на такі назви, як Ямпіль, Янушпіль, Томашпіль, Теофіполь (останні утворені від імен своїх колишніх власників у першій частині і -піль від поліс). Сюди ж можна віднести й назву міста Тернопіль. Уперше згадується місцевість Тернопілля у 1540 р. Ця назва, як вважають, означала тернове поле — там довго лежав порослий тернами пустир. Є й інші пояснення: назва могла бути утворена від слова ополе — «об'єднання кількох родів»; в основу назви могло бути покладене прізвище Тарновський та ін.
Хоча в назвах міст Херсон і Одеса немає слова поліс, все ж вони теж узяті з грецької мови.
Місто Херсон закладено у 1778 р. на території старого укріплення Олександр-Шанц. Потьомкін дав місту назву Херсон на згадку про стародавній Херсонес — грецьку колонію на заході Криму, поблизу нинішнього Севастополя.
У кінці XVIII ст. на місці старовинного слов'янського поселення Коцюбієво, яке свого часу татари і турки укріпили й назвали Хаджибей, з'явилося місто під назвою Одеса (назву місто одержало в 1795 р.). Це назва стародавньої грецької колонії (по-грецькому вона звалася Одессос), що, як тоді вважали, була колись розташована саме на цьому місці. Пізніше виявилося, що ця колонія була на території Болгарії — в районі міста Варна.
Свідченням того, скільки історичних подій може акумулюватися в одній назві, може послужити найменування міста І з м а ї л. У IV—V століттях тут була грецька колонія Антіофілас. У XIV ст. на цьому місці вже було слов'янське поселення Сміл, яке генуезькі купці називали Сініл. У XVI ст. Сміл захопили турки. Вони назвали місто турецьким словом, проте максимально наближеним до сміл своїм звучанням,— ішмаел, що означає «почуй, боже». До наших часів назва міста дійшла у формі Ізмаїл. Дехто вважає, що місто так назвали на честь турецького полководця Ізмаїл-бея. Чи так, чи так, а все ж це «потурчена, побусурманена»— як співалося в старовинних історичних піснях — назва слов'янського міста Сміл.
Тепер ви розумієте, чому багато хто з учених-істориків, філологів, археологів, етнографів — виступає проти поспішливого і бездумного перейменування населених пунктів. Ось що каже з цього приводу Л. Успенський: «Доки вона [стара назва] живе, крізь неї, як крізь фантастичний перископ часу, можна буває заглянути далеко в минуле. Коли ж вона вмерла або, що ще сумніше, її знищили руки невігласа — окуляр чарівної далекоглядної підзорної трубки розбито...» Загляньте в «перископ часу», подивіться крізь нього на назву вашого рідного міста, селища, села,— і багато цікавого — а часом і несподіваного — розкриється перед вами.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
