Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла

План:

Вступ 3

1. Різні версії істориків про Конотопську битву 5

2. Втрати сторін у битві та доля російських полонених 8

3. Причини поразки російських військ в Конотопській битві 11

Висновок 15

Використана література 16

Вступ

Вранці 28 червня 1659 року Виговський напав на табір царських військ під Конотопом. У листі Безпатого царю досить нечітко говориться про якийсь "під'їзд", який ніби Виговський посилав під Конотоп 28 червня: "28 червня Іван Виговський під ваше великого государя військо під'їзд свій посилає, і ми, великий государ цар, обернулись з боярами проти того під'їзду під'їзд свій військовий послати, з яким військо Виговського і з татарами вашої царської величності з військом зійшлися за Конотопом в п'яти верстах в селі Соснівка...". Проте з контексту листа ніяк не випливає, шо виговці з боєм відступали з-під Конотопа до переправи, як про це пише Величко, оскільки там говориться, що війська Виговського зійшлися з російськими лише під Соснівкою. "Під'їзд" же, про який згадує Безпатий, слід трактувати як розвідувальний загін, посланий союзниками на розвідку перед майбутньою битвою.

Відомий український історик М. І. Костомаров, послуговуючись недостовірними даними С. Величка і польського хроніста В. І. Коховського, дає свою інтерпретацію битви. За Костомаровим, Виговський також вирішив заманити росіян у пастку. Розташувавши своє козацьке військо під командуванням С. Гулянипького, брата обложеного в Конотопі Г. Гуляницького, на широкому лузі в закритому місці, на лівому березі соснівської переправи, гетьман мав намір, взявши з собою невеликий загін козаків і Нурадин-султана, переправитися на правий берег Куколки, щоб вдарити в тил царським військам, які обложили Конотоп, і під першим же ударом у відповідь побігти, заманюючи росіян за Куколку. Хана з ордою він відправив у засідку на урочище Пустої Торговиці із завданням ударити в тил вже заманеному неприятелю. Опис нападу загону Виговського на російський табір під Конотопом Костомаров дає за Величком, відносячи, проте, всі події включно з допитом полонених козаків Пожарським, описані літописцем, на 27 червня. Костомаров вважав, що лише перечекавши ніч, Пожарський вранці 28 червня, не слухаючи відмовлянь Трубецького, переправився з своєю кіннотою через Куколку.

1. Різні версії істориків про Конотопську битву

Сама битва, за Костомаровим, виглядає таким чином. Перейшовши через Куколку, росіяни ставлять батареї, шикуються в бойовий порядок, Виговський не заважає їм. В цей час 5 тис. козаків під командуванням С. Гуляницького риють рів у напрямку до широкого мосту, по якому пройшло московське військо. Вони підходять близько до позицій росіян і можуть вже бути ними помічені. Виговський робить напад на царське військо, але після перших же пострілів у відповідь починає тікати. Пожарський кидається за ним. Виговський відступає все далі. Тоді все московське військо, знявшись із своїх позицій, починає завзято переслідувати козаків, все далі відходячи від мосту.

Таким чином козаки, які копати рів, опиняються в тилу московського війська. Кинувшись на міст, вони руйнують його і уламками загачують мілководну річку. Вода з русла починає розливатися по луках. Це явище підказує Гуляницькому думку не тільки перегородити росіянам зворотний шлях через Куколку, але й затруднити їм хід через луку. За його наказом козаки розсіюються по болоту: одні косять траву і комиші, інші рубають тальник, лозу і кидають у воду. За декілька хвилин річка загачена і вода розливається в усі боки.

Побачивши позад себе козаків, росіяни припиняють гонитву за Виговським і повертають назад. Козаки кидаються услід за відступаючим Пожарським. В цей час з гатасом і свистом на ліве крило московського війська натітає орда з ханом. Виговський з козаками і найманцями наступає з правого боку. Росіяни, стиснуті з боків, подаються назад, але там вода, розлившись по лукам, перетворюється в болото, гармати і коні грузнуть. Козакам і татарам залишається лише довершити розгром.

У розповіді Костомарова переплетені достовірні і недостовірні дані, які разом створюють оригінатьну, але, на жать, не дуже відповідну дійсності картину битви під Соснівкою.

У тих небагатьох авторів, котрі пробувати описувати хід Конотопської битви після її "реконструкції" Костомаровим в його праці "Гетьманство Виговського" (1861 р.), виразно відчувається вплив костомарівської версії. За Костомаровим слідує інший український історик XIX ст. І. Левицький, автор офіційного російського видання "Русская воєнная сила", а також сучасні дослідники: російський — В. В. Каргалов та українські — Ю. А. Мицик, О. М. Апанович, І. Бутич.

Після Костомарова лише один автор, О. М. Лазаревський, в другому томі "Описання старої Малоросії" (1893 р.) зробив самостійне, основане на документах, дослідження Соснівської битви і обгрунтовано розкритикував версію битви, подану Костомаровим, як таку, що базується на недостовірних джерелах. Близький до дійсності опис битви дає автор XVIII ст. О. І. Рігельман, а також офіційний російський історик першої половини XIX ст. В. Берх.

Заплутану і малодостовірну картину Соснівської битви знаходимо в другому томі "Історії Малоросії" (1842 р.) М. Маркевича і в "Історії польського народу" (1866 р.) польського автора Г. Шмітга. Проте найменш відповідну дійсності картину головної битви українсько-московської війни 1658-1659 рр. подає в своїй дисертації 1963 р. сучасний український історик Л. В. Олійник. Він пише, що 28 червня Виговський вдарив прямо на Конотоп. Трубецькой наказав усім військам відступити до обозу, розташованого біля Полівки. Після того як 30 червня виговці, безперервно атакуючи обоз, почали загрожувати царським військам оточенням, Трубецькой віддає наказ відступати до Сейму. При цьому, на думку Олійника, російське командування припустилося серйозної помилки, оскільки Трубецькой, Ромодановський і Безпалий пішли на північний схід від Конотопа, а Пожарський — на північ, що і використати виговці. Коли Пожарський вийшов до Сейму, то там з засідки на нього наскочили козаки і татари. Причому, подаючи опис битви за Самовидцем, Олійник поправляє останнього, замінивши Соснівку на Сейм, де, на його думку, і відбулася ця битва.

Описуючи битву під Конотопом, Л. В. Олійник припустився принаймні трьох грубих помилок. По-перше, в його розповіді порушена хронологічна послідовність подій. Цитуючи документи, де хронологія викладена вірно, і замовчуючи з якихось причин окремі місця, він перекручує події так, що виходить, ніби спочатку Виговський завдає удару по Конотопу, примушуючи царські війська відступати до московського кордону, і лише під час цього відступу розбиває загін Пожарського, в той час як в дійсності все було навпаки: спочатку Виговський розбиває Пожарського під Соснівкою, а тоді змушує Трубецького відступити до кордону. По-друге, він бездоказово і всупереч фактам говорить, що росіяни відступати з-під Конотопа по двох напрямках, двома окремими загонами, в той час як документи однозначно стверджують, що російські війська відступати всі разом і в одному напрямку. По-третє, щоб якось пояснити, чому, згідно з його версією, Виговський розбиває Пожарського не під Соснівкою, як говорять джерела, а на Сеймі, Олійник відповідно до своєї концепції поправляє Самовидця, замінивши в його розповіді Соснівку (Куколку) на Сейм.

Оскільки версія Конотопської битви Л. В. Олійника не підтверджується відомими джерелами, а посилання на нові він не робить, то її наукова цінність викликає великий сумнів.

Як згадувалось раніше, битві з Трубецьким Виговський надавав принципового значення, тому після одержаної перемоги, за свідченням донців, Виговський, прийшовши з того бою, ввечері стріляв з гармат, "а посланцям Трубецького казав: ".

..Государевих людей побив не він гетьман, побила їх воля Божа, так як писано: "Не хватися сильний силою своєю, ні багатий багатством своїм, ні мудрий мудрістю своєю".

2. Втрати сторін у битві та доля російських полонених

Одним з малорозроблених питань Конотопської битви є питання про втрати в ній союзників. Конкретні цифри в дореволюційній історіографії називали лише два автори XVIII ст. — О. І. Рігельман і А. І. Манкієв. Обидва оцінювали спільні втрати союзників в 10 тис. чол. Сучасний український історик Ю. А. Мицик дає такі цифри втрат союзників у Конотопській битві: 4 тис. козаків Виговського й 6 тис. татар.

Даних про втрати росіян в Конотопській битві набагато більше, проте вони досить різняться між собою, як і дані про кількість царських військ, які брали участь в битві. Звернемося до козацьких літописців. Самовидець: "...Де за один час болей ніж на двадцять тисяч або і тридцять люду його царської величності полягло"; С. Величко: "... Зараз же зусібіч розгромили їх до решти"; Ф. Софонович: "... Де барзо много Москви побили, і в неволю людей значних побрати татарове"; Г. Грабянка: "...Жодного не маючи від своїх посилку, мусили у уход з вождем єдиним всі пасти". Те, що практично всі царські війська, які були послані під Соснівку, там і загинули, підтверджує також в своєму листі в Москву й І. Безпалий: "...І ті неприятелі безвісно під'їзд вашої царської пресвітлої величності, з усіх боків обступивши, побили, маю насилу хто втік... І на тому, государ, бою при кн. С. П. Львову і кн. С. Р. Пожарському всіх смертно побито, насилу, государ, через війська Виговського і татарські декілька десятків чоловік пробились в військо до табору". Польські джерела свідчать, що росіяни втратили 40-50 тис. чоловік, Наїма також пише: "Хоробрі воїни гнались за переможеними, били їх і брати в полон, так що з 50 тис. чоловік ні одна душа не могла врятуватись, шоб сповістити царя про біду, що трапилась з ним". Шведський дипломат, посланець Карла X, секретар Адріан Мюллер, який в ті дні перебував у Москві, записує в свій щоденник вісті, принесені його доповідачами про те, що кн. Трубецькой, зазнавши поразки, втратив більше 50 тис. чол. Цю цифру називає і сам Виговський у своєму листі до жителів м. Гадяча про здачу. Проте цифру в 50 тис. втрат царських військ в джерелах союзників, мабуть, потрібно вважати все ж завищеною з кон'юнктурних міркувань — через бажання підняти статус своєї перемоги. Відомості ж шведського дипломата в Москві грунтуються лише на чутках, які завжди перебільшують масштаби дійсних втрат. Хоча цю кількість вбитих називає й Ю. А. Мицик. Більш прийнятною видається цифра в 30 тис., яку називає Самовидець і яка випливає з повідомлення Величка. Її наводять у своїх працях В. Б. Антонович, Д. І. Дорошенко, О. Тетлецький, М. Марченко, О. М. Апанович. Н. І. Павлішев і Л. В. Олійник вважають, що Пожарський вбитими втратив лише близько 5 тис. чоловік.

За домовленістю між ханом і Виговським всі полонені, взяті в ході бойових дій, мали бути віддані татарам, що і було зроблено після битви під Соснівкою. Кількість полонених царських ратних людей за Олійником 8 тис., за Соловйовом і Павліщем оцінюють в 5 тис. чоловік. Тогочасні польські документальні джерела, досліджені Мициком, говорять про 15 тис. полонених, серед яких 50 воєначальників. Наїма — про 30 тис. полонених. Відомо, що в полон до татар потрапили князі Пожарський, Львов, Черкаський, Ляпунов, Бутурлін.

Турецький історик, описуючи долю полонених, так завершує свою розповідь: "...Тому тепер ми повинні докласти всі старання, щоб зміцнити ворожнечу між росіянами і козаками, і абсолютно перекрити їм шлях до примирення; ми повинні не мріючи про багатство, яке пропонують полонені, рішитись перерізати їх усіх. Подібні слова, сказані з твердістю, дійсно повинні були привести до одностайності між татарами: послідував наказ розпочати кровопролиття. Перед палатою ханською відрубали голови всім значним полоненим: після чого і кожен воїн на-різно віддав мечу полонених, які дістались на його долю".

Свідчення татарського літописця підтверджує і лист Виговського від 1 липня з-під Конотопа до коронного обозного А. Потоцького, в якому він пише, що полонені, котрі дісталися татарам, були страчені за наказом хана. В шістнадцятій частині "Древней Российской Вивлиофики" (1791 р.) М. Новикова також знаходимо повідомлення, що Мухаммед-Гірей, "який ратних людей в полон побрав, всіх без милосердя велів посікти". Про таку сумну долю російських полонених говорять в своїх працях В. Д. Смирнов і С. М. Соловйов. Зокрема, Соловйов пише: "...Нещасних вивели на відкрите місце і різали як баранів: так домовились між собою союзники — хан Кримський і гетьман Війська Запорозького". Проте, говорячи, що росіяни були страчені по домовленості між гетьманом і ханом, Соловйов відступає від істини, оскільки з тексту турецького літопису чітко видно, що рішення щодо страти хан приймав самостійно, без відома гетьмана, виходячи з своїх мотивів.

Гірка доля частини полонених не викликає сумніву. Проте свідчення татарського літописця і гетьмана Виговського про масову страту російських полонених татарами, мабуть, є перебільшенням, оскільки іншими джерелами не підтверджується. С. М. Соловйов, який дотримується цієї версії, пише, що князь С. П. Львов був зачищений татарами живим, але через два тижні помер від хвороби. А. І. Манкієв і О. І. Рігельман зазначають, що князя Я. Черкаського татари також не стратили, а відвели в полон у Крим. Навряд чи татари пішли на поголовне знищення всіх російських полонених, взятих в Соснівській битві, навіть з огляду на ту небезпеку, про яку так багатослівне говорить Наїма, оскільки продаж полонених у рабство або викуп за них становили основну частину доходу татар від їх походів в Україну. Це підтверджується документами, що знаходяться в п'ятій книзі "Донских дел".

Взяті в полон у середині квітня 1660 р. донськими козаками, татари Дюлюман Кармиш Паев і Салман Ончкєєв на допиті в Москві повідомили: "А які государеві люди взяті під Конотопом в бою, і тих людей багатьох татари, зберігши піл Конотопом, привезли в Крим, і зараз в улусах і в Криму тримають для окупу багатьох знатних людей...".

3. Причини поразки російських військ в Конотопській битві

Характеристики

Тип файла документ

Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.

Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.

Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.

Список файлов реферата