35296 (659350), страница 3
Текст из файла (страница 3)
- Доповнення, зміна апеляційної скарги або відкликання її чи відмова від неї (ст. 300 ЦПК). В цій сттатті на відміну від порядку в суді першої інстанції, особа, яка оскаржує Рішення чи Ухвалу суду першої інстанції має додатково такі права:
1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
2. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині.
3. При відкликанні апеляційної скарги суддя, який готував справу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про повернення скарги.
4. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається.
5. Визнання апеляційної скарги другою стороною враховується апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.
Наступною особливістю процесуального порядку відкриття АП є те, що протягом десяти днів з дня отримання справи, крім дій, визначених ст. 297 ЦПК, суддя-доповідач вчиняє такі дії:
1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;
2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;
3) з'ясовує обставини, на які посилаються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;
4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами та іншими особами;
5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;
6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;
7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову;
8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
До особливостей процесуального порядку відкриття АП потрібно віднести і те, що суддя-доповідач після проведення підготовчих дій, доповідає про них колегії суддів (ст. 302 ЦПК). Колегія суддів в разі необхідності вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій та призначення справи до розгляду. Справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду. Термін «розумний строк» запозичено при складанні нового ЦПК з практики європейського судочинства. Апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду (ст. 298 ЦПК) надсилає копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу.
Використана література:
1. Конституція України // Голос України, 13 липня 1996 р., № 128.
2. Закон Української РСР від 5 червня 1981 р. “Про судоустрій” // Додаток до “Від. Верх. Ради Української РСР”, 1981, № 24, ст. 357; Від. Верх. Ради України, 1992, № 35, ст. 508; 1994 р., № 26, С. 204.
3. Постанова Верх. Ради України від 24 лютого 1994 р. “Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР “Про судоустрій Української РСР” // Голос України, 20 квітня 1994 р., № 73.
4. Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. “Про концепцію судово-правової реформи в Україні” // Від. Верх. Ради України, 1992, № 30, С. 426.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” // Голос України, 3 жовтня 1996 року, № 234.
6. Стефанюк В. Судова реформа в Україні // Право України, 1998, № 1, С. 20.
7. Опришко В. Конституція — фундаментальна основа подальшого розвитку законодавства і правової системи України // Право України, № 9, 1996, С. 45—48.
8. Стефанюк В. Реалізація судами норм Конституції // Право України, № 8, 1997, С. 7—10.
9. Законодавство України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів судів України. — К.: «Право». Українська Правнича Фундація, 1996. С. 320.
10. Притика Д. Конституційні засади правосуддя і розвиток господарського судочинства // Право України, № 8, 1997, С. 7—10.
11. Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України, № 1, 1997, С. 16—20.
12. Конституція України. Матеріали до вивчення К., Либідь, 1997.
13. Бойко В. Стан здійснення в Україні правосуддя в 1998 р. та завдання по удосконаленню організації роботи судів // Право України, № 3, 1999, С. 3—8.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
