29613 (657475), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких
політичних партій чи рухів (ч. 2 ст. 6 Закону про прокуратуру).

За наявності підстави для відводу прокурор має заявити
самовідвід, не чекаючи заяви про відвід.

Відвід прокурору може бути заявлений учасниками процесу в
ході провадження попереднього розслідування, а також у судовому
засіданні.

Прокурор вправі викласти вищестоящому прокурору або суду
свої пояснення з приводу заявленого йому відводу.

Вирішуючи питання про відвід чи самовідвід, вищестоящий
прокурор і суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

До прийняття рішення про задоволення відводу чи самовідводу
прокурор продовжує виконувати свої функції.

Відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання

Слідчий і особа, яка провадить дізнання, підлягають від­воду:

1. коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами або родичами кого-небудь з
них, а також родичами обвинуваченого;

2. коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти,
перекладачі, захисники або представники інтересів потерпі­лого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

3. коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах
справи;

4. при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх
об'єктивності.

При наявності зазначених підстав слідчий і особа, яка про­вадить дізнання, повинні заявити самовідвід, не чекаючи за­яви про відвід. За цими підставами відвід слідчому і особі, яка провадить дізнання, може бути заявлений обвинуваченим, по­терпілим і його представником, цивільним позивачем, цивіль­ним відповідачем або їх представниками, а слідчому — і захисником.

Заява про відвід або самовідвід слідчого і особи, яка про­вадить дізнання, подається прокуророві, який розглядає і вирі­шує її протягом двадцяти чотирьох годин.

За смислом закону слідчий і особа, яка провадить дізнання,
підлягають відводу або самовідводу також у тих випадках, коли
вони є родичами підозрюваного, захисника, представника по­терпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача, експерта,
спеціаліста, перекладача або брали участь у справі як поняті,
підозрювані, обвинувачені. Наявність цих обставин викликає сумнів
у їхній об'єктивності.

Не є підставою для їх відводу, самовідводу або усунення проку­рором від подальшого ведення слідства чи дізнання та обставина, що
раніше вони провадили розслідування даної справи. Однак слідчий,
який продовжує виконувати обов'язки за своєю посадою, не вправі підтримувати в суді обвинувачення у справі, яку він розслідував. Він має бути усунутий судом від участі в справі за власною ініціативою або за клопотанням учасників судового розгляду.

Крім осіб, вказаних у ч. 2 ст. 60 КПК, відвід може бути заявлений
також підозрюваним і законним представником обвинуваченого.

Заява про відвід чи самовідвід може бути подана на будь-якому
етапі провадження попереднього слідства чи дізнання. Вона має
бути мотивованою.

Слідчий і особа, яка провадить дізнання, вправі дати свої пояснення з приводу заявленого їм відводу. До прийняття рішення прокурором відвід або самовідвід не усуває їх від виконання процесуальних дій у справі і не зупиняє розслідування.

Перед прийняттям рішення прокурор вправі зажадати пись­мових або усних пояснень слідчого або особи, яка провадить
дізнання, а також заслухати пояснення особи, яка заявила відвід.

Рішення прокурора оформляється мотивованою постановою, яка оголошується названим особам і може бути ними оскаржена вище­стоящому прокурору (ст. 235 КПК).

Якщо самовідвід чи відвід слідчому або особі, яка провадить
дізнання, не заявлений, але прокурору іншим чином стала відома
обставина, що виключає можливість їх участі у справі, він зобов’язав­
ний відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 227 КПК усунути їх від подальшого ведення
попереднього слідства чи дізнання, оскільки не заявлення самовідводу, за наявності для цього підстав, має розглядатись як порушен­ня ними закону при розслідуванні справи.

Якщо начальник слідчого відділу бере участь у провадженні
попереднього слідства або провадить його особисто, користуючись
при цьому повноваженнями слідчого (ч. 2 ст. 114¹ КПК), він
підлягає відводу, самовідводу та усуненню від подальшого ведення
слідства з тих же підстав і в тому ж порядку, що і слідчий.

Відвід перекладача, експерта, спеціаліста і секретаря судового засідання

Експерт — це не зацікавлена в справі особа, що володіє спеціаль­ними пізнаннями й уміннями в окремій галузі науки, техніки, мистец­тва або ремесла і яка залучається у встановленому законом порядку до участі в кримінальному процесі для провадження експертизи.

Правовий статус експерта, певні вимоги до нього встановлені ст. 62, 75, 77, 196,500-201, 310-311 КПК України, законом України "Про судову експертизу" та підзаконними нормативними актами (Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та проведен­ня судових експертиз, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5; Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України — наказ МВС України від 30.08.99 N2682 та інші).

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судо­вими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Експертизи та інші дослідження в експертних установах провадяться співробітниками, які мають вишу освіту, пройшли відповідну підготовку та атестовані як експерти певної спеціальності.

Експертизи та інші дослідження в експертних установах можуть провадитись також позаштатними працівниками цих установ, ком­плектування складу котрих та встановлення порядку їхньої діяль­ності покладається на керівника експертної установи.

Статтею 11 Закону України "Про судову експертизу" визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Так, до виконання обов'язків судового експерта не можуть залучатися особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість. Не може бути експертом особа, яка зацікавлена в справі і підлягає відводові. Згідно зі СТ. 75 КПК України, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були, ревізорами в справі.

Згідно зі ст. 12 Закону "Про судову експертизу", ст. 54, 62, 75 КПК України в визначених випадках експерт підлягає відведенню і не може бути залучений до проведення експертизи.

Експерт підлягає відводові:

• якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь із них, а також родичем слідчого, особи, яка проваджувала дізнання, обвинувачуваного; якщо він брав участь у даній справі як свідок, соба, яка проваджувала дізнання, слідчий, захисник або представник інте­ресів потерпілого, цивільного позивача або відповідача;

• якщо він особисто або його родичі зацікавлені в результаті справи;

• якщо він знаходиться в службовій або іншій залежності від обвинувачуваного, потерпілого, цивільного позивача або відповідача;

• якщо він проводив по даній справі ревізію, матеріали якої послужили підставою порушення кримінальної справи;

• у випадку, коли виявиться його некомпетентність, та за на­ явності інших обставин, які викликають сумнів у його об'єктив­ності.

Слідчий, розглянувши заяву про відвід, складає постанову, в якій мотивує своє рішення.

Чинним законодавством визначено права та обов'язки експерта в кримінальному процесі.

На експерта при провадженні експертизи в кримінальному про­цесі покладаються такі обов'язки:

• з'явитися за викликом особи або органу, які призначили ек­спертизу;

• заявити самовідвід за наявності передбачених законом об­ставин;

• прийняти до виконання доручену йому експертизу;

• повідомити в письмовій формі особу або орган, які призна­чили експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставлено­го питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані.
  Відмовитися від давання висновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмово повідомити про це орган, що призна­чив експертизу;

• використовувати всі наявні в його розпорядженні науково-технічні методи, засоби і свої пізнання для правильного і науково обґрунтованого рішення поставлених перед ним питань, одержан­ня достовірних висновків;

• провести повне і всебічне дослідження й дати обґрунтова­ний та об'єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнан­ня, слідчого, прокурора, судді дати роз'яснення щодо даного ним висновку. При провадженні експертизи експерт самостійний у виборі засобів і методів дослідження. Експерт дає висновок від
  свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Експерт має право:

• ознайомитися з матеріалами справи, які стосуються експертизи;

• порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань;

— з дозволу особи або органу, які призначили експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих і судових дій, порушувати клопотання, що стосуються проведення експертизи, та задавати відповідні запитання особам, яких допитують;

• вказувати у висновку експертизи на факти, які мають зна­чення для справи, про які йому не були поставлені запитання;

• у випадку незгоди з іншими членами експертної комісії —
  складати окремий висновок експертизи;

• викладати письмово відповіді на запитання, які ставляться перед ним під час допиту;

• оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, які призначили експертизу, що порушують права ек­сперта або порядок проведення експертизи;

• отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону України "Про судову експертизу", ст. 77 КПК);

• вимагати вжиття визначених у законі заходів щодо забезпе­чення своєї безпеки в передбачених законом випадках.

Експерту забороняється:

• самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені у наданих йому матеріалах неоднозначно;

• зберігати речові та інші докази поза встановленим порядком;.

• вирішувати питання, які не належать до його компетенції;

• розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, дані попереднього слідства чи дізнання;

• вирішувати правові питання;

• використовувати для обґрунтування своїх висновків зведен­ня оперативно-пошукового характеру або інформацію, одержану з не процесуальних джерел;

• здійснювати дослідження, спроможні призвести до повного знищення речових доказів або основних їхніх властивостей, не по­годивши це питання з особою, що призначила експертизу.

Експерт несе відповідальність за злісне ухилення або відмову без поважних причин від виконання своїх обов'язків або за давання свідомо неправдивого висновку за ст. 178, 179 КК України, а також за розголошення без дозволу слідчого даних досудового слідства.

Спеціаліст. Спеціалістом у кримінальному процесі визнається будь-яка не заінтересована в результаті справи особа, яка має необхідні спеціальні знання в науці, техніці, мистецтві чи ремеслі або володіє вміннями, навиками у певній галузі діяльності і відповідно до ст. 128-1 КПК України залучається до участі у прове­денні слідчої дії для сприяння слідчому в збиранні та дослідженні доказів.

Як спеціалістом, так і експертом можуть бути особи, які володіють спеціальними знаннями. Але в процесуальному статусі між експертом і спеціалістом є різниця. Спеціаліст, використовую­чи свої спеціальні знання, надає допомогу слідчому в провадженні слідчих дій, а саме: в пошуку, виявленні, фіксації, вилученні та огляді доказових матеріалів, застосуванню для цього необхідних технічних засобів, наприклад засобів так званої "польової криміналістики" при огляді місця події, тоді як експерт досліджує направлені йому на експертизу докази і формулює висновки за поставленими перед ним запитаннями, які мають значення са­мостійних доказів. Якщо експерт досліджує вже одержані докази і дає висновок, який має самостійне доказове значення, то спеціаліст покликаний надати допомогу в збиранні доказів. Тому процесуаль­не становище спеціаліста й експерта різне.

До особи, яка викликається як спеціаліст, закон ставить дві ос­новні вимоги: бути не заінтересованим у результаті справи та мати необхідні для участі в даній слідчій дії спеціальні знання.

Закон не обмежує кола слідчих дій, для участі в провадженні яких може бути залучений спеціаліст. Слідчий запрошує спеціаліста у тих випадках, коли він визнає за необхідне викорис­тати спеціальні знання та навички при провадженні слідчої дії.

Обов'язковою є участь спеціаліста при проведенні:

а) зовнішнього огляду трупа та судово-медичного огляду особи. Ці дії провадяться за участю судово-медичного експерта або лікаря (ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 193 КПК України);

б) ексгумації трупа. Ця дія провадиться за присутності судово-медичного експерта (ч. 2 ст. 192 КПК України);

в) допиту неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за розсудом слідчого — до 16 років. Ця дія провадиться за при­сутності педагога, а в разі необхідності (ч. 1 ст. 168 КПК України) — лікаря.

Характеристики

Список файлов реферата