24291 (654086), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Тваринний світ Фінляндії є досить бідним. Великі лісові звірі майже не зустрічаються. Тільки в Лапландії водяться північні олені, ведмеді, вовки й полярні лиси. У водоймах країни багато риби, а у водах Ботнічної затоки водиться релікт льодовикового періоду - сайменський кільчастий тюлень.
Чергування ділянок суходолу й води - відмінна риса Фінляндії. Південно-західне узбережжя країни дуже порізане, воно поступово переходить у шхери - унікальний архіпелаг, що складається з величезної кількості скелястих островів.
Ґрунти Фінляндії малородючі, в основному дерново-підзолисті, болотні. Лише на півдні вони сірі лісові, де й розміщуються основні площі орних земель.
У Фінляндії виявлені родовища титанових, магнієвих, мідних, цинкових, залізних руд і нікелю.
Історичний розвиток. У середині І тис. н. є. на території сучасної Фінляндії утворилися групи раніше роз'єднаних фінських племен. Східні ліси країни заселяли карели, південно-західну озерну рівнину - ємь (тавасти), на південному узбережжі осіли фіни (суомі).
У 1150 р. Фінляндія була повністю підкорена Швецією, що принесла в країну християнство й до XIII ст. вела боротьбу з Великим Новгородом за вплив у цьому регіоні. Провінції Фінляндії, що ввійшли до складу Шведської держави, дістали назву «Східна земля», важливим центром якої стало місто Турку, засноване в середині XIII ст.
У 1808 р. Росія почала війну зі Швецією, вторглася на територію Фінляндії, відкривши тим самим нову сторінку фінської історії. У 1809 р. Швеція, зазнавши поразки, була змушена підписати мирний договір, згідно з яким Фінляндія переходила до складу Росії як автономне земське князівство зі своєю фінською адміністрацією.
У 1917 р., скориставшись революцією в Росії, Фінляндія оголосила незалежність і після нетривалого монархічного правління була проголошена республікою. У 1920 р. незалежна Фінляндія підписала вигідний для себе мирний договір із Радянською Росією. ЗО листопада 1939 р. Радянський Союз, розірвавши цей договір, напав на Фінляндію. Фінські війська протягом трьох місяців стримували наступ радянських військ, однак Фінляндія згодом змушена була підписати Московський договір, відповідно до якого вона втратила Карельський перешийок і частину Лапландії. У Другій світовій війні Фінляндія брала участь на боці Німеччини, вона втратила 100 тис. осіб і мала виплатити СРСР репарації в розмірі 300 млн доларів. Крім того, до Радянського Союзу відійшли Карельський перешийок, частина Приладожжя й деякі інші райони. Із часу закінчення Другої світової війни Фінляндія зберігає нейтралітет. У 1960 р. вона приєдналася до загального ринку скандинавських країн, а з 1995 р. стала членом ЄС: *
Сучасна Фінляндія — парламентська республіка. Голова держави — президент, що обирається терміном на шість років. У лютому 2000 р. під час чергових президентських виборів президентом Фінляндії вперше стала жінка — Тар'я Халонен. За результатами виборів 2006 р., вона була переобрана на другий термін.
Законодавчим органом країни є однопалатний парламент, що складається з 200 депутатів, яких обирають терміном на чотири роки.
Фінляндія має адміністративний поділ на 12 губерній (ляни). Особливе положення займають Аландські острови, де проживають переважно шведи. Вони користуються широкою автономією в розв'язанні внутрішніх питань, мають свій парламент (ландстинг) і свій прапор.
Населення. Про населення Фінляндії часто говорять «фіни», але це не зовсім правильно, оскільки, незважаючи на те, що фіни складають більшість (93 %) населення, громадянами країни є й фінські шведи, і саамі, і цигани, і росіяни, і представники інших національностей. Тому правильніше й точніше було б називати жителів Фінляндії «фінляндцями». У країні дві офіційні мови — фінська і шведська. Близько 90 % населення країни належить до євангелістської лютеранської церкви.
Для демографічної структури теперішньої Фінляндії характерна велика частка осіб працездатного віку й зростання частки людей похилого віку (інакше кажучи, «старіння нації»). Кількість дітей у країні — менше ніж 20 %, а пенсіонерів (осіб, старших за 65 років) — уже більше 14 %. Частка іноземців у населенні Фінляндії є найнижчою серед країн Європи.
Великі міста Фінляндії: Гельсінкі (583 тис. осіб), Тампере (202,7 тис. осіб), ЕспОо (201 тис. осіб), Турку (178 тис. осіб).
Гельсінкі — «дочка Балтійського моря» — було засноване в 1550 р., а столицею стало лише в 1812 р. До 1917 р. місто мало назву Гельсінгфорс. Гельсінкі, розташоване на північному березі Фінської затоки, часто називають «білим містом Півночі». Воно було засноване шведським королем Ґуставом Вазою як торговельний порт на противагу Ревелю (сьогодні — Таллінн), що перебував у руках лівонських рицарів. Швидко рости й розвиватися Гельсінкі почало після приєднання Фінляндії до Росії. У 1816р. архітектор із Берліна Карл Людвіґ Енгель створив у центрі міста архітектурний ансамбль у стилі класицизму. У центрі ансамблю була розташована Сенатська площа з вражаючим лютеранським Кафедральним собором та будинками Університету й Державної Ради, розміщеними обабіч площі. Поруч з історичним центром Гельсінкі побудований сучасний культурно-виставковий центр Кьясма, що працює з ранку до пізнього вечора. Тут проходять різні виставки, експозиції проектів, музичні вистави, презентації кінофільмів, розміщуються кав'ярні й магазини.
Гельсінкі часто вибирають місцем проведення міжнародних конгресів і конференцій.
Тампере — друге за значущістю місто Фінляндії. Воно було засноване в 1779 р. Місто розташоване на горбкуватому перешийку між двома
великими озерами — Пюхяярвї й Нясиярві — та оточене майже двома сотнями дрібніших озер. Тампере — одне з найвідвідуваніших туристами міст у Фінляндії. У місті існує єдиний серед скандинавських країн музей шпигунства. Ще один музей — найбільш популярний а іноземних туристів — присвячений В. І. Леніну. Це практично єдина ленінська експозиція в Західній Європі. Крім того, у місті налічується ще близько 20 музеїв, серед яких Музей хокею, Музей боксу, Музей-аптека, Музей ляльок і костюмів та ін.
Культура. Культура Фінляндії протягом тривалого часу зазнала як шведського, так і російського впливу. Після здобуття країною незалежності в 1917 р. її жителі особливу увагу стали приділяти збереженню національної самобутності культурної спадщини країни, надаючи привнесеним традиціям північної своєрідності й елементів національної ментальності.
У Фінляндії є дев'ять університетів і 12 вузів, існує обов'язкова безкоштовна освіта дітей від 6 до 14 років.
Біля витоків фінської літератури, музики й культури перебуває видатний національний епос «Калевала», зібраний Еліасом Льонротом у 1849 р. Великої популярності після подій Другої світової війни набули романи фінського письменника Вяйне Лінна «Невідомий солдат» і «Тут, під Північною зіркою». У жанрі історичного роману здобув популярність Міка Валтарі, автор відомого «Єгиптянина». Письменниця Туве Янссон — автор знаменитих історій, про Мумі-троллів, відомих у багатьох країнах світу.
Композитором, що здобув світову популярність, є Ям Сібеліус (1865—1957) ~ голова національної музичної ніколи. Кожні п'ять років у Фінляндії проводиться'міжнародний конкурс гри на скрипці ім. Сібеліуса.
Любителям рок-музики добре відома група «Хім» із Віллі Вало, успіх якої був відзначений музичною премією «Еммі», а перемога фінської рок-групи «Лорді» на конкурсі «Євробачення» у 2006 р. сприяла популяризації рок-музики.
Найпопулярніші у Фінляндії масові види спорту — їзда на велосипеді, плавання, спортивна ходьба, лижний спорт; із командних видів спорту: улітку — футбол, а взимку — хокей. Стають популярними й нові види: сноусерфінг, біг на роликах, скейтбординг. У країні влаштовують багато масових спортивних заходів, серед яких, турніри футбольних команд, естафети зі спортивного орієнтування, лижний марафон.
Великих успіхів Фінляндія досягла в зимових видах спорту. Ковзаняр Клас Тунберг завоював у цілому п'ять золотих, одну срібну й одну бронзову медаль на Олімпійських іграх. Фінські фігуристи в 1995 р. стали чемпіонами Європи з танців на льоду і срібними призерами на чемпіонаті світу. Протягом багатьох років фінська хокейна збірна входила у «велику шістку», у 1988 р. на Олімпійських іграх у Калґарі завоювала срібну медаль, а в 1995 р. — золоту.
Видатні спортсмени є представниками мотоспорту. У перегонах «Формули-1» найбільший успіх мав Міка Хаккінен, що завоював звання чемпіона світу в 1998 і 1999 рр.
Господарство. Фінляндія — високорозвинена індустріальна країна. Частка Фінляндії у світовому виробництві є невеликою, але за розміром валового національного продукту на душу населення (більше ніж 20 тис. доларів на рік) вона посідає одне з провідних місць серед країн світу.
Важливу роль в економіці Фінляндії відіграє державний сектор. Підприємства, що перебувають під контролем держави, випускають приблизно 1/5 частину промислової продукції країни.
У недалекому минулому провідну роль в економіці відігравав експорт будівельного лісу й пиломатеріалів. Сьогодні основними промисловими галузями є лісопереробна (насамперед виробництво целюлози й паперу), металургія й машинобудування. Крім того, добре розвинена хімічна, харчова, текстильна, будівельна індустрія.
Через особливості кліматичних умов розвиток сільського господарства обмежений, головним чином, тваринництвом (м'ясо-молочного напрямку) і виробництвом зерна (пшениці, ячменю, вівса). Розвинене також морське рибальство.
У структурі економіки Фінляндії домінує сфера послуг, де зайнято 60 % населення країни. Найбільший прибуток приносять банківська діяльність, торгівля й туризм. Одна з особливостей банківської системи Фінляндії — високий ступінь концентрації банківського капіталу. На два провідні комерційні банки припадає 80 % усього капіталу й кредитів, що видаються комерційними банками країни. Найбільший комерційний банк — КОП (Кансалліс-Осаке-Панккі) — був заснований у 1889 р. Кількість його персоналу — більше ніж 9,5 тис. осіб, кількість контор — 469.
Частка туризму у ВНП Фінляндії є невеликою (близько 1 %), але значення цієї галузі для країни важко переоцінити: туризм не тільки сприяє розвитку легкої, харчової промисловості, але й допомагає збереженню народних традицій і ремесел, надає 60 тис. постійних робочих місць. У країні діє приблизно 200 туристичних баз і понад 10 тис. дачних будиночків для відпочинку. Більшість об'єктів розташовані у фінляндському центральному озерному краї.
Завдяки тривалому зимовому сезону гірськолижні курорти функціонують із кінця жовтня до початку травня.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
