24060 (653943)
Текст из файла
Реферат
Найвеличніші водоспади світу
ВОДОСПАД АНХЕЛЬ
У світі налічується лише десять водоспадів заввишки понад півкілометра. Але найвищий було відкрито порівняно недавно — 1935 року.
Славу першовідкривача водоспаду здобув венесуельський льотчик авантюрист Хуан Анхель. У 30-ті роки двадцятого століття у Венесуелі спалахнула «діамантова лихоманка». Сотні шукачів пригод та любителів легкої наживи подалися в непрохідні тропічні ліси. Анхель придбав невеликого спортивного літака і полетів у бік гірського масиву Ауян-Тепуї (Гора Диявола). В цих місцях зазвичай ідуть рясні дощі й завжди густа хмарність, проте Анхелю несподівано пощастило: він летів у ясну погоду і перший побачив гігантський струмінь води, що спадав із прямовисного кілометрового урвища. Підлетівши ближче, Анхель розгледів, що вода падає не з найвищого виступу столоподібного нагір'я, а з вузького каньйону завглибшки близько 100 метрів, який вона «пропиляла» у верхній частині.На зворотному шляху літак Хуана Анхеля зламався, і льотчику довелося приземлитися на плато Рарайма. Насилу діставшись до найближчого поштового відділення, він повідомив про своє відкриття в Національне географічне товариство Сполучених Штатів. Тепер ім'я льотчика, який став першовідкривачем найвищого в світі водоспаду, можна знайти на всіх географічних мапах світу. Сам Анхель (англійською мовою його ім'я звучить як Енджел) помер 1956 року в Венесуелі, в штаті Сьюдад-Болівар. За останньою волею Анхеля його прах був розвіяний над водоспадом, названим його ім'ям. Він не знайшов алмазів, але став відомий у всьому світі. Щоправда, на латиноамериканських мапах водоспад часто називають Сальто Анхель — Стрибок Анхеля.
Заради справедливості слід сказати, що індіанці, корінні жителі цих місць, знали про існування величезного водоспаду на річці Чурумі й називали Алемей (Дівоча Брова). До речі, є ще одна назва — водоспад Чурумі, за ім'ям річки.
Підходи до найвищого в світі водоспаду дуже складні, тому що він розміщений в одному з найглухіших і важкодоступних куточків землі. Дорогу охочим потрапити до його підніжжя заступає південноамериканська сельва — дрімучий тропічний ліс.
Для того, щоб точніше визначити висоту водоспаду, через чотирнадцять років, 1949 року, до нього вирушила експедиція американських і венесуельських геодезистів. П'ятеро чоловіків, прорубуючи собі дорогу мачете в первісному лісі, крізь переплетіння ліан та кущів, витратили на подолання останніх 36 кілометрів дев'ятнадцять днів!..
Те, що вони побачили, перевершило всі сподівання. Згідно з описом, висота падіння води така велика, що потік, не досягаючи дна прірви, перетворюється на водяний пил, який осідає на каміння дощем. І справді, на відстані близько 300 метрів від дна прірви потужний, пружний потік ніби обривався в тумані, а на самому дні раптом із нічого народжувалася річка...
Кажуть, що на території Венесуели є водоспад, який набагато вищий від Анхеля, але розповіді ці надто суперечливі. Відкрив його італійський дослідник Альдо Гарбарі під час подорожі південними районами Венесуели в горах Марауака. Сталося це 1953 року. А через 20 років, 1973 року, Гарбарі знову вирушив до водоспаду, але про результати його експедиції нічого невідомо...
Із майже кілометрової висоти падає й інший водоспад — Тугела. Він розміщений в Драконових горах і має п'ять каскадів. Усі, хто бачив водоспад, називають його «бурхливим і розлюченим». Інших відомостей про водоспад та довколишню місцевість майже немає. Про нього написано лише те, що вінцікавий об'єкт туризму.
ВОДОСПАД ЙОСЕМІТСЬКИЙ
«Йосеміті» — означає «великий ведмідь гризлі». Індіанці назвали так мальовничу долину й водоспад у серці гір Сьєрра-Невада на честь молодого вождя, який під час голоду вбив величезного ведмедя і влаштував для народу бучний бенкет. Після цього «Йосеміті» почали називати і вождя, і все плем'я.
Ніхто з європейців до 1851 року нічого не знав про долину й водоспад. Кілька білих переселенців, переслідуючи індіанців, випадково проникли в Йосеміті, але їхнім захопленим розповідям про красу долини довго не вірили.
Долина тягнеться на десять кілометрів між гірськими гранітними хребтами. Прямовисні стіни оточують її з усіх боків. Декілька приток річки Мерсед падають зі скель униз напрочуд гарними водоспадами, а сама Мерсед починається водоспадом Невада.
Кожен водоспад названо відповідно до особливостей його зовнішнього вигляду. Так, найбілосніжніший має назву Брайделвейл, що означає «серпанок нареченої». Він заввишки 189 метрів.
Крім найголовнішого Йосемітського водоспаду, Невади і Брайделвейла, в долині ще є п'ять водоспадів, кожний з яких — понад 100 метрів.
Тепер у долині відкрито національний Йо-семітський парк. Тут прокладено автомобільні дороги, об лаштовано оглядові майданчики для десятків тисяч туристів, які щороку приїздять сюди.
Американці називають долину місцем, яке посідав Бог, коли створював Америку. Натураліст і філософ американець Джон Мюїр так написав про Йосемітську долину: «Там є найблагородніші ліси, величезні гранітні стрімчаки, глибочезні, пробиті кригою ущелини, поля найблискучіших льодових кристалів і снігові гори, що здіймають свої вершини в не-о на дванадцять-тринадцять тисяч футів. Килими диких квітів вкривають сонячні схили. Грізно шумлять і піняться водоспади. Біля їхніх підніжжів — новонароджені озера, чисті або з плавучими айсбергами, як мініатюра арктичного океану,— вони сяють, виблискують і спокійні, немовби зірки».
НАЙШИРШІ ВОДОСПАДИ СВІТУ
Найширші водоспади світу називають Великою п'ятіркою, і розміщені вони на чотирьох континентах нашої планети: Ніагарський водоспад — у Північній Америці на річці Ніагара; Гуаїра, або Сеті-Кадас — у Південній Америці на річці Парана; Ігуасу — там само, на річці Ігуасу, притоці Парани; водоспад Вікторія — в Південній Африці на річці Замбезі; водоспад Кон (Хон) — у Південно-Східній Азії на річці Меконг.
Усіх їх об'єднує одне — ширина річки, з якої падає водоспад, становить понад один кілометр, а кількість води, яка падає, величезна.
Є в них ще одна незвичайна на перший погляд закономірність. Усі вони розміщуються на кордонах двох і навіть трьох держав. І це, мабуть, не випадково. Річки завжди вважалися природними кордонами країн, звідси і неймовірна звивистість кордонів — адже вони повторюють на місцевості всі повороти і закрути річок. Про великі водоспади упродовж історії існування людства складали легенди та перекази, вони були місцем поклоніння і звершення культових обрядів. Але про два водоспади Великої п'ятірки, Гуаїра та Кон, майже нічого невідомо. Вони розміщені в такій глушині, куди важко потрапити мандрівникам і тим більше туристам.
НІАГАРСЬКИЙ ВОДОСПАД
На рівнинах довкруг могутньої та повноводної річки Міссісіпі, біля самого кордону США й Канади, розміщена система найвеличніших озер світу. Всі ці озера — Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері та Онтаріо — зв'язані між собою короткими річками або протоками. Онтаріо знаходиться на сто метрів нижче від Ері й з'єднане з ним річкою Ніагара, на якій і міститься потужний Ніагарський водоспад.
«Ніагара» — індіанське слово, в перекладі воно означає «гуркотлива вода». І справді, шум Ніагарського водоспаду чути на відстані понад 2,5 кілометра, і ще далі — вночі. Вода спадає вниз з виступу заввишки 50 метрів, а перед ним із пінястої річки виступає невеликий острів. Розповідають, що колись на ньому жили дикі кози. Однієї холодної зими вони загинули, а острів отримав назву Козячий.
Річка, розітнута островом на дві частини, падає в прірву двома великими широкими потоками, один з яких належить США, інший — Ка-наді. Ширина правого, американського,— 305 метрів, лівого — 914 метрів. Поряд з островом Козячий є маленький острів Місячний. Між ними також утворився водоспад — Місячний Каскад — завширшки 20 метрів. Якщо скласти разом розміри всіх потоків, то загальна ширина Ніагарського водоспаду буде 1239 метрів. За цим показником Ніагарський водоспад — п'ятий у світі. І один із найпотужніших. Щохвилини вниз спадає 360 000 тонн води, причім більша частина із канадського притоку, який має назву Хорсшу, або Підкова. Він справді скидається на підкову, хоча іноді його називають Громовержець.
Товща водяного потоку становить декілька метрів; вода, яка падає, здається нерухомою і тільки внизу кипить і клекоче, підіймаючи на висоту до 100 метрів стовпи водяного пилу.
Водоспад вибив у кам'янистому ґрунті западину завглибшки 50 метрів так називають гігантські ями, що утворюються біля підніж водоспадів від ударів водяного струменя й обертання у ' цьому вирі величезного каміння.
Сонячного дня над водоспадом виникає широка дуга райдуги. Часто їх буває декілька — одна всередині іншої. Особливо захоплює нічна райдуга, що постає при світлі Місяця. Туристи, які відвідують водоспад, приходять сюди вночі й годинами милуються цим дивом природи.
Щороку біля Ніагарського водоспаду буває близько 20 мільйонів туристів. Навколо нього споруджено готелі, мотелі, оглядові вежі, підвісну дорогу. З'явилися навіть два містечка під однією назвою — Ніагара-фолс. Одне на канадському боці, інше на американському.
Із обох берегів до підніжжя водоспаду ведуть штольні з ліфтами, пробиті в скелях. Туристів одягають у спеціальні водонепроникні плащі, і, стоячи на бетонованих майданчиках на відстані півтора-два метри від падаючої води, вони відчувають благоговійний жах і схиляються перед могутністю стихії.
Побутує давня легенда племені ірокезів про Діву Туманів.
Колись, певного дня року, найгарнішу дівчину племені віддавали на пожертву богові Маніту, який,— а саме так уявляли собі індіанці,— жив у цьому водоспаді. Дівчину вдягали в найгарнішу одіж, саджали в пірогу без весел і спускали на воду. Згідно з легендою, дівчата самі прагнули зустрітися з Маніту й через це не боялися смерті. Та якось була обрана дочка вождя. Він не міг розлучитися з улюбленою донькою, подався за нею і загинув. Лишившись без вождя, плем'я відмовилося від цього страшного обряду.
Кілька років тому можна було прогулятися по вапнякових мілинах під Місячним водоспадом, або Весільною Фатою, як називають американці ділянку між островами Місячним і Козячим. Ця незвичайна мілина утворилася між стіною падаючої води і гребенем Місячного водоспаду, який називається Печерою Вітрів.
Але тепер про відвідання Печери Вітрів, або Еолової Печери, можна тільки згадувати. Нині «гуляти» під водоспадом заборонено через можливий обвал.
Маса води, яка падає, така велика, що несе з собою навіть уламки скель. 18 січня 1931 року обвалилася в річку й була підхоплена водою брила завважки 75000 тонн. А 28 липня 1954 року зірвалося 185000-тонне здоровило!
Якось течією річки пустили до водоспаду старий корабель. Подивитися на це видовищезібралися юрби туристів. Корабель з величезною швидкістю понісся до водоспаду і зник назавжди. Не знайшли навіть його уламків.
Але траплялися диваки, які кидали виклик цьому грізному диву природи, 1883 року американський капітан Вебб оголосив, що за великі гроші перепливе Ніагару в тому місці, де починається водоспад. Зібралося безліч людей, але Вебб доплив тільки до середини річки і зник у гігантському вирі. Лише через чотири дні його тіло було знайдене в 15 кілометрах нижче за течією.
Дуже ризиковану подорож у дерев'яній бочці, вимощеній усередині м'якими подушками, здійснила 4 жовтня 1901 року 43-річна вчителька міс Енні Тейлор. Вона залізла в бочку, її щільно закрили і пустили вниз за течією. Підпливши до водоспаду, бочка перевернулася, зникла в бурхливому потоці й випірнула далеко від місця падіння водоспаду. Коли «плавучий засіб» зловили й відкрили, міс Тейлор виявилася живою, але обличчя в неї було сильно розбите. Від неминучої загибелі вчительку врятувало те, що бочка мала невеликі розміри і овальну форму. Після «стрибка» міс Тейлор отримала сумнівний титул Королева Імли.
Такі трюки для багатих туристів багато разів влаштовували безробітні. А після невдалої спроби Реда Гілла 5 серпня 1951 року «смертельні стрибки» були заборонені.
Створено навіть музей, що увіковічнює пам'ять про «смертників», які скотилися поводоспаду або намагалися пройти над ним по канату.
З водоспадом пов'язано безліч усіляких неймовірних пригод. Так, 9 липня 1960 року, човен, у якому пливли батько, сорокарічний Джим Генікат, його семирічний син Роджер Вуд і сімнадцятирічна дочка Діна, перекинувся на відстані декількох кілометрів вище від водоспаду. З останніх сил усі троє намагалися доплисти до острова Козячий, але стрімка течія несла їх до ревучої води. Дівчину вдалося зловити за ЗО метрів від водоспаду, а батька й брата вода скинула вниз. Врятувався тільки Роджер, бо на ньому був рятувальний жилет.
За водоспадом річка звужується майже до ста метрів, але й далі мчить із величезною швидкістю в дикій ущелині завдовжки близько 11 кілометрів. Тут немає ні піни, ні бризок. Найстрашніша і вражаюча частина Ніагари — біля відомих своєю люттю порогів неподалік від міста Куїнстон. Потім річка виходить на рівнину, її течія стає спокійна, вона розширюється і несе свої приборкані води в озеро Онтаріо.
В різні пори року Ніагарський водоспад має різний вигляд. Навесні і влітку білий кипучий потік оточений яскравою зеленню, восени — темним багрянцем. Узимку річка замерзає лише по краях, а зі скель звисають величезні крижані бурульки. Часто виникають крижані труби, через прозорі стінки яких видно, як падає вода, яка «не хоче» замерзати.Страшний Ніагарський водоспад навесні, під час льодоходу. Величезні крижини падають з виступу вниз, розбиваються на дрібні частини і зникають у гігантському вирі. Незвичайна історія сталася з водоспадом 1948 року. На певний час він перестав існувати! Місцеві жителі, не розуміючи, чому це скоїлося, чекали кінця світу. Але виявилося, що крига озера Ері щільною масою загатила річку в самому її початку, і вода змогла пробити цю перешкоду лише через тридцять годин.
ЯК І КОЛИ ВИНИК НІАГАРСЬКИЙ ВОДОСПАД
Приблизно 12 тисяч років тому, коли закінчився черговий льодовиковий період і крига звільнила область Великих озер, на одному з крутих берегів Онтаріо, які в ті часи були вищі, ніж тепер (близько 15 метрів), виник водоспад. Але породи, з яких складалося дно річки і сам виступ водоспаду, під дією води поступово руйнувалися, і водоспад повільно та неухильно рухався за течією в бік озера Ері. Важко визначити швидкість, з якою водоспад відступає й відступатиме. Але з 1841 року ведуться спостереження, які показали, що з американського боку водоспад відсувається щороку на 4 сантиметри, а з боку Канади — на метр із гаком. Немає сумніву в тому, що через якихось 25 — ЗО тисяч років Ніагарський
Немає сумніву в тому, що через якихось 25—ЗО тисяч років Ніагарський водоспад досягне озера Ері.
Характеристики
Тип файла документ
Документы такого типа открываются такими программами, как Microsoft Office Word на компьютерах Windows, Apple Pages на компьютерах Mac, Open Office - бесплатная альтернатива на различных платформах, в том числе Linux. Наиболее простым и современным решением будут Google документы, так как открываются онлайн без скачивания прямо в браузере на любой платформе. Существуют российские качественные аналоги, например от Яндекса.
Будьте внимательны на мобильных устройствах, так как там используются упрощённый функционал даже в официальном приложении от Microsoft, поэтому для просмотра скачивайте PDF-версию. А если нужно редактировать файл, то используйте оригинальный файл.
Файлы такого типа обычно разбиты на страницы, а текст может быть форматированным (жирный, курсив, выбор шрифта, таблицы и т.п.), а также в него можно добавлять изображения. Формат идеально подходит для рефератов, докладов и РПЗ курсовых проектов, которые необходимо распечатать. Кстати перед печатью также сохраняйте файл в PDF, так как принтер может начудить со шрифтами.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
