14247 (648362), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Відповідно до Закону України "Про форми власності на землю" від 30.01.92 р. і Земельного кодексу України в редакції від 13.03.92р. в Україні діють три форми власності на землю:

-державна;

-колективна;

-приватна;

Конституцією України, передбачається приватна, державна і комунальна власність, тобто колективна форма власності відсутня. Така неврегульованість форм власності на землі зумовлює правові ускладнення у здійсненні земельного регулювання на державному рівні.

На думку деяких вчених, "право спільної частки власності" доцільно "...поширити на землі передбачені в колективну власність не державним с/г підприємствам і поділити між їх членами на землю на паї, а на передані їм землі загального призначення, що не підлягають поділу на паї, - поширити право спільної сумісної власності".

В останні роки в обігу усе частіше зустрічається поняття комунальної власності на землю як різновиду форми держвласності. Зокрема в статті 41 КУ зазначено, що "громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та колективної власності відповідно до закону". Звідси випливає,що право комунальної власності не входить до державної власності, а стоїть поряд з нею. Відсутність розподілу земель як об’єктів комунальної і держвласності потребує законодавчого розмежування компенсації органів держвлади та органів місцевого самоврядування. Чітка регламентація форм власності на землю та створення економіко-правової інфраструктури їх функціонування забезпечать ефективність держуправління земельного фонду.

Динаміка перерозподілу власності на земфонді у 1992-2000 рр., кількісні зрушення в цілому відбивають основні тенденції у аміні земельних відносин, сформованих на основі введення форм власності.

На 1.01.2000р. в приватній власності було 3.4 млн.га. (5.6% заг.пл.), у колективній - 26.9 млн.га. (44.5%). Найбільшу частку земфонду становлять землі,які перебувають у держвласності, - 49.9%, або 30.1 млн.га.

Аналіз структури розподілу земфонду за формами власності свідчить, що в останні роки відбувалися рівні зміни на користь недержавного сектора. Введення приватних землеволодінь має свої позитивні і негативні сторони. Якщо приватна власність на присадибні ділянки, землі під житловими будинками, садами, городами, землі особистих підсобних господарств не викликають заперечення, то з передання землі у власність комерційних та ін. приватних підприємств виникає багато питань.

Беззастережне передання земельних ділянок у власність приватних підприємств може створити проблеми щодо територіального розвитку міст, формування інфраструктур дальшого розвитку системи охорони земель, організації рекреаційних зон, введення нових форм власності, збільшення суб’єктів господарювання загострює актуальність питання щодо охорони земель. Поліпшення їх екологічного стану залежить від ефективності держуправління охороною земель.

Реформування земельних відносин нерозривно пов"язано з необхідністю удосконалення змісту і структури держрегулювання землекористування, перерозподілом і зміною повноважень та відповідальністю органів держуправління різних рівнів. Області реформування земельних відносин у регіонах потребують створення ефективних регіональних організаційних структур управління землекористуванням, які поєднували б у собі централізовану державну (вертикальну) і регіональну (горизонтальну) системи. При цьому центральними органами управління закріплюється відповідальність за вироблення і реалізацію державної земельної політики фінансування і розвиток фундаментальних досліджень і впровадження їх результатів, координацію та організаційно методичне сприяння регіональним управлінським структурам і науковим центрам.горизонтальна управлінська структура, реалізуючи держземполітику, має конкретизувати її зміст і умови впровадження залежно від природних, історичних, соціально-економічних факторів зональних особливостей земельних відносин.

Проблема охорони та раціонального використання земель є одним і а найважливіших завдань людства, бо 98% продуктів харчування, які споживає людина, отримуються за рахунок обробітку землі. Агрокультурою людина займається майже 10 тисячоліть. За цей період у багатьох частках планети розквітали і гинули цивілізації, квітучі краї перетворювались на пустелі. Низька к-ра землеробства та хижацька експлуатація земель приводили до руйнування грунтів. Французькі вчені підрахували, що за весь історичний період людство втратило близько 2 млрд.га. родючих земель.

Заходи щодо підвищення продуктивності земель та їх охорони повинно і здійснюватись комплексно, як єдина система, взаємно доповнюючи один одного і посилюючи дію всіх ін. Тому передусім потрібно, щоб кожний клаптик землі, кожне поле мало дбайливого господаря, освіченого, розсудливого, щоб від стану поля залежала не тільки його доля, а й доля його дітей та онуків.

Сьогодні особливого значення набуває рекультивація земель - повне або часткове відновлення ландшафту та родючості грунту, порушених попередньо господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом і т.д. Вона передбачає вирівнювання земель, лісопосадок, створення парків і озер на місці гірських розробок та ін. заходи.

Важливим напрямком є також організація і дотримання польових, кормових, протиерозійних та інших сівозмін.

Для того, щоб зберегти фізичні властивості грунтів - структуру, пористість, оптимальний водно-повітряний режим - потрібно різко скоротити повторність обробітку грунтів, перейти на прогресивні та ефективні його форми, легкі машини і механізми.

Раціональне землекористування в с/г потребує особливого обробітку грунту. Досвід Полтавщини, народного академіка Т.С. Мальцева, а також Канади показує, що можна відмовитися від традиційного плуга.

Нову безплужну систему обробітку грунту було розроблено українським агрономом І.Е. Овсинським ще в кін. XIX от. Суть системи полягає у глибокому розпушуванні грунту спеціальними плоскорізами без перегортання пласта. Стерня і поживні рештки залишаються на поверхні. На такий спосіб обробітку витрачається менше пального, в 3-4 рази зменшується інтенсивність площинної ерозії на схилах, поліпшується капілярність грунту, збільшується вміст гумусу і не пересихає орний шар. Але побоювання новацій гальмує орний перехід на прогресивний шлях. Безплужний обробіток грунту є одним з елементів мінімального обробітку, який зберігає грунт і цінні властивості землі.

Щоб врятувати український чорнозем, треба щороку вносити на га. по 30-40 т. органіки. Раніше налічувалося більше десяти видів гною. Нині ж гнойове господарство занедбали. На поле вивозиться переважно гноївка, сечовина, котрі отруюють грунт. Доведено, що свинокомплекс на 100 тис. голів свиней дає стільки забруднень, скільки міститься з 400 тис. населення.

Підвищення вмісту гумусу в грунтах сприяє безплужний обробіток грунтів, а також ґрунтова фауна, яка здійснює гуміфікацію органічних решток. Особливо велика роль у цьому дощових черв’яків. В ряді країн Європи їх вирощують на спеціальних біофабриках. Фермери їх купують і завозять на поля для поліпшення властивостей грунту (за умови переходу на органічне землеробство).

Збільшення вмісту гумусу значно підвищує ефективність міндобрив.знищує їх побічну негативну дію, сприяє закріпленню їх надлишків і нейтралізує шкідливі домішки. Для постійного невпинного підвищення врожайності грунтів необхідно здійснити ряд меліоративних заходів. Меліорація - докорінне поліпшення умов грунтів в метою підвищення їх родючості.

Посівні площі і урожайність с/г культур Житомирської обл. в 2000р.

Якщо б урожайність зернових культур на 1 га. була 3.5 т., то з площі, яка відведена під зернову культуру можна отримати 1316 тис.т.

Дивлячись на кількість збору (тис.т.) культур, які зображені в таблиці, можна зробити висновок, що врожайність усіх культур дуже низька, це свідчить про те, що наприклад зернових культур з 1 га. отримують 1.86 т, а в інших країнах цей показник досягає 3.5 т з га.

Землю, на якій вирощують культури потрібно постійно вдобрювати, щоб грунт не виснажувався і був високий врожай.

Характеристики

Список файлов реферата