11225 (646940), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Експлуатована територія немислима поза зв'язком з конкретними фізико-географічними умовами. Це й мікрорельєф, і характер ґрунту, сполучення тепла й вологи, природна рослинність і можливість її використання в їжу, фауна (остання особливо важлива при мисливському господарстві). При землеробстві й скотарстві природні біогеоценози руйнуються, але частина їх залишається, і в них відбивається специфічне саме для даного місця сполучення перерахованих умов. Всі фізико-географічні компоненти при детальному аналізі структури антропогеоценоза можуть бути підрозділені на тридцятимільйонні їх більше приватні фактори: наприклад, локальна недостатність якихось мікроелементів у ґрунтах або, навпаки, їхній надлишок не менш важливі, чим її родючість. Однак при загальному розгляді структури антропогеоценоза в такій детальній диференціації фізико-географічних умов немає необхідності.
Нормальна життєдіяльність будь-якої системи забезпечується функціональними зв'язками: тільки останні й надають системі динаміку. Виробнича діяльність, строго говорячи, являє собою найбільш загальний приклад функціонального зв'язку в антропогеоценозе, що здійснює передачу результатів трудових операцій і енергії від господарського колективу до середовища й навпаки.
Що одержує колектив від експлуатованої території? У першу чергу їжу. Склад, зміни складу по сезонах, кількість їжі, характерні саме для даного антропогеоценоза, можна позначити як харчовий ланцюг. Очевидно, харчовий ланцюг є один з функціональних зв'язків й господарського колективу. Вона залежить від чисельності колективу, продуктивності праці, інтенсивності господарства й географічних характеристик середовища, а також в окремих випадках і від стану інших харчових ланцюгів у границях даного господарсько-культурного типу.
Друга лінія зв'язку господарського колективу й середовища здійснюється через одержання їм матеріалів для будівель, одягу, сировини для виготовлення знарядь праці й зброї. В останньому випадку можна говорити про обмінні контакти з іншими антропогеоценозами як свого, так і інших господарсько-культурних типів, тому що природне середовище антропогеоценоза далеко не завжди постачає господарський колектив всією необхідною йому сировиною.
Обмінні контакти існують із досить ранніх епох. Загальновідомо, наприклад, широке поширення виробів з янтарю не тільки естетичного, але й утилітарного призначення в неолітичних пам'ятниках Європи, тоді як природні місцезнаходження янтарю розташовані в Прибалтиці. Те ж можна говорити й про мідні й залізні руди для більше пізнього періоду.
Всю сукупність виробництва сировини, що витягається в процесі, корисного для людини, можна позначити як виробничо-господарський ланцюг усередині даного антропогеоценоза.
Вище згадувалося про значення відкриттів і винаходів усередині господарського колективу для розвитку його виробничої діяльності. Відому роль у цьому випадку грає й передача трудового досвіду (ще один функціональний зв'язок) від одного колективу до іншому, найчастіше у формі торговельних і інших соціальних контактів. Самостійні технічні досягнення або запозичені в сукупності складуть суму знань, якоюсь мірою неповторних, що відрізняють даний господарський колектив від всіх інших. Цю суму знань можна назвати інформаційним полем господарського колективу. Експлуатована територія не впливає на виробничу діяльність прямо - облік її специфіки перетворить інформаційне поле господарського колективу й уже через нього у виробничий процес вносяться відповідні зміни.
Типи антропогеоценозів
Зовсім природно, що антропогеоценози, що входять у різні господарсько-культурні типи, різняться між собою; антропогеоценози, що становлять один господарсько-культурний тип, подібні. Однак спроба їхньої класифікації із цього погляду не вносить зі зрозумілої причини нічого нового в порівнянні з типологією господарсько-культурних типів.
Неформальним і тому методично правильним буде підрозділ антропогеоценозів, засноване на їхній внутрішній структурі. Переважна роль якого-небудь компонента в порівнянні з іншими дає специфічний тип антропогеоценоза, якому можна вважати самостійним класом антропогеоценотичної класифікації. Опираючись у першу чергу на місце, займане природним середовищем, можна зробити в першому наближенні якісний підрозділ антропогеоценозів на два основних класи або типів.
Перший тип характеризується переважною роллю природного середовища, що у значній мірі визначає в них інтенсивність господарської діяльності, чисельність господарських колективів, напрямок динаміки антропогеоценоза і його стійкості. Руйнування природних біоценозів приводить до припинення життя антропогеоценоза як цілого. Антропогеоценози першого щабля - це господарство збирачів і мисливців, мисливців і рибалок.
Однак антропогеоценози першого щабля не вичерпуються тільки формами господарства, що привласнює, як здається на перший погляд: до них ставляться й кочівники, і племена, що займаються землеробством, тому що й ті й інші у величезному ступені залежать від природного середовища. Справді, при екстенсивному кочовому скотарстві наявність (або відсутність) вільних пасовищ обмежує чисельність худоби, а отже, і чисельність колективу. Якщо виключити екстремальні історичні ситуації: грабежі осілого населення, війни й одержання військового видобутку, кочівник майже цілком залежить від географічного середовища й надаваних нею можливостей розширення череди. Те ж можна повторити й про землеробство.
Другий тип. Не те при стійловому змісті худоби й розвиненому землеробстві. Стійлове й напівкочове скотарство лише у виняткових випадках являють собою самостійні господарські галузі, вони сполучаються із землеробством. Таке сполучення, розвинені форми землеробства - все це надає господарським колективам набагато більше перспектив розвитку у вигляді підвищення продуктивності й інтенсивності праці, спрямованого зміни географічного середовища, створення харчових запасів і, отже, звільнення від безпосередньої й повсякденної залежності від експлуатованої території. Таким чином, в антропогеоценозах другого щабля сам господарський колектив і його виробнича діяльність змінюють природне середовище й визначають її динаміку, а не підкоряються їй.
Динаміка антропогеоценоза в часі
Антропогеоценоз існує доти, поки існують основні його структурні компоненти. Зникнення або руйнування хоча б одного з них приводить до зникнення антропогеоценоза як цілого. Зменшення промислу морського звіра, наприклад, у багатьох районах узбережжя Аляски привело до того, що без завізних продуктів ескімоси не могли б існувати. Тому випадки переселення господарських колективів у нові райони й освоєння нових умов середовища - це формування нових антропогеоценозів і припинення життя старих.
Останнє особливо ясно видно при землеробстві. Після виснаження ґрунту й звільнення нової ділянки від лісу колектив переходить до експлуатації цієї нової ділянки, що характеризується специфічними мікроумовами ґрунту. Нерідко специфіка може бути настільки незначної, що практично варто говорити про продовження нормального циклу розвитку антропогеоценоза. Але іноді специфіка ґрунту навіть на сусідніх ділянках досягає значного рівня, вимагає іншої агротехніки для старих культур і навіть введення нових. Тоді виникає новий антропогеоценоз, хоча господарський колектив спочатку й зберігає чисельність і структуру колишнього.
Потрібно спеціально підкреслити, що поява нових антропогеоценозів у таких випадках ніколи не обмежується зміною географічних умов і завжди зачіпає, хоча б частково, сферу виробничої діяльності, модифікує обсяг і структуру інформаційного поля, а з ним і традиційний набір технічних прийомів. У наявності, отже, зміна не тільки самих структурних компонентів антропогеоценоза, але й існуючих усередині нього функціональних зв'язків. Яке магістральний напрям еволюції антропогеоценозів? Будь-який господарський колектив прагне до усе більше повного й широкого задоволення своїх потреб і, отже, зацікавлений в інтенсифікації своєї виробничої діяльності. Є підстави думати, що все це при сприятливих історичних і географічних умовах виражається в переході від антропогеоценозів першого щабля до антропогеоценозах другого щабля. У процесі цього переходу підсилюється вплив на географічне середовище, звільняються нові джерела енергії, підсилюється обмін енергії й речовини усередині антропогеоценозів. Стосовно господарської діяльності в цілому це означає перехід від примітивних форм землеробства до розвиненого.
Саме антропогеоценоз являє собою, очевидно, ту найменшу структурну й географічну одиницю, у межах якої можливий перехід від примітивного землеробства до розвиненого, тобто, інакше кажучи, відбувається процес розвитку й трансформації антропогеоценоза першого щабля в антропогеоценоз другого щабля.
Антропогеоценоз - реально існуюче явище в складі господарсько-культурного типу. Господарський колектив, його виробнича діяльність і експлуатоване їм географічне середовище становлять структурні компоненти антропогеоценоза, поєднувані функціональними зв'язками - інформаційним полем, енергетичними імпульсами, харчовими й виробничо-господарськими ланцюгами. Перевага ролі географічного середовища створює антропогеоценози першого щабля; переважна роль спрямованої людської діяльності, що перетворить середовище, - антропогеоценози другого щабля. Еволюція антропогеоценозів першого щабля часто кінчається тупиками; магістральна ж лінія еволюційної динаміки антропогеоценозів складається в переході від антропогеоценозів першого щабля до антропогеоценозів другого щабля.
Література
1. Андрианов Б.В., Чебоксаров М.М. Господарсько-культурні типи й проблеми їхнього картографування. - К., 2002
2. Рябчиков А.М. Структура и динамика геосферы. - М., 1972.
3. Крупник І.І. Про класифікацію, методи вивчення й сутності харчових систем. - К., 1997
4. Чорних Є.М. Метал - людина - час. - К., 1992.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
